Білорусь сьогодні – державний терор

Можна любити Росію, ЄС чи Америку, Китай чи Парагвай, одну мову чи іншу, планову економіку чи вільний ринок… Можна казати про асфальтовані дороги чи державні заводи-гіганти.

Але.

9 серпня у Білорусі відбулися чергові вибори Президента. Виборам передували такі події:
– Вся влада остаточно сконцентрована у однієї людини – Олександра Григоровича Лукашенка; він керує всією країною, всі гілки влади йому підпорядковуються; в країні нема опозиції, справжнього парламенту, незалежної преси;
– Опозиціонери, які становили реальну загрозу для режиму або зникли безвісти (ймовірно, убиті), або у в’язницях, або втекли на Захід;
– Лукашенко утримує свою владу, спираючись на МВД, КДБ і армію (а ще – слухняних суддей, слухняних мерів, слухняні ЦВК, ТВК і ДВК);
– За всіма ознаками зараз в країні державний терор, Білорусь – поліційна держава, де владу мають ті, хто мають автомати;

За всіма ознаками Лукашенко програв вибори, його підтримували в основному лише частина людей старшого віку, деякі бюджетнинки і деякі селяни; в цілому у Лукашенка нема базового електорату чи сильної підтримки в жодному регіоні; його не підтримує ані більшість робітників, ані більшість селян, ані більшість пенсіонерів; єдина група, яка його підтримує – це армія, міліція і КДБ. Continue reading →

   Останні кілька днів багато тисяч релігійних людей Львова та околиць простоюють по кілька годин у довжелезній черзі лише заради того, щоб подивитися на хустину, якою буцімто витер своє обличчя Ісус Христос.

Трохи спостерігав за людьми. Штовханина в черзі, образи. Деякі чоловіки перелазили турнікети. Порядок забезпечували два десятки міліціонерів.

Навіть якщо припустити, що хустина саме та, і збереглася вона чудесним чином ці дві тисячі років, не можу збагнути навіщо на неї дивитися. На жаль, католицизм то тут, то там використовує такі штучки, щоб регулярно підігрівати інтерес вірян до релії. Мені по-справжньому шкода українців, які, замість того, щоб відкрити вдома Біблію та й почитати хоч раз в житті Євангелії, беруть участь в явно нехристиянських за своєю суттю подіях.

Сергій ЧЕПАРА

У моєму рідному місті живе чоловік, який пропрацював у міліції все життя. Всі у містечку знають його як чесну і порядну людину – чоловік, батько, хороший сусід… Вони з дружиною виховали трьох дочок. Підстарша пішла стопами батька – після закінчення інституту МВС працює у місцевому відділені старшим лейтенантом, не бере хабарів, не викручує людям руки, не обманює…

Чому я це пишу? Я теж дуже обурений діями окремих міліціонерів. Бити мирних людей – справа негідна. Брати хабарі, обманювати та чинити насильство неприпустимо з моральної і правової точок зору. Покривати злочини, співпрацювати з мафією – аморально. Бог судитиме їх останнього дня. Я міг би написати багато-багато речень про це… Continue reading →