1. Попри те що в цілому я трохи більше сипматизую опозиції, ніж владі, я все таки гадаю, що сьогоднішні події не можна розглядати виключно як війну народу з владою чи влади з народом. В Україні живуть багатьо мільйнів людей, які підтримують цей рижим. Часто це люди, які не маєть жодного прямого стосунку до Президента, Прем’єра чи олігархів, а середні робітники, службовці, студенти різних міст України. Хто вони, чому так думають, що їх мотивує – це важливі запитання, але відповіді на них не змінять факту існування сильної підтримки партії влади на півдні і сході країни.
2. Сьогоднішні події це не війна добра і зла. Опозиція не є абсолютним добром, влада – абсолютним злом. Можливо, лідери опозиції дещо демократичніші чи дещо ліберальніші, але і ті, і інші зіпсовані гріхом. Хтось зіпсований більше, хтось менше, але я не думаю, що Бог на боці однієї сторін. Я думаю, що Бог на Своєму боці, а кожна людина може або перейти на бік Бога (через віру в Ісуса Христа) або не перейти. Бог не підтримує жодні політичні партії, а просто засуджує гріх всіх людей, незалежно від того, демократи вони чи республіканці, ліберали чи консерватори, націоналісти чи комуністи. Я маю деякі політичні симпатії (поважаю деяких політиків та громадських діячів), але добре знаю, що жоден з них не є і не може бути спасителем України – ні в політичному, ні в духовному сенсі. Я хочу бачити Президентом України мудрого і поміркованого чоловіка, який має достатньо зрілості і досвіду, щоб керувати 47-ма мільйонами громадян. Але я знаю, що навіть якщо Президентом стане найкращий (в чому глибоко сумніваюся) – навіть він не буде повністю вільний від марнослав’я, зажерливості чи інших моральних вад. Continue reading →