X-MAS або куди подівся Христос – Юрій Притика

X-Mas?

Біля двох років тому назад повертаючись із Вінничини мене вразила одна річ. Сталося так, що я замилувався старовинною архітектурою, шпилясті храми, будинки з усілякою ліпниною просто липли до мого серця і дуже тішили моє око. Та наче голка загнана під ніготь гостро й дико мене боліло дещо інше. Поряд із чарівною, вишуканою й мистецько оформленою архітектурою я зустрічав прямокутні напівзруйновані будівлі із написами “Слава труду” та “Слава КПСС”. Мій шлунок ледь не вирвало, цей гнітючий контраст щось робив із моїм серцем, воно не билося, не тріпотіло, воно калатало без будь-якого ритму, здавалося груди його не втримають. Не міг я збагнути як за якигось двісті-триста років ми здеградували настільки, що втратили не те щоби здібність творити шедеври, ми втратили смак краси її вишуканий аромат та стали безхатченками у власному домі.
Continue reading

Advertisements

Гроші й любов Божа – Чарльз К. Райрі

Як пов’язані Божа любов та гроші?

Ця тема так само належить до важливих доказів дійсної духовності, але дуже рідко обговорюється у книжках чи проповідях. Ми схильні малювати образ духовності в кольорах глибокого біблійного знання, в довгому перебуванні у молитвах, або у зайнятому становищі в Господній праці, відсутність чого у пересічного віруючого переживається ним з розчаруванням і пригніченням бо він приходить до висновку, що ці важливі ознаки духовності для нього недосяжні.
Зрозуміло, глибоке духовне життя сполучене із спільністю з Господом через Його Слово, з молитвою та з виконанням Господньої праці. Але нашу любов до Бога можна довести практично тим, що є необхідною частиною кожного життя, а це нашим матеріальним служінням. Як ми жертвуємо на діло Господнє гроші, показує дійсність нашої любові до Бога. У певному значенні це стверджує нашу любов більше переконливо, ніж глибина знання, довгість молитов, або видатність у служінні. У окремих випадках вони можуть бути вдавані, але пожертва нашого майна показує, якими є ми на ділі. Continue reading

Ієрархія священства в Православ’ї

Священство в Православній Церкві має особливу роль. Перш за все, їх головна функція – здійснення Таїнств, через які люди можуть отримати дари Святого Духа. Саме так воно має деякі практичні функції по підтримці організаційного життя Церкві, турбота про проблеми та духовні потреби віруючих, та інші.

Головні типи священства встановлені Біблією (єпископи, пресвітери, диякони), вони тривають також і зараз в Церкві.

Continue reading

Десятина. PRO et CONTRA

10% на церкву це багато чи мало?

В християнстві давно точиться дискусія, чи повинен християнин давати на церкву рівно 10% свого прибутку. Часто тих, хто заперечує це правило для Церкви Нового Завіту, сприймають як тих, хто шкодує гроші для Бога. А що взагалі Біблія про все це говорить? Треба давати десятину чи ні?

Для нормального функціонування і розвитку церкви їй потрібні гроші. Майже кожне служіння потребує видатків. Наприклад, гроші потрібні щоб виконувати Велике Доручення (проповідь Євангелії та учнівство). Гроші потрібні, щоб орендувати приміщення для богослужіння, щоб друкувати Біблії та християнську літературу, щоб підтримувати місіонерів, щоб давати милостиню вдовам, сиротам та вбогим. Кожен має це розуміти і в міру можливого служити фінансами. Фінансова підтримка служителів церкви — що одна важлива стаття витрат, про яку ясно навчає Святе Писання: 1 Кор. 9:4-14, 1 Тим. 5:17-18.

Але треба мати на увазі деякі моменти:

По-перше, Бог дав цю заповідь (саме 10%) Ізраїлю і ніколи не давав її Церкві (Лев. 27:30, 32, Чис. 18:21-32, Повт. Зак. 14:22, 28). Взагалі кажучи, десятин було три, дві з яких єврей давав щороку, а третю — раз на три роки. Таким чином єврей Старого Завіту жертвував на храм та служителів 21.7%-23.3% свого доходу(прим. 1). Якщо Ви хочете дотримуватися цього принципу і маєте середню зарплату в Україні (7351 грн в вересні 2017 р.) – Вам треба віддавати принаймні 1595 грн. Якщо Ви добровільно з любові до Бога та ближніх вирішили віддавати на церкву 21.7% свого доходу, як це робили євреї в Старому Завіті — це прекрасне рішення, нехай Бог благословить Вас!

Continue reading

Що таке духовність? Чарльз Райрі

Уривок з книги “Рівновага християнського життя”
Переклад: Леонід Коровник

Досить дивно, що суть духовности, хоч є предметом, про який багато проповідують, пишуть і дискутують, надто мало окреслена. Часто те чи інше пояснення, що схоже на визначення, тільки описує характеристику духовности, і даремно там шукати стислого окреслення самої її суті. Причина цього в тому, що поняття духовности включає в себе декілька чинників, які нелегко з’єднати у просте визначення. До того ж, один вірш у Біблії, що найбільше схожий на визначення, надто важко пояснити: „Духовна ж людина судить усе” (1 Кор. 2:15). Тому теми про духовність уникають. Незважаючи на це, необхідно сформулювати визначення, бо воно наче наріжний камінь, який надає вигляду цілому будинкові.

СУТЬ ДУХОВНОСТИ
Дійсна духовність включає в себе три чинники. Перший ми вже згадали — відродження. Ніхто не може бути духовним, у біблійному розумінні, не отримавши найперше нового життя, яке дається даром усім, хто вірує в Господа Ісуса Христа, як особистого Спасителя. Духовність без відродження є реформація.

По-друге, Дух Святий спричинюється у великій мірі до створення духовности в нас. Це не означає, що інші Особи Божества не беруть участи в цьому, що віруючий не несе відповідальности за себе, або, що нема інших способів виявлення ласки, а лише стверджує головну роль Духа Святого у духовності. Служіння Духа включає: навчання (Ів. 16:12-15), провід (Рим. 8:14), запевнення (1 Кор. 12:7), боротьбу проти тіла (Гал. 5:17). Повне виявлення цього служіпня залежить від наповнення Духом (Ефес. 5:18).

Continue reading

Як виміряти успіх служіння?

Тисячі людей – це успіх?

Надумався написати коротеньку замітку про успіх служіння. А саме – чи кількість членів церкви є мірилом її успіху. Моя коротка відповідь – і так, і ні. Все не так лінійно і однозначно.

Кілька років тому я навчався в Києві і мав змогу проповідувати у маленькій церковці. На той час там було близько 10 людей поважного віку. Отже, я був єдиним, кому було менше 40-а років. Для мене це була чудова практика – мені дозволяли проповідувати майже кожну неділю по 30 хв. Але ось що цікаво – церква збирался у великому актовому залі Геологічного інституту НАН України. Зал вміщав близько 200 осіб. Я запитав, скільки людей відвідувало богослужіння раніше. І відповідь мене приголомшила – був повний зал. 200 людей! Це була велика повноцінна церква, хоча я нічого не знав про її практику, стосунки чи ще щось, але це вражало. Де ж поділися всі? І тут я почув ось яку історію.

В 1990-і роки пресвітером цієї церкви був чоловік, який мав хороші знайомства в Німеччині. Кожного року діти членів церкви їздили на місяць-два в Німеччину в дитячі табори. Кожної неділі зал був переповнений. Через кілька років пресвітер помер і церква почала занепадати. Вже ніхто не брав дітей до Німеччини – зв’язки були втрачені. Люди по трошки, по трошки почали йти геть. І коли я прийшов – їх вже було 10. І їхні діти та онуки не відвідували служіння. Continue reading

Чарльз Райрі про закон і леґалізм

Чарльз К. Райрі

Уривок з книги “Рівновага християнського життя” Ч. Райрі

СПРАВИ УЗАКОНЕНІ
Цілком відповідно в християнському житті, для деяких віруючих, установлювати правила поведінки для інших. Я певний, що таке твердження викликає в декого різну та навіть досить негативну реакцію, але воно правдиве. Деякі речі вже відповідно узаконені в християнській поведінці. Це не є порушенням благодаті, бо ми бачили на початку цього розділу, що є закони, на яких ми наліплювали ярлик віку благодаті. До того ж, законодавство не є легалізмом, як ми про це довідаємося у наступному розділі. Тільки це не повинно відходити від біблійного порядку.

Є дві ділянки, де це необхідно, — поведінка вдома й поведінка в Церкві. Наказ для дітей слухатися своїх батьків, звичайно, включає особливі накази, які не наводяться у Біблії, але які є необхідні, правильні та обов’язкові для дітей. Наприклад, Біблія не говорить, до якої години вечора молодь може бути поза домом; а проте батьківський контроль й регулювання цієї справи дуже важливі, бо по цьому видно християнське життя батьків та їхніх дітей.
Два рази у Посланні до євреїв у 13-му розділі нам нагадується, що у локальній Церкві є наставники (вв. 7, 17) які у виконанні своїх відповідальних обов’язків повинні давати напрямні, вживати владу, тримати дисципліну та установлювати правила для членів. Що саме це може включати, або як далеко сягати, не говориться, але принцип ясно встановлений. Без цього у Церкві була б анархія.

Приблизно такий самий принцип буде стосуватися й інших організацій, таких як школи та місійні ради. Якщо віруючий є членом цих установ, то від нього вимагається послуху їхнім порядкам та відданости; якщо він не може цього дотримати, то не повинен належати до них. Коли повстає незгода між проводом і працівниками, тоді діють три засади: слухайся беззаперечно, пробуй змінити правила, якщо процедури дозволяють на це, або відійди. Continue reading

Що робити, якщо невіруючі живуть разом? Або що таке шлюб

Не знаю, наскільки заголовок передає ідею, але в житті не раз і не два мені траплялися християни, які були глибоко стурбовані тим, що їхні невіруючі друзі (хлопець і дівчина) живуть разом як сім’я, але не реєструють шлюб і не вінчаютсья в церкві. Як правило є дві реакції – ігнор (голова в піску) або намагання наставити – “Ви такі сякі порушуєте Божу заповідь, бо живете у блуді”. Чи так це? І як правильно думати і поступати?

Шлюб – це духовний і Божий інститут. Шлюб – це союз двох людей – чоловіка і жінки, це дружба і партнерство на все життя. Бог засуджує розпусту і зраду. Таким чином інтим є частиною шлюбних стосунків, а інтимне життя до шлюбу або за межами шлюбу Бог називає гріхом. Continue reading

Семінар “Біблія: текст, канон, переклад” 20-22 жовтня у Львові

20-22 жовтня 2017 р. у Львові відбудеться семінар

«Біблія: ТЕКСТ, КАНОН, ПЕРЕКЛАД»

до 500-річчя протестантської Реформації
і 70-річчя відкриття Сувоїв Мертвого моря

План лекцій:
Біблія і екзегетичних співтовариство / спільноти
Текстологія СТАРОГО ЗАВІТУ
Септуагінта і її історія.
Масоретський текст і єврейська Біблія.
Сучасні текстологічні гіпотези і їх оцінка.
Текстології НОВОГО ЗАВІТУ
Словничок текстології.
Рукописи, стародавні перекази, патристичні цитати.
Критика тексту Нового Завіту і її критерії.
КАНОН СТАРОГО ЗАВІТУ
Проблеми, гіпотези, рішення.
КАНОН НОВОГО ЗАВІТУ
Етапи формування, канонічні книги, апокрифи.
ПЕРЕКЛАД БІБЛІЇ
4 тези про переклад. Термінологія.
4 критерії оцінки перекладу.
Історія сучасних перекладів Біблії і їх оцінка.

Лектор: Андрій Павлючик, священослужитель, магістр богослів’я, колекціонер Біблій (Брест, Білорусь)

Адреса: м. Львів, вул. Котляревського, 37/2.

В суботу (21.10.2017) буде відбуватися виставка давніх та сучасних перекладів Біблії мовами світу.

Розклад:

П’ятниця
Лекція 1 18.30-19.20
Лекція 2 19.30-20.20
Запитання – відповіді

Субота
Лекція 3 10.00-10.50
Лекція 4 11.00-11.50
Лекція 5 12.00-12.50
обід
Лекція 6 14.00-14.50
Лекція 7 15.00-15.50
Лекція 8 16.00-16.50
Лекція 9 17.00-17.50
Запитання – відповіді

Неділя
Лекція 10 15.00-15.50
Лекція 11 16.00-16.50
Лекція 12 17.00-17.50
Запитання – відповіді

Вартість реєстрації: 30 грн.
Деталі за телефоном: 097-159-70-64
Організатор: спільнота християн “Божий Задум”

Справедливість чи толерантність? Олена Білозерська

сумнозвісна книга про Майю та її мам

сумнозвісна книга про Майю та її мам

Недавно в інтернеті спалахнув скандал – кілька правих організацій Галичина написали досить стриманого листа керівництву області про недопустимість пропаганди гомосексуалізму в Україні. Мова йшла про книжку “Майя та її мами”, презентація якої мала відбутися на Форумі видавців. Захисники толерантності одразу звинуватили правих в погрозах (яких, на мою скромну думку там і близько не було) і почали роздувати інформаційну кампанію. Книжечку я читав. Там багато дзорових і цінних думок. Але не всі. Наприкінці книги виявляється, що дівчинка Майя виховується двома мамами (очевидно, лесбіянками, хоча прямо це не сказано). Авторка заохочує приймати такі сім’ї, як належне, адже діти можуть виховуватися в різних сім’ях – десь нема мами, десь тата, хтось був змушений переселитися з Криму після анексії.

Олена Білозерська доволі вдало підмітила, що захисники толерантності так далеко зайшли в захисті прав людини, що втратили відчуття меж. Так само думаю і я – утікаючи від одних нездорових крайностей (призначення жінки – баняки і діти) люди потрапляють в інші (абсолютна рівність у всьому, людина має завжди право на вибір і т.д.). Очевидно, що всіх дітей треба любити і приймати – назалежно від раси, кольору шкіри, релігії, віку, фізичних та емоційних можливостей. Але це не значить, що сім’я, де є “дві мами” (чи два тата) є нормальною. Словом, читайте самі…

Олена БІЛОЗЕРСЬКА,
боєць-доброволець

Після скандалу навколо дитячої книжки “Майя та її мами” скачала цю книжку і прочитала. І скажу я вам (хоча й розумію, що моя думка багатьох обурить): це неправильна і шкідлива книжка.

Для тих, хто не читав: розповідь іде від імені звичайної дівчинки Майї, приблизно десятирічної. Вона описує свій загалом дружний клас, у якому в кожної дитини є якась особливість: хтось був зачатий у пробірці від сперми донора, у когось є тільки мама, бо батько зник під час війни на Донбасі, а в когось батька і не було, у когось тато і дві мами (перша – рідна, друга мачуха), когось виховує бабуся, бо обоє батьків на заробітках, у когось батьки позбавлені батьківських прав, хтось є всиновленою дитиною, хтось проводить тиждень у батька, тиждень у мами і її друга, а сама Майя росте в родині двох лесбійок, а батько її невідомий донор. Також ці діти різних національностей, дехто має певні особливості у зовнішності. І в них є мудра і добра вчителька пані Юлія, яка навчила їх не сміятися один з одного, бо кожна дитина заслуговує любові, і кожна сім’я – це сім’я, якщо в ній панує любов. Continue reading