Останнім часом я рідко користуюся громадським транспортом. Зазвичай – автівкою.

Але сьогодні випала така нагода. Одягнув маску, заплатив за проїзд з допомогою Приват24 і хотів зануритися у фейсбук. Увагу привернула одна розмова.

У тролейбусі їхало людей 15. Абсолютна більшість – жіночки віком за 50. Їхав і чоловік такого ж віку. Сидів він у тролейбусі у масці, а навпроти нього сиділа жіночка і молилася на вервичці. Без маски. Я не чув початок розмови, але перша фраза, яку я почув, була така:

– А Ви знаєте, про вервичку у Новому Завіті нема ні слова, а от про молитву багато сказано.
– То я молюся Матінці Божій, щоб захищала. Молюся, а вона помагає, захищає.
– У Новому Завіті про таку молитву нема ні слова. Про молитву до Ісуса чимало, тому що Він Син Божий і Бог, Він буде всіх людей судити, ну а Марія то просто жінка.
– А, то Ви напевно сектант, у Матінку Божу не вірите. Continue reading →

В Євангелії від Матея є один цікавий фрагмент. Після розмови з багатим юнаком Ісус висловився про те, як багатому важко увійти в Царство Боже. “Тоді озвався Петро і сказав до Нього: “Ось ми ПОКИНУЛИ ВСЕ й пішли за Тобою; що будемо за те мати?” Ісус відповів їм: “Істинно кажу вам: Ви, що пішли за Мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі Своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля. І кожний, хто задля імени Мого ПОКИНЕ дім, братів, сестер, батька, матір, ЖІНКУ, ДІТЕЙ, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину. Багато з перших будуть останніми, а останні – першими.” (Мт.19:27-30)

Зі сказаного виникає досить конкретне запитання: Чи справді апостоли покинули своїх жінок та дітей? І як взагалі розуміти дані слова Ісуса? На мою думку, буквалістичне тлумачення Ісусових слів є їхнім грубим спотворенням. Грубим і шкідливим. Ось, для прикладу, як слова Ісуса передає євангелист Лука: “Якже ішла з Ним народу превелика сила, Він обернувсь і до них мовив: “Коли хтось приходить до Мене й не ЗНЕНАВИДИТЬ свого батька й матір, ЖІНКУ, ДІТЕЙ, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути Моїм учнем. Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за Мною – не може бути Моїм учнем”. (Лк.14:25-27) Continue reading →

Недавно мені випала нагода відвідати село Маркова на Франківщині. Це велике розлоге село Богородчанського району на 3000 жителів. Я приїхав туди, щоб перекладати одного американця українського походження. Його батько походив з того села, і зараз цей чоловік, якого звати Богдан, щороку приїжджає до своїх українських родичів.

Богдан народився у католицькій сім’ї і виховувався у католицизмі. Проте у 19 років він свідомо прийняв Христа як Спасителя. Благу звістку почув від протестантів.

Отож він зібрав всіх своїх родичів у Марковій і трохи ділився з ними Євангелієм. Для людей це було дуже незвично. Continue reading →

Чи варто дружити з католиками?

Я залюбки дружу з окремими католиками і багатьох з них вважаю хорошими християнами. Вони люблять Христа, їхня надія на Бога є щирою і непідробною, а практичне життя, яким вони живуть, є свідченням живої віри. Більше того, я можу багато чого у них повчитися. В їхньому благочесті вони звертають увагу на такі моменти, які євангельські християни часом випускають з уваги. Це є терпіння, смирення, жертовна любов, благоговіння перед Богом і багато іншого. Спілкування з щирими і доброзичливими католиками збагачує мою особисту віру. Проте я говорю зараз виключно про окремих католиків, а не про католицьку систему в цілому. Я можу вільно дружити з католиками, але при цьому категорично відкидаю будь-яку офіційну співпрацю євангеликів з католицькими структурами. Тому що така співпраця означала б схвалення і лояльність до самої системи та її помилок. Є люди, а є система. І це не одне і те ж саме. Думаю ці речі варто розрізняти. Continue reading →

Протестантська молодь Львова читає Біблію в центрі міста. 2017 рік.

До цього питання можна підходити по-різному.

1. Дехто вважає, що християнською може бути лише країна, де більшість складають “справжні” християни (в православній термінології, “воцерковлені” люди, в протестантській – “відроджені”). Мені здається, такий підхід є неправильним і позбавляє змісту саме питання. Бо за таким критерієм, ймовірно, жодна країна в історії людства не була “християнською”. Не був тоді “юдейським” і старозавітній Ізраїль, бо, як випливає із Біблії, часто лише невелика частина народу залишалася вірною Яхве.

2. Можна підходити до цього питання з юридичної точки зору. Тоді “християнською” є країна, в законах якої прописаний привілейований статус християнства. Однак юридичний статус далеко не завжди відповідає суспільним реаліям.

Скажімо, у Англії церква Англії (англіканська) досі є державною церквою. У Палаті лордів 26 місць зарезервовано для єпископів цієї церкви. Continue reading →

Фото з інтернету

Сьогодні в мої двері подзвонили вони… Коли ми з дружиною почули дзвінок – здивувалися. До нас вкрай рідко хтось заходить без попередження. Ще минулого року – раз чи два дзвонили сусіди з блоку – хтось замкнув зовнішні двері і вони не могли потрапити в свою квартиру, бо не мали ключа.

Але сьогодні це були не сусіди. Не поліція. Не пожежники. І не з військомату. Це були вони – адепти міжнародної організації Свідків Єгови. Continue reading →

Кожна місцева громада живе поміж двома небезпеками: з однієї сторони є патерналізм, тобто загроза потрапити під жорстку конфесійну вертикаль і залежати від директив центру, а з іншого боку є сектанство, тобто спокуса відмежуватися від усіх, вийти на прямий звязок з космосом і створити своє замкнуте царство. Першу крайність найкраще втілюють Свідки Єгови, в яких всі рішення строго диктуються в Брукліні і всі повсюди йому підкоряються, такий підхід характерний також для римського католицизму, в якому подібну роль виконує Ватикан, хоча слід зазначити, що останнім часом в католицизмі є тенденції до децентралізації. Друга крайність притаманна маргіналізованим групам, особливо серед неопротестантів, які ігнорують історичну спадщину церкви і поводяться так наче після апостолів і до них нікого й не було. Continue reading →

Мені завжди було цікаво, як мислять католики і православні, які вважають з тих чи інших причин свою церкву правильною. Оскільки більшу частину свого життя я прожив в Західній Україні, з православ’ям я майже не перетинався.

Як мислить православний? Але не той, який формально православний, відвідуючи храм 1-2 рази в рік в найкращому разі, а той, який серйозно ставиться до свого духовного життя. Як він розуміє головні духовні теми – Бог, Біблія, традиції, церква, спасіння, вічність?

Викладені тут думки належать автору, і можуть частково не збігатися з моєю позицією. Проте я вваажаю цікавим і корисним знати точку зору іншої частини християнського світу.

Михайло Малінін

Чому Православ’я?

1. Моє ставлення до віри в моєму житті було різним. До певного періоду мене можна було назвати атеїстом чи агностиком, який тяжіє до атеїзму. Проте, з часом моє ставлення еволюціонувало і змінювалося.

Більшу частину життя я прожив в Росії, але так сталося, що кілька років я прожив в Європі, згодом також повернувшись назад до Росії. Ці зміни стосовно віри сталися саме у той час, коли я жив в Європі.

Важко казати, що мало більший вплив на такі зміни з прикладної точки зору. Перший крок відбувся коли я прийшов до висновку, що «Бог існує», після довгих роздумів та усвідомлення цієї простої істини. Continue reading →

Найбільший протестантський храм в Німеччині

Проти чого ви сьогодні протестуєте? Це питання часто задають протестантам сторонні люди. Ці люди ще додають, що римська церква вже дуже змінилася. Протестувати вже нема проти чого. Тому історичну місію протестантизму можна вважати вичерпаною. Дехто ще й натякає: час повертатися у “традиційні” церкви.

Спочатку я скажу, які дві відповіді мені не подобаються. Continue reading →

Фото з інтернету

Зараз цікава тенденція серед молоді – релігія (та чи інша) мало її, молодь, цікавить. Молоді активні люди шукають себе в чому завгодно – самореалізації, мистецтві, філософії, громадській чи політичній діяльності, бізнесі, науці, розвагах… І з кожним роком тенденція все сильніша – активну і креативну молодь однаково не хвилює ані католицизм, ані протестантизм, не кажучи вже православ’я… Світоглядно вони вибирають постмодернізм/релятивізм/агностицизм/атеїзм і т.д. (Звичайно, УГКЦ веде певну роботу з молоддю, але докорінно ситуацію це не переламує)

Continue reading →