Сумні та невеселі спостереження того, хто не тільки народився та виріс тут, а й чемно сплачує тисячі гривень місцевого податку щороку у бюджет міста як підприємець
Це не просто пост критиканства. Це пост великого суму. Я щиро вірю, що Сколе могло б стати прекрасним курортним містом, відомим далеко за межі України. Якщо все правильно організувати, років за 10-15 сюди б з радістю приїжджали відпочивати німці чи поляки. У Сколе є все – річка, гори, озеро, чисті повітря та вода. Поруч залізнична станція та міжнародна траса “Київ-Чоп”.
Але на разі це лише мрії. На разі,таке відчуття, що Сколе застряло чи то в далекому середньовіччі, чи то в пострадянських 90-их.
Міських голів у Сколе було троє. І на мою суб’єктивну думку, всі троє ніколи всерйоз не збиралися щось робити для міста. Останній прославився на всю країну тим, що його не тільки спіймали на хабарі (нічого дивного в нашій країні), і він ще й надумався спорудити… пам’ятник гільйотині. У Володимира Москаля багато уява. Але про все це Ви можете почитати в інтернеті і без мене.
Від місцевих мешканців дізнався, що недавно Сколівська міська рада закупила лавки для міста. Все нібито гаразд – 5 лавок, ціна кожної адекватна – 10 000 грн. Але три з п’яти лавок встановили… на вулиці Володимира Москаля! Тобто там, де стоїть його будинок! Зрозуміло, що набережній потрібні лавочки, а його будинок на набережній, тому певна логіка в цьому таки є. Але набережна довга, а лавок всього три, і самі розумієте де всі три поставили.

На цих фото дві лавочки, які встановили в центрі. Що ж, місце нормальне, лавки непогані, до цього питань нема. Continue reading →