Слово про новий переклад – Юрій Попченко

Новий Завіт. Новий переклад Юрія Попченка

Новий Завіт. Новий переклад Юрія Попченка

Коли в молодості я перейшов у проповіді на українську мову, переді мною постало питання, яким перекладом Біблії користуватися. Я хотів переклад сучасною українською мовою, зрозумілий, легкий для читання, а головне – точний. На жаль, жоден з існуючих українських перекладів не відповідав цим критеріям. Я почав молитися про те, щоб такий переклад з’явився, і через деякий час відчув, що Господь кличе мене для цієї праці.

Для здійснення перекладу мені необхідно було опанувати давньогрецьку, давньоєврейську та арамейську мови. Тому я вступив у Київський національний університет імені Тараса Шевченка і закінчив його із ступенем магістра філології з української і давньогрецької мов. Давньоєврейську й арамейську мови я вивчав у Російському державному гуманітарному університеті.

Близько десяти років тривала кропітка праця над Новим Завітом. Разом зі мною працювали: Анна Ананченко, кандидат філологічних наук, Олександр Савченко та філологи-україністи Ірина Назарук і Олеся Рудник. При підготовці пробного й остаточного видань Нового Завіту були враховані зауваження десятків пасторів, проповідників, керівників об’єднань церков, викладачів семінарій, філологів тощо. Continue reading

Чи повинна Церква трансформувати суспільство?

Мені впадає у вічі одна тенденція: все більше служителів в Україні вірять, що найкраща модель стосунків Церква\держава це трансформація. Мовляв, не конформізм (пристосування, підтримка, злиття), не нонконформізм (протиставлення, опозиційність, втеча), а саме поступовий вплив і перетворення.
Звучить гарно.

Я не супер-пупер великий знавець історії Церкви, але десь таке вже чув. У XIX ст майже всі християни у Європі думали, що прийшло Тисячолітнє Царство на землю. Нема великих воєн, християни мають значний вплив на державу та устрій, все класно.

Але прийшла Перша Світова війна, через 20 років – Друга. Післявоєнна Європа крок за кроком почала відмовлятися від християнських засад. Сьогодні більшість держав акцептує те, що ще 100 років тому не акцептувало ніяк. Хоча це та сама “християнська” стара Європа. “Реформовано-трансформована”. Continue reading

Деякі події в житті Авраама

Буття 15. Бог показує Авраму зорі і каже, що його потомство буде численне. Бог зараховує віру Аврама йому в праведність.

Буття 16. Аґар народила Ізмаїла від Аврама. Авраму 86 років.

Буття 17. Через 13 років Аврам стає Авраамом, а Сара – Саррою. Обрізання Аврама, його сина Ізмаїла і всіх чоловіків у дому. Аврааму 99 років, Сарі 90 років.

Буття 18. Небесні гості у Авраама. Сарра сміється у невірі.

Буття 19. Знищення Содому і Гомори та врятування Лота.

Буття 20. Авраам називає свою дружину своєю сестрою.

Буття 21. Народження Ісака. Аврааму 100 років, Саррі 91 рік.

Буття 22. Авраам зі слухами та сином Ісаком йдуть принести жертви. Ісак несе дрова. Між Буття 15 і Буття 22 пройшло приблизно 20-25 років.

Відгук на нове видання Нового Завіту, переклад Ю.Л.Попченка

Новий Завіт перекладу Ю.Л.Попченка

Радує серце, що брат Юрій Попченко взявся за переклад і успішно довів справу до кінця. Щодо поліграфії видання, то добре підібраний шрифт і його розмір, тому легко читати людям з слабшим зором. Дуже зручно що паралельні місця є посередині, і добре підібраний розмір шрифта та віддаль між рядками.

Мова перекладу витримана у сучасному, літературному стилі, і водночас легко читається. Влучно дотримана пунктуація, зокрема крапка з комою для розмежування логічних і змістовних частин віршів. Дуже добре що є наголоси на окремих словах, що полегшує мелодійне читання вголос тексту.

Допомагають вставлені слова, що виділені курсивом, у текст, щоб краще зрозуміти текст оригіналу. Текст добре збудований і синтаксично, тому його легко читати і запам’ятовувати.
Перекладач, брат Юрій, зберіг тяглість мовного багатства і специфіку попередніх перекладачів Святого Письма – Огієнка, Куліша, Синодального перекладу. Брат Юрій зумів знайти золоту середину у використанні вже усталених і знаних біблійних слів-термінів (плоть, хтивість, благодать, тощо) і водночас включив їх у гарну літературну мову. Continue reading

Чому прийшов Ісус Христос? (підбірка віршів)

“проповідувати” Марка 1:38

“Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння” Матвія 9:13

“А Ісус, як почув, промовляє до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння. ” Марка 2:17

“Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча. Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір’ю, і невістку з свекрухою її.” Матвія 10:34-35

“Чи ви думаєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але поділ!” Луки 12:51 Continue reading

Вознесіння Церкви і Друге пришестя Христа – чи це одна й та ж подія?

Протягом майже всієї історії Церкви – уривки 1Коринтян 15:50-55 і 1 Солунян 4:13-18 розглядалися в зв’язку з Матвія 24:27-31, 37-41.
І тому, в історії Церкви – багато людей припускали, що Вознесіння відбудеться під час Другого Пришестя Христа.
Але з часом – коли люди почали вивчати пророцтва набагато серйозніше, ніж раніше – виникло інше тлумачення 1 Кор.15 і 1 Сол. 4.

Отож, існує кілька вагомих відмінностей між Вознесінням і Другим Пришестям Христа.

Перше – в Вознесінні з землі забирається Церква (1 Сол.4:17) – у другому пришесті забираються невіруючі – Мт.24:27-28, 37-41.

«Як було за днів Ноєвих» – у дні Ноя з землі, через потоп, були забрані всі невіруючі.
Continue reading

Оправдання через віру або куди нам запхати добрі діла?

Уривок з книги “У що вірять християни?”

Запитання: Спасіння лише через віру чи через віру і діла?

Відповідь: Спасіння дається людині через заступницьку жертву Ісуса Христа — це чітке вчення Нового Завіту і головна суть Євангелії.

По-перше, важливо розуміти, що життя, смерть і воскресіння Ісуса Христа є Божим вирішенням людської проблеми гріха. Він добровільно прийняв покарання за гріхи всього світу. Ні наша віра, ні наші діла, ні наша любов, ні наше покаяння, ні наші моральність, традиції, обряди, милостиня, ні будь-що інше не є ціною нашого спасіння. Власне наша віра є безвартісною сама по собі, а набуває вона змісту лише при правильному об’єкті віри — Ісусі Христі. Я вірю не у свою віру, а в Особу Ісуса Христа, який мене полюбив і Себе видав за мене на смерть (див. Гал. 2:20). Коли ми говоримо, що спасіння через віру, ми не маємо на увазі, що Богові так подобається наша віра, що Він дає нам за неї спасіння. Наша віра не є еквівалентом спасіння, а лише умовою його отримати. Ціною спасіння є страждання і смерть Христа. Вірити — означає у справі спасіння покласти свою надію на Ісуса Христа, тобто відмовитися від спроб заробити життя вічне тими чи іншими ділами. Коли я увірував, я перестав намагатися заробляти спасіння, а прийняв його благодаттю даром, без діл, від Бога. Continue reading

Коротке слово на захист перекладу Нового Завіту Ю.Л.Попченка

Після появи на світ другого видання Нового Завіту Ю.Л.Попченка, як і слід було чекати, розгорнулися баталії (переважно у фейсбук) про його якість і взагалі доречність появи.

Перш ніж написати свою думку, напишу дві речі:

1. Я дуже ціную існуючі переклади – Куліша, Огієнка, Хоменка, Турконяка, Деркача/Духонченка. Час від часу я користуюся ними всіма, так само заглядаю в деякі російські і англійські. У мене є багато Біблій різними мовами – європейськими, арабською, турецькою, японською та китайською. Українські переклади, названі мною тут, в цілому є непоганими, хоча кожен з них має свої вади. Взагалі я не вірю в ідею досконалого перекладу. Переклад може бути більш якісним чи менш якісним.

Але є чіткі критерії якості – це текстологічні (які грецькі/єврейські першоджерела використовує перекладач, які лінії манускриптів чи видання НЗ для нього авторитетні), мовні (наскільки добре перекладач знає обиді мови і як точно він може передати зміст, як він передає окремі лексеми і граматику, чи не підмінює слова, частини мови, зв’язки у реченні і т.д., чи не опускає слова або чи не додає їх). Continue reading

Скільки разів ми чули про те, що потрібно читати Святе Письмо?

Непоганий текст, хоча написаний дещо з католицького ракурсу.
З сторінки “Вулична Академія Теології”

Скільки разів ми чули про те, що потрібно читати Святе Письмо? Від священників, батьків, єпископів, Папи Римського? Скільки?

“Це потребує часу”. “Мені важко зрозуміти написане”. “Я і так чую Святе Письмо в церкві”. “А що, якщо я зрозумію щось не так?”

Ми – дуже дивне покоління католиків. Ходимо до церкви, можемо бути навіть глибоко віруючими, – але нас просто не привчено з малечку читати Святе Письмо. Це, можливо, робили наші батьки або дідусі чи бабусі. Але не ми. Однак слово Бога живого – це щось, дане нам усім, а не лише священникам. Багато століть більшість населення не могло читати Святе Письмо, бо просто не вміло читати – тоді вони його слухали чи зчитували з ікон та вітражів. Нині ж ми перечитуємо щодня мільйон текстів, але не Слово Боже. Continue reading

Конспірологія і Боже провидіння – Дмитро Бінцаровський

У чому привабливість конспірології? Раніше абсолютна більшість людей вірила в те, що історією керує провидіння. Однак десь у 18 столітті постала нова політична культура, нове відчуття історії. І взагалі життя ставало дедалі більш багатогранним. Людині, особливо людині простій, важко зорієнтуватися у багатоманітті і суперечливості життя. Додайте сюди ще й вал інформації, яку сучасна людина не встигає “обробляти” і розставляти по поличкам у своїй свідомості. Людина ж хоче історичного “метанарративу”: “ось це наслідок того”, “а це веде туди”, “а це пов’язане з тим”. Людині простіше жити з відчуттям, що історію щось веде, що в ній немає “випадковостей”. А раз вже немає місця для провидіння, то на його місце приходять масони, сіоністи, МВФ, ВООЗ, транснаціональні корпорації, світовий уряд. В релігійному середовищі конспірологія приваблює тих, хто акцентує на тому, що світ лежить у злі, а править ним диявол. Якби віра в Бога і “його присутність вже зараз” збуджувала їхню свідомість хоча б так само, як віра в антихриста і “його прихід колись”, конспірологія приваблювала б їх менше. Continue reading