Боротьба за ближніх чи за себе?

Ми з дружиною також думаємо, що сміття дуже багато, ми (всі люди) забруднюємо планету і так далі і тому подібне. Кульочки, кульочки і Грибовичі. На кожному кроці пластик, сміття, а планета то у нас одна. І ми з дружиною строхи сортуємо сміття – органіка, папір і все інше. Будемо з мішечками ходити в магазини. Це в цілому правильно – не забруднювати місто, країну, планету, де живеш ти і житимуть твої діти і онуки.

Але є одне але. Одне, але велике.

Я не великий серцезнавець. Але читаючи Біблію та спостерігаючи за людьми поступово бачу (і не тільки я це бачу), що людям властиво робити щось велике, щоб нібито ставати теж трохи великими. Continue reading

Християни, церква і політика – Сергій Терентьєв

Сергій Терентьєв

Сергій Терентьєв

Я категорично не згідний з тезою: “християни поза політикою”. Вважаю її шкідливою і неправильною. Світ створений і належить Богові і Його принципи, Божі люди повинні нести в усі сфери життя.

Але мене починає тіпати коли я бачу, як християни дозволяють політикам користатись собою. Роблячи свою роботу, дозволяють використовувати себе в агітації. Ще й сумно коли хтось задіює багатьох інших, має різні між церковні проекти, а потім починає “топити” за конкрентного кандидата. Continue reading

Про Папу Римського і Путіна – Богдан Панкевич

Папа і Путін

Святий Іван дав всім людям заповіт і приклад безстрашності перед Злом.
Якщо бачиш і розумієш, що це Зло – мусиш дієво реагувати. Він бачив порушення, які робив всесильний цар – і відкрито протестував. За що поплатився життям. Загрози в наш час менші – поплатитися можна посадою, чи матеріальними благами. Життям – лише у виключних випадках.

Чи слідує настановам Івана Хрестителя Церква, чи показує гідний приклад всім людям? Звичайно, що ні. Коли востаннє хтось бачив відкритий протест священика чи єпископа проти порушення прав конкретної людини, проти корупції чиновника, проти знущання з беззахисного? Дієвий протест, мобілізацію громади на протидію, а не бла-бла на проповіді.
Проти злочинів Гітлєра протестував лише Шептицький і окремі пастори-протестанти. Папа Римський і вся Церква мовчали.

В тій же традиції відбувся візит Путіна до Ватикану. Чи сказав Папа відкрито, публічно Путіну про недопустимість переділу кордонів, загарбання територій, військової агресії проти України? Про злочини росіян проти мирних людей в Сирії, про підтримку нищителя тисяч сірійських дітей? Про росіян – політичних в’язнів Кремля. І про українських в’язнів. Відкрито сказав, щоби весь світ почув моральну позицію Папи. Ні, офіційно ані слова.

Папа Римський вручив Путіну медаль “Ангела-Миротворця”. Таку саму медаль вручив колись інший Папа Римський Гітлєру. Кажуть, це медаль з підтекстом, бо Гітлєр погано закінчив. Але ж перед тим він погано “прикінчив” десятки мільйонів людей. То такою є мораль очільників Церкви?

Іван Хреститель був найбільшим із людей. А Церква, яка дипломатично цілується зі Злом – деградує. Тому наш орієнтир – святий Іван і Святе Письмо.
Вітаю всіх із Різдвом Івана Хрестителя, який всьому людству дав правильний моральний заповіт!

(з особистої фб-сторінки Богдана Панкевича)

#провибори #обережнополітика – Надія Гербіш

• Я християнка і довіряю Богові. Молитися за владу і діяти, виходячи зі своїх моральних принципів, вважаю своїм громадянським обов’язком.
• Я надзвичайно ціную демократію і не сприймаю власне право голосу for granted – ні як жінка, ні як громадянка. Перед минулими виборами мене не було в списках виборців, тож я виборювала (каламбур зумисний) своє право голосувати через суд. Цьогоріч теж збираюся на вибори і теж вважаю це своїм громадянським обов’язком – і вдячним привітом суфражисткам  Continue reading

“Якщо Х виграє вибори — я емігрую з країни” – Уляна Супрун

Уляна Супрун

Уляна Супрун

Коли я читаю подібну реакцію на ті чи інші соціологічні опитування або політичні прогнози, мене завжди бере злість.

Коли у 1940-і мої бабусі та дідусі емігрували з України, вони тікали від розстрілів чи у кращому випадку заслання в Сибір. Цьому передувала тривала боротьба за Українську Самостійну Соборну Державу проти найстрашніших імперій 20 століття. Боротьба, в якій загинули сотні тисяч чудових людей.

Можливість народитися в державі Україна, вирости тут, боротися за її свободу з підтримкою усієї міжнародної спільноти — це все були мрії наших предків. Мільйони українців все життя працювали, боролися й вмирали за те, щоб це стало можливим. І ми все одно знаходимо собі причини бути песимістами, опускати руки та скиглити. У кожного є право на вільне пересування і право на еміграцію в тому числі. Проблема в тому, що забагато українців ментально тікають з країни, фізично залишаючись тут і не борються за свої мрії. Continue reading

Як церкві не втратити розум за 11 днів до виборів

За 11 днів до виборів нормальна людина вже має визначитися за кого голосувати. Власне, визначитися кого (якого типу) політиків треба підтримати треба принаймні за кілька років до виборів, якщо чесно. Але зараз про інше.

Церква (як інститут/організація) не має права політизуватися. Тобто політичні погляди окремі християни можуть мати, а от церква – ні.

Чому?

Тому, що церква це об’єданні навколо Христа, а не навколо політичної ідеї чи програми. Ми маємо 39 кандидатів. Деякі технічні, деякі справжні. Деякі топові, деякі зі смішним рейтингом. Деякі праві, деякі ліві. Деякі популісти, деякі щирі. Деякі заграють з низами, інші пропонують програми. І так далі, і так далі. Continue reading

За кого голосувати адекватним людям?

За кого голосувати?

За кого голосувати?

Мене часто звинувачують в тому, що я пишу багато загальних/абстрактних/розмитих ідей про політику і вибори, але рідко говорю чітко. Так може здатися на перший погляд. Але від загального до конкретного один крок.

Отже, кілька простих принципів і переходимо до прізвищ.
1. Голосувати треба. Участь у виборах (принаймні як виборця) – це правильно, бо це вплив. Якщо Ви не підете на вибори, вони все ж таки відбудуться. Тоді просто інші люди оберуть главу держави без Вас. Continue reading

Скоро вибори! За кого голосувати?

Скоро вибори!

В 2019 році нас чекають вибори – парламентські і президентські. Звичайно, якщо влада щось не втне, і не перенесе їх на 2300-ий рік :) За кого голосувати?

Спочатку хочу сказати, що відповідальна та зріла людина має брати участь у житті своєї країни. Пасивно спостерігати, як до влади приходить аби-хто, є погано. Кожен з нас повинен в міру можливого долучатися до всього, що може – справи у садку чи школі, куди ходить дитина, ОСББ, профспілка, село чи місто, країна.

Участь у виборах – це мінімальний мінімум нашої активності. Це дуже мало, але це все ж краще, ніж повний нуль. Коли варто починати цікавитися кандидатам, партіями? Як казав мудрець матері шестимісячної дитини: “Ви запізнилися з вихованням на 6 місяців”. Я вірю, що обов’язок кожного – мати постійне зелене поняття про справи в країні. І бажано, не зелене, а трохи глибше. Якщо вмієте читати – читайте. Читайте хороші он-лайн видання – Українська правда, Новий час, Дзеркало тижня, Тиждень, Збруч і т.ін. Навчіться розрізняти хороші ЗМІ від поганих. Звертайте увагу на те, що кажуть політологи. Політики – це люди, які хочуть Вам подобатися. Тому вони професійно і грамотно купують Вас своєю риторикою, своїми балачками і обіцянками. Політологи, здебільшого, науковці, для яких політика не просто корито, а об’єкт професійного вивчення. Ці люди глибше і краще знають всі підводні течії, і до їх думки дуже варто дослухатися. Continue reading

Брати Капранови про гендерну рівність

Дмитро та Віталій Капранови

Дмитро та Віталій Капранови

Нас давно тривожить питання: чому гендерці такі нервові, а часто навіть агресивні?
Здавалося б – дискутуй собі, а ні – одразу образи: “сексизм”, “мізогінія”, “скрєпи” на кожне слово.

І от днями ми зрозуміли причину. Ні, справа не у проблемах особистого життя, як дехто вважає. Проблема значно ґрунтовніша.

Згадаймо, що фемінізм та ідеї гендерної рівності почалися зі світлого образу пригнобленої жінки, яка позбавлена прав на все: на політику, на кар’єру, на власне тіло і т.д., але якщо дати їй ці права – тут і настане всезагальне щастя. Continue reading

Як Україні стати успішною за 20 років (нічне одкровення)

За кого голосувати?

За кого голосувати?

Тут мене просять написати короткий план “Як Україні стати успішною за 20 років”.

Окей, пишу.

Щоб Україні стати успішною треба навчитися бути відповідальним і зрілим суспільством, яке точно знає, чого хоче і розуміє, як цього досягти.

На практиці це означає, що не менше 15% людей зможуть доступно пояснити, якою бачать Україну (режим, форма правління, устрій) і чому саме такою. І в частині “чому” мають бути аргументи (на 30-50 речень), і розуміння слабкостей контраргументів.

Ще ці 15% мають глибоко усвідомлювати, наскільки жахливими є патерналізм і корупція. Вони мають мати сильне бачення, як з тим боротися, а також які та чому методи боротьби недієві.

Потім ці 15% мають брати на себе відповідальність за власні вибори (в широкому філософському розумінні) – на рівні сім’ї, міста/села, країни. Не уникати відповідальності, не перекладати на когось. Потім – що таке справедливість і як її втілити.

Ще треба знайти відповіді на низку питань – наприклад, частиною якого світу хоче бути Україна і наскільки глибоко. Як нам жити з сусідами – Європою і Росією. Потім відповіді на внутрішні виклики – що нам робити (для прикладу) з російською мовою. Але це у світлі інших питань (права і свободи людини, інтеграція у світові співтовариства). Потім – роль місцевого самоврядування, ГО, преси, церкви.

Ще одне питання – наскільки ми віримо у верховенство права. Нам потрібне право чи договорняки і майдани? Конституцію пишемо раз на 300 років чи переписуємо кожні 2-3 роки?

І лише потім (не раніше!) – якою має бути освіта, медицина та армія.
От коли суспільство знайде відповіді – тоді можна кудись рухатися.

І лише потім-потім-потім – прізвище найманого менеджера на 5 років, який спробує втілити частину нашого бачення. А на разі обговорюємо прізвища рятівників-суперменів, які за 100 днів побудують Швейцарію.