Частина перша (добробут)

Пам’ятаю як років 30 тому моя мама прала в тазику, виварювала, крохмалила те прання, а пральна машина виглядала як на фото. Тепер же в кожній хаті автоматична пралька робить це все невидимо. А ще тоді не було памперсів, і це зараз взагалі важко уявити. І тепер коли я відкриваю кран і звідти тече тепла вода, то рідко задумуюсь про те що ще 20 років тому то треба було принести криниці воду, закип’ятити в баняку. А балія (ванни ж то не було), яка ставилась посеред кухні, і в ній милася вся сім’я по черзі. А зараз – душ звичайний, душ гігієнічний 5 – 7 хв справи.

А туалет на дворі? Нічник в хаті пам’ятаєш? Ну гаразд, якщо ти з міста, то, мабуть, таке пам’ятають твої батьки.

Ну і не від поганого життя по селах пропали корови. Народ зрозумів що не мусить гарувати зранку до ночі, щоб вижити, можна просто працювати на роботі й купити все необхідне. І продукти можна придбати цілорічно і цілодобово, без черг! Я ж пам’ятаю порожні полиці магазинів ще 30 років тому.

Знайомий фірман розказував як вони возили продукти з колгоспу до Львова, ще якихось 50 років тому 4 години в одну сторону “поїздом” з 4-6 фір. Зараз ця дорога займає в мене пів годинки…

Назва оригіналу: There’s a problem with the way we define inequality.

До Міжнародного дня соціальної справедливості вирішили перекласти на диво правдиву статтю від BBC Future.
У світі так багато нерівності, що ми автоматично робимо висновок: це неправильно. І тим самим зміщуємо фокус на помилкове припущення, що люди хочуть жити в суспільстві, де всі рівні. А це не так, і куди більш важливе питання – інше, стверджують дослідники.

Багаті і бідні. 99% проти 1%. Мати і не мати. Принц і жебрак … Прірва між одним відсотком, що володіє половиною всіх багатств планети, і іншими 99-ма відсотками населення земної кулі, здається, ніколи ще не була настільки глибока, і це турбує нас.

Усунення подібного рівня нерівності в світі часто розглядається як одне з найважливіших завдань сучасного людства. Але чи так це?

Деякі дослідники вважають, що майнова нерівність як таке – зовсім не головна проблема. Справа не в існуванні прірви між багатими і бідними. Справа в існуючій несправедливості.

Кому належить майно?

В перші роки існування СРСР (тобто в 1920-і ще при живому Леніні) радянська пропаганда інколи апелювала до деяких текстів Біблії, щоб захистити свою ідеологію і практику, зокрема в економічних питаннях. Як відомо, до впровадженя НЕПу, діяв т.зв. “військовий комунізм”. Приватна власність була мінімізована, майже все належало державі, бізнес був поза законом, в селах приватні земельні ділянки були крихітними, майже вся земля належала державі і її підприємствам…

В книзі Дії святих Апостолів (або просто Дії, Діяння) читаємо:
У зібрання ж тих, що увірували, було одне серце і душа, і ні один нічого зі свого майна не називав своїм, а все в них було спільним. І з великою силою апостоли давали свідчення про воскресіння Господа Ісуса, і велика благодать була на всіх них. Бо не було серед них нікого нужденного, бо всі, що були власниками земель чи домів, продавали їх, і приносили ціну проданого, і клали до ніг апостолів, і кожному роздавалося, яка в кого була потреба. Так Іосія, прозваний апостолами Варнавою (що в перекладі означає «син утіхи»), левит, родом кіпрянин, у якого було поле, продав його, приніс гроші і поклав до ніг апостолів. Дії 4:32-37 Continue reading →

Серед євангельських християн поширена думка (і я цілком поділяю її), що кредитів варто уникати. На це є низка причин. Зокрема, кредит – це залежність. Брати кредити – це жити не відповідно своїм прибуткам, а намагатися скочити вище себе. Словом, кредитів варто уникати.

Проте недавно я помітив таку річ. Уникають не кредитів, а саме слово “кредит”. “Я не беру кредит, я беру позику від друзів”.

Я теж кілька разві у житті брав невеликі позики від друзів на кілька місяців. Але чим відрізняється позика від кредиту? Закон каже, що кредит надає юридична організація, фінансова установа, а не приватна особа. Кредит зазвичай платний, а позика може бути під 0%. Continue reading →

1. Щоб перетворити Україну на Швейцарію, досить 70 днів. Ну максимум півроку. Для цього потрібно погану владу поміняти на хорошого: Вєлікого реформатора, генетично чистого українця, прикольного клоуна, бабушку з новим курсом, радікала Олєжку, який всіх пересаджає, чесного полковника, Новоє Ліцо, Лі Кван Ю, Піночета (потрібне підкреслити). При цьому не потрібно злізати з дивану та випускати з рук пляшку з півасіком.

2. Щоб побороти корупцію потрібно якомога більше саджати (а краще розстрілювати) корупціонерів;

3. Тих, кто краде, потрібно саджати, розстрілювати та відрубувати руки. Всіх. Крім мене, моїх родичів, кращого другана Толі і кума Васі;

4. Всі повинні суворо дотримуватись законів. Крім мене, моїх родичів, кращого другана Толі і кума Васі;

5. Щоб в країні не було олігархії потрібно посадити всіх олігархів; Continue reading →

Трохи на тему покори Божій владі

Недавно я мав нагоду проповідувати в церкві про владу. Я говорив про три типи влади – про державну владу, про церковну і про сім’ю. Коли я закінчив, одна сестра в нашій церкві запитала мене: “Я розумію, що Воля Божа є коритися владі і якщо я заміжня жінка, я повинна коритися і своєму чоловікові, адже він – голова моєї сім’ї, і також пресвітеру церкви, адже він служитель церкви, а я частина церкви. Але що робити, якщо вони говорять протилежне? Наприклад, якщо вони мають протилежну думку стосовно того, чи маю я покривати голову? Наприклад, пресвітер церкви вчить, що всі жінки повинні покривати голову, а мій чоловік каже, що нашого часу цей принцип не стосується, або навпаки – пресвітер каже, що ми маємо свободу в цьому, а чоловік каже, що ні, це Божа заповідь для нас і жінці треба покривати свою голову… кого тоді слухатися?!

Continue reading →

У нас у культурі закріпилася така фраза “давати, скільки не шкода”. Чи мова йде про пожертвування на благодійність, чи на церкву, чи ще кудись. І от недавно я зрозумів, що давати треба стільки, скільки шкода.

Що я маю на увазі? Коли ми даємо стільки, скільки не шкода, ми не відриваємо нічого від серця. Це формальність, яка створює нам ілюзію пожертви. Якщо я, до прикладу, заробляю 5 000 грн, я “жертвую” 5 грн – це пуста формальність, яка не впливає на мій бюджет. Це створює мені ілюзію, що я жертвую, натомість ніякої жервти не відбувається. Continue reading →

Отже, як ми проводимо час з дитиною. Насправді нічого особливого немає, більш-менш так, як в інших сім’ях. Тобто ми з нашою дитиною граємося, читаємо їй казочки, іграшки в неї звичайно є – кубики є, м’які іграшки, Пеппа, Міккі Маус. Наталя з Францішкою також ходили у басейн на на Кіндер-мюзік.

Як ми поєднуємо роботу і час з дитиною? Інколи ми запрошуємо дівчинку посидіти з нашою Францішкою але так буває не часто.

Я і моя дружина викладаємо мови в Скайпі тому ми стараємося робити розклад таким, щоб допомагати один одному з дитиною. Наприклад коли викладає моя дружина, я з дитиною, коли я працюю – Наталя з дитиною, але буває так, що ми працюємо обоє одночасно. Continue reading →

Хто вони – олігархи?

Або “Геть олігархів”? Чи “Хай живуть олігархи”?

3 квітня націоналісти маршируватимуть Києвом під гаслом “За Україну без олігархів”. Справа хороша. У нас боротьба з олігархами – це святе. З олігархами борються Наливайченко і Тимошенко, Богуцька і Парасюк; Лєщєнко і Ляшко; Сакварелідзе і Сааакашвілі. Тепер ось націоналісти вирішили “поборотися”.

Робота – не бий лежачого. Знай, кричи “Геть олігархів”.
Але…Ох, вже це “але”…
При всій повазі – маю кількох дуже порядних друзів серед націоналістів – дозвольте сказати відверто: це популізм і дурня, займіться чимось кориснішим, наприклад, розробкою адекватних законопроектів. Тільки АДЕКВАТНИХ.

Для того, щоб боротися з олігархами, треба хоча б до словника зазирнути, аби дізнатися, що це за звірі такі страшні. От питання: чим олігархи відрізняються від представників великого бізнесу?

Так от, може це вас шокує, але
“… олігархічні групи у тій чи іншій формі існують у більшості країн, де економіка базується на приватній власності” (Колодій А. Ф. «Олігархи» й «олігархія»: зміст понять та українська політична дійсність).

І ще одне, дуже важливе:
“Олігарх — це не просто багата людина, а один із небагатьох можновладців, що правлять у своїх приватногрупових інтересах, причому в основному або виключно силовими методами” (там само). Continue reading →

Автор: Ігор Тунік

Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силою здобував нього. Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силою здобував нього.
(Лук. 16: 16)

Коли розмірковуєш з релігійними людьми, на тему спасіння благодаттю, то доводиться часто чути цей вірш. Його цитують, як доказ, що не все так безкоштовно, благодаттю і тільки вірою. Що потрібно докладати зусиль що б увійти в Царство Боже і не факт що твоїх зусиль буде досить!

Однак про що нам говорить контекст? Ісус вчить, що всі земні блага належать не нам, і ми лише розпорядники всього цього. І наше покликання – використовувати земні блага, що б придбати собі друзів у вічності. Використовувати матеріальні блага, що б донести звістку про Того, Хто є істинним Паном всього матеріального і Хто чекає нас у вічності. Цьому Ісус вчить в своїй притчі про невірного управителя в 1-9 віршах. Continue reading →