Багато років тому, ще у міжвоєнній Речі Посполитій, у наших Брюховичах, що біля Львова трапилася трагедія. У ніч з 30 на 31 грудня 1931 року, якраз перед Новим Роком, в своєму домі в своєму ліжку було знайдено тіло 17-річної доньки архітектора львівського Генрика Заремби Ельжбети (Люсі) Заремби. Тіло знайшов її рідний брат Стас, син Генрика.
Архітектор Генрик Заремба був поляком, жив і творив у Львові. Він трудився у стилі модерну. Вікіпедія каже:
1909 року закінчив Львівську політехніку. 1911 року заснував власну фірму. Споруджував житлові будинки у стилі модерн протягом 1911—1914 років. Від 1908 року член Краківського технічного товариства, а від 1919 — член надзвичайний Політехнічного товариства у Львові.Член Спілки митців-декораторів у Перемишлі. Продовжив діяльність після війни. У 1930-х роках перейшов до стилістики функціоналізму. 1931 року в заміській віллі Заремби в Брюховичах під Львовом було вбито його доньку. Судова справа, на якій він виступав як свідок і потерпілий, набула значного розголосу в польській пресі, відома як «процес Ґорґонової». Згодом, самогубство вчинила дружина Заремби, а 1939 року внаслідок сходження лавини у Татрах загинув його 22-річний син, Станіслав. 1977 року вийшов фільм «Справа Ґорґонової», сюжет якої базувався на цих подіях.
Історія тут така, що Генрик Заремба мав дружину і від неї двох дітей – Ельжбету і Стаса. Дружина мала проблеми з психічним здоров’ям, тому перебувала на Кульпаркові у відомій лічниці. Сам Заремба найняв гувернантку Маргариту Горгонову, яка на той час перебувала у шлюбі з Ервіном Горгоновим. Сам Горгонов після війни мав венеричну хворобу, тому поїхав у США на лікування, а дружину Риту з сином залишив у своїх батьків у Львові. Через деякий час Рита від них з’їхала, а їхній син залишився з батьками Горгонова.
Сама Емілія Рита Іліч (до заміжжя) народилася десь на території сучасної Хорватії 7 березня 1901 року (тоді це була Австро-Угорщина, після війни Югославія). Отож, після того, як Рита пішла від батьків чоловіка, вона поневірялася, роботи і житла не мала. В такому стані до себе її запросив Генрик – у 1924 році. Він мав заміський дім у Брюховичах (кажуть, приблизна адреса зараз Незалежності, 50). Через рік у Рити і Генрика зав’язався роман. Йому було 41 рік, а їй 24 – 17 років різниці. Рита старалася бути для двох дітей Генрика як мама, тоді як справжня мама жива-живісінька лікувалася на Кульпаркові. У 1928 р. у Рити від Генрика народилася донечка – Рома (Романна), яку Генрик дуже любив. Continue reading
Моя прабабуся Францішка Бутковська, на честь якої ми назвали свою дочку була полькою і римо-католичкою. Вона народилася у місті Сколе (Австро-Угорщина) у 1886 році, де тоді мирно (або не дуже) жили поляки, українці і євреї. Тоді у Сколе вже рік діяла залізниця, до речі. Останніх (євреїв) було десь 60% населення міста. Францішка з дому мала прізвище Веселовська, а вже як вийшла заміж – Бутковська. Заміж вона вийшла за українця, що дуже не сподобалося… його братам. Ті вважали, що ніяких шлюбів з поляками і польками бути в принципі не може. І так сильно обурилися, що деякий час не розмовляли з ним. А їх було дев’ятеро: Микола, Михайло, Петро, Євстахій, Іван, Стефан, Олекса, Антін, Федір, ще й сестра Марія. Отож, всього 11 дітей було у Івана і Марії Бутковських – 10 братів і одна сестра. До речі, Марія Бутковська до заміжжя носила прізвище Бандурович.
Я просто шокований, наскільки люди мають погану пам’ять! Ніби вже проходили недавно двічі, і ні – хочемо ще разочок. Щоб потім ще і ще. І так багато разів.
Звершилося! Консул Республіки Польща видав мені той довгоочікуваний документ! Карта Поляка – ось вона, рідненька! Хочете таку?
two three dots 