Боротьба за ближніх чи за себе?

Ми з дружиною також думаємо, що сміття дуже багато, ми (всі люди) забруднюємо планету і так далі і тому подібне. Кульочки, кульочки і Грибовичі. На кожному кроці пластик, сміття, а планета то у нас одна. І ми з дружиною строхи сортуємо сміття – органіка, папір і все інше. Будемо з мішечками ходити в магазини. Це в цілому правильно – не забруднювати місто, країну, планету, де живеш ти і житимуть твої діти і онуки.

Але є одне але. Одне, але велике.

Я не великий серцезнавець. Але читаючи Біблію та спостерігаючи за людьми поступово бачу (і не тільки я це бачу), що людям властиво робити щось велике, щоб нібито ставати теж трохи великими. Continue reading

Відкати 20 грн бувають

Відкати це добро чи зло?

Відкати це добро чи зло?

Всі ми знаємо що таке відкат. Це подібне на хабар, але трохи інше.

Наприклад, Ви чиновник і Вам треба купити канцтоварів приблизно на 1000 грн. Ви домовляєтеся з підприємцем, Вам продають товар на 800 грн за 1000 грн і 200 ділите пополам. Відкат 100 грн. Ну свого роду хабар.

Сьогодні мені дали відкат 20 грн. Не вірите? Continue reading

Пригоди у автошколі

Я записався у автошколу, яка була мені географічно найближча.

Лекції читав чоловік пенсійного віку. Він приходив на заняття завжди вчасно і завжди тверезим. З трьох годин власне лекція займала 1-1.5 год, решту – заняття на комп’ютерах (тести). Не скажу, що це не корисно. Лектор наш частенько жартував. Зокрема, на першому заняття разів 3 пожартував про дівчат-жінок – які вони кепські водії і пішоходи. Але вже на наступних заняттях нічого такого не було. На запитання лектор відповідати не любив, а тому частенько казав “Я вже казав, Ви не слухали” або “Я все скажу, не забігайте наперед”. Звісно, інколи так і було вже казали або ще скажуть, але не завжди. Але в цілому враження про лектора дуже позитивні. Він робив свою роботу віддано і професійно. Багато знав і доступно пояснював.

Мій водій-інструктор був чоловіком поважного віку. Він пропрацював не один десяток літ. Сам з народження російськомовний, але переїхавши до Львова, перейшов на українську (принаймні, зі студентами).

На першому уроці я дізнався:
– Порошенко єврей, і половина парламенту євреї. Вони написали єврейську Конституцію, за якою не можна мати  подвійне громадянство. Я от маю паспорт ***** і нікого не питаю.
– Дочка живе в Ізраїлі, запрошує мене до себе. Каже – приїдь, зроблю тобі ізраїльський паспорт.
– У нас виходиш з аеропорта і одразу смердять туалети. На Заході все зроблено для людей, а у нас все проти людей.
– Правильно Олежик [Тягнибок] каже: всіх євреїв, росіян і поляків треба стріляти, вішати, топити.
– Нам потрібна Конституція як у Нідерландах.

Діти мого інструктора всі живуть за кордоном. Окрім дочки в Ізраїлі, інші діти живуть у Північній Америці.

Словом, було пізнавально. Інструктор сказав мені, що водій я дуже кепський, тому треба займатися багато. Це правда, вчитися мені треба було багато. Ми їздили вуличками Львова, а потім намотували кола біля аеропорта. А ще ми їздили в аптеку по ліки пану інструктору. Машина стояла і чекала 15 хв. Cпочатку інструктор вів себе більш-менш нормально, хоча вживав дуже багато ненормативної лексики. Сварив мене пан інструктор так “ти рвеш машину на частини” або “поклади праву руку на коліно“. Зрештою, в кінці уроку ми під’їхали до “Арсену”, де на нас вже чекала наступна учениця автошколи. Я заплатив на бензин 180 грн, як і домовлялися.

Урок другий. Забирали людей, відвозили кудись. Мало того, що урок почався на 45 (!!!) хв пізніше, так ще й їздили на Високий Замок по щось, чого там не виявилося. Одне слово, я працював приватним водієм свого інструктора. Якась штука у нас поламалася, то ми 15 хв її ремонтували. Чистої їзди у мене було 45 хв.

  • Куди ти їдеш, там бордюр!
  • Ти хочеш його влупити? Ти зараз його влупиш!
  • Ти підло кинув зчеплення, я такого не чекав від тебе!
  • Викручуй руль, викручуй!
  • Газуй, я тобі сказав! Я не бачу газу. Я не бачу-у-у газу-у!!!
  • Забери ногу від газу!

На п’ятому занятті інструктор погнав мене на дорогу зі швидкістю 80 км/год. Таке відчуття, ніби дід твердо вирішив, що я маю навчитися їздити за 5 занять, хоча програмою передбачено 19-20. Він сварив мене за все, але так само погано він відгукувався про всіх інших – продавчиню в магазині, пішоходів, водіїв. За 5 занять він не менше 100 разів вживав мати, кілька разів кричав на мене. Ми кілька разів стояли у заторах – він дуже дратувався і сварився.

“Ти мене взагалі не слухаєш. Ти напевно думаєш: та що той старий *** собі говорить, я краще знаю. Але ти їдь, як я тебе вчу, а свої знання скрути всі разом і засунь собі глибоко в дупу”

При чому, я Вас щиро запевняю, що дуже старанно намагався виконувати все, що мені кажуть. А своїх “знань” взагалі не мав.

Історія мого друга
Вчився в автошколі ПП «Бум». Вона має кілька філій у Львові. Заплатив 3700 грн. На лекції було ходити необов’язково. Лекція тривала десь годину-півтори – викладач розповідав тему, з підручника ПДД, зрідка хтось ставив питання, але таке було не кожного разу. Дві лекції в тиждень. Десь після місяця чи півтори занять викладач сказав: пора би вже вам починати їздити, записуйтеся. Інструкторів було три – два на механіці, один на автоматі. Як правило, черга була за тиждень-два вперед до них, хоча часом можна було і раніше записатися. Більше двох разів в тиждень не дуже вдавалося їздити. Заняття вартувало 160 грн – 45 хв. Просто сідали і їхали по місту, перший урок або два – по глухій дорозі, далі по звичайних. Ось, по суті, і все навчання. Група повноцінно екзаменів ні внутрішніх, ні в МВС не здавала. Непоганий варіант для тих, хто хоче купити права без жодної мороки, або вчитися самостійно. Тільки перше незаконне і неправильне, а друге – нелогічне.

Інший друг навчався у “Автопрофі”. Каже, що інструктор Євген Васильович був дуже терплячий, гарно ставився і заспокоював так: “Ти не хвилюйся. Я за кермом з 69-го року, а ти тільки вчишся. Тобі треба час. Заспокійся і помаленьку їдь”.

Потім я таки поміняв інструктора. Новий інструктор вів себе адекватно і ми швидко знайшли спільну мову. Вже перше заняття з ним пройшло як по маслу.

Від людей я дізнався, що у МРЕВ (сервісний центр МВС) є три інструктори – поганий, середній і нормальний. Поганий завалює всіх без розбору (навіть тих, хто дав хабар – на перший раз, звісно), нормальний поступає справедливо (нормально їздиш – ставить “зараховано”), а середній по різному. Цікаво, що країна та сама, Президент той самий, навіть МРЕВ той самий – але три різні людини і три різні підходи. Це я до того, що дуже багато залежить від конкретної людини.

Про учнів. Більшість були молоді (до 23 років), кілька мого віку або старших. Деякі молоді люди вели себе нахабно – балакали під час занять, один пацанчик, років 20, навіть всупав у перепалку з лектором. Відчувалося, чийсь синочок. Дівчатам розповідав, що купує парфуми з Європи за 3000 грн – думаю, так і є. Відчувалося, що права він теж купить – бо лектора майже не слухав і поводився зверхньо. Троє молоденьких дівчат постійно курили. Це їхня справа, звісно, але трохи було сумно. І за пацанчика теж – сьогодні він купить права, а завтра буде збивати людей і купувати поліцію і суддей. Потім це пацанчик спізнився на іспит у поліції на 50 хв. Але йому пробачили, бо він вже “заніс” ::(()) Але про це – потім.

Остання лекція була  про юридичні моменти та травми під час ДТП. Я був дуже здивований, бо навіть тоді нам не сказали про “підстраховку” (лагідно-пестливе слово для хабара). Але сказали, коли іспити – внутрішній та у поліції, коли перескладання. Напруга у моєму серці трохи наростала…

Перед Новим Роком у нас був іспит. Всі мали прийти на 9.00. Почали о 9.15 – робити фото, ставити підпис. Викликали спочатку тих, які без хабарів – а таких було троє (!!!), крім мене ще хлопчина зі Львова і російськомовна дівчина, переселенка з Донецька. Ми всі троє склали теорію – спочатку я (без помилок), потім вони (2 і 1 помилки).

З практикою було не так просто. Я практику завали одразу – забув зняти машину з ручного гальма. Дівчина зробила 4 помилки – машина глохла, збивала фішки і т.д. Але потім їй “зарах” таки поставили. Як саме – не знаю. А хлопець майданчик пройшов успішно і поїхав у місто. Отримав “зарах”.

Як складали теорію інші? Їм “допомагала” комп’ютерна мишка. Іншими словами, вони проходили ті питання, які знали, а інші за них віддалено складав дистанційно поліціянт. Зрозуміло, не безплатно. Ті дівчата, які теорію фактично не знали – всі “склали” і вийшли на майданчик. Що було далі не знаю – пішов додому. Повторний іспит через 5-7 днів.

До речі, за приблизними підрахунками в тіні обертається 1 500 000 000 грн в цій сфері! Це хабарі за водійські права, які народ добровільно сам несе в поліцію. Півтора мільярди, які могли б піти на афальтування доріг, швидкі медичні допомоги для сіл, ремонти шкіл і так далі… Натомість всі ці гроші підуть в кишені корумпованих чиновників. На їхні машини, дачі, будинки і т.д.

Отже, 3/25 це означає, що 22 дали гроші. Якщо 88% купує права, то приблизно 88% купує все інше. Тобто ми живемо у жахливо корумпованому суспільстві, яке постійно шукає проблему всіх бід де завгодно, але не у собі. 88% не хочуть жити “по-європейськи”,  але хочуть мати європейські дороги і європейські зарплати. Тому, поки є так – будемо найбіднішою країною Європи і чекати, хто ж той месія прийде і спасе нас…

Отже, я оплатив  додаткові 5 занять і тренувався. Рушення під гірку, вісімка, заїзд в гараж. Останній елемент робив не менше 25 разів – бо лежав сніг і спочатку було досить важко. Але таки натренувався.

На іспиті. Трапився мені найкращий з трьох екзаментарів. Але, спочатку, коли я підійшов до віконечка, “моїх документів не було”. Через 15 хвилин вони “з’явилися”.

Словом, майданчик я пройшов ідеально (з першого разу і паркування заднім ходом і змійку), а от “в місті” робив помилки – забував поворотники вмикати. Відправили вчитися повторно!

Відповіді на часті питання

Чи покриває навчання у автошколі всі питання у тестах?
Ні, покриває близько 98-99%. 1-2% Треба вивчити самостійно (зазвичай це стосується будови автомобілів, якості масла, медичні питання і т.д.).

Скільки практичних занять треба отримати, щоб навчитися водити?
Приблизно 12-15, але це дуже залежить від водія-інструктора, учня, автомобіля… А взагалі чим більше, тим краще.

Які обов’язкові елементи водіння?
“Змійка” (об’їзд трьох-чотирьох фішок, дистанція 5.5 м), “заїзд в гаразд заднім ходом” (ширина 2.6 м), рушання “під гірку” (естакада). Обов’язково гарно натренуйтеся виконувати ці елементи! Якщо Ви хочете отримати права без хабара, маєте гарненько їх виконувати. Якщо складаєте іспит взимку – сніг може суттєво ускладнити справу.

Після посторного курсу я таки склав іспит і отримав водійське посвідчення. Це вимагало багато додаткових зусиль і коштів. Але хабар я таки не давав.

Скоро вибори! За кого голосувати?

Скоро вибори!

В 2019 році нас чекають вибори – парламентські і президентські. Звичайно, якщо влада щось не втне, і не перенесе їх на 2300-ий рік :) За кого голосувати?

Спочатку хочу сказати, що відповідальна та зріла людина має брати участь у житті своєї країни. Пасивно спостерігати, як до влади приходить аби-хто, є погано. Кожен з нас повинен в міру можливого долучатися до всього, що може – справи у садку чи школі, куди ходить дитина, ОСББ, профспілка, село чи місто, країна.

Участь у виборах – це мінімальний мінімум нашої активності. Це дуже мало, але це все ж краще, ніж повний нуль. Коли варто починати цікавитися кандидатам, партіями? Як казав мудрець матері шестимісячної дитини: “Ви запізнилися з вихованням на 6 місяців”. Я вірю, що обов’язок кожного – мати постійне зелене поняття про справи в країні. І бажано, не зелене, а трохи глибше. Якщо вмієте читати – читайте. Читайте хороші он-лайн видання – Українська правда, Новий час, Дзеркало тижня, Тиждень, Збруч і т.ін. Навчіться розрізняти хороші ЗМІ від поганих. Звертайте увагу на те, що кажуть політологи. Політики – це люди, які хочуть Вам подобатися. Тому вони професійно і грамотно купують Вас своєю риторикою, своїми балачками і обіцянками. Політологи, здебільшого, науковці, для яких політика не просто корито, а об’єкт професійного вивчення. Ці люди глибше і краще знають всі підводні течії, і до їх думки дуже варто дослухатися. Continue reading

5 нових лавочок і сотні ям

Сумні та невеселі спостереження того, хто не тільки народився та виріс тут, а й чемно сплачує тисячі гривень місцевого податку щороку у бюджет міста як підприємець

Це не просто пост критиканства. Це пост великого суму. Я щиро вірю, що Сколе могло б стати прекрасним курортним містом, відомим далеко за межі України. Якщо все правильно організувати, років за 10-15 сюди б з радістю приїжджали відпочивати німці чи поляки. У Сколе є все – річка, гори, озеро, чисті повітря та вода. Поруч залізнична станція та міжнародна траса “Київ-Чоп”.

Але на разі це лише мрії. На разі,таке відчуття, що Сколе застряло чи то в далекому середньовіччі, чи то в пострадянських 90-их.

Міських голів у Сколе було троє. І на мою суб’єктивну думку, всі троє ніколи всерйоз не збиралися щось робити для міста. Останній прославився на всю країну тим, що його не тільки спіймали на хабарі (нічого дивного в нашій країні), і він ще й надумався спорудити… пам’ятник гільйотині. У Володимира Москаля багато уява. Але про все це Ви можете почитати в інтернеті і без мене.

Від місцевих мешканців дізнався, що недавно Сколівська міська рада закупила лавки для міста. Все нібито гаразд – 5 лавок, ціна кожної адекватна – 10 000 грн. Але три з п’яти лавок встановили… на вулиці Володимира Москаля! Тобто там, де стоїть його будинок! Зрозуміло, що набережній потрібні лавочки, а його будинок на набережній, тому певна логіка в цьому таки є. Але набережна довга, а лавок всього три, і самі розумієте де всі три поставили.

На цих фото дві лавочки, які встановили в центрі. Що ж, місце нормальне, лавки непогані, до цього питань нема. Continue reading

Премія провідника – це багато чи мало?

Дехто вважає, що коли у твоїй державі багато проблем, треба брати вила і виганяти поганого Президента.

Я ж дотримуюся думки, що треба змінювати локальну дійсність там, де ти можеш, у сфері твого впливу. Це не означає обирати поганого Президента. Але у “міжвиборчий” період треба впливати в міру можливостей.

Кілька тижнів тому я мав прикрий інцидент з провідницею “Укрзалізниці”. Про нього я написав в дирекцію. Ось лист Continue reading

Невивчені уроки історії

Тут дуже важливо не впасти в редукціонізм (спрощення). Ситуація в Україні є дуже складна. Тут нема чорного і білого, але багато відтінків сірого.
Перш за все, фактом є те, що Україна майже 25 років жила як бідна і корумпована постсоціалістична республіка. У цьому винні всі потрохи – від президентів до звичайного громадянина. Майже всі люди, прямо чи опосередковано, причетні до грабування країни. Різниця лише в тому, хто скільки вкрав (зміг вкрасти) – 10 гривень чи 10 мільйонів доларів. Так ми всі жили і горя не знали. Час від часу звинувачували погану владу чи Кремль, але всіх все влаштовувало.

Continue reading

Нарікати чи будувати?

Фото з інтернету

Фото з інтернету

Все якось дуже сумно… Щодня новини з фрону. І ось недавно – Авдіївка. Я не знаю хто перший почав стріляти – так звані “терористи” чи наша армія. Це і не важливо. Важливо те, що майже три роки точиться війна, якій не видно ні початку ні кінця.

Я ніколи не був прихильником Януковича. Не голосував ані за нього, ані за його партію. Я завжди вважав, що Україні краще рухатися до Європи, аніж до Росії. Але рухатися до неї можна по-різному. Наприклад, впроваджуючи верховенство права, свободи і справедливість.

А можна повісити поруч жовто-блакитного стяга ще один – з 12-ма зірочками на синьому фоні. І тішитися, що колись – чи у 2017 чи у 2020-му нам таки дадуть отой “безвіз”. І будемо щасливі. Бідні українці їздитимуть дивитися на Ейфелеву вежу і відчуватимуть себе вже на крок ближче до тої Європи. Continue reading

Вакарчук з коментарями

Святослав Вакарчук

Святослав Вакарчук

У цьому пості аналізую виступ Святослава Вакарчука у Львові, навколо якого розгорілися суперечки. Деякі звинувачують Святослава у лже-патріотизмі, незнанні історії, а деякі навіть у нацизмі. Отож, що насправді сказав Вакарчук-молодший і як це сприймати.

«Я не дуже добре, але особисто знав Сашка і пам’ятаю, яка він світла та інтелектуально широка людина. Мені особисто сьогодні не вистачає саме таких людей.

Я хотів би звернутись через вас, журналістів, до ширшої аудиторії політиків і всіх громадян. Ми вже 25 років будуємо державу, але весь цей час сперечаємось, що таке Україна і хто такий українець. Як в ХХІ столітті означити це поняття?

Хтось скаже, що той, хто ідентифікує себе українцем, той і має право так себе називати. Добре, але якщо інші не хочуть тебе таким ідентифікувати?  Якщо ти не народився тут, маєш інший паспорт, або говориш із акцентом? Хто визначає, хто з нас українець, хто – ні?

[Вакарчук піднімає дуже важливу тему – якщо людина живе в Україні, але не громадянин? або громадянин, але не розмовляє вільно українською мовою? хто вона тоді?] Continue reading

Як та чому в Галичині поєдналися сильна релігійність і корупція

Медицина в Україні - одна з найкорумпованіших сфер

Медицина в Україні – одна з найкорумпованіших сфер

Галичина – це воістину край парадоксів.

Про релігійність галичан я писав уже не раз. У Львові та околицях 300 храмів, у більшості з них щодня проводять богослужіння. Деякі храми в неділю битком набиті. Всюди, на кожній вуличці, стоять скульптури “матінки божої”.  Їх кількість, здається, вже давно перевищила кількість левів у місті левів. Їдеш у трамваї – всі хрестяться. Хресні ходи. Привезли плащаницю – багатотисячна черга. Монахи і монашки. Релігійність. Обрядовість. Словом, такого фанатичного релігійного міста як Львів ще пошукати. Не кращі справи в містечках Західної України. Continue reading