Вакарчук з коментарями

Святослав Вакарчук

Святослав Вакарчук

У цьому пості аналізую виступ Святослава Вакарчука у Львові, навколо якого розгорілися суперечки. Деякі звинувачують Святослава у лже-патріотизмі, незнанні історії, а деякі навіть у нацизмі. Отож, що насправді сказав Вакарчук-молодший і як це сприймати.

«Я не дуже добре, але особисто знав Сашка і пам’ятаю, яка він світла та інтелектуально широка людина. Мені особисто сьогодні не вистачає саме таких людей.

Я хотів би звернутись через вас, журналістів, до ширшої аудиторії політиків і всіх громадян. Ми вже 25 років будуємо державу, але весь цей час сперечаємось, що таке Україна і хто такий українець. Як в ХХІ столітті означити це поняття?

Хтось скаже, що той, хто ідентифікує себе українцем, той і має право так себе називати. Добре, але якщо інші не хочуть тебе таким ідентифікувати?  Якщо ти не народився тут, маєш інший паспорт, або говориш із акцентом? Хто визначає, хто з нас українець, хто – ні?

[Вакарчук піднімає дуже важливу тему – якщо людина живе в Україні, але не громадянин? або громадянин, але не розмовляє вільно українською мовою? хто вона тоді?] Continue reading

Advertisements

Вата України

vataМене не перестають дивувати українці. Шість разів вони обирають владу на всенародному голосуванні і кожного разу вони люто ненавидять тих, кого обрали.

У 1991 році 15 мільйонів обрали Кравчука, у 1994 Кучму 14 мільйонів. У 1999-у за Кучму проголосувало майже 16 мільйонів, а у 2004 після помаранчевої революції 15 мільйонів сказали Ющенку “так”. Потім, у 2010 році Янукович набрав 12 мільйонів, у 2013-у році почався Майднан, Янукович втік в Росію, народ обрав нового гетьмана – Порошенка. За нього в 2014 році проголосувало майже 10 мільйонів. Continue reading

Антиросіянізм і демократизм. Головне не перестаратися

1346831912_90Ходив обідати тиждень тому в “Пузату хату” на просп. Шевченка. Там дуже мило і ще не дуже дорого. На другому поверсі є великий телевізор. Був ввімкнений 24-ий канал, отож я мимоволі (без звуку) дивився його.

Цікаве відео бачив. Щось на кшталт “Росія VODKA” – монтаж різних коротких фото та відео, де росіяни п’ють горілочку. Звісно, Росію показано не в найкращих тонах. А потім щось про Путіна. Continue reading

Завоювати серце сходу

Сергій ЧЕПАРА

Мені здається, що одна з причин, чому ми майже прийшли або вже прийшли до громадянської війни – західна Україна надто мало зробила, щоб завоювати серце України східної.

Ми можемо довго і багато говорити про те, який у нас Президент, які уряд, судді, прокурори і чиновники. Про це можна і треба говорити. Але фактом залишається те, що існуючий режим підтримують повністю або частково українці сходу. Чи сфальсифікували їм свідомість? Чи купили когось? Чи залякали? Можливо, так. Але всі українці – заходу і сходу – мають добре розуміти, що ми живемо в одній країні. І я хочу жити в одній країні. Хочу любити і поважати українців сходу. І хочу, щоб східні українці знали, розуміли і любили українців заходу. І якщо хочемо і надалі жити в одній країні, то треба навчитися один одного розуміти. Українець зі Львова має краще пізнати українця … з Одеси. А українець з Харкова має краще пізнати українця … з Тернополя.

Поки відмінності у світогляді і цінностях є, завжди можуть знайтися бажаючі множити їх на 100 і розповідати про “так виглядає їхня Україна”, ділити героїв на “правильних” і “неправильних”, захищати якусь там мову. Звичайно, треба знати хто герой, а хто ні, і якою мовою навчати дітей у школі. Але треба щось робити з тим, що велика частка українців у Донецьку і Луганську вважає, що 1000 кілометрів на захід живуть злі і підступні бандерівці. Ми, західні українці, можемо між собою, у своїй галичанській субкультурі, посміюватися з того, але якщо ми нічого не зробимо, щоб розвіяти ці радянскі міфи (які підгодовуються багатьма сучасними політиками) то вони існуватимуть. А поки що ми дуже мало зробили, щоб ці міфи розвіяти.

Я точно не знаю, що робити, бо я не політик. Але незалежно від того, хто переможе – революція чи режим – ми маємо шукати точки дотику. Робити конкретні кроки. Можливо, львівські студенти мають запрошувати харківських на Різдво. Таке вже було – але це треба робити масово і на державному рівні. Треба, щоб у Львові побувала не тисяча студентів, а мільйон, два, три. Можливо всім “західнякам” треба хоч один в житті раз побувати “там, на сході”, а “східнякам” “на заході”. Можливо, требе робити ще щось. Але не можна жити так, як досі.

Західні політики повинні дати спокій Бандері. Я не проти Бандери. Але це дратує схід. Навіщо дратувати схід? Для рейтингів на заході? Навіщо скасовувати статус героя Бандері? Для рейтингів на сході? А можна просто відкласти ці всі війни на років 20, а поки нехай цим займаються професійні історики.

Про мову, політику і мовну політику

Олександр Сергійович Пушкін

Олександр Сергійович Пушкін

Сергій ЧЕПАРА

Мене підтошнює – завжди згадую цю кумедну фразу, почуту від свого сусіда в дитинстві, коли бачу і чую примітивні і поверхневі прояви ніби-націоналізму в Україні, особливо в її західних областях.

Інтернет і телебачення наповнені сміттям, і це ні для кого не секрет. В соцмережах об’єднуються “вороги-ненависники Бандери” (які не знають хто він і за що боровся) і “щирі українці, що не розмовляють російською” (але суржиком, бо українську мову їм вивчити також слабо). Примітивізм вражає. Як Вам така фразочка “Я проти російської мови в Україні” ? А куди Ви її подінете? Continue reading