Згадую. Порівнюю. Шукаю змін

“Згадую. Порівнюю. Шукаю змін. Бо ж усе відбувалося заради них. Так, тоді все починалося з того, що ми відстоювали євроінтеграційні орієнтири. І що?
Сьогодні я маю біометричний паспорт і можу безпроблемно перетинати кордон. А ще? Чи можна якось виміряти відсоток тих, хто відступив від корупції? Скільки людей присягнули собі бути чесними тоді, коли ніхто цього не бачить? Чесними – перед власною совістю і перед Богом?

Continue reading

Advertisements

Чому добрий Порошенко стає злим Януковичем?

Порошенко П.О. (фото з інтернету)

Порошенко П.О. (фото з інтернету)

У заголовку, звісно, іронія. Я не вважаю першого добрим, а другого злим. Але суть питання можна звести до такого: чому ми обираємо людей, які обіцяють нам демократію, але потім роблять авторитаризм?

Річ у політичній культурі. Наші політики просто не вміють (і не хочуть) інакше. Всі вони зіпсовані авторитаристи. Ну або дуже м’які ліберали. У нашій країні просто нема іншої філософії, культури мислення. Суспільство не продукує нову політику і нових політиків. Нема запиту на щось краще. Все, що ми знаємо – це “спочатку все має стати моє, а потім я поділю чесно”. Continue reading

Про Бандеру и бандеровцев. Дмитрий Бинцаровский

В первые годы независимости «бандеровцами» называли правых радикалов. Не помню, чтобы даже членов Народного Руха называли «бандеровцами».

Потом «бандеровцами» многие начали называть всех жителей Галиции (таких, как я, например). Потом – всей Западной Украины.

А сейчас путинская пропаганда, вещающая о захвате власти «бандеровцами», фактически провозгласила «бандеровцами» большинство украинцев, так или иначе поддерживающих Майдан.

Многие украинцы вполне нормально относятся к тому, что их теперь так называют. Некоторые уже даже гордятся. Я не скажу, что мне это нравится.

И дело даже не в идеологии Бандеры. Дело в том, что Степан Бандера – фигура несоизмеримо меньшего масштаба и таланта, чем Хмельницкий, Мазепа, Шевченко, Франко, Грушевский и множество других украинцев 17-20 веков, не говоря уже о более древних временах (о которых мы знаем меньше). Когда в конкурсе «Великие украинцы», по некоторым данным, побеждал Бандера, я не мог этого понять. По-моему, это было возможно только из-за «протестного», «анти-российского» настроя. С именем Бандеры связано не столько какое-то положительное содержание «украинского», сколько отвержение «российского».

Второй Майдан был концом украинского провинциализма. После него украинцам уже ничего доказывать не надо. Уже точно нет никакого смысла строить свою идентичность на противопоставлении с Россией или с кем-то другим. Майдан имел положительное, освободительное содержание. Он не был анти-российским (по крайней мере, до оккупации Крыма). Когда российская пропаганда называет всех сторонников Майдана «бандеровцами», она не только играет на чувствах «анти-бандеровцев», но и загоняет самих сторонников Майдана в исторические рамки, в которых им уже должно быть тесно и неуютно. Майдан значительно перерос “бандеровщину”, как бы кто к ней ни относился. В общем, надо искать каких-то других героев, вокруг которых строить украинскую идентичность.

 

 

Ющенко. Думки наніч

Ющенко В.А. до отруєння

Ющенко В.А. до отруєння

Мені чомусь наніч подумалося про Ющенка. Особа в Україні колись легендарна, сьогодні майже забута. Зараз вже і про Януковича рідко згадують, не те що про Віктора Андрійовича.

А коли був рік 2004-ий я навчався на другому курсі. І прекрасно пам’ятаю, як все було. Принаймні, як нам, молодим, все видавалося.

Все помаранчеве, “ющенківське” нам, студентам у Львові, видавалося правильним, святим. Ющенко для нас був “свій” кандидат. Тому що розмовляв українською. Тому що ніби хотів у Європу. І ще чомусь. Але точно чому вже ніхто не знав. Continue reading

Патерналізм як корінь (майже) всіх бід українського суспільства

Хоча багато українців щиро вірять, що всі біди в Україні або занесені зовні, або від своїх внутрішніх олігархів, я думаю, біда насправді в іншому. Але про все за-порядком.

Звідки беруться ідеї про Третій, Четвертий, Сто Четвертий Майдани? Від логіки “хороший гетьман-поганий гетьман”. Ми обираємо гетьманів (абсолютно не вникаючи як взагалі працює держава, як розподіляється влада, як наповнюється бюджет, як зробити освіту якісною, а армію і поліцію професійною), потім на них нарікаємо, потім скидаємо, потім знову обираємо, потім самі ж і скидаємо. Частина українців досі вірять, що якщо скинути гетьмана ще раз і поставити (кого?!) когось іншого, то все стане краще. Continue reading

Третьомайданникам присвячую

140205001_besporyadki-na-GrushevskogoЯк сказав один мій знайомий, раніше відбувалася поляризація на Захід-Схід, Європа-Росія, помаранчеві-блакитні. Зараз на будувати і реформувати з одного боку, і влаштовувати треті майдани, “знищувати цей злочинний режим” і все таке з іншого.

Моя думка.
Окрім гарячого серця ще дуже корисно мати холодний розум. Розігнати “злочинний режим” можна, але для цього треба покласти голови кількох сотень чи тисяч українців. А якщо країна розділиться навпіл – буде справжня громадянська війна. А збоку – дружня Росія з мирними танками, завжди готова допомогти. Ну, окупувати пів країни років так на 40, десь як Східну Німеччину. Захищати російськомовних. Continue reading

1 000 000 лайків і все буде добре

Збираємо лайки! Поширюємо!

Збираємо лайки! Поширюємо!

Хтось колись казав, що революції/перевороти в деяких країнах відбулися саме завдяки соцмережам. Мовляв, люди в соцмережах домовилися вийти там-то і тоді-то і побороли злий режим. В Україні, на приклад, два роки тому Мустафа Найєм закликав всіх вийти на Майдан після побиття студентів спецназівцями. Звісно, не лише тому, але люди вийшли, почався Майдан, режим побороли, відбулися вибори, Найєм, до речі, став депутатом.

Але є зворотня сторона медалі. Коли людям фейсбук створює майданчик для ілюзорної діяльності, псевдозаміною дійсності, фейковою боротьбою.

Сотні і тисячі фейсбук-активістів поширюють відверту маячню і чекають (чи не чекають?) що країна зміниться. Особливо мене веселять пости а-ля “Якщо я назбираю 1 000 000 лайків – піду у відставку” з фото чинного Прем’єра. Звісно, саме фото і пост до нього змейкали його недруги. Незалежно від свого ставлення до цього політика (а воно радше негативне, ніж позитивне) скажу, що така діяльність працює на Арсенія Петровича, а не проти нього. Чому? А тому, що йому від Ваших лайків не тепло і не холодно, але навіть трошки тепло – у тому відношенні, що у людей створюється враження, що вони патріотично борються з владою-демоном. Continue reading

2 роки

2 роки тому. Спочатку – снайпери, Беркут, розстріли, “Небесна сотня”. Втеча Януковича. Камаз доларів.Потім – анексія Криму, війна на Сході. Вибори Президента. Вибори до Парламенту. Вибори до місцевих рад. Мобілізація. Фронт. Більше двох тисяч солдат та офіцерів, що загинули. Розчарування. Європа. Теракти у Парижі. Пропаганда російського телебаченя. Радикалізація суспільства. Правий сектор. Портрет Бандери у кабінеті міського голові… Continue reading

Вечір з Володимиром Соловйовим

imagesПодивився політичне ток-шоу “Вечір” на “Планеті РТР”.

Дізнався:
– Якщо Україна почне війну з придністовям, до братські ДНР-ЛНР прийдуть їм на допомогу.
– Американці вирішують, хто буде Президентом України. Порошенко орієнтується на одних американів, а Наливайченко (агент ЦРУ) – на інших
– Ополченці захищають свої доми від карателів
– Україна хоче заморити голодом людей в Донецьку, але братня Росія їм допоможе, що честь рублем не вимірюється
– Саакашвілі – губернатор Одеської губернії
– Люди в ДНР-ЛНР зараз хочуть миру і завжди хотіли миру
– Вся важка техніка в ДНР-ЛНР була залишена українською армією, коли вона втікала від ополченців
– Убивці українського патріота Бузини – вихованці цієї влади
– Україна досі живе за рахунок радянських ресурсів
– Якщо в Україні виключити телевізор на 2 тижні українці стануть нормальними
– По майдану Незалежності ходять люди, озброєні автоматами
– Україна – чорна діра Європи
– України не мало бути, її зробили комуністи
– Росія дуже страждає через те, що допомагає іншим
– Китай і Індія підтримують Росію. Китай з Росією намагається зупинити війну на Донбасі
– Українська влада – послідовники Бандери і Шухевича
– В Україні обмежене число бандерівців і фашистів
– В українську армію потрапили хлопці, які не мали 200 доларів, щоб відкупитися
– В Україні убивають, тому що деякі люди розмовляють іншою мовою
– Українська влада б’є по голові підприємців

Всі ці фрази приведені більш-менш дослівно.

Все тут влаштовано так, щоб останнє слово залишалося за «своїми». «Чужі» потрібні тільки для того, щоб відтіняти «свою» точку зору, щоб робити її більш опуклою, вистражданою; гості з України допомагають організаторам шоу створити видимість суперечки, поставити ось цю галочку – у нас же були дві сторони! У нас не тупа одностороння пропаганда! А те, що в цій імітації все влаштовано так, щоб домінувала і перемагала точка зору російської сторони, про це глядачеві замислюватися зовсім не обов’язково. Він повинен винести з цієї дискусії чергове підтвердження правильності «нашої» точки зору в абсолютній впевненості, що порівняв її з точкою зору опонента.

“Радіо Свобода” про це пишеш тут.

Маленькі перемоги Майдану

Можна довго і нудно сперечатися – оправдала себе нова “єврореволюція” чи ні. 104 особи загинуло на Майдані, щодня гинуть українські військові, нацгвардійці, мирні жителі… Українська економіка зазнала сильного удару, долар і євро стали значно дорожчі, ціни зростають щодня.

Але є і маленькі пермоги. Про одну з них коротенько напишу. Перші особи держави мають вигляд гідних людей. Все таки, Порошенко і Яценюк вільно спілкуються англійською, тямлять і в економіці, і в міжнародних відносинах. Вчора був розширений круглий стіл за участю Президента, Прем’єр-міністра, міністрів, голова Верховної Ради, очільників НБУ, армії, нацгвардії. Перші особи держави зібралися, щоб обговорити стан справ в Україні. Вони  не сварилися, не ображали один одного, як було в часи Ющенка-Тимошенко. Вони сиділи поруч і разом думали, що робити.

Я далекий до думки, що більшість з них глибоко люблять власний народ. Думаю, що політики завжди політики – дбають про власний гаманець та власну славу. Думають про вибори. Але крок вперед країна точно зробила. Зрештою, те, що у нас є принаймні дві або три провладін партії теж крок вперед. Отже, монополізації влади не буде. Принаймні, поки що…

С.Ч.