Ставте сердечко в коментарях, якщо ви підтримуєте ці ідеї на рівні державної політики та суспільної думки, подивимось, скільки “нас”:

1. Зробити Україну виключно християнською країною, поставивши перед вибором представників всіх інших релігй: або ти живеш тільки по Біблії, як християнин, або їдеш з України;
   
2. Зробити Україну виключно україномовною країною, поставивши перед вибором всіх тих, хто говорить іншими мовами, не тільки російською: або ти говориш виключно українською, або їдеш з України (це не про Закон про мову);
   
3. Заставити всіх людей нетрадиційної орієнтації прийняти одне з двох рішень: або ти стаєш гетеросексуалом і приймаєш християнство, або ти їдеш з України;
   
4. Оштрафувати або відправити на 3 місяці суспільно-корисних робіт всіх тих, хто після Революції Гідності хоч один раз навіть на один день їздив в Росію, неважливо, з якою метою;
   
5. Поставити на облік підозрілості з графою “можливий ворог українського народу” всіх, хто хоч 1 місяць з 1991 року проживав на Донбасі чи в Криму, що ще гірше (переселенці й так всі під прискіпливим наглядом);
   
6. Ніколи не забувати, що єдиним ворогом України є зовнішній ворог, який говорить Російською і живе в Росії, і тому люба російськомовна людина чи любий громадянин Росії автоматично є ворогом України. Тому всіх, хто має родичів в Росії, необхідно поставити на спецоблік в СБУ, з легкою формою допиту один раз в місяць щодо мислєпрєступлєнія родичів.

Недавно я переглянув відео зустрічі, де три англійці поважного віку мило спілкувалися про існування/неіснування Бога. Взагалі сама зустріч була давненько, років 10 тому (а саме 23.02.2012) у Шелденському театрі у Оксфорді, але лише зараз її озвучили українською мовою.

Один з чоловіків – Річард Докінз, всесвітньовідомий атеїст. Інший – Роуен Вільямс, ієрарх Римо-католицької церкви. Третій – ведучий.

Всі ці чоловіки мило собі так балакали про те і про се. Про Бога – є Він, чи нема. Як виник Всесвіт, звідки взялася людина, мова, зло у т.д.

Це була цікава розмова. Але я задумався – наскільки вона була продуктивна? Троє джентельменів весело провели час. Було чимало жартів. Сотні леді і длжентельменів послухали їх наживо, ще кілька мільйонів подивилися відео.

Багато хто писав “Як добре, що віруючі і невіруючі можуть невимушено спілкуватися без агресії”. Так, дуже добре. Але.

У християнстві є різні розуміння що таке гріх і які наслідки він має.

Деякі роблять великий акцент саме на особистих гріхах. Тим не менше, Біблія навчає не лише про них.

Біблія говорить, що гріх Адама (зверніть увагу, саме Адама, як голови людського роду, а не Єви) мав серйозні наслідки для всього людства. Річ не лише в тому, що перших людей було вигнано з раю. Тут справи значно гірші.

Дехто каже, що кожна дитина народжується з такою ж природою, як і Адам і Єва (до гріхопадіння). Але що таке природа як така? Це сутність, тобто чим є предмет чи річ сам по собі. Коли ми говоримо про природу, ми говоримо про внутрішню якість.

Отже, людина була створена на образ і подобу Бога. Вона є подібна до Бога. Дехто справедливо каже, що вона має розум, волю та почуття, але я думаю, що річ не лише в тому. Власне, людина є вільною (до певної міри) як Бог (в абсолютній мірі). Людина може творити, планувати, любити, зрештою, ненавидіти.

З юдейської традиції, звідки пішло християнство, храм і храмове поклоніння займали центральне місце серед її вірян. Єрусалимський храм і його руїни – це сакральна споруда, яка відігравала і відіграє донині ключове місце серед юдеїв. Коли виникло християнство, воно не могло не перейматися цим храмовим поклонінням одночасно борючись з язичництвом і традиційним юдаїзмом. Історики стверджують, що протиборствуючи з язичництвом, християнство сприйняло багато «поганських» елементів. І як зазначає протопресвітер Олександр Шмеман з часом ця захопленість церквою поганською культурою збільшувалась: “Храмове благочестя, розвиток і ускладнення культу, шанування святих і їх мощей, починаючи з VI століття все більший інтерес з’являється до «матеріального» в релігії: до святих місць, предметів, реліквій – все це безпосередньо зводиться до язичницького впливу в Церкві». З‘являється релігійна масовість.

Cпілкуючись з самарянкою, яка була переконана як і більшість самарян, що Богу можна вклонятись лише в храмі на горі Гарізім, Христос відповідає жінці: “Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців”.

Кілька днів тому моя донечка Францішка (4 р) їхала зі мною в машині. На вулиці вона помітила банери з соціальною рекламою, там була зображена жінка з синцем. Текст говорив, що жінка не має мовчати чи терпіти домашнє насильство, а “б’є це не любить, а сяде”. Я пояснив дитині, що є сім’ї, де чоловік (на жаль) б’є дружину, і що так не має бути.
Коли чоловіки б’ють жінок – це дуже погано, неправильно і неприпустимо.

Але треба розуміти, що за суспільними чи соціальними явищами часто стоять духовні причини. Чоловіки часто вдаються до фізичного насильства як “спосіб” вирішити ту чи іншу проблему (інколи вони самі це частина проблеми). Звісно, це і неправильно і нічого не вирішує.

Але є і такі випадки – дружина веде себе неправильно (ставиться до чоловіка зневажливо, критикує його, висміює, не живе з ним інтимним життям, бере управління сім’єю у свої руки, ставиться до нього майже як до прислуги), а чоловік реагує по різному. Є чоловіки, які чинять смогубство.

Я бачив сім’ї (в карпатських селах), де функція чоловіка одна єдина – догладяти коней. Тобто чоловік фірман. Відповідальність за таку модель лежить на обох. Хтось таку просунув, хтось її прийняв, погодився.

И снова о тату. Думал, что этот вопрос уже давно решен, однако вновь и вновь вижу посты в фейсбучной ленте, осуждающие современную практику тату на основании Лев. 19:28, “Ради умершего не делайте нарезов на теле вашем и не накалывайте на себе письмен. Я Господь”.

Сразу отмечу, что 1) лично у меня нет ни одного тату, 2) я не собираюсь делать тату, 3) я никому не рекомендую и не призываю делать тату, 4) лично не вижу никаких причин делать тату с декоративным рисунком, орнаментом, и даже с христианской символикой, хотя и не считаю это, само по себе, неким грехом, 5) я осознаю, что далеко не всем, по состоянию здоровья и кошелька, и по культурно-церковному контексту, можно и нужно делать тату, 6) я естественно осознаю, что тату с языческой символикой, или политической, никакого отношения к Христианству не имеет, и как христианин и пастор, я понимаю обеспокоенность братьев и сестер по данному вопросу.

Итак, вкратце сказав все это, я постараюсь теперь кратко ответить на один вопрос, «Можно ли использовать текст Лев. 19:28 в качестве основания для осуждения современной практики тату?».
Еще раз подчеркиваю, что мой обзор касается исключительно рассмотрения этого текста в его непосредственном историко-культурном контексте.

Практика показывает, что ссылаясь на Лев. 19:28, мы зачастую не знаем даже непосредственный контекст этого стиха, а именно, предшествующий текст Лев. 19:27, “Не стригите головы вашей кругом, и не порти края бороды твоей”.

Гортаючи фб-стрічку, я дізнався, що Стародавній Схід був кричущо сексистський, а Ісус Христос був борцем за права жінок.

Напевно, головними сексистами були Авраам, Ісаак і Яків, тобто патріархи і родоначальники Ізраїля. Ну і взагалі всі чоловіки від Адама до Йосипа, вітчима Ісуса.

А якщо серйозно, то церква (як живі віруючі люди) потрапляє під вплив світу. Ми часто хочемо бути модерними, прогресивними і не помічаємо, як намагання культурно контекстуалізувати христянство плавно переходять у загравання з світською філософією і духом часу. Ми не хочемо бути відсталими, немодними, несучасними, і тому починаємо підтакувати світу.

Вода з річки, навіть дуже холодна з ополонки, не змиває ніяких гріхів. Навіть вода Йордану нічого не змиває. Єдина вода, яка може говорити про очищення душі від гріхів – це щирі сльози покаяння перед Богом. Омиває душу від гріхів зовсім не вода, а кров. “…все за Законом очищається кров’ю, і без пролиття крові немає прощення” (Євреїв 9:22).

Саме тому ще в старозавітні часи за гріхи людей священники приносили в жертву тварин, але цього було недостатньо, оскільки «…неможливо, щоб кров телят і козлів усувала гріхи» (Євреїв 10:4). Гріх проти святого, вічного і нескінченного Бога вимагає святої, досконалої і нескінченної жертви. Саме тому на землю приходив вічний і досконалий Син Божий, Який у ніч перед розп’яттям взяв чашу вина і сказав: «Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається» (Луки 22:20). Вино в чаші символізувало кров Христа, що мала пролитися за всіх, хто коли-небудь повірив чи повірить у Нього. Проливши Свою кров на хресті, Ісус покінчив зі старою вимогою Закону щодо постійних жертв тварин. На хресті Ісус сказав – «Звершилося!» (Івана 19:30), Він мав на увазі саме те, що назавжди “здійснив вічне викуплення” за нас ставши досконалою жертвою за гріхи людства (Євреїв 9:12).

Щодо дару мов, чудес і інших речей існує принаймні 2 точки зору серед християн. Один табір каже, що все це мало місце під час приходу Христа, щоб засвідчити початок нової епохи. А зараз, мовляв, ми живемо у звичайний час, епоху церкви, тому нема потреби у всіх цих особливих дарах та чудесах.

Інші гадають інакше – все це і зараз є. Бог не змінився, не змінилися і його методи.

Але погляньмо на це питання через призму суверенності Бога (його повної екзистенційної незалежності від творива, яка має наслідком те, що Бог може робити що хоче і коли хоче не запитуючи у творива).

Переглядаю український серіал 1997 року “Роксолана”, де у головній ролі Ольга Сумська. Фільм знятий простенько, бюджетненько, але тим не менше, дивитися цікаво.

Турки захопили Настю Лісовську у неволю. Вона сподобалася султану Сулейману Пишному, він хоче взяти її за жінку. Він то може і не хотів би саме за жінку, але роксолана (русинка) Настя не допускає будь-якої близькості, посилаючись на Коран. Султан має честь і ламати Коран не хоче. Настя / Роксолана відрікатися від віри в Христа не хоче, хранитель Корану і надія османів відерктися від віри Мухамеда в принципі не може. Патова ситуація – вона не може стати його дружиною через свою віру, він не може і не хоче взяти її силою через свою віру.

Все, що треба зробити – прийняти іслам. Процедура доволі проста – сказати публічно фразу “Нема Бога, крім Аллаха, і Мухаммед— по­сланець Аллаха” або “Визнаю, що нема Бога, окрім Бога, і Мухаммед – пророк Його”. Ця форма називається шахада, або таухід, що означає “свідчення”. Промовляючи ці слова, му­сульманин ніби засвідчує визнання принципу монотеїзму. Потрійне проголошення шахади перед духовною особою є ритуалом навернення до ісламу. Шахада входить до бага­тьох молитв.

Наскільки розумію, нікому нема діла до того, щиро Ви неверталися чи не дуже. Власне, питання не стоїть у вірі як такій, а в причасності до релігії. Це ніби вступ в клуб.

Геть не так з християнством. Звісно, можна визнати Христа як Спасителя тими чи іншими словами, наприклад “Вірую в єдиного Бога…” (давній християнський символі віри) або “Ісус Христос – мій Господь і Спаситель” або ще якось.

Але ніяка фраза, та й узагалі ніщо не робить людину християнином. Річ у тім, що християнином не роблять ані слова, ані діла, ані відвідування богослужіння, ані молитва, ані читання Біблії. Взагалі нічого. Тільки віра в Христа.

А віра – це тайна. Це реакція на надприродню і незвичайну дію Святого Духа Божого, який свідчить про Христа. Свідчить Він всім, напевно, але всім по-різному. Людина не може просто взяти та й стати християнином/християнкою. Вона не може народитися згори за власним бажанням.

В той же час Бог працює з тими, кому є до цього інтерес. Бог не просто безумовно дає віру одним, а іншим не дає. Так було би несправедливо, адже неминучим наслідком цього є те, що Бог створив одних на Небо, інших на пекло (адже умова на спасіння одна – віра в Христа, а цю віру нібито роздає Бог як хоче). Бог хоче спасіння всіх людей, тому що Він добрий. Христос помер за всіх, Його смерть покриє будь-яку кількість будь-яких гріхів. Гіпотетично, якщо завтра повірить мільйон чи мільярд – смерть Христа одразу і негайно зарахується їм усім як оправдання через їхню віру.

Тому буддист, конфуціанець, синтоїст чи “культурний християнин” не може просто так взяти і стати християнином. Бо християнство це не якийсь клуб, куди можна прийти. Звісно, з тих чи інших причин можна обманювати себе чи інших, що ти христянин. Себе – коли не знаєш Бога, але і не знаєш, що не знаєш. Інших – коли “вірити” просто вигідно, щоб мати певні преференції від християн.

Можливо, Вам таки здалося, що християнство і іслам все ж таки віра, нехай різна, але одного широкого типу. Запевняю Вас, що ні. Християнство саме тому і унікальне, що будь-яка поверхнева релігійність не має значення, будь-яке добровільне прийняття християнства це не прийняття Христа. Бо щоб прийняти Христа треба відмовитися від будь-якої релігії! Треба раз і назавжди розпрощатися з думкою, що ми можемо будь-що зробити для нашого спасіння. Ані членство в “християнському клубі”, ані щось інше, це не членство в Тілі Христа. А воно – через віру.

Тепер до серіалу. Героїня Настя-Роксолана, яку грає Ольга Сумська, доволі недвозначно визнає Христа як свого Спасителя. Так, вона молиться Марії (бо так навчена змалечку батьком-священником і середовищем), але вона кілька разів чітко говорить “Він помер за мене”. Просто наслідує культуру? Гадаю, що ні.

Але, з іншого боку, коли народжується син Селім ІІ, вона … його хрестить таємно. Для чого? Хрещення у православній традиції це обіцянка Богу виховати дитя у християнстві, православ’ї. Якщо ж сама Настя прийняла іслам (швидше за все, аби бути дружиною падишаха), і син її буде мусульманином – то до чого водне хрещення? Як воно йому допоможе? Зробить пропуск на Небо?

Словом, не приймайте християнство. Краще повірте, що Ісус Христос це Син Божий, Месія, який помер за всі Ваші гріхи. Прийміть Христа. Християнство можете не приймати.