Або чи дійсно нечинним є Старий Завіт?

Доволі багато християн (у різних церках та конфесіях) гадають, що якщо є два Завіти – Новий і Старий – то Старий нечинний, лише Новий. Відповідно – беремо книжку “Новий Завіт”, читаємо, виконуємо. Ну а Старий, він ж “старий”, нечинний, застарілий, його можна читати для ознайомлення, як історію з минулого.

Інші навпаки будуть наполягати на тому, що все писання Богом натхнено, тому виконувати треба все. Обидва підходи є правильними до певної міри, але в той же час неправильними.

Почнімо з того, що нам зараз йдеться саме про книги Старого Завіту (39) і книги Нового Завіту (27). Зрозуміло, що вони є однаково богонатхнені від Буття до Одкровення. Але дуже хибним є бачення, що всі книги Біблії є інструкцією до виконання. Власне, більшість з них взагалі не є.

Старий Завіт від Буття 12 і до кінця описує стосунки Бога з Ізраїлем (Авраамом, Ісаком та Яковом-Ізраїлем та всіма їхніми нащадками). Старий Завіт відносно мало говорить про ставлення Бога до поган, хоча такі книги як Буття, Ісаї, Йони та деякі інші містять певну інформацію. Старий Завіт (як книга!) це і збірка поезії – Пісня Пісень (про інтимне життя), Псалми, Приповідки. Вони містять універсальні Божі принципи, які актуальні завжди і для всіх – євреїв, поган, християн. Історичні книги розповідають про історію Ізраїля (царів Саула, Давида, Соломона) та двох розділених царств – Ізраїля на Півночі та Юди на Півдні, їхніх царів. СЗ також містить певну апокаліптику – вчення про майбутнє, зокрема книга Даниїла говорить про поганські царства – Асирію, Вавілон, Мідіє-Персію, Рим.
Новий Завіт це книга які містить 4 Єванглії (більша частина стосується життя і науки Ісуса Христа, що мало місце “технічно” у епоху Старого Завіту), Дії (майже все – епоха церкви та унікальна дія Святого Духа), послання Павла, Петра, Івана, Якова, Юди. Одкрованне остання книга, вона про майбутнє.

Отож, що нам виконувати?
Технічно християнин не під Законом (маємо тут на увазі Закон Мойсея, 613 заповідей), але Божий характер відобразився в багатьох морально-етичних правилах та принципах, багато з яких були повторені в НЗ (як книзі, так і епосі). Найбільш близькими до поняття “інструкції” можна назвати послання, зокрема Павла. Зрозуміло, що треба брати до уваги історико-культурний контекст, але і бачити і універсальні транскультурні істини. В той же час наука про шлюб починається в Бутті (Адам і Єва) – бо шлюб це інституція значно старіша і за Ізраїль, і за Церкву. Тому вчення про шлюб завжди актуальне у всі епохи.
Ми живемо в епоху церкви. Церква повинна шанувати весь текст Святого Писання. Але варто правильно розуміти роль кожної книги у нашому житті. Сподіваюся, цей невеличкий пост був корисним для Вас.

Сергій Чепара

Віра чи діла? Дискусії тривають…

Сергій ЧЕПАРА

Наступного року святкуємо велику річницю – 500 років Реформації. Коли католицький монах Мартін Лютер прибив свої 95 тез на ворота, то, мабуть, і гадки не мав, що все так розкрутиться – у Європі з’явиться нова потужна християнська течія – протестантизм, а ім’я самого Лютера одні проклинатимуть століттями, інші благословлятимуть.

Власне, цей пост не про Лютера, хоча він велика постать у християнстві. Віра і діла – дві категорії, що стосуються як віруючих, так і невіруючих. Власне, чому ця тема така важлива? В християнсві взагалі точаться шалені дискусії – як між собою пов’язані віра і діла. Власне, це стало одним з каменів спотикання між лютеранами (а потім протестантами) і католиками. Але і у самому протестантизмі точаться сильні дискусії. Але це ще не відповідь на питання “чому так є?”. Відповідь така – взаємозв’язок віри і діл – це питання чистоти євангелії, а отже, спасіння. Якщо ми неправильно розуміємо (і тлумачимо) євангеліє, то наслідки будуть.. ні більше, ні менше, стосуватися вічності нашої душі. Тобто: якщо ми даємо неправильну відповідь на питання римського в’язничного сторожа “Що мені робити, щоб спастися?” (Дії 16:30-31), то, мабуть, спастися не зможемо. Чи зможемо? Continue reading →