Жити морально. Але для себе

Недавно одну таку річ зрозумів: у християнстві можна жити морально, чи навіть дуже морально, але для себе.

Звісно, в ідеалі було б добре, щоб висока моральність органічно і гармонійно поєднувалася з життям для Бог/людей… Але на ділі це складніше. Є християни, які не роблять великих (і навіть середніх) гріхів, вони милі, з ними комфортно. Але живуть вони  все ж таки для себе. Для себе ходять на роботу, для себе відпочивають, для себе ловлять рибу чи катаються на велосипеді, для себе відвідують батьків, для себе читають книги, для себе вивчають іноземні мови… Словом, всі ці речі корисні і потрібні – але проблема в тім, що вони “для себе”. Continue reading

Advertisements

Грицик на планеті кудлатиків, або чому важливо мати систему цінностей в церкві

004“Грицик на планеті Кудлатиків” – так називалася невеличка книжечка Олени Габової з оригінальною казкою про Грицика, який одного разу майже дивом потрапив на планету… кудлатиків. Дуже хороша книжечка!

Це була дуже цікава планета. І на планеті цій жили хлопчики і дівчатка, які носили довге і кудлате волосся. На тій планеті найважливішим та найшанованішим вважався той кудлатик, який носив найдовше і найкудлатіше волосся. А взагалі без поваги були коротко стрижені. Тому кожен житель диво-планети намагався відростити довге волосся.

Казка цікава і повчальна. Ми самі обираємо (або нам трошки нав’язують) систему цінностей. У суспільстві “крутими” можуть вважатися ті, хто мають розум, освіту, роботу або гроші. Це правило стосується і церков. Кожна церква має своє розуміння “духовності”. Для одних це активне благовістя, для інших – час в молитві, ще для когось – скромний одяг чи лагідність. На приклад, якщо ти багато свідчиш – ти крутий, а мало – то не дуже. Десь вважається дуже свято мати багато дітей, а десь – бути місіонером в далекій країні. Continue reading

Марк Дэвер, Пол Александер. Продуманое созидание церкви

Почав читати цікаву книгу . Хоча у мене дещо інша сотеріологія (вчення про спасіння), ніж у авторів, їхні погляди щодо практичної еклесіології (вчення про церкву) мені дуже подобаються. Гадаю, що книгу варто прочитати служителям багатьох церков та прислухатися до порад авторів. Оскь кілька цитат з тієї частини книги, яку я вже прочитав.

Библейски самое ценное использование времени пастора ― время, потраченное на развитие наставнических взаимоотношений, когда вы регулярно один на один встречаетесь с несколькими людьми ради их духовного блага. Можете предложить людям позвонить вам после воскресного богослужения, чтобы вмест пообедать.

При этом совершенно не важно,будете вы говорить этому человеку, что вы его «наставляете»,или нет. Цель в том, чтобы узнать человека и больше полюбить его по-христиански посредством служения его духовному благу. Начните заботиться о людях и сопереживать им. Continue reading

Як церкви стають закритими в собі спільнотами або чому Богу потрібні нові церкви

Церква. Постороннім вхід заборонено?

Церква. Постороннім вхід заборонено?

Людям подобається, як йдуть справи, їм дуже комфортно і вони нічого не хочуть змінювати.
Джек Еггар, “Пробудження церкви”

Сергій ЧЕПАРА

“Якби Бог відкрив мені справжній стан сучасного євангельського християнства, то я б ніколи не став християнином” – ці слова мені доводилося чути кілька разів, і здається, щось подібне зараз можу сказати і я сам. Мабуть, Бог спеціально заплющує очі молодого християнина, щоб він не втік з християнства, а розплющує поступово тільки тоді, коли той трохи зміцніє і буде готовий бачити все, як воно є.

Бог спас мене через служіння американської місії Кемпус Крусейд в Україні. Кілька років Бог навчав мене Біблії через американського місіонера з штату Техас. Завдяки “західному фактору” я став більш-менш зрілим християнином, навчився читати і любити Біблію, дружити з різними християнами. Якось від одної панночки почув – “Я не можу залишатися у нас у церкві. Проповіді про одне і те саме, мене це не будує. Я пішла в місіонерську церкву і росту там духовно”. Ще тоді, пам’ятаю, осудив її тоді в своєму серці, а вже зараз… думаю майже те саме. Continue reading

Чи може жінка проповідувати?

Сергій ТЕРЕНТЬЄВ,
пресвітер євангельської церкви “Голгофа”, м. Рівне,
одружений, виховує двох дітей

(публікується з дозволу автора з незначними змінами граматики та стилістики: оригінал тут)

Я розділю відповідь на дві частини.

Частина 1. Якщо під словом “проповідувати” Ви маєте на увазі проповідь, що звучить на загальних богослужіннях з кафедри, то відповідь однозначна – ні, жінки не можуть проповідувати. Ми розглядаємо загальну проповідь в церкві (під час богослужінь), як важливий інструмент пасторської опіки, а пасторство – це виключно роль чоловіків. Відразу зауважу, що такий Божий порядок не принизливий для жінки і, звісно, не стосується спасіння. Бог створив нас рівними, але різними. Continue reading