Натрапив на цікаве місце

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби… (Йова 19:17, Огієнко)
Жінка моя гидує моїм подихом, | я став гидким синам мого лона (Хоменко)
Mein Odem ist zuwider meinem Weibe, und ich bin ein Ekel den Kindern meines Leibes. (Luther)
żonie mój oddech niemiły, i cuchnę własnym dzieciom (Biblia Tysiaclecia)

Але яким синам – вони ж усі померли (Йова 1:18-19)?! З тексту ми читаємо, що у Йова було семеро синів і троє дочок (Йова 1:2), і всі вони загинули під час третьої хвилі випробування. Continue reading →

«Паспорт – документ, удостоверяющий личность и гражданство владельца при пересечении границ государств и пребывании за границей» (Словарное определение)

«Читайте! Завидуйте!» (В. Маяковский, «Стихи о советском паспорте»)

В конце 2004 г. мне понадобилось съездить в Киев. Я был далек от политики, и поездка не имела никакого отношения к кипевшим в то время в центре города гражданским протестам. Но из любопытства я все же подумывал заглянуть на Майдан Незалежностi («Площадь Независимости» – центральная площадь города; в просторечии – Майдан). «Ни в коем случае не вздумай! – озабоченно воскликнул, узнав о моих планах, старший товарищ, все еще друживший с российскими газетами. – У всех, кто приходит на Майдан, отбирают паспорта и заставляют оставаться там и скандировать “Ю-щен-ко! Ю-щен-ко!»

«Петрович, – успокаивал его я, – неужели ты не понимаешь, что придумать такую чушь мог лишь человек, проживающий в Москве! Ну как можно у кого-то в Киеве на улице отобрать паспорт? Как вообще можно отобрать то, чего у тебя при себе нет?!»

К тому времени мы уже напрочь забыли, как это – носить паспорт. Уже выросло целое поколение молодежи, не знавшее, что такое проверки документов на улице или милицейские рейды в местах «неорганизованного скопления народа» – на молодежных вечеринках, рок-концертах, музыкальных и поэтических «квартирниках» и т.п. Даже отправляясь в другой город, никто уже не брал с собой паспорта без особой надобности типа авиаперелета или заселения в гостиницу. В общем – полная вольница! Continue reading →

В моєму житті були люди, які завжди любили висловлювати свої судження про інших. Як правило, це були особливо яскраві і харизматичні люди. Це були талановиті люди, які мали гострий розум і притягували до себе інших. Вони завжди мали що сказати про когось. В кого, що не так і в кого з чим проблеми. Спілкуючись з ними ти отримував з часом невеличке досьє буквально на кожну людину з їхнього оточення. Звісно, вони не називали це осудженням і плітками. Все це подавалось ними в дуже невинному духовному соусі. Ну і звісно, все було “чистою правдою”. А хіба правду не можна говорити? Тим більше розумним і проникливим людям, які розбираються в житті. Адже їхні судження є справедливими і об’єктивними, а не звичайним людським судом, від якого застерігає нас Писання. То які проблеми? Що правда – то не гріх. Continue reading →

Как православный верующий, прихожанин Русской православной церкви Московского патриархата, и просто житель России, которому не безразлична судьба своей страны и своего народа, я часто обращаю внимание на то, что для оправдания своих преступных действий, лжи, несправедливости, репрессий и некомпетентности современная власть очень часто апеллирует к Православию, к Церкви, в различным мифологемам о «духовности», «Святой Руси» и уже набившим оскомину «духовным скрепам», которые в их исполнении на самом деле не имеют ни малейшего отношения ни к православной вере, ни к Церкви как таковой.

«Религиозная карта» используется как ширма и для авторитарных и клептократических методов управления внутри страны, и для оправдания авантюрных, волюнтаристских и просто преступных неоколониальных действий во внешней политике, а любое активное противопоставление данным действиям порицается не только с точки зрения псевдо-правового этатистского фетишизма, но и религиозной точки зрения.

Упорно постулируется тезис о невозможности для православного человека участвовать в протестах против власти, а также постоянно муссируется миф о том, что «вся власть от Бога». Continue reading →

Уходя уходи (36 причин уйти и не вернуться, в честь моей 3 годовщины свободы)

Я не вернусь… туда, где я была хорошей и с каждым днем становилась все лучше.
Я не вернусь… туда, где я гордилась тем, что читала ежедневно 6 глав из Библии.
Я не вернусь… туда, где основой моей уверонности в отношениях с Богом была моя хорошесть и служение.
Я не вернусь… туда, где я росла не в святости, а в самоправедности и самомнении.
Я не вернусь… туда, где Слово Божье всего лишь хорошая книга, не влияющая на практическую жизнь. Continue reading →

Уривок з книги “У що вірять християни. Відповідаємо на запитання”

Запитання: Як українцеві-християнину ставитися до російської мови і культури?

Відповідь: Так, як і до будь-якої іншої мови і культури — німецької, французької, польської чи іншої.

Мова, як і культура, це надбання багатьох поколінь. Російську мову століттями творили багато поколінь росіян. Зрештою, нею розмовляють не лише росіяни, а й мільйони білорусів, українців, євреїв. Російську мову розуміють у багатьох країнах світу. Тому в своєму розумі нам треба, по-перше, розділяти мову як інструмент комунікації і народ-носій мови, по-друге, народ і політичний режим. За 12 років нацизму у Німеччині від рух німців загинули мільйони євреїв, багато з яких були також німецькомовними. Німецькі євреї німецькою мовою навчали своїх дітей любити Бога Ізраїля і шанувати звичаї народу. Але німецькою мовою розмовляли також їхні кати. Німецькою розмовляли Адольф Гітлер, Мартін Борман, Йозеф Геббельс та Рудоль Гесс — найбільші злочинці XX століття, проте нею ж розмовляли Й.В. Гете, Ф. Шиллер, В.А. Моцарт, Л.В. Бетховен. Російською мовою розмовляли Ленін та Сталін, але не тільки вони. У часи Речі Посполитої та міжвоєнної Польщі мову використовували як інструмент полонізації українців, а в часи Австрії також — для онімечення. Чи значить це, що нам треба відмовитися від польської, німецької або російської культур? Звісно, що ні. Окрім того, багато людей, які розмовляють чи розмовляли українською були великими негідниками. Continue reading →

Оксана Нестеренко

Служіння – це все, що ви робите для того, щоб покращити життя помісної церкви, людей які поруч … – це все що ви робите для того, щоб прославити Бога і донести Євангеліє до світу!

Є декілька важливих моментів, на яких хотілось би зупинитись, щоб в першу чергу переоцінити себе і дослідити мотиви власного серця :) … Для цього маю кілька думок і запитань які поставлю собі, і які можливо будуть корисними ще для когось:

1. Що саме я роблю, коли беру відповідальність брати участь в служінні? – Це запитання має допомогти кожному усвідомити свою роль в Церкві як тіла Христового і сформулювати ціль, яку потрібно досягти в певному напрямку служіння, в якому береться участь.

2. Для чого це роблю? – Варто дати відповідь, починаючи зі слів: “для того, щоб… “. У цій відповіді мають бути прогнозовані зміни, які повинні відбутися внаслідок досягнення цілі.

3. Чому це роблю? – Це питання практичної потреби в тому, що роблю і звичайно особистої мотивації… Потреба є в… ? Роблю, бо прагну прославити Бога чи кого, чи що…? Continue reading →

Сергій Терентьєв

Я категорично не згідний з тезою: “християни поза політикою”. Вважаю її шкідливою і неправильною. Світ створений і належить Богові і Його принципи, Божі люди повинні нести в усі сфери життя.

Але мене починає тіпати коли я бачу, як християни дозволяють політикам користатись собою. Роблячи свою роботу, дозволяють використовувати себе в агітації. Ще й сумно коли хтось задіює багатьох інших, має різні між церковні проекти, а потім починає “топити” за конкрентного кандидата. Continue reading →

Папа і Путін

Святий Іван дав всім людям заповіт і приклад безстрашності перед Злом.
Якщо бачиш і розумієш, що це Зло – мусиш дієво реагувати. Він бачив порушення, які робив всесильний цар – і відкрито протестував. За що поплатився життям. Загрози в наш час менші – поплатитися можна посадою, чи матеріальними благами. Життям – лише у виключних випадках.

Воскресіння Христове – це дар людству

Наша сім’я, як і більшість українців, дуже любить пільги. Тому, коли ми з Людочкою шукали квартиру, де будемо жити після одруження, і дізналися, що в одній є пільги, ми одразу вирішили – знімаємо! Зрештою виявилося, що поряд з пільгами ми отримали дуже багато просто царських привілегій. Квартира велика і світла, зовсім поряд парк та ринок, господарі найкращі люди на планеті, а з нашого вікна, що на 9-му поверсі, краєвид гірший хіба що за морський. Сусіди тихі та чемні, а голова ОСББ – жінка, яка могла б очолити будь яке міністерство, про такого організатора лише мріяти. І ось живемо ми і тішимося, чекаємо народження Софійки.  Continue reading →