Францішка і ми. Як ми виховуємо маленьку дівчинку

Отже, як ми проводимо час з дитиною. Насправді нічого особливого немає, більш-менш так, як в інших сім’ях. Тобто ми з нашою дитиною граємося, читаємо їй казочки, іграшки в неї звичайно є – кубики є, м’які іграшки, Пеппа, Міккі Маус. Наталя з Францішкою також ходили у басейн на на Кіндер-мюзік.

Як ми поєднуємо роботу і час з дитиною? Інколи ми запрошуємо дівчинку посидіти з нашою Францішкою але так буває не часто.

Я і моя дружина викладаємо мови в Скайпі тому ми стараємося робити розклад таким, щоб допомагати один одному з дитиною. Наприклад коли викладає моя дружина, я з дитиною, коли я працюю – Наталя з дитиною, але буває так, що ми працюємо обоє одночасно. Continue reading

Advertisements

Тому що маля вдома

Францішка

Францішка

Дуже цікаві зміни у свідомості батьків відбуваються, коли народжується дитятко. Звісно, до того теж – коли жінка вагітніє і вони з чоловіком очікують появи на світ когось маленького.

Досвід батьківства ні на що не подібний. Можливо, якби я побував десь у космосі або на війні (тут ще шанс маю) – то отримав би такі ж сильні враження.

Кожного дня – за перші 6 місяців – дитя росте і розвивається. Майже кожного дня воно робить щось нове. Перший тиждень був доволі простий – їсти і спати. Ну і ще наповнювати памперс. Наше маля, дівчинка, яку звуть Францішка, так і робила – поїла маминого молочка і спатки. Прокинулася, поїла, і знову спатки. Але поступово Францішка спала менше, а їла… більше. Continue reading

Справжні чоловіки, які вони?

Василь Вірастюк - один з найсильніших чоловіків нашої планети

Василь Вірастюк – один з найсильніших чоловіків нашої планети

Недавно написав пост про брак чоловіків у євангельських церквах, після чого мене підкритикували трошечка. Мовляв, тему так і не розкрив, не написав якими чоловіки мають бути і звідки їх брати.

То я виправляюся. Щоправда, де їх брати я все ще до кінця сам не розумію. Але якими мають бути я уявляю більш-менш виразно.

Я просто опишу трьох чоловіків, які трапилися в моєму житті. Імена я заміню, але людей описуватиму справжніх, а не міфічних марсіан.

Отже, перший – Микола. З Миколою я познайомився в Києві, коли навчався в коледжі. Миколу бачив в різних ситуаціях і думаю, що знаю його досить добре. Continue reading

Брак чоловічності як одна з проблем сучасних євангельських церков

Gentleman-Eyebrow_40Сьогодні мав цікаву розмову про деякі проблеми в сучасних євангельських церквах США. Зокрема, багато невеликих церков (до 100 осіб) є досить закритими спільнотами що спричиняє такі наслідки: людина виростає в церкві, її всі знають, і коли вона стає служителем (необов’язково офіційно, а просто посв’ячено займається технічним забезепеченням, дитячими таборами чи служінням в лікарням чи будь-що інше), більшість людей в церкві не проявляє до нього належної поваги. Мій співрозмовник, що виріс в США в такій церкві, де його дідусь багато років пресвітер, дуже стурбований цим, оскільки бачить, що церква не проявляє належної уваги не тільки до нього, відносно молодого хлопця, а й до його старшого одруженого брата, якому 27 років, і який теж “виріс у церкві”. Повага, як відома, дуже важлива для чоловіків. Continue reading

Татко

Серед чоловіків, яким Бог дав можливість бути батьками, справжніх хороших татів спостерігається дуже небагато. Але винятки є.

Серед шістьох десятків дітей, яких я навчаю, батького одного з хлопчиків, Дмитрика, приємно вражає. Уважний до свого сина. Завжди особисто забирає його з гуртка. Завжди вникає, що робив його Дмитрик. Ставить йому і мені запитання. Що буде наступного заняття. Чи викладуть фото в соцмережі. Одного разу вони з Дмитриком принесли ЛЕГО-цукеркову машину. Машина була зроблена за інструкцією з інтернету, вона видавала жуйку “тік-так” (“цукерку”) за монетку, при чому, не будь-яку, а лише номіналом 25 копійок! І це з пластмасового ЛЕГО! Ну, який батько вишукуватиме в мережі інтрукцію для кенді-машіне, щоб її, машіну, зробив його синок? Авжеж, не кожен, і навіть не один з десяти.

Написав я це тому, що такі чоловіки для мене великий приклад. Воно не звалюють дітей на плечі дружин, а активно (і якісно!) долучаються до їх виховання.

Розлучення

Мої мама і тато розлучаються. Мені сумно. Емі

Мої мама і тато розлучаються. Мені сумно. Емі

Сергій ЧЕПАРА

Працюю викладачем платного технічного гуртка. Дітей, як правило, проводять на заняття батьки, тобто один з них, а потім забирають. Спочатку я не міг запам’ятати батьків в обличчя (до речі, мамів і татів майже порівну). З часом більшість запам’ятав. Прийшла мама одного хлопчика. У хлопчика таке екзотичне імя, яке лише у книжці про середньовічні події зустрінеш. Каже: мене тато так назвав, на честь такого-то героя в книжці. Хлопчик вихований і тямущий. На занятті діти щось писали, і хлопчик при мамі мене запитує – а що робити з аркушем? Я – йому: додому забери, татові покажеш. Мої батьки розлучені – спокійно заявляє він, а я краєм ока бачу реакцію на його слова на обличчі матері. Continue reading

Подарувати учню крила

Наталія ГОНЧАРИК,
учитель хімії

Учитель – це покликання, учительство – це служіння, а не праця. Він дарує учню крила і вчить літати. Тому вчитель має працювати для виконання своєї місії на землі. Він тільки передає через себе послання учню. І послання це – не тільки сума знань, а в першу чергу ставлення до світу, до людей, до країни, до життя в колективі. Ідеальний учитель – це такий, для якого вчительство – сенс життя. Його вища користь – бути затребуваним, бажати й уміти віддаватись процесу, не очікуючи нічого натомість.

Хороший вчитель повинен володіти мистецтвом мотивації. Це вимагає багато важкої роботи. Однак виявивши досить наполегливості, кожен може стати експертом у цій царині. Мотиваторами не народжуються – мотиваторами стають. І майже завжди самотужки. Немотивованих людей не існує. Завдання полягає не в тому, щоб перетворити лінивих дітей на працьовитих. Учні привітають вчителя, який прищепить їм таку любов до навчання, що шкільний день минатиме дуже швидко.

Добрі вчителі не марнують багато часу на аналіз невдач інших людей. Натомість вони шукають переваги, які недобачали інші, і способи заохотити таланти дітей. Саме наше ставлення до учнів у класі передусім визначатиме невдачу чи успіх мотивації. Якщо учні знають, що ми сподіваємося від них добра, то найчастіше зроблять усе можливе, щоб виправдати наші сподівання. Тому правило номер один правильної мотивації таке: сподівайтеся найкращого від учнів, яких навчаєте. Continue reading

А вам слабо бути жінкою?

Вікторія

Вікторія ДЕМЧЕНКО

“Важко тобі з дитиною, певно?” – цим питанням мене вже дістали.
“Та ні, – кажу, – з дитиною не важко. Важко без дитини”.
“Проте знаєш, для чого жити, знаєш, що хтось тебе потребує”, – лунає відповідь збоку.
Я озирнулася. Поряд стояла вона, жінка 35 років, очі якої дивилися на мене з дивним смутком. Вона не одружена, частину свого життя віддала навчанню, частину – роботі, ще частину – друзям, ще частину – вихованню чужих дітей… А коли озирнулася, то…то не знаю, що. Але той дивний смуток у її очах говорить багато. Говорить про поступову втрату надії на те, що супутник життя, принц на білому мерседесі, її вірно чекає, що вона ще відчує радість материнства, що одного ранку прокинеться від поцілунку рідної людини. Continue reading