Про щастя – Ярослав Синенький

Частина перша (добробут)

Стиральная машина "Рига - 8". - YouTube

Пам’ятаю як років 30 тому моя мама прала в тазику, виварювала, крохмалила те прання, а пральна машина виглядала як на фото. Тепер же в кожній хаті автоматична пралька робить це все невидимо. А ще тоді не було памперсів, і це зараз взагалі важко уявити. І тепер коли я відкриваю кран і звідти тече тепла вода, то рідко задумуюсь про те що ще 20 років тому то треба було принести криниці воду, закип’ятити в баняку. А балія (ванни ж то не було), яка ставилась посеред кухні, і в ній милася вся сім’я по черзі. А зараз – душ звичайний, душ гігієнічний 5 – 7 хв справи.

А туалет на дворі? Нічник в хаті пам’ятаєш? Ну гаразд, якщо ти з міста, то, мабуть, таке пам’ятають твої батьки.

Ну і не від поганого життя по селах пропали корови. Народ зрозумів що не мусить гарувати зранку до ночі, щоб вижити, можна просто працювати на роботі й купити все необхідне. І продукти можна придбати цілорічно і цілодобово, без черг! Я ж пам’ятаю порожні полиці магазинів ще 30 років тому.

Знайомий фірман розказував як вони возили продукти з колгоспу до Львова, ще якихось 50 років тому 4 години в одну сторону “поїздом” з 4-6 фір. Зараз ця дорога займає в мене пів годинки…

Continue reading

Я не беру кредит, я беру позику

Серед євангельських християн поширена думка (і я цілком поділяю її), що кредитів варто уникати. На це є низка причин. Зокрема, кредит – це залежність. Брати кредити – це жити не відповідно своїм прибуткам, а намагатися скочити вище себе. Словом, кредитів варто уникати.

Проте недавно я помітив таку річ. Уникають не кредитів, а саме слово “кредит”. “Я не беру кредит, я беру позику від друзів”.

Я теж кілька разві у житті брав невеликі позики від друзів на кілька місяців. Але чим відрізняється позика від кредиту? Закон каже, що кредит надає юридична організація, фінансова установа, а не приватна особа. Кредит зазвичай платний, а позика може бути під 0%. Continue reading

Десятина. PRO et CONTRA

10% на церкву це багато чи мало?

В християнстві давно точиться дискусія, чи повинен християнин давати на церкву рівно 10% свого прибутку. Часто тих, хто заперечує це правило для Церкви Нового Завіту, сприймають як тих, хто шкодує гроші для Бога. А що взагалі Біблія про все це говорить? Треба давати десятину чи ні?

Для нормального функціонування і розвитку церкви їй потрібні гроші. Майже кожне служіння потребує видатків. Наприклад, гроші потрібні щоб виконувати Велике Доручення (проповідь Євангелії та учнівство). Гроші потрібні, щоб орендувати приміщення для богослужіння, щоб друкувати Біблії та християнську літературу, щоб підтримувати місіонерів, щоб давати милостиню вдовам, сиротам та вбогим. Кожен має це розуміти і в міру можливого служити фінансами. Фінансова підтримка служителів церкви — що одна важлива стаття витрат, про яку ясно навчає Святе Писання: 1 Кор. 9:4-14, 1 Тим. 5:17-18.

Але треба мати на увазі деякі моменти:

По-перше, Бог дав цю заповідь (саме 10%) Ізраїлю і ніколи не давав її Церкві (Лев. 27:30, 32, Чис. 18:21-32, Повт. Зак. 14:22, 28). Взагалі кажучи, десятин було три, дві з яких єврей давав щороку, а третю — раз на три роки. Таким чином єврей Старого Завіту жертвував на храм та служителів 21.7%-23.3% свого доходу(прим. 1). Якщо Ви хочете дотримуватися цього принципу і маєте середню зарплату в Україні (7351 грн в вересні 2017 р.) – Вам треба віддавати принаймні 1595 грн. Якщо Ви добровільно з любові до Бога та ближніх вирішили віддавати на церкву 21.7% свого доходу, як це робили євреї в Старому Завіті — це прекрасне рішення, нехай Бог благословить Вас!

Continue reading

Хороший, хороший бізнес

Кілька тижнів тому я наводив приклад поганого бізнесу – туристична “фірма” на площі Ринок, яка шукала екскурсоводів, обіцяла їм смішні 50 грн за 2 год роботи і майже ніяк не контролювала якість послуг. Хлопчина-менеджер мав туманне уявлення про екскурсії взагалі і Львів зокрема, все що його цікавило – знайти людей, які швидко зароблятимуть для нього гроші.

Але трапляються і хороші випадки, коли бізнес ведуть мудро. Взагалі я не експерт – не маю ані освіти, ані досвіду. Оле одна російська школа англійської мови онлайн мене приємно здивувала своїми методами, які тут і опишу. Continue reading

Моя перша робота #myfirstjob

IMG_1240Вирішив долучитися до #myfirstjob. Навіть напишу окремий пост про свій досвід робіт. Такий строкатий набір, мабуть, буде не в кожного. Continue reading

Навіщо платити більше? Або підприємництво по-українськи…

Добре знаю, чого навчає Біблія про ставлення найманих працівників до їхніх господарів – поважати, не красти, добре виконувати роботу. А господарі мають не затримувати платню. А якою має бути ця платня? Як визначати справедливу зарплату? За старою-доброю традицією в Україні платять якнайменше, а вимагають якнайбільше. Навіщо платити більше? Якщо не влаштовує – на твоє місце одразу десятеро. Через те, що в країні об’єктивно відсутні соціал-демократичні партії і рухи, а профспілки існують, але не виконують свого призначення – наймані працівники потерпають. Continue reading

Заяча Україна

Заєць – тваринка поширена, як стверджує інтернет. Зайців існує 50 видів і їх можна зустріти навіть на острові Мадагаскар, Південній Америці та … Антарктиді.

Зайці в степах України

Не знаю, як воно повелося, але ще з радянських часів відомо про інших зайців, які в громадському транспорті поширені. Особливість одна єдина – не купують квитків. Їздять “на халяву”. Не знаю як у правильній Європі чи демократичних Штатах, але у нас на одного не зайця (з квитком) п’ятеро-семеро зайців припадає. І всі кудись їдуть.

Так склалося моє життя, що подорожую залізницею дуже часто. Шість років катався до Львова зі Сколе, зараз – на Закарпаття. І я от думаю: якщо 80% пасажирів вперто не хочуть квитка брати на потяг – то де беруться гроші на оновлення рухомого складу, зарплати персоналу залізниці і таке інше? Ну, популяцію зайців всіляко підтримують провідники електричок – збирають по одній-дві гривні з народу і в кишеню кладуть. А щоб не дуже статистика погана була – на частину грошей квитки випишуть. От Вам і постсоціалізм. Результатом є бідна залізниця, неякісні послуги, низькі зарплати. І показово незадоволені і пасажири, і провідники.

От, припустімо, Ви подорожуєте зі Сколе до Сваляви. Квиток коштує 8 гривень 50 копійок. Ну, але ж такі гроші! Краще дати п’ять і щасливо доїхати. У підсумку 8,5 втратила держава. Не сплачуються податки, не ремонтуються потяги, не виплачуються зарплати. Зате заєць – герой! У власних очах. Він обманув державу і з користю для себе. Не розуміє бідолаха, що в той час держава обманула його на 8 мільйонів… Логіка проста. Якщо громадянин краде в держави кілька гривень він ніколи не захоче змінювати режим, який краде в нього 8 мільйонів. Тому що сам є частиною цього режиму. Тому що на місці “великого чиновника” робив би те саме. Тому ніколи не піде воювати з режимом. І ніби всім вигідно. Хоч насправді всі програли.

А тепер пропоную таку річ: перестати звинувачувати поганого президента, поганий уряд, погану Раду… Які вони – знає Бог. Але почніть з себе. Квиточок купіть.