Фемінізм: очікування vs реальність

Ти пам’ятаєш свій підлітковий вік? Постійне бажання повстати проти правил, знайти своє місце в суспільстві, прагнення самостійності і юнацький максималізм? Саме в цей період на моєму життєвому шляху трапився фемінізм. А далі – все як в тумані.

Про те, чому я глибоко прониклась фе.мінізмом, вже писала у минулих постах. Якщо коротко – гормони грали. А зараз я пишу про свій внутрішній стан протягом цих років.

Ф.емінізм стверджує, що жінка отримає (в що повірила і я):

  • свободу економічну та сек.суальну
  • рівні можливості з чоловіками
  • змогу самостійно обирати свій шлях
  • позбавлення гніту п@тріархату
  • захист прав
  • сестринство і прийняття

    Список можна продовжувати, але ти і так все знаєш.

    А що ж отримала я?
  • постійну тривогу і переживання через свою “жіночу долю”
  • сприйняття жінки і всього жіночого як “другосортного”
  • штучно поселену тотальну недовіру до чоловіків
  • переконання, що жінка НЕ може бути щасливою і реалізованою поза фе.мінізмом
  • усвідомлена маскулінізація себе всупереч власній жіночності
  • сприйняття всіх чоловіків як пригнічувачів
  • погляд на сім’ю та материнство, як на кайдани і в’язницю
  • постійне бажання доводити, що жінки не гірші за чоловіків
  • відторгнення своєї жіночої природи, бо це “ярмо”

    Щось не дуже в’яжеться, чи не так?

    Мої страхи та комплекси нікуди не ділись, а навпаки, з’явились нові. Я не відчувала спокою і задоволення собою, “лінія п@ртії” була важливішою за власні прагнення і самопочуття. Так, я повелась на цю пр0паганду і відстоювала штучні к0нструкти.

    Але на щастя, турбулентний пубертат пройшов, а мій внутрішній стержень гідно вистояв цей період і лише зміцнів, що зрештою і повернуло мене в реальний світ.

    Я пишу це для того, щоб попередити загублені душі, і показати всім, що “так теж можна”. Для мене фем|нізм – це юнацькі забавки дівчат, які таким чином переживають підлітковий вік. Як це було і у мене.

    Але йти з ним у доросле життя – це плекання своїх к0мплексів і тр@вм, адже головний інструмент фемін|зму – експлуатація жіночого невдалого досвіду.
Continue reading

Брати Капранови про гендерну рівність

Дмитро та Віталій Капранови

Дмитро та Віталій Капранови

Нас давно тривожить питання: чому гендерці такі нервові, а часто навіть агресивні?
Здавалося б – дискутуй собі, а ні – одразу образи: “сексизм”, “мізогінія”, “скрєпи” на кожне слово.

І от днями ми зрозуміли причину. Ні, справа не у проблемах особистого життя, як дехто вважає. Проблема значно ґрунтовніша.

Згадаймо, що фемінізм та ідеї гендерної рівності почалися зі світлого образу пригнобленої жінки, яка позбавлена прав на все: на політику, на кар’єру, на власне тіло і т.д., але якщо дати їй ці права – тут і настане всезагальне щастя. Continue reading

Чоловік твоєї мрії – Марічка Галюк

Співбесіда на посаду «Чоловік твоєї мрії» або «На що потрібно звернути увагу при виборі партнера для шлюбу?»

Духовна сфера
Важливо переконатися, що він:
Перероджений (не лише номінальний) християнин. Запитай, як він навернувся до Бога? Що переживав? Як змінилося його життя?
Регулярно читає і досліджує (робить практичні висновки) Біблію, щоденно молиться;
Відвідує зібрання не для «стрілянини очима» по симпатичних дівчатах, а для того, щоб збудуватися від проповідей і послужити іншим (задіяний в житті церкви);
Не займається постійним осуджуванням (якщо людина вічно незадоволена служителями і будь-якими змінами в церкві – це свідчить про її незадовільний духовний стан). Критика має бути конструктивною (якщо не так, то як?). В протилежному випадку це просто марнослів‘я.
Дізнайся думку пасторів або близьких друзів по всіх вище перерахованих пунктах, без «супердуховного фотошопу».
Continue reading

Аборти. Між чорним і білим

Завжди є теми, які поділять будь-яке суспільство приблизно навпіл. Або якщо не навпіл, то десь 40*60 чи 30*70. Але навіть якщо Ви маєте у своїй країні 25% дуже затятих прихильників чогось, то це вносить неабиякий розкол у суспільство.

Аборти – тема стара. Коли вона виникає десь у фейсбук, то одразу знайдуться десятки чи сотні підтримати “право жінки на вибір” і приблизно десятки-сотні незгодних, які назвуть це вбивством.

Як на мене, то одна з найкращих (тобто найуспішніших) стратегій сил темряви – це передефініційовувати дефініції. Continue reading

Свобода, рівність, сестринство. Або кілька думок про жіночі квоти

Не писатиму тут про Бога, людину і Сатану. Про все це іншим разом. Колись якось. Не писатиму і про псевдохристиянський погляд “Жінка варить борщ на кухні, чоловік заробляє гроші на роботі”. Про це теж іншим разом.

Напишу, що диву даюся людям, які в сьогоднішній Україні боряться за права жінок. Окей, насилля в сім’ї – це важлива тема, але вона сама по собі немає “статевості”. Насилля в сім’ї погане в будь-якому разі – чи чоловіка щодо дружини, чи дружини щодо чоловіка, чи батьків щодо дітей. Але це інше. Continue reading

Моє тіло – розпоряджаюсь як хочу? – Сергій Гула

"Моє тіло - моє діло?"

“Моє тіло – моє діло?”

Чи не найголовнішим сьогоднішнім аргументом щодо права жінок робити аборти є той, що жінка вільна у розпорядженні своїм тілом, а тому, якщо вона хоче, то вільна зробити аборт – бо це її тіло!

Чи насправді така логіка виправдана та є обґрунтованою і з точки зору права та інших фундаментальних наук та й з боку здорового глузду?

Найперше, що потрібно розуміти, що будь-які теорії, думки, філософії, які не мали свого глибинного осмислення та правового обґрунтування, неодмінно призводили до трагедії, і дуже часто, світового масштабу. Наприклад такі думки, що темношкірі люди є людьми другого сорту та мають бути рабами, призвели до того, що тисячі людей загинули, тільки тому, що хотіли довести, що вони такі ж вільні та рівні у своїх правах та гідності, які і світлошкірі люди; чиясь думка про те, що євреї є «брудною» нацією, а тому повинна бути винищена, результатом чого історія людства пережила страшний голокост; переконання, що арійська раса є вищою над усіма расами землі, а тому повинна панувати над іншими, призвела до того, що світ став свідком найжахливішої другої світової війни – і таких прикладів є достатньо. Continue reading

Божевілля з рівноправ’ям

Студентки в Брно (Чехія) після занять

Студентки в Брно (Чехія) після занять

У мене у фейсбук-друзях є одна панночка – народний депутат. Мені навіть у грудні минулого року випала честь познайомитися з нею особисто. Приємна, мила дівчина, якій пощастило пройти у Верховну Раду за списками однієї з політсил. Панночка ця дуже переймаєтсья рівноправ’ям жінок з чоловіками, регулярно організовує різні заходи на цю тему, збирає комітети-підкомітети, пише з колегами закони про ґендерну рівність і т.ін..

Яка природа такого явища? Що (хто) стоїть за бажанням зробити в усьому подібною жінку на чоловіка? Continue reading

Цінності. Моє відкриття року

“То всьо хліб” – казала моя бабуся в 1990-их роках на купу газет, які я поклав на підлогу. Газет було пів сотні, і кожна коштувала не мало – 50 копійок. Тоді то були трохи гроші – хліб коштував 1.80 грн. Бабця моя було 1922-го року народження і пережила війну, переселення, репатріацію, голод 1946-47 років, згодом смерть чоловіка. Словом, хліб вона вміла цінувати…

Для мене “цінності” стали відкриттям року.

Поясню чому. Кілька років я розмірковував на різні духовні теми – особистий духовний ріст, церква, пріоритети і все таке. І ось недавно мене “осяйнуло”: цінності – ключ до розуміння багатьох духовних тем. Continue reading

Про свободу, яка виросла до потворно-великих розмірів

Колись давно чи під час війн чи через борги люди ставали рабами. Одні люди володіли іншими. Хтось народжувався вільним, хтось – рабом, будучи просто майном, немов меблі. Мільйони людей гнули спини на інших. Народжувалися рабами, жили рабами і помирали рабами. Їхні діти і онуки теж були рабами. І річ навіть не в тім, що раби важко працювали, а в тім, що вони не мали прав – голосували, розпоряджатися своїм життям, мати житло, освіту, роботу на вибір.

Йшли роки і людство прийшло до того, що рабство це погано, бо всі люди вільні і рівні. В Європі мислителі і поети оспівували свободу, і як наслідок, рабство засудили і скасували. Свобода стала такою великою цінністю, що майже стала ідолом. Свобода слова, свобода совісті (віросповідання), свобода на вільне пересування, обирати працю і т.ін. Continue reading

“А жінці я забороняю навчати”

Сергій ЧЕПАРА
Написання: 13.06.2011
Редакція: 04.12.2013

Протестантизм, як на мене, унікальний своїм неймовірним різноманіттям. Щось подібне, мабуть, можна зустріти лише в сучасному іудаїзмі. Відомий жарт про те, як Апостол Петро закликав до себе «на розмову» служителів католицизму, православ’я та протестантизму. Перші два швидко отримали доброго прочухана за небіблійну практику поклоніння святим, а коли дійшла черга до розмови з протестантом – все стало геть інакше. Розмова в кабінеті Петра тривала тиждень, після чого Петро з протестантом вийшли і продовжували спілкуватися. Протестант тримав в руках Біблію, а Петро йшов поруч. Серед розмови почулася фраза Петра: «Не знаю, брате, може ти і правий, може дійсно саме так варто розуміти це місце в Писанні». «Саме так і варто, я впевнений» – відповів протестант. Тоді Петра осяйнула інша думка: «Брате, але це ж моє послання, це ж я сам писав церквам!». Жарти-жартами, але очевидним є те, що протестанти на все мають власну думку. Устрій церкви, причастя, водне хрещення, роль Духа Святого, час приходу Христа, співвідношення Ізраїлю та Церкви – далеко не повний перелік тем, на які кожна протестантська гілка, конфесія чи громада має «свою окрему думку».

Тим не менше, є особливі гаряченькі теми. І серед них – роль жінки в церкві. Зразу кажу, що вважаю багатьох сестер добрими, вірними, благочестивими християнками, що мають глибокі, правильні, щирі стосунки з Богом. Багато побожних жінок є для мене прикладом в служінні. Багато сестер на Небі отримають більші, ніж брати, нагороди з рук Ісуса. Якщо в процесі читання статті Вам на мить здалося що я думаю інакше – перечитайте цей абзац знову. Continue reading