Володимир Січинський. Чужинці про Україну (уривки)

0TrutovskiyKA_ScenaUKolodcUUЗ кінцем XVIII ст., коли російська тиранія насильно скасувала автономні й устрій України, знищила українське військо і господарську окремішність, Україна стала звичай­ною провінцією російської царської імперії. З того часу, а особливо з початком XIX ст., посунуло на „землю обітовану” чимало росіян ріжних професій, стану і віку, що жадібно описували усі багатства „Малоросії”. Але при Слиж–чому пізнанні країни та її мешканців мусіли признати прав­диве обличчя України під оглядом культурним і національним.

Російський вчений Васілій Зуєв, що подорожував по Україні в pp. 1781—1782 з доручення російської Ака­демії наук, подає цікаві відомости головно про Слобідську Україну („Подрожные записки Василія Зуева сь Петер­бурга до Херсона вь 1781 и 1782 гг.”, Петербург, 1787). В. Зуєв виразно зазначає, що на Харківщині нарід своєю мовою, одягом і звичаями зовсім відмінний від росіян. Зо­крема про оселі українців каже, що вони дуже розлогі, всі будови деревляні, вимазані зовні глиною і вибілені; всере­дині хат дуже чисто. Земля на Харківщині дуже родюча — „куди не поїдеш, скрізь поверхня землі вкрита здебільшого і збіжжям, а далі баштани, або овочеві садки”. При тім мос­каля дивує, що українці хоч і мали подостатком „земних плодів”, не знали розкошів, не гналися за грішми і наживою, продаючи лише надвишку своїх сільсько-господарських продуктів, а приїзжим купцям продавали лише те, що вже не мопи самі використати. Дуже поширені були ярмарки, а на більші ярмарки, наприклад в Сумах, Харкові тощо, зїздилися купці не тільки з російської держави, але також з Польщі, Німеччини, Молдавіі, Греції.

П. Шаліков („Путешествіе вь Малороссію”, Москва 1803—1804) вїзджаючи до теж України в 1803 р. висав:

„Побачивши Малоросію, очі мої немогли налюбува­тися побіленими хатами, чепурним одягом мешканців, лас­кавим, милим поглядом прегарних тутешніх жінок”. Ав­тор залюбки вписуючи життя і приняття поміж українсь­кою шляхтою, був здивований, що поруч зі шляхтою (був. козацькою старшиною), він зустрчав на балях і родини священиків, а на балі в Полтаві захоплювався одною кра­сунею попівною, яка прегарно танцювала. „Цей факт — каже П. Шаліков — може свідчити про ступінь просвіти поміж тутешніми попами і про те, як вони виховують своїх дітей”. При тім зауважує:, „Чи бачили ви коли-небудь у Ро­сії (с. т. на Московщині) попівну на балі „прыгающую контреданцы?” Загалом — каже автор — не можна рівняти українського священника з московським. „Українські свяще­ники своїм поводженням служать приміром для всіх і тому вони корі стуються особливою повагою”. Живуть вони у дос­татку, бо „просвіта їх відповідає укладові їх життя”. Continue reading

Про зовнішнє, внутрішнє та FEMEN

Чи має зовнішнє значення для християнина?

Думаю, якщо б таке питання прозвучало в XIX столітті в якійсь баптистській церкві, то викликало б щонайменше здивування і логічну відповідь “Так, авжеж”. Та XX століття тим і особливе, що перевернуло уявлення та погляди людей практично на все. Християнство не пройшло мимо процесу, а поспішило ввібрати в себе все погане. Наприклад, багато разів і від різних християн чув, що “зовнішнє не має значення”, тому християнин може говорити будь-що, одягати будь-що, пити будь-що та малювати будь-що. Бо все зовнішнє – не духовне, а духовне – глибоко внутрішнє, тому непомітне. На перший погляд, і на всі наступні.

Я вірю в те, що Бог створив людину цілісною особою з духом, душею та тілом. Бог дав людині тіло, і хоче, щоб ми мудро та гідно користувалися ним. Мені важко уявити Ісуса Христа в XX столітті, який би ходив у порваних джинсах, ланцюгах, з проколеними губами, язиком та бровами. Я вірю, що Ісус був би доступний всім у XX столітті як був доступний у I-у, але після увірування очікування Бога до нас – змінити своє життя відповідно до нового статусу дитини Божої.

Задум Божий?

Недавно цю жінку з Мексики показували по телевізору. Вона зробила собі безліч татуювань, проколола вуха, ніс, губи, вклала титанові пластини в череп, щоб всіляко бути схожою на жінку-вампіра. В передачі також сказали, що ця жінка народилася в консервативній католицькій сім’ї та певний час дотримувалася релігійних норм.

Можливо я дійсно обмежений, вузький, релігійний, консервативний та ще якийсь, але мені язик не обертається сказати (а руки – набрати слова на клавіатурі), що Богу все одно як виглядає ця жінка, бо його цікавить лише серце. Ні, Бога цікавить все – і внутрішнє, і зовнішнє.

Тепер про “Фемен”. Останні місяці провідні канали країни показували дівчат, які розважаються тим, що їздять до Білорусі, Росії та Туреччини та вигукують дивні гасла (щось про права жінок, глобальні проблеми, права народу). Це б нічого, якби дівчата перед шоу не роздягалися, чим і регулярно викликали гнів правоохоронців різних країн. В 2011 році дівчата в московському храмі Христа-Спасителя влаштували диско-шоу, а їхній виступ нагадував зборище сатаністів.

Ось які справжні наслідки їхньої горе-діяльності:

  • пропагування антихристиянського руху фемен, що по своїй суті деморалізує суспільство, підриває консервативні засади традиційних сімей;
  • створює негативний імідж України – оскільки панночки десь беруть недешеві квитки до сусідніх країн; “а звідки ці дівчатка? ага, з України” – казатимуть сусіди;
  • створюється враження, що роздягатися перед камерами цілком пристойно та нормально;

На жаль наша держава на разі мовчки спостерігає за цим усім так, ніби це її не стосується.