The five races of Mankind, 1911
Расизм засуджується всіма. Ну, принаймні, майже всіма нормальними, здоровими адекватними людьми. Але що таке расизм і що таке не расизм?
Приблизно рік тому, я написав на фейсбук, що мав негативний досвід викладання української студентам з Азії та Африки, натомість багато позитивного досвіду з студентами з Європи, США, Канади. Один моїх фейсбук друзів написав коментар, що я расист. Це змотивувало мене думати на цю тему. Continue reading
Если посмотреть на жизнь современной церкви, различая, что в ней относится к Писанию, а что – к традиции, мы будем немало удивлены! Многие аспекты, кажущиеся нам неотъемлемой частью христианской практики, на поверку выявятся порождением культуры, причем – как нашей собственной, так и наносных влияний.
К примеру, во многих протестантских и евангельских направлениях современного христианства существует традиция «молитвы кающегося грешника», когда новообращенный должен, повторяя за служителем, произнести некий типовой текст. Иногда требуется проделать это перед всей общиной. С этого момента покаявшийся официально считается примирившимся с Богом, даже если он еще некоторое время (иногда – продолжительное) не вступает в завет с Господом единственным заповеданным Им образом, т.е. через крещение. Однако, подобного ритуала мы не обнаруживаем ни в Библии, ни в церковной истории вплоть до XVIII века. Его происхождение восходит к эпохе зарождения английского ривайвелизма, когда передняя скамья в церкви была предназначена для кающихся грешников. Это были члены церкви, получившие обличение от Святого Духа во время богослужения и желающие облегчить сердце покаянием. Со временем традиция трансформировалась в ее нынешнюю форму. Повсеместный же статус данная практика приобрела лишь в ХХ веке в результате евангелизационного служения Билли Грэма и миссий типа Кэмпус Крусэйд. Соблюдая этот ритуал, следует понимать, что это – всего лишь традиция, а вовсе не божественное установление. Continue reading
Протестантська молодь Львова читає Біблію в центрі міста. 2017 рік.
До цього питання можна підходити по-різному.
1. Дехто вважає, що християнською може бути лише країна, де більшість складають “справжні” християни (в православній термінології, “воцерковлені” люди, в протестантській – “відроджені”). Мені здається, такий підхід є неправильним і позбавляє змісту саме питання. Бо за таким критерієм, ймовірно, жодна країна в історії людства не була “християнською”. Не був тоді “юдейським” і старозавітній Ізраїль, бо, як випливає із Біблії, часто лише невелика частина народу залишалася вірною Яхве.
2. Можна підходити до цього питання з юридичної точки зору. Тоді “християнською” є країна, в законах якої прописаний привілейований статус християнства. Однак юридичний статус далеко не завжди відповідає суспільним реаліям.
Скажімо, у Англії церква Англії (англіканська) досі є державною церквою. У Палаті лордів 26 місць зарезервовано для єпископів цієї церкви. Continue reading
В России многие девушки с радостью выходят замуж за мусульман. В Украине так же присутствует эта тенденция. Почему? Как свидетельствуют сами девушки, наши мужики очень часто не надежные, пьянствуют, не заботятся о своей семье, оставляют жену с детьми и дальше идут в поисках идеальной любви. Мусульманские мужья более надежные.
В Европе некоторые районы, где еще 50 лет тому не было ни одного мусульманина, сейчас насчитывают огромный процент мусульман. Идя по улицам этих районов мы видим это. Каким образом? Внешне мужчины и особенно мусульманские женщины отличаются от остальных. Принятие ислама подразумевает внешнее ярко выраженное внешнее и культурное изменение. Став мусульманином вы будете одеваться и вести себя определенным образом (к примеру молиться три раза в четко определенное время, женщины будут носить подобие паранджи). И тут у ислама коренное отличие от христианства. Если христиане желают что бы их весть была успешной и принятой в разных культурах, они не должны примешивать к Евангелию свои культурные особенности. Европеец принявший Иисуса и обращенный из мусульманской среды не будут внешне отличаться от своих соотечественников. Continue reading
Спіймав себе на думці, що ставлення до церкви в Україні та Нідерландах суттєво відрізняється.
В Україні церква – однозначний лідер за довірою. Їй довіряють більше, ніж армії, ЗМІ та набагато більше, ніж усім політичним інститутам.
В той же час церква в Україні – традиційний об’єкт цькування з боку лібералів. Згадка про церкву викликає якусь абсолютно неврівноважену і неадекватну реакцію з боку ліберальної спільноти.
Пам’ятаю, коли ВР дозволила релігійним організаціям засновувати навчальні заклади, ліберали здійняли неймовірний галас, а на site.ua довго самим популярним був допис “Церковь оху*ла”. Це при тому, що в тих же ліберальних Нідерландах держава не тільки надає право церквам засновувати конфесійні школи, але й повністю – ПОВНІСТЮ – фінансує їх діяльність. Continue reading
“Ніщо не правда і все можливо” (книга праворуч)
Я листуюся з росіянами, щоб зануритися у світогляд людей, зрозуміти логіку, цінності.
І здається я переконався, що в тій чи іншій мірі більшість росіян поділяють політику Путіна – навіть якщо прямо так не говорять чи не думають. По суті ми маємо велику державу на сході яка має мільйонну армію, яка (країна) хоче і може воювати – танками, телевізором і грошима. Все це завжи буле оправдано – справжніми приводами або вигаданими. Путін може воювати на сході кілька років, і пояснення буде таке:
Коли українська армія стріляла у ворога і потрапила у мирних людей, то вона так робила навмисне. Жорстокі і цинічні очільники України наказали стріляти по мирних людях, які тихо і мирно вивісили один російський прапор поруч з українським… Росія довго і терпляче вичікувала, але коли “укри” убили дуже багато шахтарів, то вона по-дружньому допомогла простолюдинам на сході України – трохи підкинула грошей, їжі, кулеметів – просто щоб люди протрималися довше. Тепер Росія все ще має мрію все закінчити мирно – для того вона засилає туди бтри, танки, кулемети, гроші, військових тренерів, дозволяє “працювати” там добровольцям з Росії і не тільки. Все заради доброї мети – не дозволити київській недовладі окупувати острівок російської свободи в україні. Ще росія збила буком літак – і все тому, що бажає всім миру, щастя і добра. Росія – це країна-мати Тереза. Continue reading
Звершилося! Консул Республіки Польща видав мені той довгоочікуваний документ! Карта Поляка – ось вона, рідненька! Хочете таку?
Що таке Карта Поляка взагалі?
Це такий пластиковий документ, в якому написано, що Ви – поляк. За національністю. Це ще не громадянство, але до нього – рукою подати!
Навіщо та Карта Поляка?
Ну, якщо Ви громадянин пострадянських республік, але в душі завжди себе відчували саме поляком, а тепер є можливість мати документик, який то підтверджує… Щоправда, 99% українців мають інші мотиви – вони хочуть поїхати на роботу в Польщу. Карта Поляка дає переваги – безкоштовна віза, законне працевлаштування, знижки на залізницю, безкоштовне відвідування музеїв.. А ще – щомісячні виплати, якщо Ви живете у Польщі. Continue reading
Отже, знову про Чернівці. Громадський транспорт тут дешевший, ніж у Львові – 1.5 грн за проїзд тролейбусом. Щоправда, в салоні працює кондуктор, яка і продає по одному квиточку на проїзд. Компостерів нема. Трамваїв у Чернівцях нема з 1967 року. Вони проїздили рівно 70 років.
1. Львівській Опері вже 116 років. Побудували її у далекому 1900-у році, коли у Львові правили австрійці. Архітектор – Зиґмунд Ґорґолевський. Кажуть, за кілька років після побудови фундамент будівлі почав тріщати, і архітектор так розхвилювався, що помер. Так це чи ні, але фактом є те, що похований він у Львові на Личаківському кладовищі. До речі, Львівська Опера вважається одною з кращих у Європі. І стоїть досі.
Недавно я з нареченою відвідав Копенгаген. Отож, поділюся своїми враженнями.
Одразу скажу – Данія, принаймні її столиця, дуже гарна, але і дуже дорога. Проживання і харчування буде дорогим, навіть порівняно з Німечченою.
До Копенгагена з Кельна (Кьольна) ми прилетіли літаком компанії RyanAir, переліт зайняв 1 год 20 хв та коштував 32.5 євро з особи – якщо Ви хочете вибирати собі місце. Взагалі такі перельоти можуть бути дуже дешеві, навіть 10 євро – якщо Ви купуєте квитки заздалегідь, не вибираєте місце і не п’єте каву на борту, яка там значно дорожча :)
В Копенгагені на перший погляд все складно і не все перекладено англійською. Тому моя Вам порада – вивчить хоча б у загальних рисах карту міста, як працює метро і автобуси. До речі, проїзд дорогий (24 крони = 3.4 євро = 85 грн). Отож, або ходіть пішки, або платіть купу грошей. Квитки друкує апарат, на них зазначена зона і час дійсності, але квитки універсальні – на автобус, потяг, метро такі ж самі. Ви просто вибираєте зону, а їдете чим хочете.
Метро повністю автоматизоване, потягом метро керує комп’ютер. Ви можете сісти наперед і через лобове скло спостерігати за рухом. Майже все метро прокладене під землею.
Ми зупинилися у дуже милого чоловіка Медса (знайшли через http://www.airbnb.com), який здає в оренду підвальний поверх. Там було тепло, затишно, але до центру далеченько – 8 км. Медсу близько 40 років, він розлучений, живе сам, але активно долучається до виховання своєї 5-річної дочки Емілі.
two three dots 