Смерть сепаратиста. Радіти чи сумувати?

Вадим Зверінський

Не розумію. Не розумію багатьох християн і їхню позицію відносно останніх, а для когось фатальних, новин. Маю на увазі звичайно ж смерть російського естрадника Йосипа Кобзона і вдаваного Прем’єр-міністра так званої ДНР, Олександра Захарченка.

Чого тільки не начитаєшся, що Захарченко дуже вправно впіймав перуку Кобзона, риторичні питання “хто наступний?”, з фотографіями російських політичних діячів.
Почну з того, що мене як християнина вчили, що смерть грішної людини, яка померла “у своїх гріхах” це погано. І погано в першу чергу для неї самої.
Continue reading

Advertisements

Роздуми про красу – Юрій Притика

Навряд чи красу можна обмежити співвідношенням грудей і талії, вона також не залежить від кредитного ліміту банківської картки, навіть 45-ти сантиметровим біцепсом і 5-тикубовим об’ємом двигуна сьогодні мало кого здивуєш. Ті, хто вважаються успішними світу цього, часто найнещасніші.

Квадратні метри жилої площі та мегапікселі камери смартфону точно не корелюють із красою людини. Ті люди, кого притягують подібні речі, обманули самих себе, вони обміняли дешеву ковбасу на брендовий і стильний одяг, хоча по великому рахунку ні те ні інше нічого не значить. Continue reading

Францішка і ми. Як ми виховуємо маленьку дівчинку

Отже, як ми проводимо час з дитиною. Насправді нічого особливого немає, більш-менш так, як в інших сім’ях. Тобто ми з нашою дитиною граємося, читаємо їй казочки, іграшки в неї звичайно є – кубики є, м’які іграшки, Пеппа, Міккі Маус. Наталя з Францішкою також ходили у басейн на на Кіндер-мюзік.

Як ми поєднуємо роботу і час з дитиною? Інколи ми запрошуємо дівчинку посидіти з нашою Францішкою але так буває не часто.

Я і моя дружина викладаємо мови в Скайпі тому ми стараємося робити розклад таким, щоб допомагати один одному з дитиною. Наприклад коли викладає моя дружина, я з дитиною, коли я працюю – Наталя з дитиною, але буває так, що ми працюємо обоє одночасно. Continue reading

Як я (не) загубив обручку у тролейбусі

Весільне фото

Весільне фото

У неділю вранці ніщо не віщувало біди. Був звичайний день і ми з дружиною і нашою маленькою донечкою поспішали на богослужіння. Ми вийшли з дому десь о 10.05 і сіли на тролейбус №9. Проїхали кілька зупинок і вийшли на Степана Бандери – там неподалік наша церква.

Коли я вже вийшов з тролейбуса – я автоматично запхав руку  у кишеню, щоб за звичкою поперебирати пальцями ключі. І тут я відчув, що на моєму пальці нема обручки! Мене немов вдарили грім і блискавка! Це був шок, хоча б тому, що обруча коштує гроші. Вона була з щирого золота, хоча і не хто-зна яка дорога.

Я сказав дружині, що я, схоже, загубив обручку. На пальці і в кишенях її дійсно не було. А зняти просто так десь я її не міг – не маю такої звички. Навіть душ чи ванну я приймаю з обручкою. Наталя пильно подивилася на мене, гадаючи, що я просто піджартовую з неї. Але ніяких жартів – обручки справді не було.

Після служіння в церкві я вже складав план – написати оголошення у фейсбук-групу “Варта1” та електронного листа у Львівелектротранс. Раптом хтось знайде мою обручку у тролейбусі – може і віддасть. Чесні люди ж ще не перевелися, правда? Я навіть думав про винагороду – 300 гривень це досить чи малувато? Continue reading

Людина чи держава?

Ігор Тунік

Ігор Тунік

Ігор Тунік

Є два підходи до сприйняття людини в державі. Перший підхід – коли цінується кожен індивід. Коли держава – це лише система, яка покликана забезпечити цього індивіда роботою, навчанням, медициною, можливістю заробляти і жити комфортно.
Другий підхід – коли в основі всього сама держава. Люди ж у ньому – маленькі шестерні. Цей підхід можна порівняти з вуликом бджіл. Там не цінується кожна бджола. Вони існують заради інтересів вулика. І якщо потрібно знищити частину бджіл (трутнів), то це буде виконано. Люди в такій державі можуть жити без якого-небудь комфорту, але вони будуть хвалитися тим, що у них зброю і їх бояться інші. Continue reading

Чарльз Райрі про закон і леґалізм

Чарльз К. Райрі

Уривок з книги “Рівновага християнського життя” Ч. Райрі

СПРАВИ УЗАКОНЕНІ
Цілком відповідно в християнському житті, для деяких віруючих, установлювати правила поведінки для інших. Я певний, що таке твердження викликає в декого різну та навіть досить негативну реакцію, але воно правдиве. Деякі речі вже відповідно узаконені в християнській поведінці. Це не є порушенням благодаті, бо ми бачили на початку цього розділу, що є закони, на яких ми наліплювали ярлик віку благодаті. До того ж, законодавство не є легалізмом, як ми про це довідаємося у наступному розділі. Тільки це не повинно відходити від біблійного порядку.

Є дві ділянки, де це необхідно, — поведінка вдома й поведінка в Церкві. Наказ для дітей слухатися своїх батьків, звичайно, включає особливі накази, які не наводяться у Біблії, але які є необхідні, правильні та обов’язкові для дітей. Наприклад, Біблія не говорить, до якої години вечора молодь може бути поза домом; а проте батьківський контроль й регулювання цієї справи дуже важливі, бо по цьому видно християнське життя батьків та їхніх дітей.
Два рази у Посланні до євреїв у 13-му розділі нам нагадується, що у локальній Церкві є наставники (вв. 7, 17) які у виконанні своїх відповідальних обов’язків повинні давати напрямні, вживати владу, тримати дисципліну та установлювати правила для членів. Що саме це може включати, або як далеко сягати, не говориться, але принцип ясно встановлений. Без цього у Церкві була б анархія.

Приблизно такий самий принцип буде стосуватися й інших організацій, таких як школи та місійні ради. Якщо віруючий є членом цих установ, то від нього вимагається послуху їхнім порядкам та відданости; якщо він не може цього дотримати, то не повинен належати до них. Коли повстає незгода між проводом і працівниками, тоді діють три засади: слухайся беззаперечно, пробуй змінити правила, якщо процедури дозволяють на це, або відійди. Continue reading

Ще раз про кальвінізм

Жан Кальвін

Коротко кальвінізм як сотеріологічне вчення можна підсумувати так:

Бог суверенний, і у своїй суверенності він постановив створити людину. Знаючи, що людина згрішить, і грішними будуть її всі нащадки, Бог постановив спасти деяких, а інших засудити. Бог суверенно обрав певну кількість тих, кого Він спасе. Він обрав кожного індивідуально — до створення світу.

Після гріхопадіння всі люди народжуються грішними, і Бог зараховує кожному гріх Адама. Зіпсована гріхом людина не може ані робити добрі діла, ані увірувати в Євангеліє. Навіть ті діла, які на перший погляд добрі, насправді зіпсовані поганою мотивацією — прославити себе, а не Творця. Оскільки жодна людина не може увірувати, Бог дає віру тим, кому Він хоче її дати. Віра це не вибір, а Божий дар індивідуально тим, кого Бог безумовно обрав, передбачив, призначив на спасіння. Continue reading

Жити морально. Але для себе

Недавно одну таку річ зрозумів: у християнстві можна жити морально, чи навіть дуже морально, але для себе.

Звісно, в ідеалі було б добре, щоб висока моральність органічно і гармонійно поєднувалася з життям для Бог/людей… Але на ділі це складніше. Є християни, які не роблять великих (і навіть середніх) гріхів, вони милі, з ними комфортно. Але живуть вони  все ж таки для себе. Для себе ходять на роботу, для себе відпочивають, для себе ловлять рибу чи катаються на велосипеді, для себе відвідують батьків, для себе читають книги, для себе вивчають іноземні мови… Словом, всі ці речі корисні і потрібні – але проблема в тім, що вони “для себе”. Continue reading

Сповідь самозакоханого християнина

Андрій САВИЧ,
пресвітер церкви “Голгофа” (м. Луцьк)

Чи знаєте ви людей, які ходять в кіно на свого улюбленого актора і якщо є сцени, де його немає, то їм стає нудно? На жаль, є християни, які поводять себе подібним чином будучи повністю зосередженними на собі, для яких головний герой – це вони самі і все повинно крутитися навколо них, навіть Бог.

Таких людей цікавить вічне життя і спасіння не через любов до Бога, а лише тому, що вони не хочуть потрапити в пекло, не хочуть бути покараними, а бути вічно в раю і блаженстві. Таких людей цікавить прощення гріхів лише тому, що вони не хочуть себе погано почувати, не хочуть щоб їх мучили докори сумління, тому вони використовують Бога, вибачте, як ганчірку, щоб зняти з себе цей бруд вини і спокійно жити далі, забувши про “ганчірку” чи викинувши її подалі. Continue reading

З релігії в релігію? Чи від невідання до Христа?

Релігія чи хрест Христа? Ось в чому запитання...

Релігія чи хрест Христа? Ось в чому запитання…

Зараз в інтернеті набуло популярності радіоінтерв’ю дівчини, яка була тривалий час в одній з протестантських церков, але потім вирішила перейти в католицизм де і залишається сьогодні. Це інтерв’ю викликало цілу хвилю обговорення і коментування.

Не маю наміру розглядати мотиви переходу конкретної людини, тим більше, що про це знаю відносно небагато. Але сьогоднішній дискурс навкого того інколи ставить мене в штупор. Таке враження, що обговрюється все, окрім головного.

Як народжений греко-католиком я маю непогане уявлення про греко-католицизм. І у 18 років я зустрів протестантів і “став протестантом”. Так може виглядати зовні, але чи в цьому річ? Continue reading