Я побував у музеї-архіві преси Вахтанга Кіпіані!

Побувати мріяв давно, але не випадало нагоди. Нарешті зміг. Вахтанг заснував музей-архів кілька років тому. В ньому зберігається велика кількість книг, газет і журналів різної тематики. Деякі книги надруковані у 20-30-их роках. Є багато газет і журналів, надрукованих українцями у США та Канаді. Особливу увагу приділено ОУН, УПА, Степану Бандері та подібному до цього. Є релігійна література – молитовники, катехизиси.

На жаль, сам Вахтанг Кіпіані не зміг провести для мене екскурсію, це зробила його помічниця Ірина.

Continue reading →

1.  Львівській Опері вже 116 років. Побудували її у далекому 1900-у році, коли у Львові правили австрійці. Архітектор – Зиґмунд Ґорґолевський. Кажуть, за кілька років після побудови фундамент будівлі почав тріщати, і архітектор так розхвилювався, що помер. Так це чи ні, але фактом є те, що похований він у Львові на Личаківському кладовищі. До речі, Львівська Опера вважається одною з кращих у Європі. І стоїть досі.

Continue reading →

Святослав Вакарчук

У цьому пості аналізую виступ Святослава Вакарчука у Львові, навколо якого розгорілися суперечки. Деякі звинувачують Святослава у лже-патріотизмі, незнанні історії, а деякі навіть у нацизмі. Отож, що насправді сказав Вакарчук-молодший і як це сприймати.

«Я не дуже добре, але особисто знав Сашка і пам’ятаю, яка він світла та інтелектуально широка людина. Мені особисто сьогодні не вистачає саме таких людей.

Я хотів би звернутись через вас, журналістів, до ширшої аудиторії політиків і всіх громадян. Ми вже 25 років будуємо державу, але весь цей час сперечаємось, що таке Україна і хто такий українець. Як в ХХІ столітті означити це поняття?

Хтось скаже, що той, хто ідентифікує себе українцем, той і має право так себе називати. Добре, але якщо інші не хочуть тебе таким ідентифікувати?  Якщо ти не народився тут, маєш інший паспорт, або говориш із акцентом? Хто визначає, хто з нас українець, хто – ні?

[Вакарчук піднімає дуже важливу тему – якщо людина живе в Україні, але не громадянин? або громадянин, але не розмовляє вільно українською мовою? хто вона тоді?] Continue reading →

Мене не перестають дивувати українці. Шість разів вони обирають владу на всенародному голосуванні і кожного разу вони люто ненавидять тих, кого обрали.

У 1991 році 15 мільйонів обрали Кравчука, у 1994 Кучму 14 мільйонів. У 1999-у за Кучму проголосувало майже 16 мільйонів, а у 2004 після помаранчевої революції 15 мільйонів сказали Ющенку “так”. Потім, у 2010 році Янукович набрав 12 мільйонів, у 2013-у році почався Майднан, Янукович втік в Росію, народ обрав нового гетьмана – Порошенка. За нього в 2014 році проголосувало майже 10 мільйонів. Continue reading →

16 січня 2013 року я надіслав лист 33-ом народним депутатам України – здебільшого керівникам всіх фракцій і їх заступниками, голові Верховної Ради України, його заступникам, деяким народним депутатам, зокрема, Миколі Княжицькому, Олесю Донію, Миколі Томенку, Анатолію Гриценку, Степану Курпілю, В’ячеславу Кириленку, Віталію Кличку та іншим улюбленцям західних і центральних українців.

Мені було, з одного боку, цікаво, чи наші шановні обранці перевіряють свою офіційну електронну пошту на сервері Ради, а з іншого хотів висловити свої думки про Україну.

7 березня 2013 року (через 50 днів) я отримав єдину відповідь від голови ВО “Свободи” Тягнибока Олега Ярославовича: “Дякую за інформацію. З повагою Тягнибок О.Я.”. Ну що ж, це краще, ніж взагалі нічого. Щоправда, мій лист – це не зовсім інформація… А що Ви думаєте про ідею писати громадянам листи народним депутатам чи керівникам відомств? Дуже наївно? Чи спроба хоча б якось побудувати діалог з владою?

Шановний (ім’я, по-батькові)!

Вам пише виборець, громадянин України з міста Сколе Львівської області. Все своє свідоме життя я активно стежу за подіями в нашій державі, беру участь у виборах. Деякі речі мене відверто турбують, тому я вирішив поділитися з Вами своїми міркуваннями про них. Continue reading →