Лібералізм та церкви в Нідерландах та Україні. Дмитро Бінцаровський

Спіймав себе на думці, що ставлення до церкви в Україні та Нідерландах суттєво відрізняється.

В Україні церква – однозначний лідер за довірою. Їй довіряють більше, ніж армії, ЗМІ та набагато більше, ніж усім політичним інститутам.
В той же час церква в Україні – традиційний об’єкт цькування з боку лібералів. Згадка про церкву викликає якусь абсолютно неврівноважену і неадекватну реакцію з боку ліберальної спільноти.

Пам’ятаю, коли ВР дозволила релігійним організаціям засновувати навчальні заклади, ліберали здійняли неймовірний галас, а на site.ua довго самим популярним був допис “Церковь оху*ла”. Це при тому, що в тих же ліберальних Нідерландах держава не тільки надає право церквам засновувати конфесійні школи, але й повністю – ПОВНІСТЮ – фінансує їх діяльність. Continue reading

Advertisements

Подорож в країну навпаки

"Ніщо не правда і все можливо"

“Ніщо не правда і все можливо” (книга праворуч)

 

Я листуюся з росіянами, щоб зануритися у світогляд людей, зрозуміти логіку, цінності.
І здається я переконався, що в тій чи іншій мірі більшість росіян поділяють політику Путіна – навіть якщо прямо так не говорять чи не думають. По суті ми маємо велику державу на сході яка має мільйонну армію, яка (країна) хоче і може воювати – танками, телевізором і грошима. Все це завжи буле оправдано – справжніми приводами або вигаданими. Путін може воювати на сході кілька років, і пояснення буде таке:

Коли українська армія стріляла у ворога і потрапила у мирних людей, то вона так робила навмисне. Жорстокі і цинічні очільники України наказали стріляти по мирних людях, які тихо і мирно вивісили один російський прапор поруч з українським… Росія довго і терпляче вичікувала, але коли “укри” убили дуже багато шахтарів, то вона по-дружньому допомогла простолюдинам на сході України – трохи підкинула грошей, їжі, кулеметів – просто щоб люди протрималися довше. Тепер Росія все ще має мрію все закінчити мирно – для того вона засилає туди бтри, танки, кулемети, гроші, військових тренерів, дозволяє “працювати” там добровольцям з Росії і не тільки. Все заради доброї мети – не дозволити київській недовладі окупувати острівок російської свободи в україні. Ще росія збила буком літак – і все тому, що бажає всім миру, щастя і добра. Росія – це країна-мати Тереза. Continue reading

Як отримати Карту Поляка. Власний досвід

Звершилося! Консул Республіки Польща видав мені той довгоочікуваний документ! Карта Поляка – ось вона, рідненька! Хочете таку?

Що таке Карта Поляка взагалі?
Це такий пластиковий документ, в якому написано, що Ви – поляк. За національністю. Це ще не громадянство, але до нього – рукою подати!

Навіщо та Карта Поляка?
Ну, якщо Ви громадянин пострадянських республік, але в душі завжди себе відчували саме поляком, а тепер є можливість мати документик, який то підтверджує… Щоправда, 99% українців мають інші мотиви – вони хочуть поїхати на роботу в Польщу. Карта Поляка дає переваги – безкоштовна віза, законне працевлаштування, знижки на залізницю, безкоштовне відвідування музеїв.. А ще – щомісячні виплати, якщо Ви живете у Польщі. Continue reading

Чернівці. Продовження

Отже, знову про Чернівці. Громадський транспорт тут дешевший, ніж у Львові – 1.5 грн за проїзд тролейбусом. Щоправда, в салоні працює кондуктор, яка і продає по одному квиточку на проїзд. Компостерів нема. Трамваїв у Чернівцях нема з 1967 року. Вони проїздили рівно 70 років.

img_3362

Continue reading

15 фактів про Львів, які Ви [ймовірно] не знали…

1.  Львівській Опері вже 116 років. Побудували її у далекому 1900-у році, коли у Львові правили австрійці. Архітектор – Зиґмунд Ґорґолевський. Кажуть, за кілька років після побудови фундамент будівлі почав тріщати, і архітектор так розхвилювався, що помер. Так це чи ні, але фактом є те, що похований він у Львові на Личаківському кладовищі. До речі, Львівська Опера вважається одною з кращих у Європі. І стоїть досі.

img_2884

Continue reading

Три дні в Копенгагені – дуже гарно, дуже дорого

Недавно я з нареченою відвідав Копенгаген. Отож, поділюся своїми враженнями.

Одразу скажу – Данія, принаймні її столиця, дуже гарна, але і дуже дорога. Проживання і харчування буде дорогим, навіть порівняно з Німечченою.

До Копенгагена з Кельна (Кьольна) ми прилетіли літаком компанії RyanAir, переліт зайняв 1 год 20 хв та коштував 32.5 євро з особи – якщо Ви хочете вибирати собі місце. Взагалі такі перельоти можуть бути дуже дешеві, навіть 10 євро – якщо Ви купуєте квитки заздалегідь, не вибираєте місце і не п’єте каву на борту, яка там значно дорожча :)

IMG_7509

В Копенгагені на перший погляд все складно і не все перекладено англійською. Тому моя Вам порада – вивчить хоча б у загальних рисах карту міста, як працює метро і автобуси. До речі, проїзд дорогий (24 крони = 3.4 євро = 85 грн). Отож, або ходіть пішки, або платіть купу грошей. Квитки друкує апарат, на них зазначена зона і час дійсності, але квитки універсальні – на автобус, потяг, метро такі ж самі. Ви просто вибираєте зону, а їдете чим хочете.

Метро повністю автоматизоване, потягом метро керує комп’ютер. Ви можете сісти наперед і через лобове скло спостерігати за рухом. Майже все метро прокладене під землею.IMG_7514 IMG_7517

Ми зупинилися у дуже милого чоловіка Медса (знайшли через http://www.airbnb.com), який здає в оренду підвальний поверх. Там було тепло, затишно, але до центру далеченько – 8 км. Медсу близько 40 років, він розлучений, живе сам, але активно долучається до виховання своєї 5-річної дочки Емілі.IMG_7989 IMG_7993

Continue reading

Культурність і транскультурність християнства. Книга, яку я дуже хочу прочитати

Ефіопія (фото з інтернету)

Ефіопія (фото з інтернету)

Я дуже хочу прочитати книгу, про культурність і транскультурність християнства. Якщо такої книги нема, то я хочу, щоб хтось її написав. А якщо ніхто її не напише, то, можливо, я сам її напишу… років так через 20.

Ось у чому річ. Мені дуже цікаво збагнути, як пов’язані між собою культура (всі її сфери, але найбільше інтелектуальна та духовна) та християнство.

Зокрема, чи можна вважати християнство субкультурою? чи правильно, якщо кожна церква творить власну субкультуру? А, може, християнство є універальною культурою? Чи є якась межа між тим, що християнство “приносить” і тим, що воно “має залишити в спокої”. Continue reading

Володимир Січинський. Чужинці про Україну (уривки)

0TrutovskiyKA_ScenaUKolodcUUЗ кінцем XVIII ст., коли російська тиранія насильно скасувала автономні й устрій України, знищила українське військо і господарську окремішність, Україна стала звичай­ною провінцією російської царської імперії. З того часу, а особливо з початком XIX ст., посунуло на „землю обітовану” чимало росіян ріжних професій, стану і віку, що жадібно описували усі багатства „Малоросії”. Але при Слиж–чому пізнанні країни та її мешканців мусіли признати прав­диве обличчя України під оглядом культурним і національним.

Російський вчений Васілій Зуєв, що подорожував по Україні в pp. 1781—1782 з доручення російської Ака­демії наук, подає цікаві відомости головно про Слобідську Україну („Подрожные записки Василія Зуева сь Петер­бурга до Херсона вь 1781 и 1782 гг.”, Петербург, 1787). В. Зуєв виразно зазначає, що на Харківщині нарід своєю мовою, одягом і звичаями зовсім відмінний від росіян. Зо­крема про оселі українців каже, що вони дуже розлогі, всі будови деревляні, вимазані зовні глиною і вибілені; всере­дині хат дуже чисто. Земля на Харківщині дуже родюча — „куди не поїдеш, скрізь поверхня землі вкрита здебільшого і збіжжям, а далі баштани, або овочеві садки”. При тім мос­каля дивує, що українці хоч і мали подостатком „земних плодів”, не знали розкошів, не гналися за грішми і наживою, продаючи лише надвишку своїх сільсько-господарських продуктів, а приїзжим купцям продавали лише те, що вже не мопи самі використати. Дуже поширені були ярмарки, а на більші ярмарки, наприклад в Сумах, Харкові тощо, зїздилися купці не тільки з російської держави, але також з Польщі, Німеччини, Молдавіі, Греції.

П. Шаліков („Путешествіе вь Малороссію”, Москва 1803—1804) вїзджаючи до теж України в 1803 р. висав:

„Побачивши Малоросію, очі мої немогли налюбува­тися побіленими хатами, чепурним одягом мешканців, лас­кавим, милим поглядом прегарних тутешніх жінок”. Ав­тор залюбки вписуючи життя і приняття поміж українсь­кою шляхтою, був здивований, що поруч зі шляхтою (був. козацькою старшиною), він зустрчав на балях і родини священиків, а на балі в Полтаві захоплювався одною кра­сунею попівною, яка прегарно танцювала. „Цей факт — каже П. Шаліков — може свідчити про ступінь просвіти поміж тутешніми попами і про те, як вони виховують своїх дітей”. При тім зауважує:, „Чи бачили ви коли-небудь у Ро­сії (с. т. на Московщині) попівну на балі „прыгающую контреданцы?” Загалом — каже автор — не можна рівняти українського священника з московським. „Українські свяще­ники своїм поводженням служать приміром для всіх і тому вони корі стуються особливою повагою”. Живуть вони у дос­татку, бо „просвіта їх відповідає укладові їх життя”. Continue reading

Галицький католицизм сьогодні

Сергій ЧЕПАРА

Написати цей пост мене спонукало постійне зростання толерантності з боку євангельського християнства до католицизму. Одразу скажу дві важливі речі: по-перше, я народився і виховувався як католик, ходив до грекокатолицького храму, вивчав у школі католицький катехизм, моєю першою Біблією було Римське Святе Письмо. Я ходив до сповіді, приймав причастя. Про католицизм я знаю не зі слухів, а з власного досвіду. Я був католиком 19 років. По-друге, я чітко усвідомлюю, що завжди є різниця (часом навіть прірва) між академічним католицизмом та практичним, народним, провінційним. Іншими словами, академічний католицизм може істотно відрізнятися від вірувань пересічних католиків у галицькому селі чи містечку, і часто істотно відрізняється.

Чи є католицизм християнством? На це питання я шукаю відповідь рівно стільки, скільки я увірував в Ісуса Христа як свого Спасителя та пізнав Бога особисто – з 2004 року. І поки що я не знаю. В протестантизмі не бракує тих, які вважають католицизм породженям пекла, адже “всі папи були антихристами”, так і тих, які вважають католиків щирими братами, а “католицизм має свої проблеми, а протестантизм свої. не нам судити”.

Попри те я вірю, що Бог закликає любити правду. Власне, все життя християнина, який вірний Богу та євангельській істині має бути поклонінням, а поклонятися треба “в дусі й правді” (Ів. 4:24). Іншими словами, будь-яка фальш, єресь, брехня, напівправда, ошуканство, хиба, неправда, омана є гріхом, який розділяє нас з Богом і унеможливлює істинне поклоніння.

Отож у своїх міркуваннях я описуватиму не католицизм середньовіччя, не особистості Августина, Бернарда чи Томи Аквінського. Я писатиму не про Польщу, Італію чи Францію, адже я там не був.  Я писатиму про католицьку Галичину 1990-их і 2000-их, Галичину, яку я знаю, де живуть мої батьки, мої родичі, друзі однокласники, однокурсники, знайомі. Я десятки разів спілкувався на духовні теми з відвідувачами католицьких храмів. Я знаю їх світогляд, традиції, переконання. Continue reading

“А жінці я забороняю навчати”

Сергій ЧЕПАРА
Написання: 13.06.2011
Редакція: 04.12.2013

Протестантизм, як на мене, унікальний своїм неймовірним різноманіттям. Щось подібне, мабуть, можна зустріти лише в сучасному іудаїзмі. Відомий жарт про те, як Апостол Петро закликав до себе «на розмову» служителів католицизму, православ’я та протестантизму. Перші два швидко отримали доброго прочухана за небіблійну практику поклоніння святим, а коли дійшла черга до розмови з протестантом – все стало геть інакше. Розмова в кабінеті Петра тривала тиждень, після чого Петро з протестантом вийшли і продовжували спілкуватися. Протестант тримав в руках Біблію, а Петро йшов поруч. Серед розмови почулася фраза Петра: «Не знаю, брате, може ти і правий, може дійсно саме так варто розуміти це місце в Писанні». «Саме так і варто, я впевнений» – відповів протестант. Тоді Петра осяйнула інша думка: «Брате, але це ж моє послання, це ж я сам писав церквам!». Жарти-жартами, але очевидним є те, що протестанти на все мають власну думку. Устрій церкви, причастя, водне хрещення, роль Духа Святого, час приходу Христа, співвідношення Ізраїлю та Церкви – далеко не повний перелік тем, на які кожна протестантська гілка, конфесія чи громада має «свою окрему думку».

Тим не менше, є особливі гаряченькі теми. І серед них – роль жінки в церкві. Зразу кажу, що вважаю багатьох сестер добрими, вірними, благочестивими християнками, що мають глибокі, правильні, щирі стосунки з Богом. Багато побожних жінок є для мене прикладом в служінні. Багато сестер на Небі отримають більші, ніж брати, нагороди з рук Ісуса. Якщо в процесі читання статті Вам на мить здалося що я думаю інакше – перечитайте цей абзац знову. Continue reading