Речі, які відрізняються, не є однаковими.
(Американська приказка)

Одним з моїх обов’язків є  перевіряти відповіді на запитання до кожного уроку курсу “Біблія понад усе”. Нашими студентами часто є християни з євангельських церков. І саме їхні відповіді мене деколи насторожують.

Запитання: Як може звільнитися той, хто є рабом гріха?

Відповідь студента: Схилитись на коліна, помолитись визнавши свої гріхи – попросити прощення в Ісуса Христа. І більше не грішити – просити допомоги в Ісуса – слідувати Його заповідям. Continue reading →

Уривок з книги “У що вірять християни?”

Запитання: Спасіння лише через віру чи через віру і діла?

Відповідь: Спасіння дається людині через заступницьку жертву Ісуса Христа — це чітке вчення Нового Завіту і головна суть Євангелії.

По-перше, важливо розуміти, що життя, смерть і воскресіння Ісуса Христа є Божим вирішенням людської проблеми гріха. Він добровільно прийняв покарання за гріхи всього світу. Ні наша віра, ні наші діла, ні наша любов, ні наше покаяння, ні наші моральність, традиції, обряди, милостиня, ні будь-що інше не є ціною нашого спасіння. Власне наша віра є безвартісною сама по собі, а набуває вона змісту лише при правильному об’єкті віри — Ісусі Христі. Я вірю не у свою віру, а в Особу Ісуса Христа, який мене полюбив і Себе видав за мене на смерть (див. Гал. 2:20). Коли ми говоримо, що спасіння через віру, ми не маємо на увазі, що Богові так подобається наша віра, що Він дає нам за неї спасіння. Наша віра не є еквівалентом спасіння, а лише умовою його отримати. Ціною спасіння є страждання і смерть Христа. Вірити — означає у справі спасіння покласти свою надію на Ісуса Христа, тобто відмовитися від спроб заробити життя вічне тими чи іншими ділами. Коли я увірував, я перестав намагатися заробляти спасіння, а прийняв його благодаттю даром, без діл, від Бога. Continue reading →

“Людина оправдується перед Богом вірою, а не ділами закону”. (Рим.3:28) Так навчає Біблія. Здавалося б все просто. Але не все так однозначно, як видається на перший погляд. Адже, багато хто думає, що під вірою тут розуміється чеснота вірності, і відповідно саму віру вони теж називають ділом, хоча й іншого характеру, ніж діла закону. В такому разі причина оправдання знаходиться в нас, в нашій вірності. Слова святого Павла тоді треба було б читати так: ми оправдуємося перед Богом вірністю, а не ділами закону. Одним словом, ми оправдуємося за нашу вірність. Continue reading →

Сергій Чепара

Роздумуючи над питанням “Чи помер Ісус Христос за всіх, чи лише за деяких” нам треба розуміти, що воно не стоїть осторонь інших питань. Майже завжди, розбираючи ці та інші складні богословські проблеми рано чи пізно ми прийдемо в точку, яка сполучає Бога і людину, а якщо точніше — Божу суверенність і людську волю.

Отже, за кого помер Христос? Є кілька способів вирішити це питання. Я пропоную почати з трохи нетрадиційного і поговорити про євангелизм. Євангеліє — це добра новина про Ісуса Христа, який помер за гріхи. За чиї гріхи? Припустімо на мить, що Христос помер не за всі гріхи, а лише за гріхи Церкви (або ж тих, хто увірують). Як правило така позиція майже завжди поєднується з іншою — суверенний Бог безумовно обирає одних на засудження, а інших на блаженство. Про правильність цього погляду ми поговоримо трохи пізніше, а зараз повернімося до євангелизму — як звіщати Христа. Ось місіонер приїжджає у нову країну і зустрічає місцевих мешканців. Йому, місіонеру, треба звіщати про Христа — хто Він такий і чому Він помер. Але як сказати це людині, про вибрання якої ти нічого не знаєш? Христос помер за тебе? Але місіонер цього не знає. Христос помер за обраних? А я обраний? Мені здається, що це доволі дивний діалог, і ми не зустрічаємо чогось такого на сторінках Біблії. Continue reading →

Автор: Ігор Тунік

Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силою здобував нього. Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силою здобував нього.
(Лук. 16: 16)

Коли розмірковуєш з релігійними людьми, на тему спасіння благодаттю, то доводиться часто чути цей вірш. Його цитують, як доказ, що не все так безкоштовно, благодаттю і тільки вірою. Що потрібно докладати зусиль що б увійти в Царство Боже і не факт що твоїх зусиль буде досить!

Однак про що нам говорить контекст? Ісус вчить, що всі земні блага належать не нам, і ми лише розпорядники всього цього. І наше покликання – використовувати земні блага, що б придбати собі друзів у вічності. Використовувати матеріальні блага, що б донести звістку про Того, Хто є істинним Паном всього матеріального і Хто чекає нас у вічності. Цьому Ісус вчить в своїй притчі про невірного управителя в 1-9 віршах. Continue reading →

Жан Кальвін

Коротко кальвінізм як сотеріологічне вчення можна підсумувати так:

Бог суверенний, і у своїй суверенності він постановив створити людину. Знаючи, що людина згрішить, і грішними будуть її всі нащадки, Бог постановив спасти деяких, а інших засудити. Бог суверенно обрав певну кількість тих, кого Він спасе. Він обрав кожного індивідуально — до створення світу.

Після гріхопадіння всі люди народжуються грішними, і Бог зараховує кожному гріх Адама. Зіпсована гріхом людина не може ані робити добрі діла, ані увірувати в Євангеліє. Навіть ті діла, які на перший погляд добрі, насправді зіпсовані поганою мотивацією — прославити себе, а не Творця. Оскільки жодна людина не може увірувати, Бог дає віру тим, кому Він хоче її дати. Віра це не вибір, а Божий дар індивідуально тим, кого Бог безумовно обрав, передбачив, призначив на спасіння. Continue reading →

Уривок з книги Зейна Ходжеса “Облога Євангелія”

Чи можу я насправді бути впевненим у своєму вічному спасінні? Чи можу я знати, що належу Христу і що належу Йому назавжди? Важко знайти більш суттєві запитання.

Якщо стійкість в добрих ділах дійсно є умовою або необхідним результатом спасіння, то відповідь на ці запитання мусить бути негативною. І вона залишатиметься такою принаймні до моменту смерті. Адже тільки тоді можна буде побачити (якщо це взагалі можна буде тоді побачити), чи достатній мій ступінь стійкості у добрих справах для того, щоби виправдати моє переконання в спасінні.

Не має значення, як сформульована ідея про необхідність вистояти у добрих ділах. Результат залишається тим самим. Якщо постійні добрі діла є умовою на ряду із вірою, то вони однозначно необхідні для впевненості у спасінні. Навіть якщо вони є лише неминучим результатом істинної рятівної віри, це все одно робить їх обов’язковими для впевненості у спасінні. Тобто лише наявність в житті добрих діл може підтвердити справжність чиєїсь віри. Continue reading →

Релігія чи хрест Христа? Ось в чому запитання…

Зараз в інтернеті набуло популярності радіоінтерв’ю дівчини, яка була тривалий час в одній з протестантських церков, але потім вирішила перейти в католицизм де і залишається сьогодні. Це інтерв’ю викликало цілу хвилю обговорення і коментування.

Не маю наміру розглядати мотиви переходу конкретної людини, тим більше, що про це знаю відносно небагато. Але сьогоднішній дискурс навкого того інколи ставить мене в штупор. Таке враження, що обговрюється все, окрім головного.

Як народжений греко-католиком я маю непогане уявлення про греко-католицизм. І у 18 років я зустрів протестантів і “став протестантом”. Так може виглядати зовні, але чи в цьому річ? Continue reading →

Це уривок з книги Зейна Кларка Ходжеса “Цілком безкоштовно” (Absolutely Free by Zane C. Hodges), яка буде видана українською мовою найближчі тижні. В ній автор доступно пояснює, чому спасіння – безкоштовне, а єдиною умовою його отримання є віра в Ісуса Христа, який помер за всі гріхи всього світу. Ця книга може бути цікавою всім, хто цікавиться християнською сотеріологією і богослів’ям взагалі.

Continue reading →