Роздуми про водіїв львівських маршруток

Спочатку мені хотілося почати так:
“Якщо колись півтора-два десятки пасажирів захочуть відлупцювати нахабного водія маршрутки – я не буду його захищати”

Сьогодні я їхав маршруткою з Хуторівки на Виговського. На одній з зупинок люди на вулиці заходили всередину, а люди з маршрутки виходили назовні. Все було як завжди. Отож, водій відчинив задні двері, одна людина вийшла, і тут водій швидко зачинив двері. Він побачив дудуся-пільговика, який хотів зайти через задні двері. Але з салону через задні двері виходила жінка, і він майже прищемив їй носа – бракувало буквально чверть секунди. Вона не вийшла (двері зачинилися перед її носом), і тому почала вимагати відкрити двері. Водій відкрив, вона вийшла, водій швидко закрив двері – тепер вже перед носом дідуся. Той почав грюкати у двері. Люди в салоні почали обурюватися. Водій відкрив двері, дідусь зайшов і вигукнув кілька проклять на адресу водія. Секунд 10-15 вони обмінювалися погрозами, потім обоє заспокоїлися. Через хвилину водій сказав, що пільговики мають заходити через передні двері і показувати посвідчення у розгорнутому вигляді. Continue reading

Advertisements

Як створити безплідну церкву. Сергій Головін

church_bwЯк ви думаєте, за ким підуть люди? За дипломованими експертами, кличуть до висот духовності і благополуччя, або ж – за неуком, професійним невдахою, при одному тільки появу якого починає віяти тугою?

Сонми професійних пророків твердять, що все неодмінно буде добре: не буде ні воєн, ні голоду, ні страждань, ні поневірянь. І тут, що казна-звідки, приходить неук, якийсь Єремія, що не припиняє скаржитися на життя і нарікати, що все буде погано. Мало того, він ще й заявляє, що саме Господь послав його пророкувати, що, мовляв, світ крихкий і ефемерний, що він приречений.

Ось така «блага звістка»: «І промовив до мене Господь: Не молись за народ цей на добре йому: Як вони будуть постити, Я не послухаю їхніх благань, а коли принесуть цілопалення й дар, Я їх не прийму, бо Я повигублюю всіх їх мечем, і голодом, і моровицею!… А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки говорять до них: Ви не будете бачити меча, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам! Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іменням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні видіння та чари, нікчемність й оману свого серця… » (Єремія 14: 11-14). Continue reading

Що нам треба зробити з тими злими олігархами

Україну захопили олігархи?

Україну захопили олігархи?

Переглянув стрічки кількох друзів і знайомих. Ті, які постять не котиків, а щось більш-менш політичне, як правило пишуть який поганий у нас Президент. Мовляв, олігарх, брехун і все таке.

Не маючи навіть краплини бажання захищати Президента скажу таке. У всі часи і у всі епохи у містах і країнах була ця проблема: дуже багаті люди зросталися з владою і використовували її, владу, у своїх цілях. Як правило, щоб збагачуватися ще більше. Continue reading

Патерналізм як корінь (майже) всіх бід українського суспільства

Хоча багато українців щиро вірять, що всі біди в Україні або занесені зовні, або від своїх внутрішніх олігархів, я думаю, біда насправді в іншому. Але про все за-порядком.

Звідки беруться ідеї про Третій, Четвертий, Сто Четвертий Майдани? Від логіки “хороший гетьман-поганий гетьман”. Ми обираємо гетьманів (абсолютно не вникаючи як взагалі працює держава, як розподіляється влада, як наповнюється бюджет, як зробити освіту якісною, а армію і поліцію професійною), потім на них нарікаємо, потім скидаємо, потім знову обираємо, потім самі ж і скидаємо. Частина українців досі вірять, що якщо скинути гетьмана ще раз і поставити (кого?!) когось іншого, то все стане краще. Continue reading

Цінності. Моє відкриття року

“То всьо хліб” – казала моя бабуся в 1990-их роках на купу газет, які я поклав на підлогу. Газет було пів сотні, і кожна коштувала не мало – 50 копійок. Тоді то були трохи гроші – хліб коштував 1.80 грн. Бабця моя було 1922-го року народження і пережила війну, переселення, репатріацію, голод 1946-47 років, згодом смерть чоловіка. Словом, хліб вона вміла цінувати…

Для мене “цінності” стали відкриттям року.

Поясню чому. Кілька років я розмірковував на різні духовні теми – особистий духовний ріст, церква, пріоритети і все таке. І ось недавно мене “осяйнуло”: цінності – ключ до розуміння багатьох духовних тем. Continue reading

Чого навчав Йоганес Раймер

Йоганес Раймер

Йоганес Раймер

Побував на триденній конференції Йоганеса Раймера “Впливова церква”. Йоганес Раймер – пресвітер церкви, місіонер, професор німецького університету. Народився і виріс у СРСР, потім у 21 рік переїхав до Німеччини. Етнічний німець, який розмовляє 9-ма мовами, в т.ч російською. Душеопікун, консультант на тему росту церков. Відвідав десятки країн Європи, Африки, Азії. Йоганес Раймер – баптист, але баптист нетиповий. Він вірить у всі дари зараз. А ще трохи критикує диспенсаціоналізм (часом заслужено). Скажу одразу – в цілому сподобалося, хоча були свої “але”.

Ось кілька корисних думок, які я почув від Раймера. Можливо, Вам вони стануть у пригоді.

1055 р. у “Слові про закон і благодать” автор (можливо, Іларіон) написав, що церква – це храм, де люди зустрічаються з Богом.

Екклесія – це не просто громада чи збори. Це збори міста, щоб вирішувати долю міста. Можливо, Бог хоче сказати, що церква має впливати на своє село/місто і зупиняти зло і гріх у ньому.

Сіль розчиняється у супі, “помирає”, але суп стає смачним. Церква повинна в якомусь сенсі померти для себе. Церква не повинна зосереджуватися на собі. Continue reading