Три шляхи для України – Олександр Костюк

Насправді у жителів України, безвідносно до їх національності, рідної мови, політичних переконань, є три варіанти.

1. Приєднання до РФ в якості колонії. Варіант москви. Це доля ОРДЛО і то не відразу, а після довгих років війн, крові, чисток, придушення непокірних. Десятки а то й сотні тисяч смертей. Сіра зона. «Подвали», комендантські години, доноси. Москва точно не буде ділитися з вами доходами від нафти та газу. Ніхто точно не дасть вам «високіх пєнсій», «нізкіх таріфов» і «бєсплатних квартір». Їх і в РФ нікому не дають. Ви не будете жити як в Москві. І навіть як в Тамбові не будете. Колонія, використання в якості ресурсу. При чому всіх – україномовних, російськомовних. Москві це байдуже. Москва – держава-паразит. Російськомовні навіть зручніше, покірливіші;

2. Варіант «гівно в ополонці». Власне, це варіант більшості з тих, хто голосував за Януковича чи Зеленського (хоча, насправді, чітко вони того не усвідомлюють). Напівнезалежнісь, «дружба» з РФ, «вигод ниє поставкі дєшового газа», «договоріться посєрєдінє», «памятнікі – кому оні мєшают», «дєнь пабєди», ностальгія по трупу СРСР і т.п. Тобто те, чим ми займалися у 1991-2014-х. Імпортована з москви політична корупція, популізм, вплив кремля на олігархів, на вибори, економіку, скупка кремлем політиків та журналістів, газовий та військовий шантаж, витягання грошей з українського бюджету через газові схеми і т.п. Все з однією метою – не дати Україні стати успішною. При цьому населення живе очікуванням чарівного месії («крєпкій хозяйствєнік», «новиє ліца» і т.п.) який «дасть» низькі тарифи і високі зарплати с пенсіями, тим часом його годують нескінченними історіями про «борьбу с корупцієй». Бідність, відсталість, стагнація, біг по колу.

3. Варіант патріотів-державників. Повноцінна незалежність і економічна модель розвинених країн. Перш за все – в головах.
А це – кров, піт, відповідальність.
– Необхідність відстояти свою країну зі зброєю в руках;
– Своя мова,віра, історія, пам’ятники, пісні, фільми. Тому що чужі – це інструменти, щоб нав’язати вам варіанти 1 чи 2. При цьому ніхто не примушує нікого відмовлятись від рідної мови чи культури. Але підтримка держави – своєму;
– Розуміння, що за все треба платити справедливу ринкову ціну – за газ, тепло, квартиру, дороги, медицину, безпеку, забезпечену старість. Справедливу, прозоро сформовану, чітко контрольовану суспільством, але ринкову ціну. Заробляти і платити;
– Закон понад усе, для всіх;
– Розуміння, що якщо ти талановитий, розумний, меткий, підприємливий, працьовитий, швидкий, везучий – ти стаєш багатим. Якщо ти ледар, п’єш, не хочеш ворушитися та вчитись, міняти життя, шукати, якщо ти невдаха – то ти лузер. І не маєш права кричати «дайте мнє»;
– Розуміння, що свій, український, патріотичний олігарх, який випускає якісний продукт, своєю підприємливістю створює додану вартість, робочі місця,чесно платить податки, наповнює бюджет – це благо та опора для країни;
– Розуміння, що лідером успішної країни може бути тільки сильна, незалежна, патріотична, розумна, освічена, досвідчена, енергійна людина;
І от тільки цей варіант може дати нам гідне, цивілізоване, багате життя. В перших двох варіантах ніякі «реформи», «новиє-стариє ліца», «молодиє і чєсниє», ніяка перманентна «борьба з карупцієй», посадкі і рсстрєли – не матимуть результатів. Буде лише імітацією. І буде бідність, відсталість, стагнація. Тобто ще десятки втрачених років.
Держава це не президенти чи депутати. Держава – це громадяни. І не може бути гідного, достойного та заможного життя в державі, більше половина жителів якої ментально живуть в чужій, або навіть вже неіснуючій державі.
Насправді настав уже час, коли кожен житель України, неважливо хто він за своїм етнічним походженням чи рідною мовою: українець, росіянин, єврей, татарин, мадяр, повинен ясно усвідомити ці три варіанти. І зробити свій вибір, розуміючи його наслідки. А зробивши – відповідати за нього перед собою і своїми нащадками.

Прості люди під впливом пропаганди. Правду людям про ці варіанти вибору та їх наслідки має говорити еліта: політики, ЗМІ, журналісти, лідери суспільної думки. Говорити нон-стоп. Це їх обов’язок перед народом. На жаль, багато з них куплено чи завербовано. Багато просто не відповідають тим завданням, які на себе взяли. От на них потрібно тиснути в першу чергу. Щоб політик чи журналіст, який веде свій народ в рабство та бідність ставав парією, отримував відповідну оцінку: брехуна та зрадника. Ну і просто пояснювати людям – в житті, на роботі, через соцмережі. Нас, патріотів-державників, уже багато. І кожного дня стає більше.

Приєднуйтесь, бо ви того варті!

Про політичне – Тарас Дятлик

Рідко пишу про політичне. І це не означає, що в мене немає активної політичної позиції. Вона є. Але для мене Фейсбук не те місце, де про це треба постійно репетувати… Слідкуючи вже багато років за ходом розслідування голосних вбивств в нашій країні, я хочу сказати, що…

Оприлюднення результатів розслідування вбивства В’ячеслава Чорновола, Георгія Гонгадзе та Небесної Сотні — імена замовників, посередників, виконавців, — та покарання замовників, посередників і вбивць для мене було, є і буде лакмусовим папірцем щодо кожного президента і кожної влади.

Президенти і очільники відповідних відомств змінюють один одного на посту, а справи поки що закриваються, а не розкриваються… Для мене той президент і та влада буде задовільна, яка оприлюднить всі ці аспекти — замовників, посередників, виконавців. А поки що ні Кравчук Леонід Макарович, ні Кучма Леонід Данилович, ні Ющенко Віктор Андрійович, ні Янукович Віктор Федорович, Порошенко Петро Олексійович, ні Зеленський Володимир Олександрович не спромоглися ні самі, ні за допомогою тих, кого призначали на відповідні посади, розкрити ці злочини. Continue reading

Боротьба за ближніх чи за себе?

Ми з дружиною також думаємо, що сміття дуже багато, ми (всі люди) забруднюємо планету і так далі і тому подібне. Кульочки, кульочки і Грибовичі. На кожному кроці пластик, сміття, а планета то у нас одна. І ми з дружиною строхи сортуємо сміття – органіка, папір і все інше. Будемо з мішечками ходити в магазини. Це в цілому правильно – не забруднювати місто, країну, планету, де живеш ти і житимуть твої діти і онуки.

Але є одне але. Одне, але велике.

Я не великий серцезнавець. Але читаючи Біблію та спостерігаючи за людьми поступово бачу (і не тільки я це бачу), що людям властиво робити щось велике, щоб нібито ставати теж трохи великими. Continue reading

Християни, церква і політика – Сергій Терентьєв

Сергій Терентьєв

Сергій Терентьєв

Я категорично не згідний з тезою: “християни поза політикою”. Вважаю її шкідливою і неправильною. Світ створений і належить Богові і Його принципи, Божі люди повинні нести в усі сфери життя.

Але мене починає тіпати коли я бачу, як християни дозволяють політикам користатись собою. Роблячи свою роботу, дозволяють використовувати себе в агітації. Ще й сумно коли хтось задіює багатьох інших, має різні між церковні проекти, а потім починає “топити” за конкрентного кандидата. Continue reading

Про Папу Римського і Путіна – Богдан Панкевич

Папа і Путін

Святий Іван дав всім людям заповіт і приклад безстрашності перед Злом.
Якщо бачиш і розумієш, що це Зло – мусиш дієво реагувати. Він бачив порушення, які робив всесильний цар – і відкрито протестував. За що поплатився життям. Загрози в наш час менші – поплатитися можна посадою, чи матеріальними благами. Життям – лише у виключних випадках.

Чи слідує настановам Івана Хрестителя Церква, чи показує гідний приклад всім людям? Звичайно, що ні. Коли востаннє хтось бачив відкритий протест священика чи єпископа проти порушення прав конкретної людини, проти корупції чиновника, проти знущання з беззахисного? Дієвий протест, мобілізацію громади на протидію, а не бла-бла на проповіді.
Проти злочинів Гітлєра протестував лише Шептицький і окремі пастори-протестанти. Папа Римський і вся Церква мовчали.

В тій же традиції відбувся візит Путіна до Ватикану. Чи сказав Папа відкрито, публічно Путіну про недопустимість переділу кордонів, загарбання територій, військової агресії проти України? Про злочини росіян проти мирних людей в Сирії, про підтримку нищителя тисяч сірійських дітей? Про росіян – політичних в’язнів Кремля. І про українських в’язнів. Відкрито сказав, щоби весь світ почув моральну позицію Папи. Ні, офіційно ані слова.

Папа Римський вручив Путіну медаль “Ангела-Миротворця”. Таку саму медаль вручив колись інший Папа Римський Гітлєру. Кажуть, це медаль з підтекстом, бо Гітлєр погано закінчив. Але ж перед тим він погано “прикінчив” десятки мільйонів людей. То такою є мораль очільників Церкви?

Іван Хреститель був найбільшим із людей. А Церква, яка дипломатично цілується зі Злом – деградує. Тому наш орієнтир – святий Іван і Святе Письмо.
Вітаю всіх із Різдвом Івана Хрестителя, який всьому людству дав правильний моральний заповіт!

(з особистої фб-сторінки Богдана Панкевича)

#провибори #обережнополітика – Надія Гербіш

• Я християнка і довіряю Богові. Молитися за владу і діяти, виходячи зі своїх моральних принципів, вважаю своїм громадянським обов’язком.
• Я надзвичайно ціную демократію і не сприймаю власне право голосу for granted – ні як жінка, ні як громадянка. Перед минулими виборами мене не було в списках виборців, тож я виборювала (каламбур зумисний) своє право голосувати через суд. Цьогоріч теж збираюся на вибори і теж вважаю це своїм громадянським обов’язком – і вдячним привітом суфражисткам  Continue reading

“Якщо Х виграє вибори — я емігрую з країни” – Уляна Супрун

Уляна Супрун

Уляна Супрун

Коли я читаю подібну реакцію на ті чи інші соціологічні опитування або політичні прогнози, мене завжди бере злість.

Коли у 1940-і мої бабусі та дідусі емігрували з України, вони тікали від розстрілів чи у кращому випадку заслання в Сибір. Цьому передувала тривала боротьба за Українську Самостійну Соборну Державу проти найстрашніших імперій 20 століття. Боротьба, в якій загинули сотні тисяч чудових людей.

Можливість народитися в державі Україна, вирости тут, боротися за її свободу з підтримкою усієї міжнародної спільноти — це все були мрії наших предків. Мільйони українців все життя працювали, боролися й вмирали за те, щоб це стало можливим. І ми все одно знаходимо собі причини бути песимістами, опускати руки та скиглити. У кожного є право на вільне пересування і право на еміграцію в тому числі. Проблема в тому, що забагато українців ментально тікають з країни, фізично залишаючись тут і не борються за свої мрії. Continue reading

Як церкві не втратити розум за 11 днів до виборів

За 11 днів до виборів нормальна людина вже має визначитися за кого голосувати. Власне, визначитися кого (якого типу) політиків треба підтримати треба принаймні за кілька років до виборів, якщо чесно. Але зараз про інше.

Церква (як інститут/організація) не має права політизуватися. Тобто політичні погляди окремі християни можуть мати, а от церква – ні.

Чому?

Тому, що церква це об’єданні навколо Христа, а не навколо політичної ідеї чи програми. Ми маємо 39 кандидатів. Деякі технічні, деякі справжні. Деякі топові, деякі зі смішним рейтингом. Деякі праві, деякі ліві. Деякі популісти, деякі щирі. Деякі заграють з низами, інші пропонують програми. І так далі, і так далі. Continue reading

За кого голосувати адекватним людям?

За кого голосувати?

За кого голосувати?

Мене часто звинувачують в тому, що я пишу багато загальних/абстрактних/розмитих ідей про політику і вибори, але рідко говорю чітко. Так може здатися на перший погляд. Але від загального до конкретного один крок.

Отже, кілька простих принципів і переходимо до прізвищ.
1. Голосувати треба. Участь у виборах (принаймні як виборця) – це правильно, бо це вплив. Якщо Ви не підете на вибори, вони все ж таки відбудуться. Тоді просто інші люди оберуть главу держави без Вас. Continue reading

Скоро вибори! За кого голосувати?

Скоро вибори!

В 2019 році нас чекають вибори – парламентські і президентські. Звичайно, якщо влада щось не втне, і не перенесе їх на 2300-ий рік :) За кого голосувати?

Спочатку хочу сказати, що відповідальна та зріла людина має брати участь у житті своєї країни. Пасивно спостерігати, як до влади приходить аби-хто, є погано. Кожен з нас повинен в міру можливого долучатися до всього, що може – справи у садку чи школі, куди ходить дитина, ОСББ, профспілка, село чи місто, країна.

Участь у виборах – це мінімальний мінімум нашої активності. Це дуже мало, але це все ж краще, ніж повний нуль. Коли варто починати цікавитися кандидатам, партіями? Як казав мудрець матері шестимісячної дитини: “Ви запізнилися з вихованням на 6 місяців”. Я вірю, що обов’язок кожного – мати постійне зелене поняття про справи в країні. І бажано, не зелене, а трохи глибше. Якщо вмієте читати – читайте. Читайте хороші он-лайн видання – Українська правда, Новий час, Дзеркало тижня, Тиждень, Збруч і т.ін. Навчіться розрізняти хороші ЗМІ від поганих. Звертайте увагу на те, що кажуть політологи. Політики – це люди, які хочуть Вам подобатися. Тому вони професійно і грамотно купують Вас своєю риторикою, своїми балачками і обіцянками. Політологи, здебільшого, науковці, для яких політика не просто корито, а об’єкт професійного вивчення. Ці люди глибше і краще знають всі підводні течії, і до їх думки дуже варто дослухатися. Continue reading