Стара тема: краще досягнути багато людей, чи мати мало, але вірних?

Нещодавно я став очевидцем і навіть учасником дискусії, яка стосувалася теми розвитку церкви та успішності служіння. Питання стояло так: як правильно розвивати церкву, як ставити цілі. Один з варіантів, які пропонувалися, звучали так: “через N років мати/досягати M людей”. Зав’язалася дискусія, наскільки правильно так мислити і планувати. Чи можемо ми Духу Святому сказати, скільки людей і коли навертати до Христа?

У свій час я мав можливість спостерігати за служінням різних церков. Я бачив служіння вітчизняних та інозмених місіонерів.  І зробив для себе такий висновок: ми часто створюємо штучну дихотомію. Ми придумуємо систему так, ніби є лише дві моделі – в одній троє вірних людей, а в іншій сто, двісті чи тисяча невірних прихожан. Continue reading →

Игорь Туник

Сегодня слышал молитву одного христианина: “Господи, дай что бы мы не подстраивали Писание под себя, но что бы мы менялись под действием Писания!” При этом я вспомнил лаконичную фразу великого реформатора из Женевы: “Не мы должны менять Писание, но Писание должно менять нас!”. Однако молиться и заявлять такое значительно легче, чем придерживаться этого.

Один из примеров того, как грешный человек подстроил Библию под себя – это популярное толкование отрывка 1 Царств 26:9 “…. не убивай его; ибо кто, подняв руку на помазанника Господня, останется ненаказанным?” этот отрывок трактуется как призыв особенным образом относиться к руководителям поместных церквей. Но об этот ли учит этот текст? Во-первых в тексте говорится о Давиде, который не хотел убивать Саула. Если вы хотите убить своего пастора, то в 99% вы не правы :) И можно даже не вспоминать этот отрывок, достаточно вспомнить заповедь “не убей” или на крайней случай законодательство Украины и то, что придется сидеть в тюрьме за убийство. Но, к счастью, этот отрывок пастора цитируют не потому что их хотят убить. Они цитируют этот отрывок, что бы подчеркнуть свой особый статус “помазанника”. В итоге у протестантов появилось множество “пап Римских”, которые так же как папа Римский времен Лютера считался непогрешимым. Continue reading →

Фото з інтернету

Сьогодні в мої двері подзвонили вони… Коли ми з дружиною почули дзвінок – здивувалися. До нас вкрай рідко хтось заходить без попередження. Ще минулого року – раз чи два дзвонили сусіди з блоку – хтось замкнув зовнішні двері і вони не могли потрапити в свою квартиру, бо не мали ключа.

Але сьогодні це були не сусіди. Не поліція. Не пожежники. І не з військомату. Це були вони – адепти міжнародної організації Свідків Єгови. Continue reading →

Ігор Тунік

(Закінчення. Попередні три частини тут: 1а, 2а, 3я)

Притчі Ісуса

У п’ятнадцятому розділі Єв. від Луки записані три притчі. Притчі про загублену вівцю, драхми і блудного сина. Запропонуйте вашому другу прочитати ці притчі і поміркуйте над цими притчами. Поставте питання вашому співрозмовнику: Що спільного в цих казках? У них є хтось чи щось втрачене, потім настає момент істини і це знаходиться. І опісля – обов’язково велика радість. Допоможіть вашому співрозмовнику дійти до цього і проговорити ці істини. Будьте чесними і поясніть, що Ісус розповідає ці три притчі не для грішників (хоч вони і слухали). Головні слухачі цих притч — ті, хто вважав себе праведниками. Перші три вірші, п’ятнадцятого розділу ясно говорять про те, що грішники йшли до Ісуса, релігійні праведники засуджували Його і Він розповів їм ці три притчі. Він показує їм, що коли загублені знаходяться – небеса радіють. Ісус пропонує фарисеям і книжникам приєднатися до цієї небесної радості, а не нарікати. У третій притчі ми вже бачимо доповнення. Крім втраченого сина є ще і самоправедний старший брат. Це прообраз цих фарисеїв і книжників. Їм батько пропонує зайти і приєднатися до бенкету. Continue reading →

(Продовження. 1-а частина тут, 2-а тут)

Ігор Тунік

Не користуватися одним і тим же методом

Є маса чудових методів розповідати Євангелію невіруючим. Пізніше ми розглянемо деякі з них. Однак варто пам’ятати, що Ісус з різними людьми розмовляв по різному. Він не розповідав одні і ті ж чотири духовні закони і самарянці, і Никодиму. У Нього був індивідуальний підхід. Варто навчитися розповідати Євангелію різними методами, але треба бути гнучким і в бесіді робити наголос на слухача, а не на інформацію, яку ми викладемо. Хороші вчителі в школі, переживають, що вивчать учні. Поганенькі вчителі переживають тільки про те, щоб викласти матеріал. Continue reading →

Співбесіда на посаду «Чоловік твоєї мрії» або «На що потрібно звернути увагу при виборі партнера для шлюбу?»

Духовна сфера
Важливо переконатися, що він:
Перероджений (не лише номінальний) християнин. Запитай, як він навернувся до Бога? Що переживав? Як змінилося його життя?
Регулярно читає і досліджує (робить практичні висновки) Біблію, щоденно молиться;
Відвідує зібрання не для «стрілянини очима» по симпатичних дівчатах, а для того, щоб збудуватися від проповідей і послужити іншим (задіяний в житті церкви);
Не займається постійним осуджуванням (якщо людина вічно незадоволена служителями і будь-якими змінами в церкві – це свідчить про її незадовільний духовний стан). Критика має бути конструктивною (якщо не так, то як?). В протилежному випадку це просто марнослів‘я.
Дізнайся думку пасторів або близьких друзів по всіх вище перерахованих пунктах, без «супердуховного фотошопу».
Continue reading →

Ігор Тунік

Автор: Ігор Тунік

(продовження. початок тут)

Чи можна людей привести до Бога через пейнтбол?

В одній християнської газеті, старше покоління віруючих, обурювалось тим, що молодь з сусідньої церкви грає з невіруючими друзями в пейнтбол і таким чином привертає інших до церкви. У статті стверджувалося що це ознака відходу від біблійних норм і цьому потрібно покласти край. Стверджувалося, що не можна привести людей до Бога через пейнтбол. Я абсолютно згоден з твердженням, що до Бога не можна прийти через пейнтбол. До Бога люди можуть прийти тільки через Ісуса Христа і Він про це ясно заявив. Але що б люди почули про Ісуса, вони повинні стикнутися з християнами. Можливо, для цього варто зіграти з ними і в пейнтбол, і в футбол, і в теніс. Церквам потрібно позбутися від стереотипів і не боятися робити те, чого церква не робила за радянських часів. Continue reading →

В России многие девушки с радостью выходят замуж за мусульман. В Украине так же присутствует эта тенденция. Почему? Как свидетельствуют сами девушки, наши мужики очень часто не надежные, пьянствуют, не заботятся о своей семье, оставляют жену с детьми и дальше идут в поисках идеальной любви. Мусульманские мужья более надежные.

В Европе некоторые районы, где еще 50 лет тому не было ни одного мусульманина, сейчас насчитывают огромный процент мусульман. Идя по улицам этих районов мы видим это. Каким образом? Внешне мужчины и особенно мусульманские женщины отличаются от остальных. Принятие ислама подразумевает внешнее ярко выраженное внешнее и культурное изменение. Став мусульманином вы будете одеваться и вести себя определенным образом (к примеру молиться три раза в четко определенное время, женщины будут носить подобие паранджи). И тут у ислама коренное отличие от христианства. Если христиане желают что бы их весть была успешной и принятой в разных культурах, они не должны примешивать к Евангелию свои культурные особенности. Европеец принявший Иисуса и обращенный из мусульманской среды не будут внешне отличаться от своих соотечественников. Continue reading →

Самое святое стало самым пошлым

Так как интимные отношения – это святое святых между супругами,  то диавол приложил усилия, что бы как можно сильней опошлить это. И ему это удалось.  Измены, секс без всяких обязательств, гомосексуализм и разного рода нечистота в сексуальной сфере –  это то, что мы видим вокруг себя.   Те кто настаивает на секс только между супругами выглядят как люди, которые прилители  на машине времени из прошлого.  Хотя, было ли все хорошо  в этой сфере в прошлом? Не думаю.  Всегда утверждение о том,  секс допустим только между состоящими в браке было не модным. 

В разных обществах, к разным сексуальным отклонениям относились благосклонно.  Скажем в древнем Риме, среди шестнадцати императоров был только один, который не имел половых отношений с мужчинами. Это был император Клавдий. Считалось, что молодой юноша должен был предложить себя более старшему мужчине, что бы приобщиться к мужскому сообществу. Якобы, вместе с мужской половой жидкстью передавалась мужественность.  И так как Клавдий блудил только с женщинами, то о нем говорили, что он не мужественный и сам похож на женщину. Именно в такой  среде приходилось жить первому христианскому сообществу, которое появилось  после смерти, воскресения и вознесения Иисуса Христа. Но при этом, первые христиане настаивали на интимных отношениях только между мужчиной и женщиной, которые состоят в браке. Таким образом, их мировозрение формировались не обществом, а Библией, которая была наивысшим и окончательным авторитетом для христиан. Continue reading →