Що таке олів’є?

Щоб приготувати салат олів’є Вам треба такі інградієнти – картопля, морква, горох, цибуля, варена картопля, майонез “Провансаль”, зелень. Дехто додає копчений сир чи маринований огірок. Грубо качужи, є приблизно 7 складників, які в правильних пропорціях і утворюють салат. А якщо у Вас одного елементу значно більше – наприклад 100 кг вареної картоплі і всього решту по 200-300 г? Розумний кухар не готуватиме так як є, а або використає лише трохи картоплі – відповідно до інших елементів, або роздобуде інших елементів у більших кількостях – щоб салату було побільше. Continue reading →

Священство в Православній Церкві має особливу роль. Перш за все, їх головна функція – здійснення Таїнств, через які люди можуть отримати дари Святого Духа. Саме так воно має деякі практичні функції по підтримці організаційного життя Церкві, турбота про проблеми та духовні потреби віруючих, та інші.

Головні типи священства встановлені Біблією (єпископи, пресвітери, диякони), вони тривають також і зараз в Церкві.

Continue reading →

Йоганес Раймер

Побував на триденній конференції Йоганеса Раймера “Впливова церква”. Йоганес Раймер – пресвітер церкви, місіонер, професор німецького університету. Народився і виріс у СРСР, потім у 21 рік переїхав до Німеччини. Етнічний німець, який розмовляє 9-ма мовами, в т.ч російською. Душеопікун, консультант на тему росту церков. Відвідав десятки країн Європи, Африки, Азії. Йоганес Раймер – баптист, але баптист нетиповий. Він вірить у всі дари зараз. А ще трохи критикує диспенсаціоналізм (часом заслужено). Скажу одразу – в цілому сподобалося, хоча були свої “але”.

Ось кілька корисних думок, які я почув від Раймера. Можливо, Вам вони стануть у пригоді.

1055 р. у “Слові про закон і благодать” автор (можливо, Іларіон) написав, що церква – це храм, де люди зустрічаються з Богом.

Екклесія – це не просто громада чи збори. Це збори міста, щоб вирішувати долю міста. Можливо, Бог хоче сказати, що церква має впливати на своє село/місто і зупиняти зло і гріх у ньому.

Сіль розчиняється у супі, “помирає”, але суп стає смачним. Церква повинна в якомусь сенсі померти для себе. Церква не повинна зосереджуватися на собі. Continue reading →

Роздуми

В католицизмі прийнято вважати, що священик – це особлива людина, посередник між Богом і людьми (громадою). Його молитви, мовляв, мають більше сили. Тому люди часто приходять до храмів та просять священослужителів молитися за особливі потреби.

З Біблії добре знаємо, що всі християни мають загальне священство, однаковий доступ до Бога, а Новий Завіт навчає про два види “офіційного” служіння – пресвітери і диякони. Пресвітери/єписокпи – це старійшини, які виконують адиіністративні та навчальні функції в церкві, а диякони турбуються та дбають про практичні щоденні потреби. Одна з головних відповідальностей пресвітерів – навчати громаду Слова Божого, але не тільки. Пресвітери також можуть бути лідерами інших служінь, адже Павло пише:  “А пресвітери, які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці.” (1 Тимофію 5:17). Continue reading →

Почав читати цікаву книгу . Хоча у мене дещо інша сотеріологія (вчення про спасіння), ніж у авторів, їхні погляди щодо практичної еклесіології (вчення про церкву) мені дуже подобаються. Гадаю, що книгу варто прочитати служителям багатьох церков та прислухатися до порад авторів. Оскь кілька цитат з тієї частини книги, яку я вже прочитав.

Библейски самое ценное использование времени пастора ― время, потраченное на развитие наставнических взаимоотношений, когда вы регулярно один на один встречаетесь с несколькими людьми ради их духовного блага. Можете предложить людям позвонить вам после воскресного богослужения, чтобы вмест пообедать.

При этом совершенно не важно,будете вы говорить этому человеку, что вы его «наставляете»,или нет. Цель в том, чтобы узнать человека и больше полюбить его по-христиански посредством служения его духовному благу. Начните заботиться о людях и сопереживать им. Continue reading →

Церква. Постороннім вхід заборонено?

Людям подобається, як йдуть справи, їм дуже комфортно і вони нічого не хочуть змінювати.
Джек Еггар, “Пробудження церкви”

Сергій ЧЕПАРА

“Якби Бог відкрив мені справжній стан сучасного євангельського християнства, то я б ніколи не став християнином” – ці слова мені доводилося чути кілька разів, і здається, щось подібне зараз можу сказати і я сам. Мабуть, Бог спеціально заплющує очі молодого християнина, щоб він не втік з християнства, а розплющує поступово тільки тоді, коли той трохи зміцніє і буде готовий бачити все, як воно є.

Бог спас мене через служіння американської місії Кемпус Крусейд в Україні. Кілька років Бог навчав мене Біблії через американського місіонера з штату Техас. Завдяки “західному фактору” я став більш-менш зрілим християнином, навчився читати і любити Біблію, дружити з різними християнами. Якось від одної панночки почув – “Я не можу залишатися у нас у церкві. Проповіді про одне і те саме, мене це не будує. Я пішла в місіонерську церкву і росту там духовно”. Ще тоді, пам’ятаю, осудив її тоді в своєму серці, а вже зараз… думаю майже те саме. Continue reading →

Інтернет на службі християнству

Сергій ЧЕПАРА

Кілька років тому прочитав у одній українській християнській газеті статтю, яка містила поради, як зробити церкву популярною і успішною. Там було написано, що церква (будівля) має бути розташована в центрі міста, в будівлі мають бути кафе, чисті туалети, а поруч з будівлею – місце для паркування автівок. А головне – писали автори – церква чи місія має мати якісний сайт, при чому бажано на кількох мовах одразу. Не помітивши стандартних “духовних” принципів успіху, таких, як проповідь чистого Євангелія, навчання Слова Божого та наставляння більш зрілими менш зрілих я швидко розкритикував у серці своєму авторів писанини.

Пройшов час. Звісно, я досі тримаюся думки, що Євангеліє має бути кришталево чистою, що Слово Боже має звучати в церкві, що проповіді мають бути глибокі і правильні, що в церкві мають бути живі стосунки і т.д. Але. За останні два роки якось більше зрозумів важливість технологій у християнстві і у церковному житті. Continue reading →

Сергій ТЕРЕНТЬЄВ,
пресвітер євангельської церкви “Голгофа”, м. Рівне,
одружений, виховує двох дітей

(публікується з дозволу автора з незначними змінами граматики та стилістики: оригінал тут)

Я розділю відповідь на дві частини.

Частина 1. Якщо під словом “проповідувати” Ви маєте на увазі проповідь, що звучить на загальних богослужіннях з кафедри, то відповідь однозначна – ні, жінки не можуть проповідувати. Ми розглядаємо загальну проповідь в церкві (під час богослужінь), як важливий інструмент пасторської опіки, а пасторство – це виключно роль чоловіків. Відразу зауважу, що такий Божий порядок не принизливий для жінки і, звісно, не стосується спасіння. Бог створив нас рівними, але різними. Continue reading →