Роздуми про натовп і свободу

Нещодавно в мережу злили відео, де зубна лікарка Інна Кравчук доволі грубувато поводиться з дітьми, яким лікує зуби. На двох коротких відео видно, що вона застосовує силу, щоб утримати дитину, якій лікує зуби, тормосить її і навіть силою впихує в крісло, при чому дитина вдаряється головою.

Такі дії лікарки, звісно, досить непрофесійні. Якщо жінка вчилина злочин — має відповісти за законом. Проте хвилює інше — неймовірна хвиля ненависті, яку підняли ці відео.

Один з сайтів описав це так.

“На першому відео видно, як Інна Кравчук заносить дитину на руках у свій кабінет. Бере до рук шприц і підносить до обличчя дитини та щось каже, очевидно лякає, дівчинка махає головою відповідаючи на залякування «Ні». Судячи з коментарів інших батьків, припускаємо, що вона, як і інших дітей залякує, що зробить укол в голову чи шию.

Далі лікарка садить дитину на руки починає трусити настільки сильно, що здається в дитини зламається шия, а потім починає душити й далі її трусити. Знову тицяє до обличчя дитини шприц.

Ставить дитинку на ніжки та продовжує шарпати. Дівчинка плаче, а її б’ють по руках. Лікарка садить знову на руки та стискає так, що дитина не може ворухнутися, її ноги зажаті поміж ніг лікарки, а руки скручує, як у психлікарні зав’язують хворим гамівною сорочкою. Дитя не може ворухнутися і весь час плаче, а її знову лякають шприцом.

Це відео важко коментувати. Видно, що на дитині всім тілом лежить доросла жінка – асистентка лікарки. Дитина не може ворухнутися, лише трішки рухає ніжкою. Таке відчуття, що лікарка роздирає дитині рота і натискає так, щоб йому було ще болячіше. Потім лікарка б’є дитину головою об канапу, підіймає за голову і знову кидає. ”

Вот сижу я, друзья мои, да крепко думаю, о судьбе своей размышляю. Как же мои родители вырастили да воспитали меня (а их как?) без помощи семейных “экпертов” да всяких там психозаумных трейнингов психологических (“Воспитание без наказаний!”, “Жертвы послушания!” – вот такие лозунги )? Мож истинно отсталые да невежественные (в богословии да психологии, так сказать) были мои вечно любимые да почитаемые мной предки, ну батьки т.е. моi файнi та рiднесенькi (я родився в селi, пiд Одесою). Так вот, друзья мои, папа с мамой растили меня по Библии, да по опыту, так сказать, древнему да патриархальному, ну т.е. по переводу Синоидальному (без смущения да сомнения переводческого, как написано – так и думали, так и жили, детей растили). Все традиционно совершали, ну т.е. больше с молитвою да с учением (обличением), наставлением с наказанием, да со ласкою, да со строгою (положительным да отрицательным, так сказать, подкреплением/вразумлением, нераздражением да не озлоблением).

Ти пам’ятаєш свій підлітковий вік? Постійне бажання повстати проти правил, знайти своє місце в суспільстві, прагнення самостійності і юнацький максималізм? Саме в цей період на моєму життєвому шляху трапився фемінізм. А далі – все як в тумані.
⠀
Про те, чому я глибоко прониклась фе.мінізмом, вже писала у минулих постах. Якщо коротко – гормони грали. А зараз я пишу про свій внутрішній стан протягом цих років.
⠀
Ф.емінізм стверджує, що жінка отримає (в що повірила і я):
⠀

• свободу економічну та сек.суальну
• рівні можливості з чоловіками
• змогу самостійно обирати свій шлях
• позбавлення гніту п@тріархату
• захист прав
• сестринство і прийняття
  ⠀
  Список можна продовжувати, але ти і так все знаєш.
  ⠀
  А що ж отримала я?
• постійну тривогу і переживання через свою “жіночу долю”
• сприйняття жінки і всього жіночого як “другосортного”
• штучно поселену тотальну недовіру до чоловіків
• переконання, що жінка НЕ може бути щасливою і реалізованою поза фе.мінізмом
• усвідомлена маскулінізація себе всупереч власній жіночності
• сприйняття всіх чоловіків як пригнічувачів
• погляд на сім’ю та материнство, як на кайдани і в’язницю
• постійне бажання доводити, що жінки не гірші за чоловіків
• відторгнення своєї жіночої природи, бо це “ярмо”
  ⠀
  Щось не дуже в’яжеться, чи не так?
  ⠀
  Мої страхи та комплекси нікуди не ділись, а навпаки, з’явились нові. Я не відчувала спокою і задоволення собою, “лінія п@ртії” була важливішою за власні прагнення і самопочуття. Так, я повелась на цю пр0паганду і відстоювала штучні к0нструкти.
  ⠀
  Але на щастя, турбулентний пубертат пройшов, а мій внутрішній стержень гідно вистояв цей період і лише зміцнів, що зрештою і повернуло мене в реальний світ.
  ⠀
  Я пишу це для того, щоб попередити загублені душі, і показати всім, що “так теж можна”. Для мене фем|нізм – це юнацькі забавки дівчат, які таким чином переживають підлітковий вік. Як це було і у мене.
  ⠀
  Але йти з ним у доросле життя – це плекання своїх к0мплексів і тр@вм, адже головний інструмент фемін|зму – експлуатація жіночого невдалого досвіду.

В Строму Завіті читаємо цікавий текст, як Яків, син Ісака, прослуживши Лавану, батьку його обох дружин та брату його матері, захотів мати власне майно. Досі Яків лише пас козенят і овечок тестя/дядька, але настав час мати щось своє.

І сталося, коли Рахіль породила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: Відпусти мене, і нехай я піду до свого місця й до Краю свого. Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі. І промовив до нього Лаван: Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе. І далі казав: Признач собі заплату від мене, і я дам. А той відказав: Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною. Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому? І сказав Лаван: Що ж я тобі дам? А Яків промовив: Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати. Я сьогодні перейду через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу, і кожну овечку чорну з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, і це буде заплата мені. І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, крадене воно в мене. А Лаван відказав: Так, нехай буде за словом твоїм! І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів. І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару. І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була. І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як приходили пити. І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими. І відділяв Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової. І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях. А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше Якову. І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.
Буття 30:25-43

Вода з річки, навіть дуже холодна з ополонки, не змиває ніяких гріхів. Навіть вода Йордану нічого не змиває. Єдина вода, яка може говорити про очищення душі від гріхів – це щирі сльози покаяння перед Богом. Омиває душу від гріхів зовсім не вода, а кров. “…все за Законом очищається кров’ю, і без пролиття крові немає прощення” (Євреїв 9:22).

Саме тому ще в старозавітні часи за гріхи людей священники приносили в жертву тварин, але цього було недостатньо, оскільки «…неможливо, щоб кров телят і козлів усувала гріхи» (Євреїв 10:4). Гріх проти святого, вічного і нескінченного Бога вимагає святої, досконалої і нескінченної жертви. Саме тому на землю приходив вічний і досконалий Син Божий, Який у ніч перед розп’яттям взяв чашу вина і сказав: «Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається» (Луки 22:20). Вино в чаші символізувало кров Христа, що мала пролитися за всіх, хто коли-небудь повірив чи повірить у Нього. Проливши Свою кров на хресті, Ісус покінчив зі старою вимогою Закону щодо постійних жертв тварин. На хресті Ісус сказав – «Звершилося!» (Івана 19:30), Він мав на увазі саме те, що назавжди “здійснив вічне викуплення” за нас ставши досконалою жертвою за гріхи людства (Євреїв 9:12).

1. Вступ. Ангел Гавриїл звіщає Захарію про народження Іоана. Ангел Гавриїл звіщає Марії про народження Ісуса. Марія відвідує Єлизавету. Марія прославляє Бога. Народження Іоана Хрестителя. Пророцтво Захарія.
2. Перепис. Ісус народжується у Віфлеємі.Пастухи відвідують Ісуса. Обрізання Ісуса. Симеон і Анна. Повернення в Назарет. Дванадцятирічний Ісус розмовляє з вчителями у храмі.
3. Служіння Іоана Хрестителя. Хрещення Ісуса і сходження Святого Духа. Родовід Ісуса.
4. Диявол випробовує Ісуса у пустелі. Несприйняття Ісуса у Назареті.
5. Великий улов риби. Зцілення прокаженого. Ісус зцілює паралізованого, якого четверо друзів спускають через дах. Покликання Левія-Матвія. Чому учні Христа не постяться і не моляться зараз.
6. Ісус — Господь суботи. Зцілення сухорукого. Обрання Дванадцятьох. Заповіді блаженства. Досконала любов. Не судіть. Хороше і гниле дерево. Дім на камені і без каменю.
7. Зцілення слуги сотника. Воскрешення сина вдови. Посланці від Іоана Хрестителя. Жінка вмиває та витирає ноги Ісуса.
8. Притчі про сіяча та світильник. Мати і брати Ісуса. Утихомирення бурі на морі. Зцілення біснуватого. Зцілення жінки з кровотечею і воскрешення дочки Яіра.
9. Покликання Дванадцятьох. Ірод. Чудесне нагодування п’яти тисяч. Петро називає Ісуса Христом. Ціна учнівства. Преображення. Зцілення біснуватого. Хто найбільший? Ісуса не приймають у самарянському селі. Ціна слідування.
10. Сімдесят учнів. Доля міст, які не покаялися. Повернення сімдесяти. Блаженство учнів. Законник запитує Ісуса про вічне життя. Притча про милосердного самарянина. Ісус у Марфи і Марії.
11. “Отче наш”. Просіть, шукайте, стукайте. Зцілення біснуватого. Повернення нечистого духа. Знамення пророка Йони. Око — світильник тіла. Осуд фаресеїв, книжників і законників.
12. Зусудження лицемірства. Не бійтеся. Користолюбство і турботи. Багатство. Раби чекають на свого пана. Христос приносить розділення. Розпізнавання часу. Мирися з супротивником.
13. Покаяння. Безплідна смоковниця. Зцілення зігнутої жінки в суботу. Притчі про гірчичне зерно і закваску. Скільки тих, хто спасеться? Ірод хоче вбити Ісуса. Плач Ісуса над Єрусалимом.
14. Зцілення в суботу хворого на водянку. Не вибирайте перших місць.Чоловік запрошує на вечерю бідних, калік, кульгавих, сліпих. Ціна учнівства.
15. Притчі про загублену вівцю, загублену драхмую, загубленого сина.
16. Притча про неправедного управителя. Докір фарисеям. Розлучення. Багач і Лазар.
17. Брат грішить і кається. Маленька віра. Слуги нікчемні. Десять прокажених. Царство Боже і прихід Сина Людського.
18. Вдова і суддя неправедний. Фарисей і митник у храмі. Ісус благословляє дітей. Ісус і багатий юнак. Нагорода за слідування. Ісус передрікає Своє воскресіння. Зцілення сліпого біля Єрихона.
19. Спасіння Закхея. Притча про десять мін. В’їзд Ісуса у Єрусалим. Плач Ісуса над Єрусалимом. Очищення храму.
20. Влада Ісуса. Притча про злих виноградарів. Податки кесарю. Воскресіння мертвих. Чи Месія син Давида? Стережіться книжників.
21. Дві лепти вдови. Храм буде зруйновано. Майбутні біди і гоніння. Зруйнування Єрусалиму. Повернення Сина Людського в славі. Притча про смоківницю. Пильнуйте.
22. Змова проти Ісуса. Іуда зрадник. Підготовка до Пасхи. Остання Пасха. Встановлення Вечері Господньої. Ісус передрікає зраду. Суперечка про першість. Ісус передрікає зречення Петра. Молитва у Гефсиманському саду. Зрада і арешт Ісуса. Зречення Петра. Суд над Ісусом перед Синедріоном.
23. Ісус перед Пилатом та Іродом. Пілат відпускає Варавву і засуджує Ісуса на смерть. Ісус йде на хрест. Насміхання над Ісусом. Смерть і поховання Ісуса.
24. Два ангели сповіщають жінкам, що Ісус воскрес. Двоє по дорозі в Еммаус. З’явлення Одинадцятьом. Велике доручення і вознесіння.

Що означає для України рухатися на Захід? Що взагалі таке “західні цінності”?
Тут необхідно провести чітке розрізнення між двома групами “західних цінностей”. Інакше нам не уникнути непорозумінь і розчарувань.
До першої групи входять цінності, завдяки яким постала сучасна західна цивілізація як така. Це зокрема:

1. Повага до свободи і гідності людини
2. Верховенство права
3. Демократія
4. Розподіл влади, система стримувань і противаг
5. Вільна ринкова економіка
   

Перелік можна доповнювати.
Коли Україна проголосила з 90-их рух на Захід, метою були саме ці цінності.
Деякі з них (наприклад 3 і 4) у нас великою мірою утвердились (а коли опинялись під загрозою, це породжувало Майдан), інші (особливо 2) – ні.

“Ніщо не правда і все можливо” – це назва німецькомовної книги про сучасну Росію. Але писатиму я не про неї, і не про сучасну Росію.

Ніщо не правда і все можливе – це про сучасний інформпростір. Про фейсбук і західні ЗМІ зокрема. Здається, остаточно канули в небуття ті часи, коли журналісти намагалися вникнути, розібратися, а вже тоді писати. Сучасні журналісти вже не ті.

Трішечки спостерігав за виборами в Рівному. Рівне від мене далеко, тому особливого діла до цього міста не маю. Але у Рівному в другий тур увійшов євангельський християни Олександр Третяк. До виборів він політикою особливо не займався, а очолював християнський навчальний заклад, місіонерив, займався благодійністю і таке інше. Але оскільки у нього з’явився реальний шанс очолити місто – на нього напали ЗМІ.

Щодо дару мов, чудес і інших речей існує принаймні 2 точки зору серед християн. Один табір каже, що все це мало місце під час приходу Христа, щоб засвідчити початок нової епохи. А зараз, мовляв, ми живемо у звичайний час, епоху церкви, тому нема потреби у всіх цих особливих дарах та чудесах.

Інші гадають інакше – все це і зараз є. Бог не змінився, не змінилися і його методи.

Але погляньмо на це питання через призму суверенності Бога (його повної екзистенційної незалежності від творива, яка має наслідком те, що Бог може робити що хоче і коли хоче не запитуючи у творива).