Відповіді на запитання 8 надруковано

Сьогодні надрукували “Відповіді на запитання – 8”, допрацьоване видання. Вони як завжди поширюватимуться серед друзів, знайомих та всіх, хто хоче отримати книжечку :)

У надрукованої книги є невеличка вада – зміст вказано з зсувом на 1-у сторінку. На майбутнє буду уважнішим..))

Завантажити електронну версію

Continue reading

Advertisements

Про природу і характер Бога. Іларіон Алфеєв

planet-scenes-271Уривок з книги “Таїнство віри”

Етимологія слова «Бог»

У багатьох мовах слово «Бог» споріднене із різними слова­ми та поняттями, кожне з яких може сказати щось про влас­тивості Бога. У давнину люди намагалися підібрати ті слова, за допомогою яких вони могли б висловити своє уявлення про Бога, свій досвід дотику до Божества.

У російській мові та в інших мовах слов’янського похо­дження, що належать до індоєвропейської групи, слово «Бог», як вважають лінгвісти, споріднене із санскритським bhaga, що означає «той, що одаряє, наділяє», що своєю чергою походить від bhagas — «надбання», «щастя». «Багатство» також споріднене зі словом «Бог». У ньому виражене уявлення про Бога як про повноту буття, як вседосконалість і блаженство, які, проте, не залишаються всередині Божества, а проливаються на світ, лю­дей, на все живе. Бог обдаровує, наділяє нас Своєю повнотою, Своїм багатством, коли ми долучаємося до Нього. Continue reading

Малювання і церква

Пригадую один випадок з дитинства. Коли мені було 7 років, я запросив до себе в гості сусідського хлопчика Вітю, молодшого від мене на 2 роки. Отож, йому було в той час 5.

Я не мав чіткого плану, що ми будемо робити.  Ми пройшли вітальню, де на дивані сиділа моя мама і зайшли в спальню. Там я побачив на поличці свій альбом і кольорові олівці. Я взяв альбом, олівці і сказав до друга: “Давай я буду малювати, а ти дивися”. Ми почали, але ентузіазму у Віті вистачило не більше, ніж на одну хвилину – йому стало нудно і він захотів піти.

Коли сусід пішов, мама, яка чула все це, закликала мене і сказала: “Тобі слід було дати і йому аркуш і олівці, щоб він також малював. Зрозуміло, що просто дивитися, як хтось малює не дуже цікаво”.

Після того я надовго забув цю історію. Але недавно вона стала для мене дуже повчальною. Як відомо, на планеті десятки чи сотні тисяч церков. Вони відрізняються за вчення, історією виникнення, структурою управління, прославленням, акцентами у служіння та ще багато за чим. Багато церков, навіть з досить хорошим вченням, роблять мою помилку – вони запрошують “до себе”, але не дають людям ні олівця, ні паперу, щоб малювати. Що я маю на увазі? Служіння йде по стандартній колії, де наперед відомі люди  готують проповіді, прославлення та все інше. А “рядовий” церкв’янин має просто прийти і слухати. По суті, дивитися, як хтось малює. Проте Бог кожному дав дари – як не малювати, то співати, як не співати, складати конструктор, як не складати, то вірші писати. І дар має проявлятися.

Мені дуже подобається ілюстрація, яку я почув від одного з викладачів коледжу, де я навчався раніше: церква часто стає футболом, де 22 учасника (служителі) бігають, а тисяча сидить на трибунах і дивиться. В той же час вся церква має бігати, а Бог, ангели та світ мають “сидіти на трибунах”. Це доволі цікаво і промовисто.

Ну, і загальновідомо, що Ефесян 4:11-12 навчає, що служителі в церкві не для того, щоб служити (як не дивно), а щоб навчити святих служити, а саме підготувати святих на службу один одному.

Про “харизматів” і “не харизматів”

На цю статтю я наштовхнувся на одному з українських сайтів – там розмістили її російський переклад. Здивувало не тільки те, настільки співзвучні думки автора з моїми власними, а й хто автор – один з ведучих професорів Далласу.

Денієл Б. Уоллас
[Daniel B. Wallace]

Danial B Wallas

професор Нового Завіту Далласької богословської семінарії, бакалавр археології, магістр богослів’я, доктор філософії, спеціаліст давньогрецької мови та текстології Нового Завіту, автор підручників, член кількох наукових спільнот, викладає також в місті Тюбінген (Німеччина); одружений, має чотирьох дорослих синів і домашнього котика.

Я прийшов до висновку, що на даний момент існують два типи протестантського християнства на Заході. Обидва з них є не повноцінними. “Харизматичне” християнство – вільне, правомозкове, «американські гірки» особистого досвіду з Богом. Потім, “не харизматичне” – раціональне християнство – скуте, лівомозкове, логічне, і любить довго посперечатися. Жоден з цих типів не є повноцінним. Не зрозумійте мене не правильно. Я повністю переконаний, що чудеса, знамення (інші мови, і т.п.) припинилися після першого сторіччя. Однак я прийшов до висновку, що ті, хто не відносить себе до харизматів, повинні серйозно перевірити якість своїх стосунків з Богом. Нам (не харизматам) необхідне глибоке покаяння – індивідуальне і колективне. Continue reading