Християнство по-замбійськи

Замбія (ілюстративне фото)

Замбія (ілюстративне фото)

Або що станеться, якщо постійно говорити про фінансове благословіння

Замбія, напевно, найбільш християнська країна на планеті. Церкви на кожному кроці. У неділю в першій половині дня місто «вимирає». Всі в церкві. Сидячи в одній церкві, можна чути спів із сусідньої. Потім близько обіду народ масово виходить з церков і наповнює вулиці. На магазинчиках, ресторанчиках, кибитках шевців, маршрутках і всюди, де тільки можна, обов’язково написано що-небудь християнське. Типу «Бог благий», «Ісус мій Спаситель», «Просто молися» і т.п. У місцевих новинах постійно проголошується, що Замбія – християнська країна, і як сильно ми любимо і шануємо Бога і Біблію. П’ятихвилинка в госпіталі починається з молитви Богу Отцю в ім’я Ісуса.

У міжміських автобусах крім бойовиків 80х по телевізору обов’язково покажуть довгий концерт церковного прославлення і виступ якогось знаменитого темношкірого євангелиста. Потім цнотлива попса, всі дівчата в довгих спідницях. Continue reading

Advertisements

Чарльз Райрі про закон і леґалізм

Чарльз К. Райрі

Уривок з книги “Рівновага християнського життя” Ч. Райрі

СПРАВИ УЗАКОНЕНІ
Цілком відповідно в християнському житті, для деяких віруючих, установлювати правила поведінки для інших. Я певний, що таке твердження викликає в декого різну та навіть досить негативну реакцію, але воно правдиве. Деякі речі вже відповідно узаконені в християнській поведінці. Це не є порушенням благодаті, бо ми бачили на початку цього розділу, що є закони, на яких ми наліплювали ярлик віку благодаті. До того ж, законодавство не є легалізмом, як ми про це довідаємося у наступному розділі. Тільки це не повинно відходити від біблійного порядку.

Є дві ділянки, де це необхідно, — поведінка вдома й поведінка в Церкві. Наказ для дітей слухатися своїх батьків, звичайно, включає особливі накази, які не наводяться у Біблії, але які є необхідні, правильні та обов’язкові для дітей. Наприклад, Біблія не говорить, до якої години вечора молодь може бути поза домом; а проте батьківський контроль й регулювання цієї справи дуже важливі, бо по цьому видно християнське життя батьків та їхніх дітей.
Два рази у Посланні до євреїв у 13-му розділі нам нагадується, що у локальній Церкві є наставники (вв. 7, 17) які у виконанні своїх відповідальних обов’язків повинні давати напрямні, вживати владу, тримати дисципліну та установлювати правила для членів. Що саме це може включати, або як далеко сягати, не говориться, але принцип ясно встановлений. Без цього у Церкві була б анархія.

Приблизно такий самий принцип буде стосуватися й інших організацій, таких як школи та місійні ради. Якщо віруючий є членом цих установ, то від нього вимагається послуху їхнім порядкам та відданости; якщо він не може цього дотримати, то не повинен належати до них. Коли повстає незгода між проводом і працівниками, тоді діють три засади: слухайся беззаперечно, пробуй змінити правила, якщо процедури дозволяють на це, або відійди. Continue reading

Кілька слів про Марію

Статуетка Марії у Львові

Статуетка Марії у Львові

Марія, мати Ісуса Христа, була дійсно особливою жінкою. Ось чому.

Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого. А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її. Коли ж він те подумав, ось з’явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого. І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів. А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог. Як прокинувся ж Йосип зо сну, то зробив, як звелів йому Ангол Господній, і прийняв він дружину свою. І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус. (Матвія 1:18-25) Continue reading

Церква, церква. Записки на полях

Храм в Гродно

Храм в Гродно

Інколи мені здається, що я пишу одне і те ж. По кілька разів. Але, може, так і має бути – є емоції, переживання, і хочеться ділитися продуманим. Навіть якщо воно продумане вже багато разів.

Життя церкви в цілому і християнина зокрема дуже залежить від того, як розуміється Бог і духовний світ взагалі. У кожного з нас є якісь уявлення “правильності”, і ми свідомо/підсвідомо/несвідомо йдемо до тієї правильності. Активно чи не дуже, швидко чи повільно. Continue reading

Тома Кемпійський. Наслідування Христу. Уривки

Фома-КемпийскийПо правді, велемудрі слова ще не роблять ані святим, ані праведним, але чесне життя робить милим Богові.

Кожний чоловік вже від природи прагне до знань, але що дає знання без страху Божого?

Якщо тобі здається, що багато знаєш і досить добре все розумієш, то знай, що ще далеко більше є такого, чого ти не знаєш.

І це також повинно стати нашим завданням, щоб ми перемогли себе самих, і з дня на день ставали сильнішими від себе і в чесноті, хоч трохи, рухалися вперед. Continue reading

Теорія і практика у християнстві. Що це таке і як воно працює

Останнім часом я багато і часто чую різні міркування про теорію та практику, їхній взаємозв’язок та некорисність першого без другого. Оскільки я не хочу відставати від моди, то вирішив і собі щось написати.

Надихнули мене ділитися думками про це люди в моєму оточенні, які періодично, регулярно, часто та активно кажуть мені, що «теорія часто не працює», «теорія теорією, а в житті все зовсім інакше». Оскільки я твердо переконаний у зовсім іншому, я вирішив не миритися з такими міркуваннями, а висловити на противагу їм свої власні. Continue reading

Чому знання [часто] не ведуть до святості?

Не раз і не два у своєму християнському житті стикався з класичною проблемою – чому одні християни знають мало, але служать багато, а інші багато знають, але служать мало. Сформулювати можна і по-іншому – чому християнин накопичуючи знання не зростає у зрілості та пізнанні Бога?

Не те щоб я знаю повну відповідь, але маю власні міркування на цю тему. Почну з того, що сам помічав за собою, що знаючи відносно багато (християнське вчення, історію церкви) не дуже далеко просунувся у практичному житті та служінні. В той же час, маю кілька друзів, які є прикладом для мене в поведінці, ставленні до Бога та ближніх в той же час знають глибин Біблії відносно небагато. То чи потрібні нам в такому разі ті глибини, якщо користі від них особливої нема? Ну і про церкви теж саме сказати можна – одні знають багато – роблять мало, інші знають мало – роблять багато. Де логіка? Навіщо тоді знання? Continue reading