Ім’я і суспільний лад – Олександр Сугоняко

Александр Сугоняко: фото, биография, досье(до Дня Незалежності України)

1. Ім’я (назва) речі (об’єкта, суб’єкта, події) в просторі мови відображає, несе в собі її (речі) суть. Ми кажемо: річ відповідає своїй назві. Для буття людського соціуму у Всесвіті це – основа. Панування у суспільстві ладу потребує, щоб речі в дійсності відповідали тому смислу, який надають їм імена. Це аксіома. Конфуцій, коли його спитали, що він зробив би у першу чергу, якби став правителем, відповів: «Перше, що потрібно зробити – виправити імена». Що це означає? «Це коли правитель буде правителем, слуга – слугою, батько – батьком і син – сином», – відповідав він.

Коли ім’я не відповідає сутності речі, наприклад, правитель не є правителем за суттю, а лише за назвою, то світ речей двоїться. Є світ, у якому речі відповідають своїм назвам, а є його викривлена копія, у якої такої відповідності немає. У цьому другому, облудному світі, назви справжніх речей використовуються для підробок. Речі в ньому являється нам по суті як неназвані, хоч названі, бо мають прикладки (назвиська, лейби), які мітять підробки, як річ справжню. Така ситуація, при якій імена не відповідають суті речей означає для нас, що ми живемо серед об’єктів, суб’єктів, подій, суть яких прихована за туманом псевдоназв. Ми начебто знаємо, що то підробки, оманливі копії природних, суспільних, духовних речей, що їхні назви не відповідають суті правдивих речей. Проте, знаючи це, часто-густо знаками ми демонструємо на ззовні своє їх визнання, тобто вступаємо у взаємодію з ними, як зі справжніми. І немає ніякого значення, що робиться при тому у нашій свідомості щодо цього подвоєння світу речей на реальний і облудний, головне для нашого несправжнього правителя, бізнесмена, чиновника щоб ми потрібні знаки подавали – голосували, писали петиції, платили за підробки товарів, платили хабарі замість податків. Адже цими зовнішніми діями ми вже включилися в механізм цього облудного світу як його складові гвинтики чи деталі. Continue reading

Роздуми про віру і розум

Розмірковую на тему Віра і розум/знання.
Про це вже писали і говорили давним давно, тема не нова, а стара-престара.

Але все ж таки.
Людині властиво покладатися на щось або на когось. На владу, на гроші, на себе, на розум, на зв’язки, на зброю, на знання, на досвід, на друзів, на родичів, на сусідів, на … Список довгий.

Бог закликає нас користуватися розумом, але покладатися саме на Нього.
Віра і розум. Часто чуємо, що вони доповнюють одне одного. Безперечно, тут є доля істини. Але є і аспект, коли розум воює проти віри.
Наведу приклад.

Людині розумній властиво покладатися на розум. Вона прагне пояснити все саме розумом.
Якщо віруюча людина розумна – вона прагне пізнавати Творця і світ навколо, осмислювати дійсність.

Але намагання осмислити дійсніть інколи тяжіє до “запхати Бога в коробочку”. Але Бог за визначенням позакоробкова сутність, Його ніхто і ніщо не може кудись помістити. Навіть категоризувати Бога дуже важко, бо він унікальний у своєму роді, Він Дух, який існує поза часом і простором. Збагнути розумом Його неможливо. Continue reading

Як може звільнитися той, хто є рабом гріха?

Речі, які відрізняються, не є однаковими.
(Американська приказка)

Одним з моїх обов’язків є  перевіряти відповіді на запитання до кожного уроку курсу “Біблія понад усе”. Нашими студентами часто є християни з євангельських церков. І саме їхні відповіді мене деколи насторожують.

Запитання: Як може звільнитися той, хто є рабом гріха?

Відповідь студента: Схилитись на коліна, помолитись визнавши свої гріхи – попросити прощення в Ісуса Христа. І більше не грішити – просити допомоги в Ісуса – слідувати Його заповідям. Continue reading

Тролейбусні розмови на релігійну тематику

Останнім часом я рідко користуюся громадським транспортом. Зазвичай – автівкою.

Але сьогодні випала така нагода. Одягнув маску, заплатив за проїзд з допомогою Приват24 і хотів зануритися у фейсбук. Увагу привернула одна розмова.

У тролейбусі їхало людей 15. Абсолютна більшість – жіночки віком за 50. Їхав і чоловік такого ж віку. Сидів він у тролейбусі у масці, а навпроти нього сиділа жіночка і молилася на вервичці. Без маски. Я не чув початок розмови, але перша фраза, яку я почув, була така:

– А Ви знаєте, про вервичку у Новому Завіті нема ні слова, а от про молитву багато сказано.
– То я молюся Матінці Божій, щоб захищала. Молюся, а вона помагає, захищає.
– У Новому Завіті про таку молитву нема ні слова. Про молитву до Ісуса чимало, тому що Він Син Божий і Бог, Він буде всіх людей судити, ну а Марія то просто жінка.
– А, то Ви напевно сектант, у Матінку Божу не вірите. Continue reading

Слово про новий переклад – Юрій Попченко

Новий Завіт. Новий переклад Юрія Попченка

Новий Завіт. Новий переклад Юрія Попченка

Коли в молодості я перейшов у проповіді на українську мову, переді мною постало питання, яким перекладом Біблії користуватися. Я хотів переклад сучасною українською мовою, зрозумілий, легкий для читання, а головне – точний. На жаль, жоден з існуючих українських перекладів не відповідав цим критеріям. Я почав молитися про те, щоб такий переклад з’явився, і через деякий час відчув, що Господь кличе мене для цієї праці.

Для здійснення перекладу мені необхідно було опанувати давньогрецьку, давньоєврейську та арамейську мови. Тому я вступив у Київський національний університет імені Тараса Шевченка і закінчив його із ступенем магістра філології з української і давньогрецької мов. Давньоєврейську й арамейську мови я вивчав у Російському державному гуманітарному університеті.

Близько десяти років тривала кропітка праця над Новим Завітом. Разом зі мною працювали: Анна Ананченко, кандидат філологічних наук, Олександр Савченко та філологи-україністи Ірина Назарук і Олеся Рудник. При підготовці пробного й остаточного видань Нового Завіту були враховані зауваження десятків пасторів, проповідників, керівників об’єднань церков, викладачів семінарій, філологів тощо. Continue reading

Деякі події в житті Авраама

Буття 15. Бог показує Авраму зорі і каже, що його потомство буде численне. Бог зараховує віру Аврама йому в праведність.

Буття 16. Аґар народила Ізмаїла від Аврама. Авраму 86 років.

Буття 17. Через 13 років Аврам стає Авраамом, а Сара – Саррою. Обрізання Аврама, його сина Ізмаїла і всіх чоловіків у дому. Аврааму 99 років, Сарі 90 років.

Буття 18. Небесні гості у Авраама. Сарра сміється у невірі.

Буття 19. Знищення Содому і Гомори та врятування Лота.

Буття 20. Авраам називає свою дружину своєю сестрою.

Буття 21. Народження Ісака. Аврааму 100 років, Саррі 91 рік.

Буття 22. Авраам зі слухами та сином Ісаком йдуть принести жертви. Ісак несе дрова. Між Буття 15 і Буття 22 пройшло приблизно 20-25 років.

Відгук на нове видання Нового Завіту, переклад Ю.Л.Попченка

Новий Завіт перекладу Ю.Л.Попченка

Радує серце, що брат Юрій Попченко взявся за переклад і успішно довів справу до кінця. Щодо поліграфії видання, то добре підібраний шрифт і його розмір, тому легко читати людям з слабшим зором. Дуже зручно що паралельні місця є посередині, і добре підібраний розмір шрифта та віддаль між рядками.

Мова перекладу витримана у сучасному, літературному стилі, і водночас легко читається. Влучно дотримана пунктуація, зокрема крапка з комою для розмежування логічних і змістовних частин віршів. Дуже добре що є наголоси на окремих словах, що полегшує мелодійне читання вголос тексту.

Допомагають вставлені слова, що виділені курсивом, у текст, щоб краще зрозуміти текст оригіналу. Текст добре збудований і синтаксично, тому його легко читати і запам’ятовувати.
Перекладач, брат Юрій, зберіг тяглість мовного багатства і специфіку попередніх перекладачів Святого Письма – Огієнка, Куліша, Синодального перекладу. Брат Юрій зумів знайти золоту середину у використанні вже усталених і знаних біблійних слів-термінів (плоть, хтивість, благодать, тощо) і водночас включив їх у гарну літературну мову. Continue reading

Чому прийшов Ісус Христос? (підбірка віршів)

“проповідувати” Марка 1:38

“Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння” Матвія 9:13

“А Ісус, як почув, промовляє до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння. ” Марка 2:17

“Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча. Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір’ю, і невістку з свекрухою її.” Матвія 10:34-35

“Чи ви думаєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але поділ!” Луки 12:51 Continue reading

Вознесіння Церкви і Друге пришестя Христа – чи це одна й та ж подія?

Протягом майже всієї історії Церкви – уривки 1Коринтян 15:50-55 і 1 Солунян 4:13-18 розглядалися в зв’язку з Матвія 24:27-31, 37-41.
І тому, в історії Церкви – багато людей припускали, що Вознесіння відбудеться під час Другого Пришестя Христа.
Але з часом – коли люди почали вивчати пророцтва набагато серйозніше, ніж раніше – виникло інше тлумачення 1 Кор.15 і 1 Сол. 4.

Отож, існує кілька вагомих відмінностей між Вознесінням і Другим Пришестям Христа.

Перше – в Вознесінні з землі забирається Церква (1 Сол.4:17) – у другому пришесті забираються невіруючі – Мт.24:27-28, 37-41.

«Як було за днів Ноєвих» – у дні Ноя з землі, через потоп, були забрані всі невіруючі.
Continue reading

Скільки разів ми чули про те, що потрібно читати Святе Письмо?

Непоганий текст, хоча написаний дещо з католицького ракурсу.
З сторінки “Вулична Академія Теології”

Скільки разів ми чули про те, що потрібно читати Святе Письмо? Від священників, батьків, єпископів, Папи Римського? Скільки?

“Це потребує часу”. “Мені важко зрозуміти написане”. “Я і так чую Святе Письмо в церкві”. “А що, якщо я зрозумію щось не так?”

Ми – дуже дивне покоління католиків. Ходимо до церкви, можемо бути навіть глибоко віруючими, – але нас просто не привчено з малечку читати Святе Письмо. Це, можливо, робили наші батьки або дідусі чи бабусі. Але не ми. Однак слово Бога живого – це щось, дане нам усім, а не лише священникам. Багато століть більшість населення не могло читати Святе Письмо, бо просто не вміло читати – тоді вони його слухали чи зчитували з ікон та вітражів. Нині ж ми перечитуємо щодня мільйон текстів, але не Слово Боже. Continue reading