Фальшива дилема, також відома як хиба виключеного третього, фальшива дихотомія, або/або дилема або біфуркація — логічна хиба, що полягає у розгляді двох альтернативних точок зору так, наче вони вичерпують всі можливості, хоча це не так.

Таким чином, фальшива дихотомія будує штучну (несправжню) парадигму, при якій третій варіант не розглядається в принципі. Наприклад, засідання кабінету міністрів бувають чергові та позачергові; відомо, що це засідання не чергове; отже, це засідання позачергове. Але насправді засідання ще бувають невідкладними.

Україні треба або стати сателітом/партнером Росії, або ввійти в Євросоюз. Насправді, Україна може (принаймні, теоретично) зберігати нейтралітет та/або балансувати між Сходом і Заходом. ну, або стати частиною Папуа-Нової Гвінеї :) Continue reading →

Ми отримали чергову порцію книг американського богослова Зейна Ходжеса “Облога Євангелії. Протистояння віри та діл”. В ній автор дуже доступно і послідновно відстоює фундаментальну християнську істину – спасіння це дар, який неможливо ані заробити, ані заслужити. Для духовного росту необхідно докладати зусилля, але вічне життя дароване нам завдяки жертві Христа. Зейн Ходжес описує Євангеліє у світлі Івана, пояснює складні місця – Якова 2, Луки 14, 1 Івана, Євреям 6 і 10. Чи учень христа це те саме, що християнин? Чи кожен спасенний живе святим життям? Чи діла випливають з віри? Що таке “спасаюча віра”?

Це книга може бути цікавою кожному, хто вивчає Біблію та хоче знати відповіді на складні питання про віру і діла, спасіння і освячення, оправдання і учнівство.

Ціна книги – 75 грн. Зібрані кошти будуть використані для друку християнської літератури.
Якщо Ви хочете отримати книгу – напишіть мені на електронну пошту serhii.chepara@gmail.com

Жан Кальвін

Коротко кальвінізм як сотеріологічне вчення можна підсумувати так:

Бог суверенний, і у своїй суверенності він постановив створити людину. Знаючи, що людина згрішить, і грішними будуть її всі нащадки, Бог постановив спасти деяких, а інших засудити. Бог суверенно обрав певну кількість тих, кого Він спасе. Він обрав кожного індивідуально — до створення світу.

Після гріхопадіння всі люди народжуються грішними, і Бог зараховує кожному гріх Адама. Зіпсована гріхом людина не може ані робити добрі діла, ані увірувати в Євангеліє. Навіть ті діла, які на перший погляд добрі, насправді зіпсовані поганою мотивацією — прославити себе, а не Творця. Оскільки жодна людина не може увірувати, Бог дає віру тим, кому Він хоче її дати. Віра це не вибір, а Божий дар індивідуально тим, кого Бог безумовно обрав, передбачив, призначив на спасіння. Continue reading →

Православ’я і протестантизм. Діалог можливий?

Одна справа варитися в своєму протестантизмі, друга – вести діалог з людиною, яка має сильні (але дещо інші, ніж ти) переконання про віру і діла, про церкву і Ізраїль, про Писання і передання.

З дозволу мого співрозмовника публікую наше листування на духовні теми. Може, комусь буде цікаве і корисне.

Чем-то [ця організація] напоминает мне церковь “святых последних дней”, они же мормоны, они же очередная “христианская” религиозная организация из Америки. Что в России, что в Финляндии – тащили меня вечно на какие-то тренинги/семинары/конференции/встречи/молитвы/изучение английского языка. После нескольких попыток выразить мое несогласие с их доктриной пришлось покинуть их компанию, сказал прямо что считаю Истиной учение лишь православной Церкви, выражающейся в моем случае в причастности к Русской Православной Церкви, а английский язык – сказал – и так знаю, потом вроде отстали =)

а чому “християнська” у лапках? що саме є маркером справжньої християнськості?

Continue reading →

Святкувати чи не святкувати 500-річчя Реформації – це особиста справа кожного. Тут не має відповіді “так” чи “ні”. Це з тої самої опери, що і будь-яка подія.

Але. Дивує опір святкуванням. Чому б і ні? Адже після почину Лютера (Кальвіна, Цвінглі та інших) тисячі, а потім мільйони людей пізнали Христа – як доброго і милостивого Спасителя, Який помер за їхні гріхи. Реформація – це великий крок вперед, завдяки якому в християнську церкву прийшло багато добра і світла. Багато хибного було переглянуто і змінено.

Ось тут пишуть, що святкувати не варто.
Аргумент 1. Християни не святкуються розлучень.
What are you talking about?! Аргумент висмоктаний з пальця. Шлюб – це шлюб. А церква – це Божий інститут. Ніхто ні з ким не одружений “в церкві”. Не були одружені німці з італійціями чи протестанти з католиками. Просто один хлопець Мартин зрозумів, що спасіння Бог дає через віру безі діл, і що в католицизмі багато неправди. Спочатку він хотів це реформувати, але вдалося мало. Виникла нова церква, в якій було багато відроджених і щирих християн. Лютер переклав Біблію німецькою мовою. Він вів дискусію з “папістами” (так тоді називали католиків), і дуже часто (але не завжди) захищав саме біблійну точку зору. Паралель з розлученням явно не в тему. Continue reading →

Сергій ЧЕПАРА

В попередньому пості я написав про те, що галицький католицизм сьогодні це радше спосіб національно-культурної ідентифікації, аніж світоглядні ідейно-богословські позиції. Католик Галичини сприймає свій католицизм як традиції, звичаї, обряди. Культ Марії також є невідємною частиною західноукраїнського католицизму. Марію вважають посередницею, заступницею, їй моляться, і в якомусь сенсі сприймають як напівбожество.

Тепер я торкнуся власне світогляду. Такі слова як Трійця, святий, церква глибоко засіли в думках католика, але розуміння цих слів або дуже поверхневе, або цілком неправильне. Наприклад, пересічний католик скаже Вам, що вірить у Трійцю. Не поспішайте радіти, тому що через мить, він може заперечувати, що Ісус це відвічний Бог, втілений 2000 років тому. Таким чином формально народний галицький католицизм визнає Трійцю, але лише на рівні мертвого кліше, слова, яке давним давно втратило будь-яке значення. Трійця – це “правильне” слово, але що по-суті це значить, ніхто не знає і знати не хоче.

Слово святий розуміють не у біблійному контексті (відділений для Бога, кожен християнин), а у власне контексті римського вчення. Святими вважають певних діячів церкви, які зробили вагомий внесок у християнство та жили побожним життям. Церквою вважають або храм (будівлю з каменю чи дерева) або організацію (інститут з ієрархією служителів). Під словом церква вкрай рідко розуміють спільноту, громаду віруючих, хоча окремі просвітлені таки вживають цей термін правильно. Continue reading →

Сергій ЧЕПАРА

Нещодавно для себе якось по-новому відкрив тему “віра і діла”. Що Біблія навчає про віру і діла? Протиставляє? Взаємодоповнює? Змішує? Розділяє?

1. Бог дає спасіння людині виключно через віру у завершену роботу Ісуса Христа. Людські гріхи засуджують людину, а “добрі діла” не оправдовують її, тому що не вирішують людської проблеми гріха. Ісус Христос зробив ВСЕ для нашого спасіння. Бог пропонує нам просто повірити у ФАКТ смерті Христа за всіх людей і миттєво отримати спасіння. Спасіння Бог дає людині через віру без діл. Безкоштовно, благодаттю, подарунком.

2. Віра – це комплексне особисте прийняття істини. На мою думку віра це не лише раціональне прийняття, не лише емоційне, а раціонально-емоційне. Віра як прийняття істини є виявом світогляду людини, а тому в той чи інший спосіб буде проявлятися в мисленні, словах та ділах людини. Віра в неминучу війну в когось викликає страх, в когось радість, в когось бажання захищати Батьківщину. Але я не вірю, що віра може залишити людину повністю байдужою і жодним-жоднісіньким чином не проявитися в чомусь. Віра – не знання, не мертве технічне погоджування з правдою. Віра – це прийняття.

Continue reading →