Мені впадає у вічі одна тенденція: все більше служителів в Україні вірять, що найкраща модель стосунків Церква\держава це трансформація. Мовляв, не конформізм (пристосування, підтримка, злиття), не нонконформізм (протиставлення, опозиційність, втеча), а саме поступовий вплив і перетворення.
Звучить гарно.

Я не супер-пупер великий знавець історії Церкви, але десь таке вже чув. У XIX ст майже всі християни у Європі думали, що прийшло Тисячолітнє Царство на землю. Нема великих воєн, християни мають значний вплив на державу та устрій, все класно.

Але прийшла Перша Світова війна, через 20 років – Друга. Післявоєнна Європа крок за кроком почала відмовлятися від християнських засад. Сьогодні більшість держав акцептує те, що ще 100 років тому не акцептувало ніяк. Хоча це та сама “християнська” стара Європа. “Реформовано-трансформована”. Continue reading →

Цінності керують світом. Не гроші, як такі, не політики і не транснаціональні корпорації. Не євреї, не масони і не Держдеп США.

Зараз час відвертого протистояння західного світу на чолі США і Росії. “Радіо Свобода” яке є відвертим проамериканським рупором активно атакує Росію, чого ще не робить британське BBC чи німецьке Deutsche Welle. Радіо Свобода нападає на Росію. Головний месседж – у Росії народ відкриває холодильник – а там телевізор (з Путіном, звісно). Гумор такий: хотіли “керовану демократію” – майте порожній холодильник, їжте пропаганду. Щоправда Радіо Свобода теж пропаганда, просто прозахідна, проамериканська. Continue reading →

Колись давно чи під час війн чи через борги люди ставали рабами. Одні люди володіли іншими. Хтось народжувався вільним, хтось – рабом, будучи просто майном, немов меблі. Мільйони людей гнули спини на інших. Народжувалися рабами, жили рабами і помирали рабами. Їхні діти і онуки теж були рабами. І річ навіть не в тім, що раби важко працювали, а в тім, що вони не мали прав – голосували, розпоряджатися своїм життям, мати житло, освіту, роботу на вибір.

Йшли роки і людство прийшло до того, що рабство це погано, бо всі люди вільні і рівні. В Європі мислителі і поети оспівували свободу, і як наслідок, рабство засудили і скасували. Свобода стала такою великою цінністю, що майже стала ідолом. Свобода слова, свобода совісті (віросповідання), свобода на вільне пересування, обирати працю і т.ін. Continue reading →

Добрый день уважаемые читатели блога! Можете обращаться ко мне как Я.Я., это и есть собственно мои инициалы. Немного о себе – христианка “на всю голову” :), основатель и руководитель молодежного движения, психолог, фотограф и дизайнер.

Сегодня хочу предоставить вам свои мысли по поводу ситуации которая происходит в мире. Скажем так, впервые опубликовываю их за передлами своих соц. страничек. Пишу по русски, но я нахожусь в Украине. Большую часть своей жизни я провела за пределами своей родины… Но моя родина – это родина самого нарекательного имени в российских диаспорах и не только… Я родилась там, где жил сам Бандера и сейчас я живу именно здесь!!! “ПИШАЮСЯ ЦИМ!” (горжусь этим!)*

… По причине того что, я большую часть жизни провела в соседней стране… признаюсь, не говорила на украинском языке и как-то 11 лет, проучившись на русском, он стал мне роднее…  Вернувшись назад на родину я долгое время свободно говорила только на русском, и никто не упрекал меня за это! Так сказать ломаю стереотипы, – на западной Украине людям не значителен язык, а значимы взаимоотношения! Continue reading →

Наталія ГОНЧАРИК,
учитель хімії

Учитель – це покликання, учительство – це служіння, а не праця. Він дарує учню крила і вчить літати. Тому вчитель має працювати для виконання своєї місії на землі. Він тільки передає через себе послання учню. І послання це – не тільки сума знань, а в першу чергу ставлення до світу, до людей, до країни, до життя в колективі. Ідеальний учитель – це такий, для якого вчительство – сенс життя. Його вища користь – бути затребуваним, бажати й уміти віддаватись процесу, не очікуючи нічого натомість.

Хороший вчитель повинен володіти мистецтвом мотивації. Це вимагає багато важкої роботи. Однак виявивши досить наполегливості, кожен може стати експертом у цій царині. Мотиваторами не народжуються – мотиваторами стають. І майже завжди самотужки. Немотивованих людей не існує. Завдання полягає не в тому, щоб перетворити лінивих дітей на працьовитих. Учні привітають вчителя, який прищепить їм таку любов до навчання, що шкільний день минатиме дуже швидко.

Добрі вчителі не марнують багато часу на аналіз невдач інших людей. Натомість вони шукають переваги, які недобачали інші, і способи заохотити таланти дітей. Саме наше ставлення до учнів у класі передусім визначатиме невдачу чи успіх мотивації. Якщо учні знають, що ми сподіваємося від них добра, то найчастіше зроблять усе можливе, щоб виправдати наші сподівання. Тому правило номер один правильної мотивації таке: сподівайтеся найкращого від учнів, яких навчаєте. Continue reading →