Дар мов, чудеса і суверенність Бога

Щодо дару мов, чудес і інших речей існує принаймні 2 точки зору серед християн. Один табір каже, що все це мало місце під час приходу Христа, щоб засвідчити початок нової епохи. А зараз, мовляв, ми живемо у звичайний час, епоху церкви, тому нема потреби у всіх цих особливих дарах та чудесах.

Інші гадають інакше – все це і зараз є. Бог не змінився, не змінилися і його методи.

Але погляньмо на це питання через призму суверенності Бога (його повної екзистенційної незалежності від творива, яка має наслідком те, що Бог може робити що хоче і коли хоче не запитуючи у творива).

Continue reading

Дар мов сьогодні

В християнстві існує дуже сильна дискусія стосовно того, чи можливий дар мов зараз. Одні категорично заперечують це, кажучи, що це унікальний дар Апостолам в I столітті, інші кажуть, що цей дар існує, і сьогодні мільйони християн моляться різними мовами, в т.ч. ангельськими.

Викладаю в інтернет свідчення колишнього російськомовного п’ятдесятника, який дуже цікаво розповідає про свій досвід, “хулу Духа Святого”, справжність мов і все таке. Особливо цікавим є аналіз “свідчень” Олександра Шевченка, який і сьогодні є культовим телепроповідником, якого слухають і на якого рівняються десятки тисяч російськомовних п’ятдесятників в США, Росії, Україні та інших країн.

Дуже рекомендую послухати!
Правда одна єдина, її не треба боятися.

P.S.
Я все ще думаю, що серед українських п’ятдесятників є дуже багато відроджених християн, які вірно служать Богу і є моїми братами і сестрами у Христі. Проте так виглядає, що або вони самі обманені, щодо мов, або свідомо обманюють інших.

256-ий раз про неголовне. Що я вірю щодо дару мов і чому це важливо

Сергій ЧЕПАРА

«Ніхто нікого ніколи ні в чому не переконає» – такий висновок я зробив, прочитавши добрий десяток книг з історії християнства і церкви. За всю довжелезну історію християнства мені відомий лише один приклад, коли два великі служителі церкви, які мали суперечку, зустрілися, щоб обговорити догматичні питання, і після зустрічі один з них змінив своє думку. Це було раннє середньовіччя, ці служителі були сивочолі дідусі, і кожен з них був поважною в церквах особою… У всіх інших випадках подібні зустрічі завершуються тим, що кожен ще більше переконується у своїй правоті і ще активніше готовий захищати те, у що вірить, і що практикує.

Тому я лише вирішив написати про те, у що вірю я, і чому я у це вірю. Звісно, мені буде приємно, коли це на когось вплине, але такі впливи за ціль я перед собою не ставлю. Continue reading