Я не беру кредит, я беру позику

Серед євангельських християн поширена думка (і я цілком поділяю її), що кредитів варто уникати. На це є низка причин. Зокрема, кредит – це залежність. Брати кредити – це жити не відповідно своїм прибуткам, а намагатися скочити вище себе. Словом, кредитів варто уникати.

Проте недавно я помітив таку річ. Уникають не кредитів, а саме слово “кредит”. “Я не беру кредит, я беру позику від друзів”.

Я теж кілька разві у житті брав невеликі позики від друзів на кілька місяців. Але чим відрізняється позика від кредиту? Закон каже, що кредит надає юридична організація, фінансова установа, а не приватна особа. Кредит зазвичай платний, а позика може бути під 0%. Continue reading

Церква як бюро послуг

Що таке церква?

Що таке церква?

«Піти до церкви поставити свічку шоб бізнес мав успіх, екзамен здався добре, в сім’ї налагодилось», « Поломитись до святого Антонія шоб знайти загублену річ, до святої Катерини шоб добре заміж вийти, до святого Спиридона шоб бізнес був успішний», « До Богородиці яка відповідає за домашні справи, а та – від раку, а та – від алкоголізму , та – для очей» і цей список можна продовжувати доооовго. В наших людей церква і Бог- це такий собі духовний обмінник, я тобі Боже помолюся , а ти мені – те шо мені потрібно. Богові надзвичайно “потрібні” наші хабарі, Він без них просто не зможе ніяк🤷‍♀️ . Споживацька культура проявляється всюди. Я буду ходити до церкви, робити все як треба – і буду здоровий і все в мене буде ок. Навіть малих дітей вчать цьому. Підносять до ікони і кажуть «Бозю , дай здоровя для дитинки, дай, дай», і показують дитині як «треба молитися». А хтось ходить до церкви шоб не попасти в пекло, а потрапити в рай👻

А про Літургію стільки всього можна наслухатись шо вуха в трубочку🙉 люди придумують якісь особливі «бонуси» за «вислухані Літургії». Придумують особливі дні, коли треба причащатися, так, ніби в інші дні Євхаристія не діє, і ше багато іншого.🙈

І такого різного можна начитатися шо аж голова обертом. Але чи в цьому суть християнства? Чи ми не перетворили християнство на язичництво, просто замінивши одних божків – іншими? Чи віримо ми в Бога і в забобони, вроки? Вішаємо дитині хрестик і червону нитку (на всякий випадок). То кому ми не довіряємо, Богові?

Християнство – це бути. Це прийти на богослужіння щоб побути, а не зробити бартер з Богом. Якшо ми будемо довіряти Богові, будемо з ним в діалозі, то звісно що можемо шось просити, для себе чи ближніх, але не робити «обмін валют» (духовне на матеріальне). Ми не зможемо передати свою віру дітям чи ближнім, якшо це буде за принципом «Не розуміємо, але зберігаємо». Якщо хочемо шоб наша віра зростала, то мусимо йти в глибину, мусимо щось читати, пізнавати. Не достатньо є раз прочитати якусь книжку і сказати «Все, я молодець», бо дуже швидко все забувається якшо не підживляти «вазонок» в нашій голові.

Християнином не достатньо народитися, ним потрібно переродитися і наново жити, вже не самому, а з Христом.

З фейсбук-сторінки

Духовність і освіченість – Себастьян Тегза

Духовність і освіченість. Поділюсь деякими міркуваннями та спостереженнями. Ділюсь спонтанно, тому буде трохи кострубато. Мені здається, що справжня духовність ніколи не буде зневажливо говорити про освіченість. Є люди неосвічені, але вони мають щиру віру і Христового Духа. Вони є добрими, жертовними і лагідними людьми. Та справді духовні люди, які хоч не мають освіти, будуть дуже скромно висловлюватися щодо наукових питань. Коли ж будь-який прояв освіченості критикуються як світське мудрування – це псевдодуховність, а не справжня християнська віра.

Гадаю, що справжня духовність не буде використовувати Біблію для того, щоб “компетентно” висловлюватися у всіх галузях людської діяльності. Біблія не вчить такої “духовності”. Вона дає моральний і духовний стержень, як поступати у всіх ситуаціях, але компетентність і кваліфікацію людина повинна здобувати, використовуючи розум і працю. Одним словом, духовність, яка заперечує освіченість є псевдодуховністю. Справжня духовність, яка в силу різних причин не отримала освіти, з одного боку буде скромно визнавати власну неосвіченість, а з іншого буде відноситись з пошаною та вдячністю до тих, хто освіту здобув. Натомість псевдодуховність і сама є невченою, і при цьому ще й хвалиться цим і усіляко зневажає освіченість і тих, хто її має. Це махрова гордість, одягнена в духовні шати. Мракобіссям називається.

З іншого боку, освіченість не гарантує людині автоматично духовності. Можна бути освіченим, але зарозумілим. Справжня освіченість веде до мудрості. А мудрість – це скромність. Одним словом, духовність і освіченість – речі більше пов’язані між собою, ніж протилежні. Зажди приємно зустріти людину освічену і при цьому духовну. Тобто таку, яка є скромною, любить Бога і шанує інших людей. І дуже неприємно спілкуватися з “духовними”, які своє неуцтво і демагогію прикривають духовністю. Гордість все псує. Натомість покора і любов завжди є прикрасою всього.

(з соцмереж)

Відгук про книгу від пані Алли

Пані Алла – це пенсіонерка з м. Рівне. Вона закінчила курс “Біблія понад усе” від місії Euro Team Outreach. Пані Алла прийшла до віри в Христа вже у зрілому віці. Вона написала нам довгого листа, де розповідає про своє життя, зокрема те, що у молодості вивчала марксизм, ленінізм і науковий комунізм.

Ми надіслали пані Аллі книгу “У що вірять християни” (повне російське видання). Ось її 2 відгуки.

Відгук від пані Алли

Біблія-комікс – чудо!
[Мова йде про “Добро і Зло”]
Але особисто для мене безцінним подарунком є книга С. Чепари. Адже дає відповідь на стільки важливих запитань!
Дякую!
P.S.
Особисто брату Сергію.
Перечитую Вашу книгу. Цікавить все. І зокрема Ваша думка стосовно таких питань, як от:
Прикраси і одяг.
Слава Україні.
Телебачення та комп’ютер.
Біблія на підлозі і т.п.
Дякую.
А. А.

Continue reading

Боїться чи поважає?

Цей пост не про стосунки у сім’ї, а про вірність букві на противагу впливам часу.

Не раз і не два натрапляв на переклад Еф. 5:33 “Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай поважає свого чоловіка! “. Слово “поважає” вжив Іван Хоменко (і Деркач/Духонченко). Навіть чув проповіді, що в Огієнка (який написав “боїться“, так само Рафаїл Турконяк, Куліш/Пулюй/Нечуй-Левицький) там неправильно. Мовляв, що це жінка має боятися чоловіка. І по фейсбуку бігають малюночки – поважає, поважає, поважає… Але якби Бог хотів вжити це слово, хто б його стримав? Continue reading

Тіло Христове – буквально чи метафора – Себастьян Тегза

Ви напевно чули, що Церкву часто називають тілом Христовим. Таку назву вживав святий Павло в своїх посланнях. Як її розуміти? На жаль, багато хто тлумачить її буквально. Це приводить до помилкового ототожнення Христа з Церквою, а також до невластивого вивищення самої Церкви. Голос Церкви стає голосом Христа. Послух Церкві стає послухом Христу. Адже сама Церква в такому разі вважається Христом. На мою думку, таке розуміння є помилковим, адже слова святого Павла не несуть такої ідеї. В контексті самих послань вони передають зовсім іншу думку.

Більш правдоподібним є те, що Павло використовує образ тіла як просту метафору єдності. І виглядає, що в цьому він був не першим. Так робили також й інші біблійні автори. І вперше цей образ зустрічається ще в Старому Завіті. Ось два приклади:

“Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом. Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка. І чоловік сказав: “Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка.” Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і СТАНУТЬ ВОНИ ОДНИМ ТІЛОМ”. (Бут.2:21-24) Continue reading

Хороший парубок – не професія – Себастьян Тегза

Володимир Зеленський

або думки про прес-марафон Президента Зеленського

Я не люблю розмови про політику ради самої політики. Це не моя парафія. Мені цікава політика з богословської точки зору. Це є та сфера, яка дозволяє робити певні висновки про людське життя взагалі. Це є сфера, яка належить до Божого образу в людині. Бог наділив людину владою. І це робить її подібною до Бога. Якщо вона здійснює цю владу по-божому. З цього огляду політика має безпосереднє відношення до теології. Політику не слід демонізувати, її потрібно морально оцінювати.

Вчора відбувся прес-марафон президента, який сьогодні всі обговорюють. Поділюсь кількома думками у вищевказаному ключі. В мене немає наміру давати вичерпних оцінок. Багато вже було сказано і я не хотів би повторюватись. Тому скажу те, що ще не було сказане, або принаймі я не чув, щоб хтось говорив про це. Continue reading

Боротьба за ближніх чи за себе?

Ми з дружиною також думаємо, що сміття дуже багато, ми (всі люди) забруднюємо планету і так далі і тому подібне. Кульочки, кульочки і Грибовичі. На кожному кроці пластик, сміття, а планета то у нас одна. І ми з дружиною строхи сортуємо сміття – органіка, папір і все інше. Будемо з мішечками ходити в магазини. Це в цілому правильно – не забруднювати місто, країну, планету, де живеш ти і житимуть твої діти і онуки.

Але є одне але. Одне, але велике.

Я не великий серцезнавець. Але читаючи Біблію та спостерігаючи за людьми поступово бачу (і не тільки я це бачу), що людям властиво робити щось велике, щоб нібито ставати теж трохи великими. Continue reading

Підводні камені церковного життя – Себастьян Тегза

Людина, яка за власною ініціативою клопотала за мене, щоб я був прийнятий в семінарію, згодом написала на мене донос в єпархіальне управління, щоб мене відсторонили від служіння. Інша людина, якій я не набивався в друзі, але яка сама ще вчора називала мене «дорогим братом», негайно видалила мене з друзів у ФБ і припинила зі мною будь-яке спілкування тільки за те, що я сказав, що вважаю представників традиційних конфесій християнами. Ще інша людина, яка вельмилюбно спілкувалася зі мною, в один момент згорнула всю свою доброзичливість тільки через те, що я говорив, що Святе Письмо не вчить пацифізму і сухого закону. Ще один ревний християнин, перетворився з друга на ворога, коли я сказав, що хустинки і спідниці – це питання культури, а не догматичного богослів’я. Continue reading

Скільки ж дітей було у Йова?

Натрапив на цікаве місце

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби… (Йова 19:17, Огієнко)
Жінка моя гидує моїм подихом, | я став гидким синам мого лона (Хоменко)
Mein Odem ist zuwider meinem Weibe, und ich bin ein Ekel den Kindern meines Leibes. (Luther)
żonie mój oddech niemiły, i cuchnę własnym dzieciom (Biblia Tysiaclecia)

Але яким синам – вони ж усі померли (Йова 1:18-19)?! З тексту ми читаємо, що у Йова було семеро синів і троє дочок (Йова 1:2), і всі вони загинули під час третьої хвилі випробування. Continue reading