Гортаючи фб-стрічку, я дізнався, що Стародавній Схід був кричущо сексистський, а Ісус Христос був борцем за права жінок.

Напевно, головними сексистами були Авраам, Ісаак і Яків, тобто патріархи і родоначальники Ізраїля. Ну і взагалі всі чоловіки від Адама до Йосипа, вітчима Ісуса.

А якщо серйозно, то церква (як живі віруючі люди) потрапляє під вплив світу. Ми часто хочемо бути модерними, прогресивними і не помічаємо, як намагання культурно контекстуалізувати христянство плавно переходять у загравання з світською філософією і духом часу. Ми не хочемо бути відсталими, немодними, несучасними, і тому починаємо підтакувати світу.

Хто вони – олігархи?

Або “Геть олігархів”? Чи “Хай живуть олігархи”?

3 квітня націоналісти маршируватимуть Києвом під гаслом “За Україну без олігархів”. Справа хороша. У нас боротьба з олігархами – це святе. З олігархами борються Наливайченко і Тимошенко, Богуцька і Парасюк; Лєщєнко і Ляшко; Сакварелідзе і Сааакашвілі. Тепер ось націоналісти вирішили “поборотися”.

Робота – не бий лежачого. Знай, кричи “Геть олігархів”.
Але…Ох, вже це “але”…
При всій повазі – маю кількох дуже порядних друзів серед націоналістів – дозвольте сказати відверто: це популізм і дурня, займіться чимось кориснішим, наприклад, розробкою адекватних законопроектів. Тільки АДЕКВАТНИХ.

Для того, щоб боротися з олігархами, треба хоча б до словника зазирнути, аби дізнатися, що це за звірі такі страшні. От питання: чим олігархи відрізняються від представників великого бізнесу?

Так от, може це вас шокує, але
“… олігархічні групи у тій чи іншій формі існують у більшості країн, де економіка базується на приватній власності” (Колодій А. Ф. «Олігархи» й «олігархія»: зміст понять та українська політична дійсність).

І ще одне, дуже важливе:
“Олігарх — це не просто багата людина, а один із небагатьох можновладців, що правлять у своїх приватногрупових інтересах, причому в основному або виключно силовими методами” (там само). Continue reading →

Дехто вважає, що коли у твоїй державі багато проблем, треба брати вила і виганяти поганого Президента.

Я ж дотримуюся думки, що треба змінювати локальну дійсність там, де ти можеш, у сфері твого впливу. Це не означає обирати поганого Президента. Але у “міжвиборчий” період треба впливати в міру можливостей.

Кілька тижнів тому я мав прикрий інцидент з провідницею “Укрзалізниці”. Про нього я написав в дирекцію. Ось лист Continue reading →

Олександр Калінський

Семінар “Умови впливового служіння”
м. Київ, 10.12.2016

Ми всі впливаємо один на одного — пасивно чи активно. Біблія говорить не про ріст, а про умалення християнина: Івана 7:38 “ріки живої води потечуть”. З чого починається ефективний вплив? Зберігати смирення — Матвія 5:3 — смирення духа. Павло хвалиться немощами. Бог використовує розбиті посудини. Бог противиться гордим. Бог не діє через гордих. Поки ми себе поважаємо і цінуємо — Бог не використовує нас. Бог приводить наші серця до зламаного стану. Якщо я високої думки про себе — я не інструмент для Бога.

Багато студентів в біблійних семінаріях мали великі знання, але потім Бог не використовував їх. Чому смирення для Бога таке важливе? Чарльз Сперджен сказав: “Тільки смиренна людина у всьому бачить славу Божу”. Смиренна людина вміє дивитися на інших з повагою. Повна зіпсованість людини. Ми не знаємо про себе все. Розуміння того, що ти грішник, допомагає нам приймати критику. Слабкість – риса сильних. Не треба виправдовуватись, не треба говорити: “Я тут, подивіться на мене” — щоб всі почули. Дивитися треба на Христа. “Біля хреста Ми здуваємося до наших справжніх розмірів”. Ми мало думаємо про хрест Христа. Ми надто часто думаємо про себе. Ми повинні смиренно приймати обставини у нашому житті. Ми повинні визнавати перед Богом, якщо дозволили собі непрощення щодо братів. Ісус сказав: “Ви сіль землі, ви світло для світу”. Закон каже: ось зразок, старайся так робити, як цей зразок. А благодать Господня каже: ти вже новий, ти вже світло. Continue reading →

Багато християн недолюблюють богословські терміни. Мовляв, навіщо складні латинські слова, якщо про все можна сказати своїми рідними? Але дарма. Дуже часто, щоб висловити коротко якусь тему чи властивість треба саме богословське словечко. Воно замінює десяток чи два наших українських слів і людям обізнаним дуже багато пояснює і говорить.

У богослів’ї є два такі слова – трансцендентність та іманентність. У Біблії Ви їх не знайдете, не шукайте. Але про трансцендентність та іманентність Бога, безперечно, написано чимало. Трансцендентність – це властивість Бога. Пояснити її можна так: Бог не є частиною цього світу в жодному сенсі, тобто він поза часом, простором, Він непідвладний законам природи.  Іманентність Бога – це  Його присутність тут і зараз, це Його дія і вплив. З іманентністю пов’язане Його провидіння. Бог поруч, Він чує нас, Він діє в нас. Бог частинка нас в певному сенсі. Continue reading →

Щойно (о 21 годині) мав сорокахвилинну телефонну розмову (!!!) з народним депутатом України (Верховної Ради) з фракції Партії Регіонів. Розумний, послідовний. Я ставив запитання – він спокійно відповідав. Я запитував про міліцію, про міністрів, про впливи Росії. Він відповідав. Пояснював. Інколи мене запитував. Коли втратився зв’язок – я перетелефонував і він знову взяв трубку, знову пояснював. На кожну свою думку має багато сильних аргументів. Розповідав про свої попередні роботи і досвід. Говорив також про помаранчеву команду.

Ні, я ще не став послідовником партії влади. Я лише закликаю телефонувати депутатам і висловлювати їм свої думки і емоції, ставити запитання і слухати відповіді. Це певний вплив. Розмова. Я знаю, що частина суспільства вважає, що діалог неможливий. Але це єдине, що можна робити. Майдан не має армію, щоб захопити урядові будівлі. Людей убивають. З обох боків. Я подзвонив депутату, тому що хочу робити те, що можу. Я не впевнений, що Бог закликає мене йти на Майдан, але просто сидіти вдома мовчки теж не можу і не хочу. За партію влади проголосували пів України. Чи робить це її кращою? Ні. Чи треба з нею рахуватися? Так.

P.S.
У Вікіпедії написано, що цей пан виховувався в сім’ї євангельських християн-баптистів.

Сергій ЧЕПАРА

Як би я не старався, не потраплю в першу тисячу тих, хто вже висловлювався стосовно християнства та влади: все, або майже все, вже давно сказано до мене. Але для мене ця тема не лише богословська, а й практична: за останні 12 місяців мій інтерес до громадського і політичного життя країни значно зріс, чого не було вже років шість перед тим. Недавно я помітив одну закономірність у серці своєму – чим більше я цікавлюся владою та політикою тим менше я любою людей у політиці, і тим менше я хочу молитися за людей при владі. Continue reading →