Дорослішаємо чи ходимо по колу?

Я просто шокований, наскільки люди мають погану пам’ять! Ніби вже проходили недавно двічі, і ні – хочемо ще разочок. Щоб потім ще і ще. І так багато разів.

Батальон Кульчицкого отказался учавствовать в незаконных действиях и агонии преступных барыг по отношению к Саакашвили! переходьте на бік народу!!!

Ми виженемо олігархів і побудуємо Україну без олігархів! Приєднуйтеся до нас!

Це скрізь і всюди читаєму у фейсбуці. Альо, гараж?! Ви при своєму розумі взагалі? Ви вже проходили це – спочатку виганяли поганого Кучму, щоб привести прекрасного Ющенка. Потім виганяли поганого Янковича, що привести прекрасного Порошенка. Невже не очевидно, що змінювати треба правила гри? Щоб в країні працював закон, і щоб у нас були не олігархи, а просто багаті люди. Щоб ми владу не виганяли, а щоб партія/політик, які себе скомпроментували просто не обиралися вдруге. Щоб люди, які порушують закон – відповідали. Щоб працювало право і справедливість. Continue reading

Advertisements

Роздуми про водіїв львівських маршруток

Спочатку мені хотілося почати так:
“Якщо колись півтора-два десятки пасажирів захочуть відлупцювати нахабного водія маршрутки – я не буду його захищати”

Сьогодні я їхав маршруткою з Хуторівки на Виговського. На одній з зупинок люди на вулиці заходили всередину, а люди з маршрутки виходили назовні. Все було як завжди. Отож, водій відчинив задні двері, одна людина вийшла, і тут водій швидко зачинив двері. Він побачив дудуся-пільговика, який хотів зайти через задні двері. Але з салону через задні двері виходила жінка, і він майже прищемив їй носа – бракувало буквально чверть секунди. Вона не вийшла (двері зачинилися перед її носом), і тому почала вимагати відкрити двері. Водій відкрив, вона вийшла, водій швидко закрив двері – тепер вже перед носом дідуся. Той почав грюкати у двері. Люди в салоні почали обурюватися. Водій відкрив двері, дідусь зайшов і вигукнув кілька проклять на адресу водія. Секунд 10-15 вони обмінювалися погрозами, потім обоє заспокоїлися. Через хвилину водій сказав, що пільговики мають заходити через передні двері і показувати посвідчення у розгорнутому вигляді. Continue reading

Як та чому працює Сколівська ДМС

Хочете робити паспорт - запасіться терпінням

Хочете робити паспорт – запасіться терпінням

Піти по закордонний паспорт дитини в державну міграційну службу – то великий челлендж. Ось чому.

Подав всі документи 12 квітня. Звичайно, приймати не хотіли одразу.

– А чого в нас подаєте? у Львові робіть паспорт. (Хоча я тут у Сколе зареєстрований.)
– у Львові черги, а нам з дружиною і дитиною скоро їхати в Білорусь. Та і за законом маємо право робити в будь-якій точці України.
– А де мама дитини?
– Якщо вона громадянка іншої країни, її присутність не обов’язкова.
– Розумієте, ми боїмося… Краще, щоб були обидва підписи – батька і мами… Ми боїмося… І в нас нове обладнання, ми ще не дуже вміємо працювати на ньому [!!! !!!].
– Якщо Ви не приймете документи, я подам на Вас скаргу.
– Ну, гаразд… Ідіть оплачуйте мито. Continue reading

Нарікати чи будувати?

Фото з інтернету

Фото з інтернету

Все якось дуже сумно… Щодня новини з фрону. І ось недавно – Авдіївка. Я не знаю хто перший почав стріляти – так звані “терористи” чи наша армія. Це і не важливо. Важливо те, що майже три роки точиться війна, якій не видно ні початку ні кінця.

Я ніколи не був прихильником Януковича. Не голосував ані за нього, ані за його партію. Я завжди вважав, що Україні краще рухатися до Європи, аніж до Росії. Але рухатися до неї можна по-різному. Наприклад, впроваджуючи верховенство права, свободи і справедливість.

А можна повісити поруч жовто-блакитного стяга ще один – з 12-ма зірочками на синьому фоні. І тішитися, що колись – чи у 2017 чи у 2020-му нам таки дадуть отой “безвіз”. І будемо щасливі. Бідні українці їздитимуть дивитися на Ейфелеву вежу і відчуватимуть себе вже на крок ближче до тої Європи. Continue reading

Знову про ЛГБТ. Старе-нове чи правильне-неправильне?

Всі дискусії у фейсбук можна звести до такого: якщо Ви проти ЛГБТ, то Ви проти демократії, миру, сучасних технологій, Європи, правильних цінностей і всього доброго, світлого, ніжного і пухнастого. А якщо Ви за – то Ви прогресивний, сучасний і класний. Якщо Ваша головна цінність – толерантність, то Ви прикольний. Якщо Ви щось не толеруєте – Ви відсталий дикун, релігійний фанат, неосвічений консерватор. Continue reading

Головна біда українського суспільства

Святослав Вакарчук вважає, що це – недовіра/невір’я. Я поважаю і самого Вакарчука, і його думки, але мені здається, що основна проблема – це відсутність підзвітності. Звідти – корупція і тотальний популізм у політиці.

Ніхто нікому не підзвітний. Всі 5 Президентів були не підзвітні народу. Те саме про Прем’єра, депутата, міністра, чиновника. Та і самі громадяни не підзвітні, точніше дуже опираються будь-якій формі підзвітності. Continue reading

Справжні чоловіки, які вони? Завершення

514bb0977e449a7a13f56f1b81d60971_735x418

Сьогодні наведу ще два приклади “справжніх” чоловіків християн. Імені змінено.

Отже, перший – Зіновій Борисович. Зіновій Борисович багато років християнин, хоча перші роки свого християнства він побував у багатьох різних церквах і навіть культах. Попри те, він чудовий батько – виховав 5-ох дорослих дітей, кожен з яких для мене приклад. Зіновій Борисович порядний сім’янин (хоча його дружина має дещо інші погляди на християнство, ніж він), останні роки він трудиться на місійній праці в глухому селі Карпат, де дороги, школи та медицина залишають бажати кращого. Зіновій Борисович не пристосуванець, хоча і живе на підтримці. Він посвячений, відповідальний, організований, але в той же час і м’який, і вміє знайти спільну мову з дітьми від 3-ох до 16-и років.

Подобається мені в Зіновію ще й те, як мудро він може зробити зауваження – не при всіх, а відведе вбік і скаже – так і так робити не годиться. З одного боку не байдужий, з іншого – намагається акуратно і мудро впливати.

Другий – Руслан – хороший приклад служителя. Руслан віку моєї мами, але за поглядами він дуже близький молоді. Руслан активно користується комп’ютером, інтернетом та скайпом. Буває – запитаю брата Руслана поради – він неодмінно відповість – чи письмово чи подзвонить і по телефону скаже. Погляди у брата Руслана мудрі, помірковані. Відчуваєтсья, що людина служитель з багаторічним досвідом, не просто теоретик, який книг начитався. Але, до слова, книги брат Руслан читає активно і може порадити щось хороше на різні теми. У брата Руслана – четверо дітей. Він хороший батько.

Можливо, моя писанина Вам нагадала радянську пропаганду 1960их-1980-их, але я щиро щапевняю, що все так і є. Людини, описані мною, не ідеальні. Вони теж слабкі і мають недоліки. Але з іншого боку, в них багато сильних сторін, які б я хотів бачити в собі – якщо не зараз, то хоч років через 10.

Для себе я склав свій власний (увага!) суб’єктивний список рис, які на мій погляд додають чоловікам “чорловічності”. Розумію, що він – результат моїх думок і мого досвіду, а не універсальне означення чоловічності.

1. Здатність до лідерства: бачити ціль, знати як до не йти.
2. Відповідальність, організованість, дисциплінованість. Слова завжди співпадають з діями.
3. Вміння визнавати свої помилки, а не “відморожуватися”, чи звинувачувати у власних провалах всіх і все.
4. Гармонійне поєднання богослів’я та практики. Це означає, коли чоловік водночас і знає Слово Боже, і живе ним (займається служіння, практикує моральні принципи і т.д.)

Про все це можна писати довго і нудно, але суть така – чоловіки мають бути чоловіками. Можливо сила, міць і витривалість важливі для чоловічності, а можливо лише стереотипи. Але я знаю одне – Бог створив чоловіків чоловіками, і так має бути…

Справжні чоловіки, які вони?

Василь Вірастюк - один з найсильніших чоловіків нашої планети

Василь Вірастюк – один з найсильніших чоловіків нашої планети

Недавно написав пост про брак чоловіків у євангельських церквах, після чого мене підкритикували трошечка. Мовляв, тему так і не розкрив, не написав якими чоловіки мають бути і звідки їх брати.

То я виправляюся. Щоправда, де їх брати я все ще до кінця сам не розумію. Але якими мають бути я уявляю більш-менш виразно.

Я просто опишу трьох чоловіків, які трапилися в моєму житті. Імена я заміню, але людей описуватиму справжніх, а не міфічних марсіан.

Отже, перший – Микола. З Миколою я познайомився в Києві, коли навчався в коледжі. Миколу бачив в різних ситуаціях і думаю, що знаю його досить добре. Continue reading

Брак чоловічності як одна з проблем сучасних євангельських церков

Gentleman-Eyebrow_40Сьогодні мав цікаву розмову про деякі проблеми в сучасних євангельських церквах США. Зокрема, багато невеликих церков (до 100 осіб) є досить закритими спільнотами що спричиняє такі наслідки: людина виростає в церкві, її всі знають, і коли вона стає служителем (необов’язково офіційно, а просто посв’ячено займається технічним забезепеченням, дитячими таборами чи служінням в лікарням чи будь-що інше), більшість людей в церкві не проявляє до нього належної поваги. Мій співрозмовник, що виріс в США в такій церкві, де його дідусь багато років пресвітер, дуже стурбований цим, оскільки бачить, що церква не проявляє належної уваги не тільки до нього, відносно молодого хлопця, а й до його старшого одруженого брата, якому 27 років, і який теж “виріс у церкві”. Повага, як відома, дуже важлива для чоловіків. Continue reading

Чи може жінка проповідувати?

Сергій ТЕРЕНТЬЄВ,
пресвітер євангельської церкви “Голгофа”, м. Рівне,
одружений, виховує двох дітей

(публікується з дозволу автора з незначними змінами граматики та стилістики: оригінал тут)

Я розділю відповідь на дві частини.

Частина 1. Якщо під словом “проповідувати” Ви маєте на увазі проповідь, що звучить на загальних богослужіннях з кафедри, то відповідь однозначна – ні, жінки не можуть проповідувати. Ми розглядаємо загальну проповідь в церкві (під час богослужінь), як важливий інструмент пасторської опіки, а пасторство – це виключно роль чоловіків. Відразу зауважу, що такий Божий порядок не принизливий для жінки і, звісно, не стосується спасіння. Бог створив нас рівними, але різними. Continue reading