Медицина у Львові, яка вона є…

Portrait of a doctor with two of her co-workers talking with a patient in the background

Чи довго чекати на нову і кращу медицину? Знає тільки Бог

Наша маленька дитина покашлювала, отож ми прийшли на прийом до дитячого лікаря. Взагалі у нас є “свій” лікар – тобто, лікар, яка відповідає за нашу вулицю. Але в той день вона була зайнята – принаймні, вона так пояснила. Зайнята подаванням звітів. “Я сьогодні не працюю, я подаю звіти”. Отож, наша лікар подавала звіти. Цілий день. Щоправда, потім я своїми очима бачив, як вона пішла додому – о 13-ій годині. Continue reading

Подорож в країну Навпаки

Сергій ЧЕПАРА
Присвячую Пенсійному фонду України

Один з моїх улюблених письменників – Василь Симоненко. Його вірш “Ти знаєш, що ти – людина?” я знаю на пам’ять з п’яти років. Крім того люблю перечитувати його громадянську і інтимну лірику, казки у віршах “Цар Плаксій та Лоскотон”, “Подорож в країну навпаки”. Остання казка для мене дуже близька. Не знаю, вкладав якийсь глибокий зміст поет в свою казку чи просто написав вірш для малечі, але для мене вона, казка, щось дуже-дуже нагадує…

“… Є чудна одна земля —
Там ні дня нема, ні ночі,
Кожен робить там, що схоче…»
Continue reading

Чи повинен християнин платити податки?

Якби Ісус Христос не сказав Свою єдиноправильну думку – ми могли б погратися у “єдність у різноманітті”. Мовляв, різні вчителі Біблії думають по-різному. Ми не можемо бути категоричні. Головне – любов.

Але Ісус сказав.
Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?  А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте? Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.
(Матвія 22:17-21) Continue reading

Мовне питання і три квадратні метри

Працюючи в торгівлі починаю по-новому осмислювати дійсність. В санаторії, де ми торгуємо, продають багато різного краму. Продавців так багато, що в не-сезон їх майже більше, ніж тих, хто відпочиває. Здебільшого, продають місцеві, закарпатські, і лише зрідка зі Львова.

В один із днів, коли я розклав товар, став свідком такої сцени: дві продавчині ніяк не могли розібратися де чиє місце. Оскільки місце – ключове питання в торгівлі, то зчепилися не на жарт. В процесі гарячої дискусії стало очевидно, що “Маша” орендує 3 метри, а займає 5, її сусідка десь так само робить, а “Наташа” зі своїми “законними трьома” не має де стати. “Маша” розклала два великі столи і не пускала на хороше місце “Наташу”. Я ось про що подумав: скільки би проблем не виникло, якби всі займали ті метри, за які вони платять по договору. Те, що українці не звикли жити за правилами – платити податки, наприклад, є основною проблемою країни. Той, хто живе за правилами, ніколи не обере того, хто не живе – в парламент, не пустить в уряд і так далі. А якщо і обере чи пустить – то не дозволить йому робити неправильні речі надто довго. Я слухаю людей і вже стомився від них: всі біди від поганої влади, а ми, прості люди, тут взагалі ні при чому…

Час розмовляти на суахілі

Про мови.
Політики можуть сміливо друкувати книжку “1001 спосіб розколоти державу”. Зрештою, така може існувати як таємна інструкція. Можна подумати, що більшість депутатів дуже стурбовані вживанням української, російської чи суахілі в Україні. Якби провладна партія хотіла ввести другу державну – давно б це зробила. Але вибори наближаються, і треба якось рейтинги піднімати – інакше не проголосують навіть на рідному сході країні.

Моя особиста думка така: регіональні мови можливі (навіть бажані) в федеративній державі. А Україна могла б бути федерацією, якщо б це грамотно організувати. Галичина, Закарпаття, Волинь, Наддніпрянщина, Донбас та Таврія дійсно різні – то може варто утворити федеральні землі? Нехай собі і балакають на сході російською. А взагалі я вважаю, що краще популяризувати європейські мови, особливо потрібно ретельно вивчати англійську мову в середніх школах.