Боїться чи поважає?

Цей пост не про стосунки у сім’ї, а про вірність букві на противагу впливам часу.

Не раз і не два натрапляв на переклад Еф. 5:33 “Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай поважає свого чоловіка! “. Слово “поважає” вжив Іван Хоменко (і Деркач/Духонченко). Навіть чув проповіді, що в Огієнка (який написав “боїться“, так само Рафаїл Турконяк, Куліш/Пулюй/Нечуй-Левицький) там неправильно. Мовляв, що це жінка має боятися чоловіка. І по фейсбуку бігають малюночки – поважає, поважає, поважає… Але якби Бог хотів вжити це слово, хто б його стримав? Continue reading

Тіло Христове – буквально чи метафора – Себастьян Тегза

Ви напевно чули, що Церкву часто називають тілом Христовим. Таку назву вживав святий Павло в своїх посланнях. Як її розуміти? На жаль, багато хто тлумачить її буквально. Це приводить до помилкового ототожнення Христа з Церквою, а також до невластивого вивищення самої Церкви. Голос Церкви стає голосом Христа. Послух Церкві стає послухом Христу. Адже сама Церква в такому разі вважається Христом. На мою думку, таке розуміння є помилковим, адже слова святого Павла не несуть такої ідеї. В контексті самих послань вони передають зовсім іншу думку.

Більш правдоподібним є те, що Павло використовує образ тіла як просту метафору єдності. І виглядає, що в цьому він був не першим. Так робили також й інші біблійні автори. І вперше цей образ зустрічається ще в Старому Завіті. Ось два приклади:

“Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом. Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка. І чоловік сказав: “Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка.” Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і СТАНУТЬ ВОНИ ОДНИМ ТІЛОМ”. (Бут.2:21-24) Continue reading

Хороший парубок – не професія – Себастьян Тегза

Володимир Зеленський

або думки про прес-марафон Президента Зеленського

Я не люблю розмови про політику ради самої політики. Це не моя парафія. Мені цікава політика з богословської точки зору. Це є та сфера, яка дозволяє робити певні висновки про людське життя взагалі. Це є сфера, яка належить до Божого образу в людині. Бог наділив людину владою. І це робить її подібною до Бога. Якщо вона здійснює цю владу по-божому. З цього огляду політика має безпосереднє відношення до теології. Політику не слід демонізувати, її потрібно морально оцінювати.

Вчора відбувся прес-марафон президента, який сьогодні всі обговорюють. Поділюсь кількома думками у вищевказаному ключі. В мене немає наміру давати вичерпних оцінок. Багато вже було сказано і я не хотів би повторюватись. Тому скажу те, що ще не було сказане, або принаймі я не чув, щоб хтось говорив про це. Continue reading

Чому блокування колій поганий шлях

Ці думки були записані кілька тижнів тому, але загальний підхід у мисленні, я думаю, актуальний постійно.

Я дуже мало знаю про конкретний випадок — хто там що блокував, чому і хто кого побив. Але в цій країні я живу вже 33 роки — власне, з народження. У мене вкотре засмучує, що люди не вірять в інституції.

“Демократія це процедура, а не мільйони на вулицях” – так колись сказав Віталій Портников. Це дуже глибокі і правильні слова, але боюся, що багато моїх співвітчизників їх або не розуміють, або не сприймають. Яку Україну ми хочемо побудувати? Де всі питання вирішуються майданами і блокуванням колії? Нам треба навчитися жити у правовій державі. Так, спочатку її треба побудувати. А для цього в неї треба повірити. “Проти лому нема прийому, але можна взяти інший лом”. Сила поборюється силою. Посієш вітер, пожнеш бурю. Поліція має бути професійною і діяти в рамках закону, а захисники вітчизни, так звані атовці, мають отримувати відповідну плату, соцзахист і все таке. Але не можна героїзувати нікого. Поліція це не вічні покидьки, а атовці не завжди герої. В цивілізованій країні блокування колій це кримінальний злочин. Де ми хочемо жити? Де кожен досягає свого, бокуючи колії? Continue reading

Боротьба за ближніх чи за себе?

Ми з дружиною також думаємо, що сміття дуже багато, ми (всі люди) забруднюємо планету і так далі і тому подібне. Кульочки, кульочки і Грибовичі. На кожному кроці пластик, сміття, а планета то у нас одна. І ми з дружиною строхи сортуємо сміття – органіка, папір і все інше. Будемо з мішечками ходити в магазини. Це в цілому правильно – не забруднювати місто, країну, планету, де живеш ти і житимуть твої діти і онуки.

Але є одне але. Одне, але велике.

Я не великий серцезнавець. Але читаючи Біблію та спостерігаючи за людьми поступово бачу (і не тільки я це бачу), що людям властиво робити щось велике, щоб нібито ставати теж трохи великими. Continue reading

Підводні камені церковного життя – Себастьян Тегза

Людина, яка за власною ініціативою клопотала за мене, щоб я був прийнятий в семінарію, згодом написала на мене донос в єпархіальне управління, щоб мене відсторонили від служіння. Інша людина, якій я не набивався в друзі, але яка сама ще вчора називала мене «дорогим братом», негайно видалила мене з друзів у ФБ і припинила зі мною будь-яке спілкування тільки за те, що я сказав, що вважаю представників традиційних конфесій християнами. Ще інша людина, яка вельмилюбно спілкувалася зі мною, в один момент згорнула всю свою доброзичливість тільки через те, що я говорив, що Святе Письмо не вчить пацифізму і сухого закону. Ще один ревний християнин, перетворився з друга на ворога, коли я сказав, що хустинки і спідниці – це питання культури, а не догматичного богослів’я. Continue reading

Скільки ж дітей було у Йова?

Натрапив на цікаве місце

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби… (Йова 19:17, Огієнко)
Жінка моя гидує моїм подихом, | я став гидким синам мого лона (Хоменко)
Mein Odem ist zuwider meinem Weibe, und ich bin ein Ekel den Kindern meines Leibes. (Luther)
żonie mój oddech niemiły, i cuchnę własnym dzieciom (Biblia Tysiaclecia)

Але яким синам – вони ж усі померли (Йова 1:18-19)?! З тексту ми читаємо, що у Йова було семеро синів і троє дочок (Йова 1:2), і всі вони загинули під час третьої хвилі випробування. Continue reading

Проза о советском паспорте, свободе передвижения и небесном гражданстве

«Паспорт – документ, удостоверяющий личность и гражданство владельца при пересечении границ государств и пребывании за границей» (Словарное определение)

«Читайте! Завидуйте!» (В. Маяковский, «Стихи о советском паспорте»)

В конце 2004 г. мне понадобилось съездить в Киев. Я был далек от политики, и поездка не имела никакого отношения к кипевшим в то время в центре города гражданским протестам. Но из любопытства я все же подумывал заглянуть на Майдан Незалежностi («Площадь Независимости» – центральная площадь города; в просторечии – Майдан). «Ни в коем случае не вздумай! – озабоченно воскликнул, узнав о моих планах, старший товарищ, все еще друживший с российскими газетами. – У всех, кто приходит на Майдан, отбирают паспорта и заставляют оставаться там и скандировать “Ю-щен-ко! Ю-щен-ко!»

«Петрович, – успокаивал его я, – неужели ты не понимаешь, что придумать такую чушь мог лишь человек, проживающий в Москве! Ну как можно у кого-то в Киеве на улице отобрать паспорт? Как вообще можно отобрать то, чего у тебя при себе нет?!»

К тому времени мы уже напрочь забыли, как это – носить паспорт. Уже выросло целое поколение молодежи, не знавшее, что такое проверки документов на улице или милицейские рейды в местах «неорганизованного скопления народа» – на молодежных вечеринках, рок-концертах, музыкальных и поэтических «квартирниках» и т.п. Даже отправляясь в другой город, никто уже не брал с собой паспорта без особой надобности типа авиаперелета или заселения в гостиницу. В общем – полная вольница! Continue reading

Затуліть вуха, не довіряйте язикатим – Себастьян Тегза

В моєму житті були люди, які завжди любили висловлювати свої судження про інших. Як правило, це були особливо яскраві і харизматичні люди. Це були талановиті люди, які мали гострий розум і притягували до себе інших. Вони завжди мали що сказати про когось. В кого, що не так і в кого з чим проблеми. Спілкуючись з ними ти отримував з часом невеличке досьє буквально на кожну людину з їхнього оточення. Звісно, вони не називали це осудженням і плітками. Все це подавалось ними в дуже невинному духовному соусі. Ну і звісно, все було “чистою правдою”. А хіба правду не можна говорити? Тим більше розумним і проникливим людям, які розбираються в житті. Адже їхні судження є справедливими і об’єктивними, а не звичайним людським судом, від якого застерігає нас Писання. То які проблеми? Що правда – то не гріх. Continue reading

Должен ли православный верующий поддерживать путинскую власть?

Как православный верующий, прихожанин Русской православной церкви Московского патриархата, и просто житель России, которому не безразлична судьба своей страны и своего народа, я часто обращаю внимание на то, что для оправдания своих преступных действий, лжи, несправедливости, репрессий и некомпетентности современная власть очень часто апеллирует к Православию, к Церкви, в различным мифологемам о «духовности», «Святой Руси» и уже набившим оскомину «духовным скрепам», которые в их исполнении на самом деле не имеют ни малейшего отношения ни к православной вере, ни к Церкви как таковой.

«Религиозная карта» используется как ширма и для авторитарных и клептократических методов управления внутри страны, и для оправдания авантюрных, волюнтаристских и просто преступных неоколониальных действий во внешней политике, а любое активное противопоставление данным действиям порицается не только с точки зрения псевдо-правового этатистского фетишизма, но и религиозной точки зрения.

Упорно постулируется тезис о невозможности для православного человека участвовать в протестах против власти, а также постоянно муссируется миф о том, что «вся власть от Бога». Continue reading