Розмірковую на тему Віра і розум/знання.
Про це вже писали і говорили давним давно, тема не нова, а стара-престара.

Але все ж таки.
Людині властиво покладатися на щось або на когось. На владу, на гроші, на себе, на розум, на зв’язки, на зброю, на знання, на досвід, на друзів, на родичів, на сусідів, на … Список довгий.

Бог закликає нас користуватися розумом, але покладатися саме на Нього.
Віра і розум. Часто чуємо, що вони доповнюють одне одного. Безперечно, тут є доля істини. Але є і аспект, коли розум воює проти віри.
Наведу приклад.

Людині розумній властиво покладатися на розум. Вона прагне пояснити все саме розумом.
Якщо віруюча людина розумна – вона прагне пізнавати Творця і світ навколо, осмислювати дійсність.

Але намагання осмислити дійсніть інколи тяжіє до “запхати Бога в коробочку”. Але Бог за визначенням позакоробкова сутність, Його ніхто і ніщо не може кудись помістити. Навіть категоризувати Бога дуже важко, бо він унікальний у своєму роді, Він Дух, який існує поза часом і простором. Збагнути розумом Його неможливо. Continue reading →

Сергій ЧЕПАРА

Часто зустрічаюся з тим, як християни, намагаючись з’ясувати щось стикаються з двома християнськими таборами, які навчають діаметрально протилежного. Прикладами можуть бути сотеріологічні питання (умовне/безумовне вибрання), зв’язок Ізраїля та Церкви (ототожнення чи незалежне існування), ставлення до влади (влада погана, тому нам потрібна революція чи всяка влада від Бога).

Християнин часто інтуєтивно-чуттєво вважає, що християнство – “правильна релігія”, а от хто саме правий в самому християнстві – годі збагнути. Якщо існують, припустімо, два табори А і Б, і кожен має свої традиції, свої семінарії, свої церкви, своїх проповідників, вчителів, служителів. Кожен табір написав і надрукував не одну сотню книг, де навів і роз’яснив (у своєму ключі, звісно) не один десяток віршів.

Бачачи цей плюралізм або многоту бачень і позицій людині властиво утікати від всього цього. Деякі християни відверто кажуть, що всі ці питання виборів, передбачень, призначень, хрещень духовних, дарів, диспенсацій і всього іншого маловажливі і не впливають на спасіння, тому і особливого сенсу вивчати їх нема. Це доволі дивна позиція, атже у Біблії тьма-тьмуща слів і думок не стосується спасіння. Зрештою, яка різниця в якому порядку Бог створив матеріальний світ, скільки днів тривав потоп і які царі Ізраїлю і Юди скільки правили? Бог, бачите, вважає це важливим, якщо крім Євангелія від Іоана ще надихнув 65 книг. Все християнство не зводиться до питання спасіння. Хоча спасіння людської душі справа дійсно мегаважлива, є і інші не менш важливі питання. Богу важливе поклоніння в істині, а не просто яке-небудь. Богу важливо, щоб ми знали і розуміли який Він, чого хоче, який у Нього задум, яке минуле було і яке майбутнє буде. Отож позиція какая разніца точно нехристиянська. Continue reading →