Думки про запізнення

Хочу поділитися з Вам думками про запізнення. І не в стилі “Запізнення це погано, ай-ай-ай, не запізнютеся” :)

Раніше, років 5-10-15 тому я був дуже пунктуальним. Уявіть собі, я запізнювався у школу вкрай рідко, майже ніколи, і завжди з поважної причини. Наприклад, у дитинстві я погано спав, кричав уві сні, тому ми з мамою пішли до священника, щоб той промовив наді мною молитву. Тоді я запізнився до школи – був у храмі.

Потім я був студентом і не запізнювався на пари. Не запізнювався на зустрічі чи на потяг. Один раз запізнився на потяг, бо той приїхав і поїхав на 1 хв раніше :)

Потім я одружився. Через деякий час наша сім’я купила автівку. І я став запізнюватися! З одного боку, стало більше обов’язків (сімейне життя), з іншого, я думав, що доїхати кудись можна так швидко, як їде машина, але пробки-пробки-пробки… :(

А тепер ближче до суті. Я викладаю онлайн мови – українську і російську. Переважно це українська мова для іноземців або дітей діаспори. Так от, перші 2-3 роки я починав урок хвилина в хвилину. Але потім я взяв за звичку починати на 2-3 а то й 5-10 хвилин пізніше. Я просто писав студенту: “Can we start in 5 min, pls”?

Continue reading

Кілька простих і практичних порад як не спізнюватися

Запізнюватися чи не запізнюватися...

Запізнюватися чи не запізнюватися…

Знаю, що іноземці “з заходу” часто піджартовують з українців – “у Вас є два часи – до обіду і після обіду”. Жарти жартами, але ставлення до часу в українців дійсно дещо інше, ніж, скажімо, в більшості німців чи американців. А чи потрібно його змінювати? Питання філософське. Натомість, тим, хто хоче приходити вчасно, але поки що не може, я дам кілька порад. Хто зна, може стануть у нагоді :) Continue reading