9 туристів зібралися пройти маршрутом в Уральських горах, живим не повернувся жоден. Всі загинули за нез’ясованих обставин.
В інтернеті є дуже багато відео та статтей, а дехто не полінувався навіть написати книгу про це. Тому деталі тут не писатиму, хоча вони вельми цікаві.
Тіла були знайдені в дивних місцях, в дивному стані, деколи без одягу та/або взуття. Намет був розрізаний зсередини. Ймовірно, люди в поспіху покидали його. Так в поспіху, що взуття залишили. Тіла були не всі разом, а групами. Біля одного дерева були сліди вогню, але не біля намету.
Офіційна версія – снігова лавина.
Але у справі так багато дивного і незрозумілого, що існує аж 75 версій, що трапилося насправді.
Недавно я переглянув відео зустрічі, де три англійці поважного віку мило спілкувалися про існування/неіснування Бога. Взагалі сама зустріч була давненько, років 10 тому (а саме 23.02.2012) у Шелденському театрі у Оксфорді, але лише зараз її озвучили українською мовою.
Один з чоловіків – Річард Докінз, всесвітньовідомий атеїст. Інший – Роуен Вільямс, ієрарх Римо-католицької церкви. Третій – ведучий.
Всі ці чоловіки мило собі так балакали про те і про се. Про Бога – є Він, чи нема. Як виник Всесвіт, звідки взялася людина, мова, зло у т.д.
Це була цікава розмова. Але я задумався – наскільки вона була продуктивна? Троє джентельменів весело провели час. Було чимало жартів. Сотні леді і длжентельменів послухали їх наживо, ще кілька мільйонів подивилися відео.
Багато хто писав “Як добре, що віруючі і невіруючі можуть невимушено спілкуватися без агресії”. Так, дуже добре. Але.
Під час однієї розмови з дітьми розказував про те, що у їхньому віці ми з братами вже мали свої зароблені гроші. І могли їх витрачати на власний розсуд. І це класно, коли ти не клянчиш у батьків кілька гривень, а береш зі свого гаманця. І що ти знаєш ціну кожної гривні. Діти поцікавилися, а як же ми заробляли в дитинстві? І я відповів, що рвали, сушили і здавали в аптеки липу і горобину. Ми збирали, мили і здавали в пункти прийому скляну тару, макулатуру тощо.О, в мене є ідея, – відповів один із синів. Навколо нас є багато скла. Я теж буду його збирати і здавати.
А щоб тобі було цікавіше, – сказав я, – я буду доплачувати тобі рівно стільки, скільки ти заробиш від здачі склотари. Таким чином, твій заробіток зросте. На тому і погодились. Я сам був здивований, але вже за короткий час мої діти здалеку бачили, скільки буде коштувати яка пляшка. Розуміли, яку брати вигідно, а яку не дуже, яка має бути з кришкою, а яка без. Бізнес пішов. Округа навколо була повністю вичищена від скла, включаючи склобій. Навіть коли вони поїхали на канікули до дідуся з бабусею, забирати їх потрібно було звідти з великою кількістю назбираного скла.
І все було дуже добре. На дворі, правда, інтер‘єр трохи псували ящики з порожніми пляшками. Але це компенсувалося тим, що тепер дітей менше цікавив телефон з інтернетом. І ми з дружиною були задоволені. Вона час від часу вантажила наповнені ящики в машину і вони разом відвозили їх в пункт здачі. А вже вечором показували мені зароблені гроші і отримували ще таку ж кількість як бонус за свою працю. І все було прекрасно.
До одного моменту. Приїжджаю якось надвечір після роботи додому, а мене на порозі уже чекає синок.
Перший Вселенський Собор проходив у 325 році в малоазійському місті Нікея. На ньому був затверджений Символ Віри. Для чого потрібен Церкві Символ Віри? Невже для духовного життя мало таїнств, Євангелія, проповіді?
В перші віки свого існування християнство росло в еліністичному середовищі. Церква за цей час перейняла у суспільства багато античних культурних феноменів. Символом у греків називалася переламана навпіл монета. Нею користувалися щоб розпізнавати своїх серед чужих.
Як зрозуміти без телефону, наприклад, що посланець, якому я маю передати кошти для свого колеги, то його довірена особа? Він пред’являв “документ” – частинку монети. Половинку прикладали до половинки і таким чином ідентифікували особистість.
У християнстві є різні розуміння що таке гріх і які наслідки він має.
Деякі роблять великий акцент саме на особистих гріхах. Тим не менше, Біблія навчає не лише про них.
Біблія говорить, що гріх Адама (зверніть увагу, саме Адама, як голови людського роду, а не Єви) мав серйозні наслідки для всього людства. Річ не лише в тому, що перших людей було вигнано з раю. Тут справи значно гірші.
Дехто каже, що кожна дитина народжується з такою ж природою, як і Адам і Єва (до гріхопадіння). Але що таке природа як така? Це сутність, тобто чим є предмет чи річ сам по собі. Коли ми говоримо про природу, ми говоримо про внутрішню якість.
Отже, людина була створена на образ і подобу Бога. Вона є подібна до Бога. Дехто справедливо каже, що вона має розум, волю та почуття, але я думаю, що річ не лише в тому. Власне, людина є вільною (до певної міри) як Бог (в абсолютній мірі). Людина може творити, планувати, любити, зрештою, ненавидіти.
У християнстві, зокрема євангельському християнстві України, не прийняго говорити про інтимне життя. Не лише про інтимне життя як таке, а конкретно про інтимне життя у шлюбі – між чоловіком і дружиною. Ми знаємо, що світ дуже багато перекручує цю тему, робить її об’єктом насмішок чи глузувань. З іншого боку, багато невіруючих людей думають, що християнство, як і деякі інші релігії, сприймає інтимне життя лише для зачаття дітей. Ці та інші причини спонукають побожних християн, які мають здорове, біблійне вчення про інтимне життя у шлюбі, ділитися своїми думками, що основані на Святому Писанні та багаторічному шлюбному житті.
Бог створив інтимне життя. І все, що створив Бог – це прекрасно.
Чоловік більше прагне фізичної близькості (але не тільки), жінка — емоційної (але не тільки). Це означає, що кожен з 2-ох має “ключі від успіху”: якщо чоловік старається задовольнити емоційні інтимні потреби жінки, тоді жінка захоче задовольнити фізичні інтимні потреби чоловіка. І навпаки: якщо першою кроки зробить жінка, чоловік відгукнеться. Кожен з подружжя не повинен чекати, коли перші кроки зробить його|її партнер, а робити ці кроки сам/сама.
Чоловік любить очима, він хоче бачити. В голові чоловіка є багато “зображень” (чи “малюнків”) (часто інших жінок), чоловік має дбати, щоб там було якнайменше інших жінок, але дружина має дбати, щоб там було якнайбільше її “зображень”.
Чоловіки часто звертають увагу на інших жінок. Його відповідальність — уникати думок про інших жінок, забирати свої очі звідти, де їм бути не слід. Чоловік має думати лише про одну жінку на світі — свою дружину. Але відповідальність жінки є в тому, щоб чоловік був задоволений інтимним життям, тоді спокуси чоловіка будуть дещо слабші.
Почнемо з того, що це не є питанням з серії «чоловіки проти жінок». Є жінки, які вірять, що жінки не повинні служити в ролі пасторів і що Біблія містить в собі обмеження для служіння жінок, і є чоловіки, які вірять що жінки можуть служити як пастори і що немає обмежень для жінок в служінні. Це не є питання шовінізму чи дискримінації. Це тема має відношення до нашого тлумачення Біблії.
Боже Слово говорить: «Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі. А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні» (1 Тимофія 2:11-12). В церкві Бог призначає різні ролі для чоловіків та жінок. Це є результатом порядку творіння людини і наслідком того, як гріх прийшов в цей світ. (1 Тим 2:13-14). Бог через апостола Павла забороняє жінкам служіння в ролі вчителя і/або духовного авторитету над чоловіками. Це виключає можливість для жінок служити в ролі пасторів над чоловіками, бо пасторство вимагає проповідування, публічного навчання та практикування духовного авторитету над ними.
Є багато заперечень на такий погляд відносно служіння жінки в ролі пастора. Популярною є думка про те, що Павло забороняє жінкам навчати, тому що в першому столітті жінки, як правило, було неосвічені. Проте, в 1 Тим. 2:11-14 не згадується про освіченість. Якби освіченість була вимогою для служіння, тоді б більшість учнів Ісуса не підходили б для служіння.
Мы же все знаем, что мужчины и женщины очень разные. Почти вот чтобы не сказать – кардинальные противоположности. Это ещё ж со времен “Мужчины с Марса, женщины – с Венеры” и так далее. Различия ну буквально куда ни глянь. Мы физиологически устроены по-разному, мы думаем по-разному, есть то, что называют “женской логикой”, которая по сути не поддаётся вообще никакому здравому мужскому уму. Ну вот – мы же все знаем эти отличия. Но вопрос в другом? Почему мы, как представители противоположных полов иногда подкалываем/подшучиваем/унижаем друг друга по причине этих отличий?!
“Ааааа, опять у тебя “эти дни”?” – говорят парни с оглаской о том, что лучше не подходить и особенно не надо говорить с девушкой настолько она агресивна.
“Ааааа, ты как всегда играешь в эти свои “стрелялки” онлайн?! Заняться тебе больше нечем!”
Да, да. В этом есть какой-то смысл. Но с другой стороны.
Если б знали те, которые говорят об “этих днях”, что происходит в организме девушки и как мы сами часто не можем понять, что с нами происходит и почему мы ни с того, ни с сего, можем прореветь не из-за чего два часа?!Если б знали те, которые притыкают игрушками в сети, что мужчине после тяжёлого рабочего дня иногда жизненно необходимо отвлечься на пол часа(побыть наедине, поиграть…), чтобы прийти в себя и уже потом побыть с семьёй.
Возможно примеры не прям самые лучшие, но суть думаю вы уловили. Мы разные. Девушки руководствуются эмоциями, мужчины – умом. Девушки могут плакать без причины, мужчина выронит скупую слезу на похоронах мамы. Да, я не говорю, что это аксиомы. Мужчины тоже бывают чувствительны и эмоциональны, но я говорю про общую картину различия полов, которые просто нужно понимать, принимать и не обижать друг друга что мы такие, как мы есть.
Одразу наперед скажу, що не сприймаю катехизацію як якусь універсальну панацею, лік від всіх хворіб. Панацеї нема.
Але останні роки роздумував про те, коли катехизації нема це таки проблема.
Що таке катехизація? Це викладання основ християнської віри, як правило перед хрещенням \ приєднанням до помісної церкви. В тій чи іншій формі це існує в католицизмі та більшості видів протестантизму. Доволі сильна традиція катехизації в баптизмі, хоча там воно як правило називається “підготовка до хрещення” чи якось інакше.
Навіщо це? І чи потрібне таке навчання тим, хто приєднується до церкви, хоча вже віруючий N років?
З юдейської традиції, звідки пішло християнство, храм і храмове поклоніння займали центральне місце серед її вірян. Єрусалимський храм і його руїни – це сакральна споруда, яка відігравала і відіграє донині ключове місце серед юдеїв. Коли виникло християнство, воно не могло не перейматися цим храмовим поклонінням одночасно борючись з язичництвом і традиційним юдаїзмом. Історики стверджують, що протиборствуючи з язичництвом, християнство сприйняло багато «поганських» елементів. І як зазначає протопресвітер Олександр Шмеман з часом ця захопленість церквою поганською культурою збільшувалась: “Храмове благочестя, розвиток і ускладнення культу, шанування святих і їх мощей, починаючи з VI століття все більший інтерес з’являється до «матеріального» в релігії: до святих місць, предметів, реліквій – все це безпосередньо зводиться до язичницького впливу в Церкві». З‘являється релігійна масовість.
Cпілкуючись з самарянкою, яка була переконана як і більшість самарян, що Богу можна вклонятись лише в храмі на горі Гарізім, Христос відповідає жінці: “Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців”.
