Львів. Що побачити і де поїсти? Поради туристу

Доки приїжджатимуть туристи у Львів, доти запитуватимуть “Що цікавого у Вас можна побачити? Де смачно і недорого можна перекусити?”

Звичайно, відповіді дуже відрізнятимуться, залежно від того, які саме очікування в туриста. Комусь потрібна Опера, комусь – поїсти, попити і спати лягти.

Але спробуємо дати універсальну відповідь, якщо це взагалі можливо.

До типових архітектурних скарбів Львова сміливо можна віднести такі об’єкти:

Площа Ринок. Тут стоїть Львівська міська рада і ратуша. Можна піднятися східцями на оглядовий майданчик та оглянути центральний Львів. Continue reading

Advertisements

Батьки, бережіть своїх дітей

Діти і алкоголь

Діти і алкоголь

Або що роблять підлітки, поки батьки не бачать

Йду з “Нової Пошти” по вулиці Караджича. 12-а година дня. Назустріч четверо підлітків, років по 14-15. Троє, двоє хлопців і одна дівчина, ведуть ще одну дівчину-підлітка. А та четверта – чи то дуже п’яна, чи то хвора – йти сама не може, очі закотила, руки-ноги не слухаються, її ледве ведуть, майже несуть. Підходжу, запитую, в чому справа. Ті троє мені відповідають хором: “все нормально, все нормально”. А я механічно йду далі. Через 3 метри розумію, що зробив неправильно. В голові проскакують різні думки – а якщо вона під наркотиком? А якщо її побили? Я розвертаюся і знову підходжу до них.

Поруч проїжджав водій на фургончику. Зупинився. Підлітки перконали його відвезти ту четверту, яку звали Галина, додому. Розповіли версію: ми йшли і знайшли її. Отаку п’яну, в кущах лежала. Ну ми дорослі починаємо догадуватися – компанія просто випила, і ця Галина випила забагато. Хоча … таке враження, що вона або дуже багато випили, або вино якесь було сумнівної якості. Харчове отруєння сталося, мабуть. Continue reading

Медичні передноворічні пригоди у місті Львів

Вчора у нашої дівчинки піднялася температура надвечір, ми не змогли її самостійно збити, тому зателефонували на швидку допомогу. Через 1 годину 10 хвилин приїхала “швидка”, в той час, як відповідно до постанови Кабінету Міністрів вiд 21 листопада 2012 року №1119 вона має приїжджати за 10-20 хвилин, а в окремих випадках за 30. Ну, але нехай. Нам пояснили, що не було дитячого лікаря. Оскільки на виклик до дитини будь-який лікар не може приїхати. Приїхали двоє людей – чоловік-лікар та медсестра. Чоловік-лікар оглянув дитину і почав сварити нас з дружиною, за те, що ми протягом дня не звернулися в поліклініку. Він сказав, що не може ані лікувати, ані рекомендувати будь-що. Єдине, що може зробити – укол та забрати дитину в лікарню. Ну нехай. Ми запитали, що нам робити. Він відповів: завтра дитину обов’язково повинен оглянути лікар, тому зверніться в будь-яку лікарню наприклад обласну інфекційну чи “Охматдит”, нехай там оглянуть. Continue reading

Роздуми про водіїв львівських маршруток

Спочатку мені хотілося почати так:
“Якщо колись півтора-два десятки пасажирів захочуть відлупцювати нахабного водія маршрутки – я не буду його захищати”

Сьогодні я їхав маршруткою з Хуторівки на Виговського. На одній з зупинок люди на вулиці заходили всередину, а люди з маршрутки виходили назовні. Все було як завжди. Отож, водій відчинив задні двері, одна людина вийшла, і тут водій швидко зачинив двері. Він побачив дудуся-пільговика, який хотів зайти через задні двері. Але з салону через задні двері виходила жінка, і він майже прищемив їй носа – бракувало буквально чверть секунди. Вона не вийшла (двері зачинилися перед її носом), і тому почала вимагати відкрити двері. Водій відкрив, вона вийшла, водій швидко закрив двері – тепер вже перед носом дідуся. Той почав грюкати у двері. Люди в салоні почали обурюватися. Водій відкрив двері, дідусь зайшов і вигукнув кілька проклять на адресу водія. Секунд 10-15 вони обмінювалися погрозами, потім обоє заспокоїлися. Через хвилину водій сказав, що пільговики мають заходити через передні двері і показувати посвідчення у розгорнутому вигляді. Continue reading

Медицина у Львові, яка вона є…

Portrait of a doctor with two of her co-workers talking with a patient in the background

Чи довго чекати на нову і кращу медицину? Знає тільки Бог

Наша маленька дитина покашлювала, отож ми прийшли на прийом до дитячого лікаря. Взагалі у нас є “свій” лікар – тобто, лікар, яка відповідає за нашу вулицю. Але в той день вона була зайнята – принаймні, вона так пояснила. Зайнята подаванням звітів. “Я сьогодні не працюю, я подаю звіти”. Отож, наша лікар подавала звіти. Цілий день. Щоправда, потім я своїми очима бачив, як вона пішла додому – о 13-ій годині. Continue reading

Куди і чому рухається сучасна молодь Галичини?

Фото з інтернету

Зараз цікава тенденція серед молоді – релігія (та чи інша) мало її, молодь, цікавить. Молоді активні люди шукають себе в чому завгодно – самореалізації, мистецтві, філософії, громадській чи політичній діяльності, бізнесі, науці, розвагах… І з кожним роком тенденція все сильніша – активну і креативну молодь однаково не хвилює ані католицизм, ані протестантизм, не кажучи вже православ’я… Світоглядно вони вибирають постмодернізм/релятивізм/агностицизм/атеїзм і т.д. (Звичайно, УГКЦ веде певну роботу з молоддю, але докорінно ситуацію це не переламує)

Continue reading

О Львове и украинском языке. Виктория Волошина

Львів. Вигляд з костелу Ольги і Єлизавети

Львів. Вигляд з костелу Ольги і Єлизавети

Цей пост з фейсбуку я вирішив опублікувати тому, що він стосується і Львова, і української мови. Досить цікавим є досвід людей, які переїхали з російськомовних регіонів до Львова. Цей пост прошу не розцінювати у контексті мовних вакханалій, які маємо сьогодні, а швидше позачасово – у контексті мови та ідентичності як такої.  Це хороший приклад, як люди можуть нормально і спокійно обговорювати мовні питання. Насолоджуйтеся.

Вікторія Волошина

Так странно.
Сколько бы я ни практиковала украинский, он не становится для меня “родным” языком.
Я могу любить его, я могу читать на нем книги, учить ему своих детей, иногда – даже могу писать или вести разговоры на нем на несложные темы с другими людьми.
Но это все еще не тот язык на котором я думаю и чувствую. Не тот язык, которым я выражаю самое важное про себя, на котором я могу учиться и понимать какие-то новые или сложные сущности.
Наверное, последний период был (и есть) самым насыщенным для меня в плане использования украинского. Так много и часто я еще никогда им не пользовалась, как сейчас. И никогда не чувствовала себя такой пустой и незамысловатой девочкой: мне не хватает украинского чтобы в полной мере выразить себя через него.
И никогда я еще не чувствовала свой русский таким чужеродным. Для большинства людей, среди которых я сейчас живу, это не русский, а именно российский язык. И я, наверное, понимаю этих людей.
Continue reading

Іван Франко і Львів

Пам'ятник Івану Франку у Львові

Пам’ятник Івану Франку у Львові

Іван Франко народився не у Львові, а в селі Нагуєвичі біля Дрогобича. Проте, без сумніву, Франко — один з найвидатніших львів’ян. Тут він прожив 40 років із 60, які відміряло йому провидіння.

Іван Франко — людина, яка “зробила себе самого”. Син простого сільського коваля Якова Франка. Коли пройдуть роки, і молодий доктор філософії Франко відвідуватиме рідне село, його односельчани звертатимуться до нього на “Ви”.

Що поєднує цього великого українця і столицю Галичини? Насамперед, тут Франко жив, навчався і працював. Після одноповерхового Дрогобича Львів для Івана Франка здавався мегаполісом — тут жило близько 200 тисяч осіб, і на вулицях можна було чути німецьку, польську, українську та ідиш. Львів тоді називали “Вавилоном” або “маленьким Парижем”. Continue reading