МАЛІ ПОСЛАННЯ НОВОГО ЗАВІТУ

Короткий план на деякі книги Нового Завіту

1 ТИМОФІЮ

  1. Привітання. Навернення і поклик до служіння Павла.
  2. Молитва за всіх людей. Єдиний посередник — Ісус Христос. Чоловіки і жінки в церкві.
  3. Вимоги до єпископів та дияконів.
  4. Лжевчення та настанови Тимофію щодо нього.
  5. Настанови щодо старих чоловіків та жінок, вдів. Фінансове забезпечення пресвітерів.
  6. Раби і пани. Лжевчення і грошолюбство. Заклик до Тимофія прагнути вічного. Нехай багаті багатіють у добрих ділах.

2 ТИМОФІЮ

  1. Привітання. Подяка Тимофію та особисті поради для нього.
  2. Заклик до витривалості.
  3. Заклик уникати суперечок з лжевчителями.
  4. Люди в останні дні. Заклик перебувати у здоровому вченні.
  5. Заклик проповідувати слово. Відхід Павла наблизився.
  6. Заключні прохання та привітання.
Continue reading

План на Євангеліє від Луки

  1. Вступ. Ангел Гавриїл звіщає Захарію про народження Іоана. Ангел Гавриїл звіщає Марії про народження Ісуса. Марія відвідує Єлизавету. Марія прославляє Бога. Народження Іоана Хрестителя. Пророцтво Захарія.
  2. Перепис. Ісус народжується у Віфлеємі.Пастухи відвідують Ісуса. Обрізання Ісуса. Симеон і Анна. Повернення в Назарет. Дванадцятирічний Ісус розмовляє з вчителями у храмі.
  3. Служіння Іоана Хрестителя. Хрещення Ісуса і сходження Святого Духа. Родовід Ісуса.
  4. Диявол випробовує Ісуса у пустелі. Несприйняття Ісуса у Назареті.
  5. Великий улов риби. Зцілення прокаженого. Ісус зцілює паралізованого, якого четверо друзів спускають через дах. Покликання Левія-Матвія. Чому учні Христа не постяться і не моляться зараз.
  6. Ісус — Господь суботи. Зцілення сухорукого. Обрання Дванадцятьох. Заповіді блаженства. Досконала любов. Не судіть. Хороше і гниле дерево. Дім на камені і без каменю.
  7. Зцілення слуги сотника. Воскрешення сина вдови. Посланці від Іоана Хрестителя. Жінка вмиває та витирає ноги Ісуса.
  8. Притчі про сіяча та світильник. Мати і брати Ісуса. Утихомирення бурі на морі. Зцілення біснуватого. Зцілення жінки з кровотечею і воскрешення дочки Яіра.
  9. Покликання Дванадцятьох. Ірод. Чудесне нагодування п’яти тисяч. Петро називає Ісуса Христом. Ціна учнівства. Преображення. Зцілення біснуватого. Хто найбільший? Ісуса не приймають у самарянському селі. Ціна слідування.
  10. Сімдесят учнів. Доля міст, які не покаялися. Повернення сімдесяти. Блаженство учнів. Законник запитує Ісуса про вічне життя. Притча про милосердного самарянина. Ісус у Марфи і Марії.
  11. “Отче наш”. Просіть, шукайте, стукайте. Зцілення біснуватого. Повернення нечистого духа. Знамення пророка Йони. Око — світильник тіла. Осуд фаресеїв, книжників і законників.
  12. Зусудження лицемірства. Не бійтеся. Користолюбство і турботи. Багатство. Раби чекають на свого пана. Христос приносить розділення. Розпізнавання часу. Мирися з супротивником.
  13. Покаяння. Безплідна смоковниця. Зцілення зігнутої жінки в суботу. Притчі про гірчичне зерно і закваску. Скільки тих, хто спасеться? Ірод хоче вбити Ісуса. Плач Ісуса над Єрусалимом.
  14. Зцілення в суботу хворого на водянку. Не вибирайте перших місць.Чоловік запрошує на вечерю бідних, калік, кульгавих, сліпих. Ціна учнівства.
  15. Притчі про загублену вівцю, загублену драхмую, загубленого сина.
  16. Притча про неправедного управителя. Докір фарисеям. Розлучення. Багач і Лазар.
  17. Брат грішить і кається. Маленька віра. Слуги нікчемні. Десять прокажених. Царство Боже і прихід Сина Людського.
  18. Вдова і суддя неправедний. Фарисей і митник у храмі. Ісус благословляє дітей. Ісус і багатий юнак. Нагорода за слідування. Ісус передрікає Своє воскресіння. Зцілення сліпого біля Єрихона.
  19. Спасіння Закхея. Притча про десять мін. В’їзд Ісуса у Єрусалим. Плач Ісуса над Єрусалимом. Очищення храму.
  20. Влада Ісуса. Притча про злих виноградарів. Податки кесарю. Воскресіння мертвих. Чи Месія син Давида? Стережіться книжників.
  21. Дві лепти вдови. Храм буде зруйновано. Майбутні біди і гоніння. Зруйнування Єрусалиму. Повернення Сина Людського в славі. Притча про смоківницю. Пильнуйте.
  22. Змова проти Ісуса. Іуда зрадник. Підготовка до Пасхи. Остання Пасха. Встановлення Вечері Господньої. Ісус передрікає зраду. Суперечка про першість. Ісус передрікає зречення Петра. Молитва у Гефсиманському саду. Зрада і арешт Ісуса. Зречення Петра. Суд над Ісусом перед Синедріоном.
  23. Ісус перед Пилатом та Іродом. Пілат відпускає Варавву і засуджує Ісуса на смерть. Ісус йде на хрест. Насміхання над Ісусом. Смерть і поховання Ісуса.
  24. Два ангели сповіщають жінкам, що Ісус воскрес. Двоє по дорозі в Еммаус. З’явлення Одинадцятьом. Велике доручення і вознесіння.

Чи може пресвітер церкви бути політиком або публічно агітувати?

Останні тижні спостерігаю дебати в євангельських колах – може чи не може відкрито агітувати пресвітер/диякон церкви за політичну партію або і самому балотуватися на виборні посади.

Дискусії ці спричинені тим, що на цих місцевих виборах чимало протестантів подалися в політику. Деякі захотіли стати депутатами чи навіть мерами міст. Навіть деякі служителі помітно політизувалися.

Моя позиція коротко:
– поза всяким сумнівом, християни можуть (а інколи повинні) долучатися до громадсько-політичного життя країни; щонайменше ми всі повинні платити податки, мати поняття, що робиться у країні, голосувати на місцевих/президентських/парламентських виборах; якщо відчувають поклик – йти в політику, ставати депутатом, мером і т.д.
– пресвітер церкви це не просто християнин; пресвітер церкви – це її публічне обличчя; подобаєтсья нам це чи ні, але світ буде ототожнювати пресвітера і саму церкву, або пресвітера і конфесію; іншими словами, якщо світ побачить, що пресвітер баптистської церкви агітує за сіро-буро-малинових (СБМ) то зробить висновок, що вся церква/братство/конфесія за СБМ;
– пресвітер не може бути політиком як журналіст/суддя/прокурор/президент не може бути партійним; військові не можуть йти на мітинги; присяжним не може бути поліціянт; жертва не може бути суддею; суддя не може судити рідного брата чи дружину; є внутрішня суперечність між роллю служителя церкви і політиком; ролі церкви і держави різні, і ролі пресвітера і мера/президета різні;
– церква це структура не політична; вона може бути або аполітичною або надполітичною, але не політичною; з різних причин церква не може бути соціалістичною, націоналістичною, правою або лівою; церква об’єднує віруючих у Христа, а не лівих, правих, республіканців чи демократів, соціал-демократів чи націонал-лібералів; Христос – це Син Божий, Спаситель; Христу не байдужі соціальні питання, але все ж таки вони не головні; церква поширює Євангеліє (духовне звільнення грішної людини через віру у Христа);
– пресвітер не може публічно підтримувати СБМ, тому що у його церкві можуть бути і будуть зелені, чорні, квадратні і крапчасті; якщо твій пресвітер публічно і гучно за СБМ, а ти ні – це створить напругу;
– якщо пресвітер підтримує Петра Петренка на пост президента, а виграє Іван Іваненко, якими будуть стосунки церкви і влади?
– пресвітер може працювати на роботі, в тому числі і на уряд, якщо це не передбачає високу політизацію; але мені важко уявити пресвітера-прокурора чи пресвітера суддю; навіть пресвітеру журналісту було б складно; проте бути служителем церкви і вчителем у школі цілком можливо; іншими словами є низка професій, які чудово поєднуються з пресвітеруванням, і ще низка, які взагалі ніяк; пресвітер церкви може бути і бізнесменом, але якщо на нього працюватимуть його ж церкв’яни – це створить додаткову напругу – одні стосунки будуть заважати іншим;
– якщо пресвітер буде дупутатом міської ради – як він має голосувати за виділення землі іншій церкві, не його? а виділення землі культам? а встановлення скульптури діві Марії? :)
– якщо пресвітер аж дуже хоче стати мером чи народним депутатом – він повинен скласти повноваження служителя і займатися політикою; політика це нормально, церква теж добре. але разом це погана суміш.

Подібні думки писали Тарас Дятлик, Роман Соловій, Андрій Шиманович, Сергій Накул. Раджу відвідати їхні сторінки та особисто ознайомитися з їхніми аргументаціями.

Сергій Чепара

Ім’я і суспільний лад – Олександр Сугоняко

Александр Сугоняко: фото, биография, досье(до Дня Незалежності України)

1. Ім’я (назва) речі (об’єкта, суб’єкта, події) в просторі мови відображає, несе в собі її (речі) суть. Ми кажемо: річ відповідає своїй назві. Для буття людського соціуму у Всесвіті це – основа. Панування у суспільстві ладу потребує, щоб речі в дійсності відповідали тому смислу, який надають їм імена. Це аксіома. Конфуцій, коли його спитали, що він зробив би у першу чергу, якби став правителем, відповів: «Перше, що потрібно зробити – виправити імена». Що це означає? «Це коли правитель буде правителем, слуга – слугою, батько – батьком і син – сином», – відповідав він.

Коли ім’я не відповідає сутності речі, наприклад, правитель не є правителем за суттю, а лише за назвою, то світ речей двоїться. Є світ, у якому речі відповідають своїм назвам, а є його викривлена копія, у якої такої відповідності немає. У цьому другому, облудному світі, назви справжніх речей використовуються для підробок. Речі в ньому являється нам по суті як неназвані, хоч названі, бо мають прикладки (назвиська, лейби), які мітять підробки, як річ справжню. Така ситуація, при якій імена не відповідають суті речей означає для нас, що ми живемо серед об’єктів, суб’єктів, подій, суть яких прихована за туманом псевдоназв. Ми начебто знаємо, що то підробки, оманливі копії природних, суспільних, духовних речей, що їхні назви не відповідають суті правдивих речей. Проте, знаючи це, часто-густо знаками ми демонструємо на ззовні своє їх визнання, тобто вступаємо у взаємодію з ними, як зі справжніми. І немає ніякого значення, що робиться при тому у нашій свідомості щодо цього подвоєння світу речей на реальний і облудний, головне для нашого несправжнього правителя, бізнесмена, чиновника щоб ми потрібні знаки подавали – голосували, писали петиції, платили за підробки товарів, платили хабарі замість податків. Адже цими зовнішніми діями ми вже включилися в механізм цього облудного світу як його складові гвинтики чи деталі. Continue reading

Роздуми про віру і розум

Розмірковую на тему Віра і розум/знання.
Про це вже писали і говорили давним давно, тема не нова, а стара-престара.

Але все ж таки.
Людині властиво покладатися на щось або на когось. На владу, на гроші, на себе, на розум, на зв’язки, на зброю, на знання, на досвід, на друзів, на родичів, на сусідів, на … Список довгий.

Бог закликає нас користуватися розумом, але покладатися саме на Нього.
Віра і розум. Часто чуємо, що вони доповнюють одне одного. Безперечно, тут є доля істини. Але є і аспект, коли розум воює проти віри.
Наведу приклад.

Людині розумній властиво покладатися на розум. Вона прагне пояснити все саме розумом.
Якщо віруюча людина розумна – вона прагне пізнавати Творця і світ навколо, осмислювати дійсність.

Але намагання осмислити дійсніть інколи тяжіє до “запхати Бога в коробочку”. Але Бог за визначенням позакоробкова сутність, Його ніхто і ніщо не може кудись помістити. Навіть категоризувати Бога дуже важко, бо він унікальний у своєму роді, Він Дух, який існує поза часом і простором. Збагнути розумом Його неможливо. Continue reading

Як може звільнитися той, хто є рабом гріха?

Речі, які відрізняються, не є однаковими.
(Американська приказка)

Одним з моїх обов’язків є  перевіряти відповіді на запитання до кожного уроку курсу “Біблія понад усе”. Нашими студентами часто є християни з євангельських церков. І саме їхні відповіді мене деколи насторожують.

Запитання: Як може звільнитися той, хто є рабом гріха?

Відповідь студента: Схилитись на коліна, помолитись визнавши свої гріхи – попросити прощення в Ісуса Христа. І більше не грішити – просити допомоги в Ісуса – слідувати Його заповідям. Continue reading

Тролейбусні розмови на релігійну тематику

Останнім часом я рідко користуюся громадським транспортом. Зазвичай – автівкою.

Але сьогодні випала така нагода. Одягнув маску, заплатив за проїзд з допомогою Приват24 і хотів зануритися у фейсбук. Увагу привернула одна розмова.

У тролейбусі їхало людей 15. Абсолютна більшість – жіночки віком за 50. Їхав і чоловік такого ж віку. Сидів він у тролейбусі у масці, а навпроти нього сиділа жіночка і молилася на вервичці. Без маски. Я не чув початок розмови, але перша фраза, яку я почув, була така:

– А Ви знаєте, про вервичку у Новому Завіті нема ні слова, а от про молитву багато сказано.
– То я молюся Матінці Божій, щоб захищала. Молюся, а вона помагає, захищає.
– У Новому Завіті про таку молитву нема ні слова. Про молитву до Ісуса чимало, тому що Він Син Божий і Бог, Він буде всіх людей судити, ну а Марія то просто жінка.
– А, то Ви напевно сектант, у Матінку Божу не вірите. Continue reading

Слово про новий переклад – Юрій Попченко

Новий Завіт. Новий переклад Юрія Попченка

Новий Завіт. Новий переклад Юрія Попченка

Коли в молодості я перейшов у проповіді на українську мову, переді мною постало питання, яким перекладом Біблії користуватися. Я хотів переклад сучасною українською мовою, зрозумілий, легкий для читання, а головне – точний. На жаль, жоден з існуючих українських перекладів не відповідав цим критеріям. Я почав молитися про те, щоб такий переклад з’явився, і через деякий час відчув, що Господь кличе мене для цієї праці.

Для здійснення перекладу мені необхідно було опанувати давньогрецьку, давньоєврейську та арамейську мови. Тому я вступив у Київський національний університет імені Тараса Шевченка і закінчив його із ступенем магістра філології з української і давньогрецької мов. Давньоєврейську й арамейську мови я вивчав у Російському державному гуманітарному університеті.

Близько десяти років тривала кропітка праця над Новим Завітом. Разом зі мною працювали: Анна Ананченко, кандидат філологічних наук, Олександр Савченко та філологи-україністи Ірина Назарук і Олеся Рудник. При підготовці пробного й остаточного видань Нового Завіту були враховані зауваження десятків пасторів, проповідників, керівників об’єднань церков, викладачів семінарій, філологів тощо. Continue reading

Деякі події в житті Авраама

Буття 15. Бог показує Авраму зорі і каже, що його потомство буде численне. Бог зараховує віру Аврама йому в праведність.

Буття 16. Аґар народила Ізмаїла від Аврама. Авраму 86 років.

Буття 17. Через 13 років Аврам стає Авраамом, а Сара – Саррою. Обрізання Аврама, його сина Ізмаїла і всіх чоловіків у дому. Аврааму 99 років, Сарі 90 років.

Буття 18. Небесні гості у Авраама. Сарра сміється у невірі.

Буття 19. Знищення Содому і Гомори та врятування Лота.

Буття 20. Авраам називає свою дружину своєю сестрою.

Буття 21. Народження Ісака. Аврааму 100 років, Саррі 91 рік.

Буття 22. Авраам зі слухами та сином Ісаком йдуть принести жертви. Ісак несе дрова. Між Буття 15 і Буття 22 пройшло приблизно 20-25 років.

Відгук на нове видання Нового Завіту, переклад Ю.Л.Попченка

Новий Завіт перекладу Ю.Л.Попченка

Радує серце, що брат Юрій Попченко взявся за переклад і успішно довів справу до кінця. Щодо поліграфії видання, то добре підібраний шрифт і його розмір, тому легко читати людям з слабшим зором. Дуже зручно що паралельні місця є посередині, і добре підібраний розмір шрифта та віддаль між рядками.

Мова перекладу витримана у сучасному, літературному стилі, і водночас легко читається. Влучно дотримана пунктуація, зокрема крапка з комою для розмежування логічних і змістовних частин віршів. Дуже добре що є наголоси на окремих словах, що полегшує мелодійне читання вголос тексту.

Допомагають вставлені слова, що виділені курсивом, у текст, щоб краще зрозуміти текст оригіналу. Текст добре збудований і синтаксично, тому його легко читати і запам’ятовувати.
Перекладач, брат Юрій, зберіг тяглість мовного багатства і специфіку попередніх перекладачів Святого Письма – Огієнка, Куліша, Синодального перекладу. Брат Юрій зумів знайти золоту середину у використанні вже усталених і знаних біблійних слів-термінів (плоть, хтивість, благодать, тощо) і водночас включив їх у гарну літературну мову. Continue reading