Як жити правильній меншості в країні неправильної більшості? – Ірина Фіцик

Як вам, тим людям, що борються за права та правильні рішення, почуватися білою вороною серед друзів, серед оточення, серед однокласників, будь-що…?

Як вам почуватися чужим у власній країні, у своїй “хаті” і чи справді у такому випадку це ваша хата?
Чи норми суспільства у якому ви живете підходять вам?

У нас норма купувати екзамени, дипломи, водійські посвідчення, рішення депутатів… Норма коли поліція не реаугує на скарги, а як реагує, то так ніби це ти їх повинен захищати. Норма випивати по вихідних (і не тільки), а потім на підпитку сідати за кермо. І норма мовчати про порушення, бо якщо скажеш, то ти сексот, стукач, здав своїх. Норма коли людина при владі, то одразу забуває хто на кого працює.

Continue reading

Боротьба за ближніх чи за себе?

Ми з дружиною також думаємо, що сміття дуже багато, ми (всі люди) забруднюємо планету і так далі і тому подібне. Кульочки, кульочки і Грибовичі. На кожному кроці пластик, сміття, а планета то у нас одна. І ми з дружиною строхи сортуємо сміття – органіка, папір і все інше. Будемо з мішечками ходити в магазини. Це в цілому правильно – не забруднювати місто, країну, планету, де живеш ти і житимуть твої діти і онуки.

Але є одне але. Одне, але велике.

Я не великий серцезнавець. Але читаючи Біблію та спостерігаючи за людьми поступово бачу (і не тільки я це бачу), що людям властиво робити щось велике, щоб нібито ставати теж трохи великими. Continue reading