Дайте людям час

Дайте людям час. Мені було потрібно три роки постійної роботи, розмірковувань і дискусій, щоб прийти до того, що я зараз маю; як же може проста людина, що не тямить в тих питаннях, пройти цю дистанцію за три місяці? Не думайте, що зловживання зникнуть разом зі зниженням обєктів, з допомогою яких ці словживання відбувалися. Мужчини можуть грішити з жінками і вином. Чи повинні ми, знаючи це, заборонити вино і знищити жінок? Люди поклонялися сонцю, місяцю і зіркам. Чи повинні ми зірвати їх з небес? Подібні дії свідчать про недостатню довіру Богу. Гляньте, як багато Він зміг зробити через мене, хоча я всього лиш молився і проповідував. Все, що відбувалося, стало можливим лише завдяки Його Слову…

Мартін Лютер

Галицький католицизм сьогодні

Сергій ЧЕПАРА

Написати цей пост мене спонукало постійне зростання толерантності з боку євангельського християнства до католицизму. Одразу скажу дві важливі речі: по-перше, я народився і виховувався як католик, ходив до грекокатолицького храму, вивчав у школі католицький катехизм, моєю першою Біблією було Римське Святе Письмо. Я ходив до сповіді, приймав причастя. Про католицизм я знаю не зі слухів, а з власного досвіду. Я був католиком 19 років. По-друге, я чітко усвідомлюю, що завжди є різниця (часом навіть прірва) між академічним католицизмом та практичним, народним, провінційним. Іншими словами, академічний католицизм може істотно відрізнятися від вірувань пересічних католиків у галицькому селі чи містечку, і часто істотно відрізняється.

Чи є католицизм християнством? На це питання я шукаю відповідь рівно стільки, скільки я увірував в Ісуса Христа як свого Спасителя та пізнав Бога особисто – з 2004 року. І поки що я не знаю. В протестантизмі не бракує тих, які вважають католицизм породженям пекла, адже “всі папи були антихристами”, так і тих, які вважають католиків щирими братами, а “католицизм має свої проблеми, а протестантизм свої. не нам судити”.

Попри те я вірю, що Бог закликає любити правду. Власне, все життя християнина, який вірний Богу та євангельській істині має бути поклонінням, а поклонятися треба “в дусі й правді” (Ів. 4:24). Іншими словами, будь-яка фальш, єресь, брехня, напівправда, ошуканство, хиба, неправда, омана є гріхом, який розділяє нас з Богом і унеможливлює істинне поклоніння.

Отож у своїх міркуваннях я описуватиму не католицизм середньовіччя, не особистості Августина, Бернарда чи Томи Аквінського. Я писатиму не про Польщу, Італію чи Францію, адже я там не був.  Я писатиму про католицьку Галичину 1990-их і 2000-их, Галичину, яку я знаю, де живуть мої батьки, мої родичі, друзі однокласники, однокурсники, знайомі. Я десятки разів спілкувався на духовні теми з відвідувачами католицьких храмів. Я знаю їх світогляд, традиції, переконання. Continue reading

Провидіння. Р.Ч.Спрол

31794_1600x1200-wallpaper-cb1297362331З книги “Основні істини християнської віри” Р.Ч.Спрола

Найбільше місто  Роуд-Айленду має назву Провіденс (провидіння — прим. перекладача). В цьому є щось незвичайне. Назва міста свідчить про глибоку різницю в способах мислення попередніх поколінь та нашого сучасного суспільства. Хто сьогодні дав би місту таку назву? Саме слово видається старомодним та архаїчним.

Гортаючи писання християн попередніх століть, я вражаюся тим, скільки разів там згадується Боже провидіння. Видається, що до початку ХХ століття християни глибше,  відчували роль провидіння Бога, ніж ми відчуваємо сьогодні. Наше покоління зазнало впливу духу натуралізму, за яким всі події у світі визначаються незалежними природними силами.

Основне значення слова провидіння –“ передбачення”. У такому вигляді воно не здатне виразити глибокого значення доктрини провидіння, яка вчить нас, що Бог — не просто споглядач людських діянь. Це вчення означає значно більше, ніж просте посилання на Його передбачення. Continue reading

Людина – бог? або я-бог в кожному з нас…

Сергій ЧЕПАРА

Я нещодавно розмірковував про християнське життя. Про стосунки з Богом. Коли вони правильні, і коли “щось не так”… Як побачити, що у твоїх стосунках з Богом щось не правильно? Часто це видно збоку, але не видно з середини. Людське серце обманює свого власника і може спеціально не помічати духовних проблем.

Ось висновки, до яких я прийшов:
Людина ніколи не повинна забувати, що вона не Бог. В усіх сенсах. Людина – обмежена істота, створена справжнім Богом Творцем, щоб прославляти Його. Людина слабка в усіх сенсах. Вона слабка фізично, емоційно, розумово і будь-як. Вона ніколи не рівня Богу. Єдине, що вона може (але не повинна!) стати богом у власних очах. Стати “я-богом”. Як практично це виглядатиме? Ні, людина не вимагатиме поклоніння собі буквально – час імператорів, які так робили, давно минув. Людина думатиме про себе так, ніби знає, якщо не все, то майже все, розуміє якщо не все, то майже все, може якщо не все, то дуже багато. Людина плануватиме так, ніби її життя повністю в її руках. Людина не бачитиме своїх вад (у я-бога їх не може бути). Не прислухатиметься до порад і думок інших, не рахуватиметься з їхніми інтересами… Continue reading

Західна Україна. Обличчя релігії

Сергій ЧЕПАРА

Монумент з нагоди 600-річчя міста Сколе

Монумент з нагоди 600-річчя міста Сколе

Про релігійність західної України можна книжки писати. Я ж книжки писати не буду – напишу маленький пост. Хтозна, може для багатьох українців зі сходу написане буде новим і цікавим.

Отож, на західній Україні домінує католицизм. Під західною Україною в першу чергу розумію Львівщину, Івано-Франківщину та Тернопільщину. Переважна більшість храмів тут належить греко-католицьким громадам. Вікіпедія говорить, що 97% греко-католицьких громад в Україні проживають саме в її західних областях (включаючи Закарпаття). Continue reading