Дух і літера

Сергій ЧЕПАРА

У християнстві не рідко можна почути про так зване протистояння – Дух Святий (життя по духу, духовні відчуття) vs. Писання (знання, розуміння, користування розумом, логікою, герменевтикою).

Проте насправді на який бік не став би християнин – все одно програє. Річ у тім, що Дух Святий і Писання не є полюсами дуалізму. Дух Святий є Особою Божества, джерело і початок будь-якої духовності. Дух Святий є Автором Писання – кожне слово в ньому від Буття до Одкровення є надхнене Ним.

Неправильно в цьому випадку шукати баланс, рівновагу, оскільки Дух Святий наколи не свідчить проти Свого Слова, а Його Слово ніколи не навчає проти дії Духа Святого. Рівновага можлива між різними силовими відомствами, наприклад КДБ та МВС СРСР. Ці відомства мали величезні фінансові, технічні та людські ресурси і часто суперничали одне з одним. Рівновага можлива у світовій політиці – США, ЄС, Росія, Китай і так далі – кожна з країн має власні політичні і економічні цілі і тому часто грає одна проти одної.

Але Бог ніколи не є Сам проти Себе чи проти Свого Слова. Бог однаково хоче, щоб ми ходили по Духу (Галатам 5:16), і щоб ми досліджували Писання (Псалом 1, 118). Вибирати щось одне так само нерозумно, як вибирати тільки сіль, або тільки цукор – власне, у приготуванні їжі потрібне і те, і інше. На жаль багато християн впадають у нездорові крайнощі – одні ведені “духом” заперечують християнські фундаментальні біблійні істини, інші ж відціджують комара, верблюда ковтають, тобто зосереджуються на мікроскопічних детальках Біблії, але повністю ігнорують Боже керівництво у власному житті, зводячи особисте християнство до системи “знання-застосування” (що не зовсім так).

Нехай Бог дасть кожному з нас мудрість ходити по Духу і досліджувати Писання. Завжди потрібне і те, і інше.

Як церкви стають закритими в собі спільнотами або чому Богу потрібні нові церкви

Церква. Постороннім вхід заборонено?

Церква. Постороннім вхід заборонено?

Людям подобається, як йдуть справи, їм дуже комфортно і вони нічого не хочуть змінювати.
Джек Еггар, “Пробудження церкви”

Сергій ЧЕПАРА

“Якби Бог відкрив мені справжній стан сучасного євангельського християнства, то я б ніколи не став християнином” – ці слова мені доводилося чути кілька разів, і здається, щось подібне зараз можу сказати і я сам. Мабуть, Бог спеціально заплющує очі молодого християнина, щоб він не втік з християнства, а розплющує поступово тільки тоді, коли той трохи зміцніє і буде готовий бачити все, як воно є.

Бог спас мене через служіння американської місії Кемпус Крусейд в Україні. Кілька років Бог навчав мене Біблії через американського місіонера з штату Техас. Завдяки “західному фактору” я став більш-менш зрілим християнином, навчився читати і любити Біблію, дружити з різними християнами. Якось від одної панночки почув – “Я не можу залишатися у нас у церкві. Проповіді про одне і те саме, мене це не будує. Я пішла в місіонерську церкву і росту там духовно”. Ще тоді, пам’ятаю, осудив її тоді в своєму серці, а вже зараз… думаю майже те саме. Continue reading

Цитата

Пастух приглядує за овечками, турбується про них, годує їх, скеровує і захищає – такі обов’язки кожного служителя.

Небіблійний нахил євангельських християн проявляється в наступному:
1. Надто велика довіра до людського розуму – відповідно, брак уваги до Божого  одкровення в Писанні.
2. Надто велика увага до потреб людини, що нею і визначаються, – відповідно, мало уваги до Божого визначення людських потреб.
3. Надто велика увага до світського і, відповідно, мала до духовного.
4. Надто велика увага до тимчасового і, відповідно, недооцінка вічного.
5. Надто велика увага до сучасного суспільства і, відповідно, недооцінка Біблії.

Оскільки ці тенденції набирають силу, церкві загрожує ототожнення християнства з релігією та “ходінням в церкву” зі спасінням.

Річард Л. Мейх’ю, “Повертаючись до пасторського служіння”

*** ***

Життя і служіння пастора знаходяться в прямій залежності з його уявленням про Бога.

Якщо пастух не годує своє стадо, в нього незабаром не залишиться овечок. Овечки або втечуть від нього, або помруть з голоду.

… Бути пастирем – не означає слідкувати за стадом здалека.

Джон Мак-Артур, “Яким має бути пастор і як він має себе вести”

***  ***

Сім типів служіння, через які пастор може реалізувати завдання церкви: служіння Слова, служіння спілкування, служіння вечері Господньої, служіння молитви, служіння благовістя, місіонерське служіння і служіння міжцерквоного спілкування.

Алекс Д. Монтойя, “Біблійний підхід до пасторського служіння”