Дорослішаємо чи ходимо по колу?

Я просто шокований, наскільки люди мають погану пам’ять! Ніби вже проходили недавно двічі, і ні – хочемо ще разочок. Щоб потім ще і ще. І так багато разів.

Батальон Кульчицкого отказался учавствовать в незаконных действиях и агонии преступных барыг по отношению к Саакашвили! переходьте на бік народу!!!

Ми виженемо олігархів і побудуємо Україну без олігархів! Приєднуйтеся до нас!

Це скрізь і всюди читаєму у фейсбуці. Альо, гараж?! Ви при своєму розумі взагалі? Ви вже проходили це – спочатку виганяли поганого Кучму, щоб привести прекрасного Ющенка. Потім виганяли поганого Янковича, що привести прекрасного Порошенка. Невже не очевидно, що змінювати треба правила гри? Щоб в країні працював закон, і щоб у нас були не олігархи, а просто багаті люди. Щоб ми владу не виганяли, а щоб партія/політик, які себе скомпроментували просто не обиралися вдруге. Щоб люди, які порушують закон – відповідали. Щоб працювало право і справедливість. Continue reading

Advertisements

Як Україні стати успішною за 20 років (нічне одкровення)

За кого голосувати?

За кого голосувати?

Тут мене просять написати короткий план “Як Україні стати успішною за 20 років”.

Окей, пишу.

Щоб Україні стати успішною треба навчитися бути відповідальним і зрілим суспільством, яке точно знає, чого хоче і розуміє, як цього досягти.

На практиці це означає, що не менше 15% людей зможуть доступно пояснити, якою бачать Україну (режим, форма правління, устрій) і чому саме такою. І в частині “чому” мають бути аргументи (на 30-50 речень), і розуміння слабкостей контраргументів.

Ще ці 15% мають глибоко усвідомлювати, наскільки жахливими є патерналізм і корупція. Вони мають мати сильне бачення, як з тим боротися, а також які та чому методи боротьби недієві.

Потім ці 15% мають брати на себе відповідальність за власні вибори (в широкому філософському розумінні) – на рівні сім’ї, міста/села, країни. Не уникати відповідальності, не перекладати на когось. Потім – що таке справедливість і як її втілити.

Ще треба знайти відповіді на низку питань – наприклад, частиною якого світу хоче бути Україна і наскільки глибоко. Як нам жити з сусідами – Європою і Росією. Потім відповіді на внутрішні виклики – що нам робити (для прикладу) з російською мовою. Але це у світлі інших питань (права і свободи людини, інтеграція у світові співтовариства). Потім – роль місцевого самоврядування, ГО, преси, церкви.

Ще одне питання – наскільки ми віримо у верховенство права. Нам потрібне право чи договорняки і майдани? Конституцію пишемо раз на 300 років чи переписуємо кожні 2-3 роки?

І лише потім (не раніше!) – якою має бути освіта, медицина та армія.
От коли суспільство знайде відповіді – тоді можна кудись рухатися.

І лише потім-потім-потім – прізвище найманого менеджера на 5 років, який спробує втілити частину нашого бачення. А на разі обговорюємо прізвища рятівників-суперменів, які за 100 днів побудують Швейцарію.

Чому добрий Порошенко стає злим Януковичем?

Порошенко П.О. (фото з інтернету)

Порошенко П.О. (фото з інтернету)

У заголовку, звісно, іронія. Я не вважаю першого добрим, а другого злим. Але суть питання можна звести до такого: чому ми обираємо людей, які обіцяють нам демократію, але потім роблять авторитаризм?

Річ у політичній культурі. Наші політики просто не вміють (і не хочуть) інакше. Всі вони зіпсовані авторитаристи. Ну або дуже м’які ліберали. У нашій країні просто нема іншої філософії, культури мислення. Суспільство не продукує нову політику і нових політиків. Нема запиту на щось краще. Все, що ми знаємо – це “спочатку все має стати моє, а потім я поділю чесно”. Continue reading

Третя річниця

Фото з інтернету

Фото з інтернету

Дочитую зараз Сергія Плохія “Браму Європи”. Це така книжка – огляд історії України, написаної українцем в Америці. Там цікаво так написано про українську революцію 1917-18 років: “Українці добре вміли повставати проти влади, але взагалі не вміли її будувати”. Історія продовжується. Ми вміємо скидати диктаторів, але часто не думаємо, а що далі.

Віруючі часто пишуть – треба надіятися на Бога. Без сумніву, це правильне кліше. Але є справи суто політичні, а є суто духовні. Все взаєзв’язано, і Божі істини універсальні. Але інколи дуже корисно прояснити ситуацію – Україна не може встати з колін не тому, що вона “не перед тим богом на колінах стоїть” абощо, а тому, що більшості українцям бракує чіткого розуміння, як функціонує демократія. А функціонує вона так: відповідальне суспільство раз на 4-5 років обирає відповідальну владу. В періоді між виборами громада контролює владу (а не поливає брудом безперестанку), і всіляко долучаєтсья до управління країною, містом, селом. Кожен на своєму місці робить правильно, а беззаконня засуджується. Continue reading

Ющенко. Думки наніч

Ющенко В.А. до отруєння

Ющенко В.А. до отруєння

Мені чомусь наніч подумалося про Ющенка. Особа в Україні колись легендарна, сьогодні майже забута. Зараз вже і про Януковича рідко згадують, не те що про Віктора Андрійовича.

А коли був рік 2004-ий я навчався на другому курсі. І прекрасно пам’ятаю, як все було. Принаймні, як нам, молодим, все видавалося.

Все помаранчеве, “ющенківське” нам, студентам у Львові, видавалося правильним, святим. Ющенко для нас був “свій” кандидат. Тому що розмовляв українською. Тому що ніби хотів у Європу. І ще чомусь. Але точно чому вже ніхто не знав. Continue reading

Третьомайданникам присвячую

140205001_besporyadki-na-GrushevskogoЯк сказав один мій знайомий, раніше відбувалася поляризація на Захід-Схід, Європа-Росія, помаранчеві-блакитні. Зараз на будувати і реформувати з одного боку, і влаштовувати треті майдани, “знищувати цей злочинний режим” і все таке з іншого.

Моя думка.
Окрім гарячого серця ще дуже корисно мати холодний розум. Розігнати “злочинний режим” можна, але для цього треба покласти голови кількох сотень чи тисяч українців. А якщо країна розділиться навпіл – буде справжня громадянська війна. А збоку – дружня Росія з мирними танками, завжди готова допомогти. Ну, окупувати пів країни років так на 40, десь як Східну Німеччину. Захищати російськомовних. Continue reading

1 000 000 лайків і все буде добре

Збираємо лайки! Поширюємо!

Збираємо лайки! Поширюємо!

Хтось колись казав, що революції/перевороти в деяких країнах відбулися саме завдяки соцмережам. Мовляв, люди в соцмережах домовилися вийти там-то і тоді-то і побороли злий режим. В Україні, на приклад, два роки тому Мустафа Найєм закликав всіх вийти на Майдан після побиття студентів спецназівцями. Звісно, не лише тому, але люди вийшли, почався Майдан, режим побороли, відбулися вибори, Найєм, до речі, став депутатом.

Але є зворотня сторона медалі. Коли людям фейсбук створює майданчик для ілюзорної діяльності, псевдозаміною дійсності, фейковою боротьбою.

Сотні і тисячі фейсбук-активістів поширюють відверту маячню і чекають (чи не чекають?) що країна зміниться. Особливо мене веселять пости а-ля “Якщо я назбираю 1 000 000 лайків – піду у відставку” з фото чинного Прем’єра. Звісно, саме фото і пост до нього змейкали його недруги. Незалежно від свого ставлення до цього політика (а воно радше негативне, ніж позитивне) скажу, що така діяльність працює на Арсенія Петровича, а не проти нього. Чому? А тому, що йому від Ваших лайків не тепло і не холодно, але навіть трошки тепло – у тому відношенні, що у людей створюється враження, що вони патріотично борються з владою-демоном. Continue reading

2 роки

2 роки тому. Спочатку – снайпери, Беркут, розстріли, “Небесна сотня”. Втеча Януковича. Камаз доларів.Потім – анексія Криму, війна на Сході. Вибори Президента. Вибори до Парламенту. Вибори до місцевих рад. Мобілізація. Фронт. Більше двох тисяч солдат та офіцерів, що загинули. Розчарування. Європа. Теракти у Парижі. Пропаганда російського телебаченя. Радикалізація суспільства. Правий сектор. Портрет Бандери у кабінеті міського голові… Continue reading

Україна не Європа, або вічні блукання нашої Вітчизни

Сергій ЧЕПАРА

Мені здається, що найближчі десятиліття Україна таки не стане Європою ні в політичному значенні, ні в економічному, ні в культурному. Колись був такий жарт: на скільки ми відстали від Японії? На 20 років? На 30? На 50? – Назавжди. Жарт жартом, але в ньому глибока істина.

Майдан, Майдан – 2, Майдан – 3, Майдан – 23… Скільки ще потрібно Майданів? А, зрештою, що конкретно вони дають? Біло-блакитних змінюють помаранчеві. Люди розчаровуються і в тих, і в інших. Але річ не у керманичах. Річ у нас. “Жити по-новому” значно важче і дуже не хочеться нікому. Наш народ ніяк не може затямити, що якщо в тюрми не сядуть сотні корупціонерів, то продаватимуть все, як робили це досі – посади, медалі, довідки, лікарняні. Головна біда України, як на мене, імітація державності. Імітація, тобто вічне притворяння, засіло в наших кістках і мізках дуже глибоко. “Вони роблять вигляд, що платять, я роблю вигляд, що працюю” – казав один американець про Радянський Союз. Ми притворяємося, що платимо податки, що працюємо, що вчимося, що у нас є армія, міліція, університети, лікарні. Ми не хочемо чесно визнати, що у нас є назви і таблички на радянських будинках. Але не більше.

Пригадую, коли я жив у гуртожитку, до нього регулярно приходили “комісії” дивитися як живуть студенти. Ніяких змін не було після жодної, не кажчуи вже про те, що ні ректор, ні декан і не хотіли нічого змінювати. Всіх усе влаштовувало і влаштовує. Але одна зміна таки була, і дуже показова – “на вході предявляйте перепустку” – таке оголошення з великими червоними буквами вивісила комендант. І в цьому оголошенні вся суть і глибина радянщини пострадянської України – значно легше змінити табличку, зрештою, повісити нову, аніж змінювати щось системно. Бо для системних змін потрібні цілі, бачення, досвід і т.д. – чого нема у тих, хто змінювати має. Continue reading

Друкуватиму буклет

Без зайвих вступів напишу: готую новий євангелізаціний буклет “під вибори”. Вже замовив дизайн. Очікуваний тираж 1000 примірників. Всі, хто мають бажання фінансово підтримати служіння – відгукніться. Можна також молитися за цю справу. Надруковані буклети поширюватиму вільно – їх можна буде взяти для свого служіння.

Основна ідея буклету – використати вибори, щоб подати Євангеліє.
Попередній текст можна завантажити тут. Дизайн буде готовий на завтра.
Будь ласка, долучайтеся!