Протестантська молодь Львова читає Біблію в центрі міста. 2017 рік.

До цього питання можна підходити по-різному.

1. Дехто вважає, що християнською може бути лише країна, де більшість складають “справжні” християни (в православній термінології, “воцерковлені” люди, в протестантській – “відроджені”). Мені здається, такий підхід є неправильним і позбавляє змісту саме питання. Бо за таким критерієм, ймовірно, жодна країна в історії людства не була “християнською”. Не був тоді “юдейським” і старозавітній Ізраїль, бо, як випливає із Біблії, часто лише невелика частина народу залишалася вірною Яхве.

2. Можна підходити до цього питання з юридичної точки зору. Тоді “християнською” є країна, в законах якої прописаний привілейований статус християнства. Однак юридичний статус далеко не завжди відповідає суспільним реаліям.

Скажімо, у Англії церква Англії (англіканська) досі є державною церквою. У Палаті лордів 26 місць зарезервовано для єпископів цієї церкви. Continue reading →

Часть 2

Ігорь Туник

Студенты медицинского училища не правильно прочитали название лекарств на латыни и нечаянно вызвали сатану. Это анекдот, но среди протестантов происходят более смешные вещи, нежели этот анекдот и все это воспринимается серьезно.

Маги верят, что определенные слова или движения рук имеют воздействие на духовный мир. Конечно же, христиане должны следить за своими устами и не грешить. Но примеры которые я приведу ниже – это пример магии в христианстве.

В момент удивления и возмущения говорить не “я в шоке”, а “я в джипе”. Вам смешно? А я знаю множество христиан, которые так поступают. Ведь “слова материализуются” – говорят они. И никто из них не хочет быть в шоке, а вот джип никому не помешает. Вот только у моих знакомых все еще нет джипов и я в шоке от такой глупости :) Continue reading →

Людмила Мунько

Автор: Людмила Мунько,
преподаватель у МИД “Coram Deo”

Но если задаться вопросом, какую проблему Бог решает на протяжении всей истории человечества после грехопадения? Мы проследим, о чем переживает Сам Бог. Он решает проблему поклонения сердца, так как человек создан поклоняющимся, а не нуждающимся. Фокус на Боге, как на объекте поклонения сердца. И именно непослушание Богу и есть грехом. Все Писание богоцентрично, а человек переписывает его в историю о восполнении Богом «психологических нужд» человека. «Подивитесь сему, небеса, и содрогнитесь, и ужаснитесь, говорит Господь. Ибо два зла сделал народ Мой: Меня, источник воды живой, оставили, и высекли себе водоемы разбитые, которые не могут держать воды» (Иер. 2: 11-13). От Бытия 3 главы, сцена выбора в эдемском саду разыгрывается в каждом сердце христианина до сего дня. Человек продолжает выбирать не Бога и Его волю, а себя и то чего желает его сердце («…все ищут своего, а не того, что угодно Иисусу Христу» Филип. 2:21). Выбираются замаскированные плоды человеческой богопротивнической мысли в стремлении получить знания от псевдонауки, чтобы стать опять богами своей жизни. «Психологическая нужда» в любви, принятии, реализации и т.д., подобна нужде в знании добра и зла и нужде быть богом своей жизни (определять то, в чем я нуждаюсь и достигать этого)! Continue reading →

Людмила Мунько

Автор: Людмила Мунько,
преподаватель у МИД “Coram Deo”

Кол. 2:6-10 Итак, приняв Иисуса Христа и Господа, живите в Нём. Укоренитесь в Нём и созидайте в Нём и укрепляйтесь в вере своей, как учили вас. И не скупитесь на благодарность Господу. Остерегайтесь, чтобы никто не совратил вас своими идеями и пустым обманом, исходящим от учений, принадлежащих миру, а не исходящих от Христа.  Ибо вся полнота Божественная заключена в Нём, в Том, Кто принял человеческий облик, вы достигли полноты своей в Нём, Том, Кто глава над всеми правителями и властями.

В Церкви в последние времена тема психологии становится более актуальной и незамеченной одновременно. Психологическое мировоззрение, беспрепятственно укореняется в умах большинства христиан и искажает восприятие опасности богоотступничества. Многие верующие считают психологические идеи отражающими истину и даже библейскими. Люди все больше и больше полагаются на многоразличные «человеческие измышления» и все меньше на истину Божьего Слова. Влияние теорий светского пути познания человека настолько велико, что современный христианин с упорством и постоянством культивирует, отличное от Божьего, понимание себя и смысла своей жизни. Люди ищут ответы в себе, вместо того, чтобы искать их у Бога. Многие ищут ответы у «экспертов людских душ», вместо того, чтобы обращаться к тем, кого Бог наделяет духовными дарами и использует в служении Его Телу. И что самое прискорбное, игнорируют Самого Чудного Советника Ис. 9:6. Это кризис веры Церкви нашего времени. Популярность «христианской психологии» (ХП), так называемый БУМ христианской психотерапии возрастает в церквях с каждым годом с неимоверной наглостью и поражает своей вредоносностью. Церковные библиотеки, магазины все больше пополняются книгами христианских психологов, совращающих слабые сердца. Многие церковные семинары, конференции, проекты ориентированы на человека, на горизонтальные отношения. Психотерапевтические учения распространяются и используются христианами в духовных семинариях. И постепенно Богоцентричное поклонение заменяется человекоцентричным, что Бог называет идолопоклонством. Поэтому наша обеспокоенность должна быть созвучна с переживаниями Павла 2 Кор. 11:3 и псалмопевца «Вымыслы человеческие ненавижу, а закон Твой люблю.» Пс. 118:113. Continue reading →

Сергій Чепара

Роздумуючи над питанням “Чи помер Ісус Христос за всіх, чи лише за деяких” нам треба розуміти, що воно не стоїть осторонь інших питань. Майже завжди, розбираючи ці та інші складні богословські проблеми рано чи пізно ми прийдемо в точку, яка сполучає Бога і людину, а якщо точніше — Божу суверенність і людську волю.

Отже, за кого помер Христос? Є кілька способів вирішити це питання. Я пропоную почати з трохи нетрадиційного і поговорити про євангелизм. Євангеліє — це добра новина про Ісуса Христа, який помер за гріхи. За чиї гріхи? Припустімо на мить, що Христос помер не за всі гріхи, а лише за гріхи Церкви (або ж тих, хто увірують). Як правило така позиція майже завжди поєднується з іншою — суверенний Бог безумовно обирає одних на засудження, а інших на блаженство. Про правильність цього погляду ми поговоримо трохи пізніше, а зараз повернімося до євангелизму — як звіщати Христа. Ось місіонер приїжджає у нову країну і зустрічає місцевих мешканців. Йому, місіонеру, треба звіщати про Христа — хто Він такий і чому Він помер. Але як сказати це людині, про вибрання якої ти нічого не знаєш? Христос помер за тебе? Але місіонер цього не знає. Христос помер за обраних? А я обраний? Мені здається, що це доволі дивний діалог, і ми не зустрічаємо чогось такого на сторінках Біблії. Continue reading →

Ярослав Себастьян Тегза

Ісус Христос є справжній «Спаситель світу». (Йо.4,42) Так говорить Писання. «Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним – світ спасти». (Йо.3:17) Він є істинний «Агнець Божий, який забирає гріх світу». (Йо.1:29) Тільки Христос може забрати наш гріх. І Він забрав його на хрест. Ми самі не можемо позбутися наших гріхів. Тому що «кожен, хто чинить гріх є рабом гріха». (Йо.8,34) Повинен бути хтось, хто визволив би нас із цього рабства. Визволення з рабства в Біблії називається викупленням. Про визволення Ізраїльського народу з Єгипту так і говориться: «Я вивів тебе з Єгипетського краю і викупив тебе з дому неволі». (Міх.6:4) Отже, коли говориться про викуплення, то розуміється визволення через внесення викупу. Головна ідея – визволення, а сплата ціни – це засіб отримання свободи. Одне нерозривно зв’язано з іншим. Якщо людина залишається в рабстві її не можна назвати викупленою. Той хто платить викуп за раба не просто звільняє поневоленого, а набуває його для себе. «Ви уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною!» (1Кор.6:19,20) Так ось, Писання говорить, що наше викуплення відбулося на хресті: «Син Чоловічий прийшов, щоб віддати Своє життя як викуп за багатьох». (Мр.10:45) Continue reading →

Ігор Тунік

Многие протестанты, несправедливо считают, что язычество проникло в православие и католицизм. Уж очень похожи молитвы перед иконами на языческое поклонение. И связь между Богородицей и богиней неба – очевидны. Я не берусь судить тут о том, насколько язычество проникло в традиционные церкви. Однако чисты ли протестанты от этого? Мое мнение, что в протестантизме его еще больше. Я осознаю, что многое из того, что я буду писать, проявляется в так званом “народном протестантизме” и не является частью официальных доктрин. Continue reading →

Фото з інтернету

Сьогодні в мої двері подзвонили вони… Коли ми з дружиною почули дзвінок – здивувалися. До нас вкрай рідко хтось заходить без попередження. Ще минулого року – раз чи два дзвонили сусіди з блоку – хтось замкнув зовнішні двері і вони не могли потрапити в свою квартиру, бо не мали ключа.

Але сьогодні це були не сусіди. Не поліція. Не пожежники. І не з військомату. Це були вони – адепти міжнародної організації Свідків Єгови. Continue reading →

(Продовження. 1-а частина тут, 2-а тут)

Ігор Тунік

Не користуватися одним і тим же методом

Є маса чудових методів розповідати Євангелію невіруючим. Пізніше ми розглянемо деякі з них. Однак варто пам’ятати, що Ісус з різними людьми розмовляв по різному. Він не розповідав одні і ті ж чотири духовні закони і самарянці, і Никодиму. У Нього був індивідуальний підхід. Варто навчитися розповідати Євангелію різними методами, але треба бути гнучким і в бесіді робити наголос на слухача, а не на інформацію, яку ми викладемо. Хороші вчителі в школі, переживають, що вивчать учні. Поганенькі вчителі переживають тільки про те, щоб викласти матеріал. Continue reading →

Ігор Тунік

Автор: Ігор Тунік

(продовження. початок тут)

Чи можна людей привести до Бога через пейнтбол?

В одній християнської газеті, старше покоління віруючих, обурювалось тим, що молодь з сусідньої церкви грає з невіруючими друзями в пейнтбол і таким чином привертає інших до церкви. У статті стверджувалося що це ознака відходу від біблійних норм і цьому потрібно покласти край. Стверджувалося, що не можна привести людей до Бога через пейнтбол. Я абсолютно згоден з твердженням, що до Бога не можна прийти через пейнтбол. До Бога люди можуть прийти тільки через Ісуса Христа і Він про це ясно заявив. Але що б люди почули про Ісуса, вони повинні стикнутися з християнами. Можливо, для цього варто зіграти з ними і в пейнтбол, і в футбол, і в теніс. Церквам потрібно позбутися від стереотипів і не боятися робити те, чого церква не робила за радянських часів. Continue reading →