Коротке слово на захист перекладу Нового Завіту Ю.Л.Попченка

Після появи на світ другого видання Нового Завіту Ю.Л.Попченка, як і слід було чекати, розгорнулися баталії (переважно у фейсбук) про його якість і взагалі доречність появи.

Перш ніж написати свою думку, напишу дві речі:

1. Я дуже ціную існуючі переклади – Куліша, Огієнка, Хоменка, Турконяка, Деркача/Духонченка. Час від часу я користуюся ними всіма, так само заглядаю в деякі російські і англійські. У мене є багато Біблій різними мовами – європейськими, арабською, турецькою, японською та китайською. Українські переклади, названі мною тут, в цілому є непоганими, хоча кожен з них має свої вади. Взагалі я не вірю в ідею досконалого перекладу. Переклад може бути більш якісним чи менш якісним.

Але є чіткі критерії якості – це текстологічні (які грецькі/єврейські першоджерела використовує перекладач, які лінії манускриптів чи видання НЗ для нього авторитетні), мовні (наскільки добре перекладач знає обиді мови і як точно він може передати зміст, як він передає окремі лексеми і граматику, чи не підмінює слова, частини мови, зв’язки у реченні і т.д., чи не опускає слова або чи не додає їх). Continue reading

Західна Україна. Обличчя релігії

Сергій ЧЕПАРА

Монумент з нагоди 600-річчя міста Сколе

Монумент з нагоди 600-річчя міста Сколе

Про релігійність західної України можна книжки писати. Я ж книжки писати не буду – напишу маленький пост. Хтозна, може для багатьох українців зі сходу написане буде новим і цікавим.

Отож, на західній Україні домінує католицизм. Під західною Україною в першу чергу розумію Львівщину, Івано-Франківщину та Тернопільщину. Переважна більшість храмів тут належить греко-католицьким громадам. Вікіпедія говорить, що 97% греко-католицьких громад в Україні проживають саме в її західних областях (включаючи Закарпаття). Continue reading