“Облога Євангелія. Протистояння віри та діл”

Ми отримали чергову порцію книг американського богослова Зейна Ходжеса “Облога Євангелії. Протистояння віри та діл”. В ній автор дуже доступно і послідновно відстоює фундаментальну християнську істину – спасіння це дар, який неможливо ані заробити, ані заслужити. Для духовного росту необхідно докладати зусилля, але вічне життя дароване нам завдяки жертві Христа. Зейн Ходжес описує Євангеліє у світлі Івана, пояснює складні місця – Якова 2, Луки 14, 1 Івана, Євреям 6 і 10. Чи учень христа це те саме, що християнин? Чи кожен спасенний живе святим життям? Чи діла випливають з віри? Що таке “спасаюча віра”?

Це книга може бути цікавою кожному, хто вивчає Біблію та хоче знати відповіді на складні питання про віру і діла, спасіння і освячення, оправдання і учнівство.

Ціна книги – 75 грн. Зібрані кошти будуть використані для друку християнської літератури.
Якщо Ви хочете отримати книгу – напишіть мені на електронну пошту serhii.chepara@gmail.com

Advertisements

5 нових лавочок і сотні ям

Сумні та невеселі спостереження того, хто не тільки народився та виріс тут, а й чемно сплачує тисячі гривень місцевого податку щороку у бюджет міста як підприємець

Це не просто пост критиканства. Це пост великого суму. Я щиро вірю, що Сколе могло б стати прекрасним курортним містом, відомим далеко за межі України. Якщо все правильно організувати, років за 10-15 сюди б з радістю приїжджали відпочивати німці чи поляки. У Сколе є все – річка, гори, озеро, чисті повітря та вода. Поруч залізнична станція та міжнародна траса “Київ-Чоп”.

Але на разі це лише мрії. На разі,таке відчуття, що Сколе застряло чи то в далекому середньовіччі, чи то в пострадянських 90-их.

Міських голів у Сколе було троє. І на мою суб’єктивну думку, всі троє ніколи всерйоз не збиралися щось робити для міста. Останній прославився на всю країну тим, що його не тільки спіймали на хабарі (нічого дивного в нашій країні), і він ще й надумався спорудити… пам’ятник гільйотині. У Володимира Москаля багато уява. Але про все це Ви можете почитати в інтернеті і без мене.

Від місцевих мешканців дізнався, що недавно Сколівська міська рада закупила лавки для міста. Все нібито гаразд – 5 лавок, ціна кожної адекватна – 10 000 грн. Але три з п’яти лавок встановили… на вулиці Володимира Москаля! Тобто там, де стоїть його будинок! Зрозуміло, що набережній потрібні лавочки, а його будинок на набережній, тому певна логіка в цьому таки є. Але набережна довга, а лавок всього три, і самі розумієте де всі три поставили.

На цих фото дві лавочки, які встановили в центрі. Що ж, місце нормальне, лавки непогані, до цього питань нема. Continue reading

За всіх чи за деяких? Чому я вірю в необмежене викуплення

Сергій Чепара

Роздумуючи над питанням “Чи помер Ісус Христос за всіх, чи лише за деяких” нам треба розуміти, що воно не стоїть осторонь інших питань. Майже завжди, розбираючи ці та інші складні богословські проблеми рано чи пізно ми прийдемо в точку, яка сполучає Бога і людину, а якщо точніше — Божу суверенність і людську волю.

Отже, за кого помер Христос? Є кілька способів вирішити це питання. Я пропоную почати з трохи нетрадиційного і поговорити про євангелизм. Євангеліє — це добра новина про Ісуса Христа, який помер за гріхи. За чиї гріхи? Припустімо на мить, що Христос помер не за всі гріхи, а лише за гріхи Церкви (або ж тих, хто увірують). Як правило така позиція майже завжди поєднується з іншою — суверенний Бог безумовно обирає одних на засудження, а інших на блаженство. Про правильність цього погляду ми поговоримо трохи пізніше, а зараз повернімося до євангелизму — як звіщати Христа. Ось місіонер приїжджає у нову країну і зустрічає місцевих мешканців. Йому, місіонеру, треба звіщати про Христа — хто Він такий і чому Він помер. Але як сказати це людині, про вибрання якої ти нічого не знаєш? Христос помер за тебе? Але місіонер цього не знає. Христос помер за обраних? А я обраний? Мені здається, що це доволі дивний діалог, і ми не зустрічаємо чогось такого на сторінках Біблії. Continue reading

Викуплення вибраних

Ярослав Себастьян Тегза

Ісус Христос є справжній «Спаситель світу». (Йо.4,42) Так говорить Писання. «Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним – світ спасти». (Йо.3:17) Він є істинний «Агнець Божий, який забирає гріх світу». (Йо.1:29) Тільки Христос може забрати наш гріх. І Він забрав його на хрест. Ми самі не можемо позбутися наших гріхів. Тому що «кожен, хто чинить гріх є рабом гріха». (Йо.8,34) Повинен бути хтось, хто визволив би нас із цього рабства. Визволення з рабства в Біблії називається викупленням. Про визволення Ізраїльського народу з Єгипту так і говориться: «Я вивів тебе з Єгипетського краю і викупив тебе з дому неволі». (Міх.6:4) Отже, коли говориться про викуплення, то розуміється визволення через внесення викупу. Головна ідея – визволення, а сплата ціни – це засіб отримання свободи. Одне нерозривно зв’язано з іншим. Якщо людина залишається в рабстві її не можна назвати викупленою. Той хто платить викуп за раба не просто звільняє поневоленого, а набуває його для себе. «Ви уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною!» (1Кор.6:19,20) Так ось, Писання говорить, що наше викуплення відбулося на хресті: «Син Чоловічий прийшов, щоб віддати Своє життя як викуп за багатьох». (Мр.10:45) Continue reading

Язычество в протестантизме (1) – Игорь Туник

Ігор Тунік

Ігор Тунік

Многие протестанты, несправедливо считают, что язычество проникло в православие и католицизм. Уж очень похожи молитвы перед иконами на языческое поклонение. И связь между Богородицей и богиней неба – очевидны. Я не берусь судить тут о том, насколько язычество проникло в традиционные церкви. Однако чисты ли протестанты от этого? Мое мнение, что в протестантизме его еще больше. Я осознаю, что многое из того, что я буду писать, проявляется в так званом “народном протестантизме” и не является частью официальных доктрин. Continue reading

Троє вірних християн чи сотня пасивних прихожан?

Стара тема: краще досягнути багато людей, чи мати мало, але вірних?

Нещодавно я став очевидцем і навіть учасником дискусії, яка стосувалася теми розвитку церкви та успішності служіння. Питання стояло так: як правильно розвивати церкву, як ставити цілі. Один з варіантів, які пропонувалися, звучали так: “через N років мати/досягати M людей”. Зав’язалася дискусія, наскільки правильно так мислити і планувати. Чи можемо ми Духу Святому сказати, скільки людей і коли навертати до Христа?

У свій час я мав можливість спостерігати за служінням різних церков. Я бачив служіння вітчизняних та інозмених місіонерів.  І зробив для себе такий висновок: ми часто створюємо штучну дихотомію. Ми придумуємо систему так, ніби є лише дві моделі – в одній троє вірних людей, а в іншій сто, двісті чи тисяча невірних прихожан. Continue reading

Очередное неверное толкование – Игорь Туник

Ігор Тунік

Игорь Туник

Сегодня слышал молитву одного христианина: “Господи, дай что бы мы не подстраивали Писание под себя, но что бы мы менялись под действием Писания!” При этом я вспомнил лаконичную фразу великого реформатора из Женевы: “Не мы должны менять Писание, но Писание должно менять нас!”. Однако молиться и заявлять такое значительно легче, чем придерживаться этого.

Один из примеров того, как грешный человек подстроил Библию под себя – это популярное толкование отрывка 1 Царств 26:9 “…. не убивай его; ибо кто, подняв руку на помазанника Господня, останется ненаказанным?” этот отрывок трактуется как призыв особенным образом относиться к руководителям поместных церквей. Но об этот ли учит этот текст? Во-первых в тексте говорится о Давиде, который не хотел убивать Саула. Если вы хотите убить своего пастора, то в 99% вы не правы :) И можно даже не вспоминать этот отрывок, достаточно вспомнить заповедь “не убей” или на крайней случай законодательство Украины и то, что придется сидеть в тюрьме за убийство. Но, к счастью, этот отрывок пастора цитируют не потому что их хотят убить. Они цитируют этот отрывок, что бы подчеркнуть свой особый статус “помазанника”. В итоге у протестантов появилось множество “пап Римских”, которые так же как папа Римский времен Лютера считался непогрешимым. Continue reading

Сьогодні в наші двері подзвонили вони…

Фото з інтернету

Фото з інтернету

Сьогодні в мої двері подзвонили вони… Коли ми з дружиною почули дзвінок – здивувалися. До нас вкрай рідко хтось заходить без попередження. Ще минулого року – раз чи два дзвонили сусіди з блоку – хтось замкнув зовнішні двері і вони не могли потрапити в свою квартиру, бо не мали ключа.

Але сьогодні це були не сусіди. Не поліція. Не пожежники. І не з військомату. Це були вони – адепти міжнародної організації Свідків Єгови. Continue reading

Як живуть Любинці?

Репортаж зі Стрийщини

Любинці – це велике розлоге село у Стрийському районі. Воно розташоване приблизно посередині між Сколе і Стриєм. Село доволі велике – 1000 жителів, 200 дітей у місцевій школі. Є садочок. Колись селяни активніше займалися тваринництвом – у селі було 2 череди по 80 корів. Зараз корів і коней у селі в рази менше, ніж колись.

В цьому селі колись жив мій дідусь. Радянська влада йому, як ветерану війни і переселенцю з Польщі, надала хату. Потім там ніхто не жив, але ще трохи ми з мамою приїжджали саджати картоплю. Там був чудовий сад – сливи, вишні, черешні, яблука і груші. Дерева родили прекрасні плоди.

Останні роки ми занедбали і дім і сад, і зараз там все дуже сумно :( Ми намагаємося продати землю – чи під сільстке госопдарство чи під бізнес. Поруч – міжнародна траса Київ-Чоп. До залізниці 1 км. Підвести електрику, воду і газ не проблама – все поруч.

А село дуже гарне. Насолоджуйтеся світлинами.

Як розповідати людям про Христа – Ігор Тунік

Ігор Тунік

Ігор Тунік

(Закінчення. Попередні три частини тут: , , )

Притчі Ісуса

У п’ятнадцятому розділі Єв. від Луки записані три притчі. Притчі про загублену вівцю, драхми і блудного сина. Запропонуйте вашому другу прочитати ці притчі і поміркуйте над цими притчами. Поставте питання вашому співрозмовнику: Що спільного в цих казках? У них є хтось чи щось втрачене, потім настає момент істини і це знаходиться. І опісля – обов’язково велика радість. Допоможіть вашому співрозмовнику дійти до цього і проговорити ці істини. Будьте чесними і поясніть, що Ісус розповідає ці три притчі не для грішників (хоч вони і слухали). Головні слухачі цих притч — ті, хто вважав себе праведниками. Перші три вірші, п’ятнадцятого розділу ясно говорять про те, що грішники йшли до Ісуса, релігійні праведники засуджували Його і Він розповів їм ці три притчі. Він показує їм, що коли загублені знаходяться – небеса радіють. Ісус пропонує фарисеям і книжникам приєднатися до цієї небесної радості, а не нарікати. У третій притчі ми вже бачимо доповнення. Крім втраченого сина є ще і самоправедний старший брат. Це прообраз цих фарисеїв і книжників. Їм батько пропонує зайти і приєднатися до бенкету. Continue reading