Що таке олів’є?

Щоб приготувати салат олів’є Вам треба такі інградієнти – картопля, морква, горох, цибуля, варена картопля, майонез “Провансаль”, зелень. Дехто додає копчений сир чи маринований огірок. Грубо качужи, є приблизно 7 складників, які в правильних пропорціях і утворюють салат. А якщо у Вас одного елементу значно більше – наприклад 100 кг вареної картоплі і всього решту по 200-300 г? Розумний кухар не готуватиме так як є, а або використає лише трохи картоплі – відповідно до інших елементів, або роздобуде інших елементів у більших кількостях – щоб салату було побільше. Continue reading →

Дерев’яний храм в с. Потелич

Одна тема мене турбує все більше і більше останнім часом – клубність. Я маю на увазі, що все частіше і частіше помічаю тенденцію свого роду “клубизації” чи “оклубнення” протестантських церков.

З одного боку, я не вірю, що є якась єдиноправильна церква – чи в потестантизмі чи за його межами. З іншого – все, що стосується Бога, має бути серйозно – вчення і практика. Ми не можемо думати, ніби істина тільки у нас, але і не можемо думати що вона і не дуже важлива.

Свобода це цінність. Але часто бачу, як свобода спричиняє не те, що плюралізм, а якийсь легкий хаос, де кожен вірить у що хоче і практикує як хоче. Є особиста відповідальність перед Богом, але є фундаментальні біблійні принципи. Кожен має самостійно читати і вивчати Біблію, але і кожен має чітко розуміти роль церкви, її служитлів та вчителів. Не можна абсолютизувати церкву (“церква завжди знає краще”), але і не можна її оклубнювати. Церква – це не клуб за інтересами. Це не просто місце зустрічі віруючих людей. Церква – це Божий інститут. Continue reading →

Зрозумів для себе таку штуку – вчителів у церкві має бути кілька.

Звісно, я не думаю, що правильно давати всім і кожному можливість навчати “з кафедри”. Той, хто навчає має а) мати здорове, ортодоксальне вчення б) бути благочестивою людиною.

Але я і не думаю, що правильно, коли постійно навчає одна людина. Це не будуватиме церкву. Яку б круту освіту на мав той брат-вчитель, яким обдарованим би не був – якщо багато років підряд навчає церкву лише він – це не послужить церкві на користь.

Навіть вчителям Бог дає різні досвіди, бачення, освіти, дари. Тому одна людина не може суперефективно навчати, саме тому, що вона одна. Ну як один брат може бути експертом в усіх-усіх темах? Хіба можна бути сильним в усіх ділянках богослів’я та практики? Хіба таке буває? Звісно, один не може навчати і не повинен.

Тому я за те, щоб у церкві було кілька вчителів.
І досвід показує, що я маю рацію.

Як ви думаєте, за ким підуть люди? За дипломованими експертами, кличуть до висот духовності і благополуччя, або ж – за неуком, професійним невдахою, при одному тільки появу якого починає віяти тугою?

Сонми професійних пророків твердять, що все неодмінно буде добре: не буде ні воєн, ні голоду, ні страждань, ні поневірянь. І тут, що казна-звідки, приходить неук, якийсь Єремія, що не припиняє скаржитися на життя і нарікати, що все буде погано. Мало того, він ще й заявляє, що саме Господь послав його пророкувати, що, мовляв, світ крихкий і ефемерний, що він приречений.

Ось така «блага звістка»: «І промовив до мене Господь: Не молись за народ цей на добре йому: Як вони будуть постити, Я не послухаю їхніх благань, а коли принесуть цілопалення й дар, Я їх не прийму, бо Я повигублюю всіх їх мечем, і голодом, і моровицею!… А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки говорять до них: Ви не будете бачити меча, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам! Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іменням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні видіння та чари, нікчемність й оману свого серця… » (Єремія 14: 11-14). Continue reading →