Кобзар

Іван Франко і Львів

Пам'ятник Івану Франку у Львові

Пам’ятник Івану Франку у Львові

Іван Франко народився не у Львові, а в селі Нагуєвичі біля Дрогобича. Проте, без сумніву, Франко — один з найвидатніших львів’ян. Тут він прожив 40 років із 60, які відміряло йому провидіння.

Іван Франко — людина, яка “зробила себе самого”. Син простого сільського коваля Якова Франка. Коли пройдуть роки, і молодий доктор філософії Франко відвідуватиме рідне село, його односельчани звертатимуться до нього на “Ви”.

Що поєднує цього великого українця і столицю Галичини? Насамперед, тут Франко жив, навчався і працював. Після одноповерхового Дрогобича Львів для Івана Франка здавався мегаполісом — тут жило близько 200 тисяч осіб, і на вулицях можна було чути німецьку, польську, українську та ідиш. Львів тоді називали “Вавилоном” або “маленьким Парижем”. Continue reading →

І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ

Taras_plakatТарас ШЕВЧЕНКО

Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своего ненавидитъ, ложь есть.
Соборно[е] послание Иоанна. Глава 4, с. 20

І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І Господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жни́ва!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра, Continue reading →

Тарас Шевченко

Останнім часом роздумував про творчість Великого Кобзаря. Коли ми в школі вивчали Тараса Шевченка – я майже нічого не розумів. Та й не міг у 15 років. Але переживаючи певні події по-новому дивлюся на багато речей. Ось публікую тут фрагмент всім відомої поеми Тараса “І мертвим, і живим…”. В ній є рядки, які на мою думку дуже актуальні для сьогоднішньої України, яка шукає себе на політичній мапі світу. Тому читайте.

Тарас Шевченко, 1840

Тарас ШЕВЧЕНКО
“І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ” (уривок)

…Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю.
Немає й Бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»
«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав’яне».
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
І Коллара читаєте
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка,
І в слав’янофіли
Так і претесь… І всі мови
Слав’янського люду —
Всі знаєте. А своєї
Дас[т]ьбі… Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, —
Отойді ми заходимось!..
Добре заходились
По німецькому показу
І заговорили
Так, що й німець не второпа,
Учитель великий, …