Духовність і освіченість – Себастьян Тегза

Духовність і освіченість. Поділюсь деякими міркуваннями та спостереженнями. Ділюсь спонтанно, тому буде трохи кострубато. Мені здається, що справжня духовність ніколи не буде зневажливо говорити про освіченість. Є люди неосвічені, але вони мають щиру віру і Христового Духа. Вони є добрими, жертовними і лагідними людьми. Та справді духовні люди, які хоч не мають освіти, будуть дуже скромно висловлюватися щодо наукових питань. Коли ж будь-який прояв освіченості критикуються як світське мудрування – це псевдодуховність, а не справжня християнська віра.

Гадаю, що справжня духовність не буде використовувати Біблію для того, щоб “компетентно” висловлюватися у всіх галузях людської діяльності. Біблія не вчить такої “духовності”. Вона дає моральний і духовний стержень, як поступати у всіх ситуаціях, але компетентність і кваліфікацію людина повинна здобувати, використовуючи розум і працю. Одним словом, духовність, яка заперечує освіченість є псевдодуховністю. Справжня духовність, яка в силу різних причин не отримала освіти, з одного боку буде скромно визнавати власну неосвіченість, а з іншого буде відноситись з пошаною та вдячністю до тих, хто освіту здобув. Натомість псевдодуховність і сама є невченою, і при цьому ще й хвалиться цим і усіляко зневажає освіченість і тих, хто її має. Це махрова гордість, одягнена в духовні шати. Мракобіссям називається.

З іншого боку, освіченість не гарантує людині автоматично духовності. Можна бути освіченим, але зарозумілим. Справжня освіченість веде до мудрості. А мудрість – це скромність. Одним словом, духовність і освіченість – речі більше пов’язані між собою, ніж протилежні. Зажди приємно зустріти людину освічену і при цьому духовну. Тобто таку, яка є скромною, любить Бога і шанує інших людей. І дуже неприємно спілкуватися з “духовними”, які своє неуцтво і демагогію прикривають духовністю. Гордість все псує. Натомість покора і любов завжди є прикрасою всього.

(з соцмереж)

Чарльз Райрі про закон і леґалізм

Чарльз К. Райрі

Уривок з книги “Рівновага християнського життя” Ч. Райрі

СПРАВИ УЗАКОНЕНІ
Цілком відповідно в християнському житті, для деяких віруючих, установлювати правила поведінки для інших. Я певний, що таке твердження викликає в декого різну та навіть досить негативну реакцію, але воно правдиве. Деякі речі вже відповідно узаконені в християнській поведінці. Це не є порушенням благодаті, бо ми бачили на початку цього розділу, що є закони, на яких ми наліплювали ярлик віку благодаті. До того ж, законодавство не є легалізмом, як ми про це довідаємося у наступному розділі. Тільки це не повинно відходити від біблійного порядку.

Є дві ділянки, де це необхідно, — поведінка вдома й поведінка в Церкві. Наказ для дітей слухатися своїх батьків, звичайно, включає особливі накази, які не наводяться у Біблії, але які є необхідні, правильні та обов’язкові для дітей. Наприклад, Біблія не говорить, до якої години вечора молодь може бути поза домом; а проте батьківський контроль й регулювання цієї справи дуже важливі, бо по цьому видно християнське життя батьків та їхніх дітей.
Два рази у Посланні до євреїв у 13-му розділі нам нагадується, що у локальній Церкві є наставники (вв. 7, 17) які у виконанні своїх відповідальних обов’язків повинні давати напрямні, вживати владу, тримати дисципліну та установлювати правила для членів. Що саме це може включати, або як далеко сягати, не говориться, але принцип ясно встановлений. Без цього у Церкві була б анархія.

Приблизно такий самий принцип буде стосуватися й інших організацій, таких як школи та місійні ради. Якщо віруючий є членом цих установ, то від нього вимагається послуху їхнім порядкам та відданости; якщо він не може цього дотримати, то не повинен належати до них. Коли повстає незгода між проводом і працівниками, тоді діють три засади: слухайся беззаперечно, пробуй змінити правила, якщо процедури дозволяють на це, або відійди. Continue reading

Жити морально. Але для себе

Недавно одну таку річ зрозумів: у християнстві можна жити морально, чи навіть дуже морально, але для себе.

Звісно, в ідеалі було б добре, щоб висока моральність органічно і гармонійно поєднувалася з життям для Бог/людей… Але на ділі це складніше. Є християни, які не роблять великих (і навіть середніх) гріхів, вони милі, з ними комфортно. Але живуть вони  все ж таки для себе. Для себе ходять на роботу, для себе відпочивають, для себе ловлять рибу чи катаються на велосипеді, для себе відвідують батьків, для себе читають книги, для себе вивчають іноземні мови… Словом, всі ці речі корисні і потрібні – але проблема в тім, що вони “для себе”. Continue reading

Консерватизм чи духовність?

Консервативні іудеї. Фото з інтернету

Мої короткі, ранкові роздуми про консерватизм та духовність.

Консерватизм – так ідейно-світоглядна позиція, яка полягає в прихильності до існуючого порядку, норм, традицій. Від лат. conservo — «охороняю», «зберігаю». Консерватизм протилежний до радикалізму (докорінні, глибокі зміни) та реформізу (поступові зміни, перетворення). Консерватизм можу бути політичний, релігійний. Консерватизм близький до іншого поняття – “строгості”, і часто люди кажуть “консервативний”, а мають на увазі “строгий”.

У релігійному світі консервативними називають ті течії/церкви/християн, які зберігають певні моделі християнства минулого. Наприклад, літургію (форму на наповнення богослужіння) 1960-их років. Час йде вперед, суспільство розвивається, змінюється, а церква продовжує “варитися” в минулому. Це може проявлятися в прихильності до одного конкретного перекладу Біблії, до певної форми літургії (певний порядок проповідей, молитви, співів), певного одягу і т.д. Часто набір тих форм і сприймається як щось правильне, духовне, Боже. Але чи так все однозначно? Continue reading

Грицик на планеті кудлатиків, або чому важливо мати систему цінностей в церкві

004“Грицик на планеті Кудлатиків” – так називалася невеличка книжечка Олени Габової з оригінальною казкою про Грицика, який одного разу майже дивом потрапив на планету… кудлатиків. Дуже хороша книжечка!

Це була дуже цікава планета. І на планеті цій жили хлопчики і дівчатка, які носили довге і кудлате волосся. На тій планеті найважливішим та найшанованішим вважався той кудлатик, який носив найдовше і найкудлатіше волосся. А взагалі без поваги були коротко стрижені. Тому кожен житель диво-планети намагався відростити довге волосся.

Казка цікава і повчальна. Ми самі обираємо (або нам трошки нав’язують) систему цінностей. У суспільстві “крутими” можуть вважатися ті, хто мають розум, освіту, роботу або гроші. Це правило стосується і церков. Кожна церква має своє розуміння “духовності”. Для одних це активне благовістя, для інших – час в молитві, ще для когось – скромний одяг чи лагідність. На приклад, якщо ти багато свідчиш – ти крутий, а мало – то не дуже. Десь вважається дуже свято мати багато дітей, а десь – бути місіонером в далекій країні. Continue reading

“Epuls” і “Onet” готові допомогти…

Останнім часом отримав кілька листів про “Epuls” і “Onet”, які готові допомогти…

“Є син, Вадик,йому 10місяців.
У нього пухлина головного мозку.
Терміново потрібна операція. На жаль недостатньо коштів, “Epuls” і “Onеt” згодні допомогти нам. Єдиний спосіб, дуже прошу його виконати.
Вам потрібно переслати цей лист вашим друзям і знайомим, “Onet” перевіряє скільки осіб отримує цього листа,за кожні три отправлені листа ми отримуємо на рахунок для операції 32 цента.”

Багато добрих людей клюють на ці нісенітниці та щось комусь відправляють. Зверніть увагу на таке:

  • “Epuls” і “Onеt” – польські компанії; такі листи-спами гуляли свого часу Польщою, тепер блукають Україною;
  • Мені невідомі технічні можливості перевірити хто що кому надсилає. Для того, щоб це стало можливим сервери gmail.com, yahoo.com, mair.ru, vk.com мають вийти на зустріч цьому, але я дуже сумніваюся що вони принаймн чули про “благодійників”;
  • Якщо хлопчик Вадик існує, то хочу бачити фото його та батьків, інформацію про батьків та банківські реквізити;
  • Що значить “єдиний спосіб”? А якщо якийсь мільйонер захоче дати на операцію 200 тисяч євро?

Це дуже близько до “християнських смс” про когось десь, хто потрапив у аварію і за кого треба молитися… думаю, там трошки більше правди, ніж в попередньому прикладі. Але теж маніпуляція – “якщо ти не перешлеш смс друзям, то відповідатимеш перед Богом”. Це псевдодуховність. Імітація християнства. Я маю сумніви, що такі розсилачі самі хоча б 1 хв молилися про тих людей. Тому давайте будемо трохи серйозніші і не граймося у всі ці ігри.

Learn Ukrainian from a native speaker!
Українська мова для англомовних та російськомовних

Про зовнішнє, внутрішнє та FEMEN

Чи має зовнішнє значення для християнина?

Думаю, якщо б таке питання прозвучало в XIX столітті в якійсь баптистській церкві, то викликало б щонайменше здивування і логічну відповідь “Так, авжеж”. Та XX століття тим і особливе, що перевернуло уявлення та погляди людей практично на все. Християнство не пройшло мимо процесу, а поспішило ввібрати в себе все погане. Наприклад, багато разів і від різних християн чув, що “зовнішнє не має значення”, тому християнин може говорити будь-що, одягати будь-що, пити будь-що та малювати будь-що. Бо все зовнішнє – не духовне, а духовне – глибоко внутрішнє, тому непомітне. На перший погляд, і на всі наступні.

Я вірю в те, що Бог створив людину цілісною особою з духом, душею та тілом. Бог дав людині тіло, і хоче, щоб ми мудро та гідно користувалися ним. Мені важко уявити Ісуса Христа в XX столітті, який би ходив у порваних джинсах, ланцюгах, з проколеними губами, язиком та бровами. Я вірю, що Ісус був би доступний всім у XX столітті як був доступний у I-у, але після увірування очікування Бога до нас – змінити своє життя відповідно до нового статусу дитини Божої.

Задум Божий?

Недавно цю жінку з Мексики показували по телевізору. Вона зробила собі безліч татуювань, проколола вуха, ніс, губи, вклала титанові пластини в череп, щоб всіляко бути схожою на жінку-вампіра. В передачі також сказали, що ця жінка народилася в консервативній католицькій сім’ї та певний час дотримувалася релігійних норм.

Можливо я дійсно обмежений, вузький, релігійний, консервативний та ще якийсь, але мені язик не обертається сказати (а руки – набрати слова на клавіатурі), що Богу все одно як виглядає ця жінка, бо його цікавить лише серце. Ні, Бога цікавить все – і внутрішнє, і зовнішнє.

Тепер про “Фемен”. Останні місяці провідні канали країни показували дівчат, які розважаються тим, що їздять до Білорусі, Росії та Туреччини та вигукують дивні гасла (щось про права жінок, глобальні проблеми, права народу). Це б нічого, якби дівчата перед шоу не роздягалися, чим і регулярно викликали гнів правоохоронців різних країн. В 2011 році дівчата в московському храмі Христа-Спасителя влаштували диско-шоу, а їхній виступ нагадував зборище сатаністів.

Ось які справжні наслідки їхньої горе-діяльності:

  • пропагування антихристиянського руху фемен, що по своїй суті деморалізує суспільство, підриває консервативні засади традиційних сімей;
  • створює негативний імідж України – оскільки панночки десь беруть недешеві квитки до сусідніх країн; “а звідки ці дівчатка? ага, з України” – казатимуть сусіди;
  • створюється враження, що роздягатися перед камерами цілком пристойно та нормально;

На жаль наша держава на разі мовчки спостерігає за цим усім так, ніби це її не стосується.