Переглядав фото з якогось заходу, де представники різних релігій мали зустріч і обговорювали тему “храм в мережі” чи щось таке. Тема, звісно, непогана і навіть цікава.

Але я от про що думаю. Коли за одним столом зустрічаються представники різних релігій, який меседж отримує суспільство? Я скажу Вам який – релігія не має значення, обирай будь-яку. Всюди є щось добре і корисне. Церква це супермаркет.

З точки зору християнства Ісус Христос це істинний Син Божий, Месія. Тільки у Ньому є Спасіння, тільки він є Спаситель, Бог і Людина в одній Особі і т.д.

Що потрібне мусульманам, конфуціанцями, іудеям і синтоїстам? Христос і спасіння у Христі. Як можна говорити про якісь грані духовності з людьми, які не вірять в Євангеліє, і згідно Писання, є духовно мертвими? Яка вічність чекає людину, яка Христа не пізнала? Continue reading →

«Паспорт – документ, удостоверяющий личность и гражданство владельца при пересечении границ государств и пребывании за границей» (Словарное определение)

«Читайте! Завидуйте!» (В. Маяковский, «Стихи о советском паспорте»)

В конце 2004 г. мне понадобилось съездить в Киев. Я был далек от политики, и поездка не имела никакого отношения к кипевшим в то время в центре города гражданским протестам. Но из любопытства я все же подумывал заглянуть на Майдан Незалежностi («Площадь Независимости» – центральная площадь города; в просторечии – Майдан). «Ни в коем случае не вздумай! – озабоченно воскликнул, узнав о моих планах, старший товарищ, все еще друживший с российскими газетами. – У всех, кто приходит на Майдан, отбирают паспорта и заставляют оставаться там и скандировать “Ю-щен-ко! Ю-щен-ко!»

«Петрович, – успокаивал его я, – неужели ты не понимаешь, что придумать такую чушь мог лишь человек, проживающий в Москве! Ну как можно у кого-то в Киеве на улице отобрать паспорт? Как вообще можно отобрать то, чего у тебя при себе нет?!»

К тому времени мы уже напрочь забыли, как это – носить паспорт. Уже выросло целое поколение молодежи, не знавшее, что такое проверки документов на улице или милицейские рейды в местах «неорганизованного скопления народа» – на молодежных вечеринках, рок-концертах, музыкальных и поэтических «квартирниках» и т.п. Даже отправляясь в другой город, никто уже не брал с собой паспорта без особой надобности типа авиаперелета или заселения в гостиницу. В общем – полная вольница! Continue reading →

Недавно мені випала нагода відвідати село Маркова на Франківщині. Це велике розлоге село Богородчанського району на 3000 жителів. Я приїхав туди, щоб перекладати одного американця українського походження. Його батько походив з того села, і зараз цей чоловік, якого звати Богдан, щороку приїжджає до своїх українських родичів.

Богдан народився у католицькій сім’ї і виховувався у католицизмі. Проте у 19 років він свідомо прийняв Христа як Спасителя. Благу звістку почув від протестантів.

Отож він зібрав всіх своїх родичів у Марковій і трохи ділився з ними Євангелієм. Для людей це було дуже незвично. Continue reading →

Чи варто дружити з католиками?

Я залюбки дружу з окремими католиками і багатьох з них вважаю хорошими християнами. Вони люблять Христа, їхня надія на Бога є щирою і непідробною, а практичне життя, яким вони живуть, є свідченням живої віри. Більше того, я можу багато чого у них повчитися. В їхньому благочесті вони звертають увагу на такі моменти, які євангельські християни часом випускають з уваги. Це є терпіння, смирення, жертовна любов, благоговіння перед Богом і багато іншого. Спілкування з щирими і доброзичливими католиками збагачує мою особисту віру. Проте я говорю зараз виключно про окремих католиків, а не про католицьку систему в цілому. Я можу вільно дружити з католиками, але при цьому категорично відкидаю будь-яку офіційну співпрацю євангеликів з католицькими структурами. Тому що така співпраця означала б схвалення і лояльність до самої системи та її помилок. Є люди, а є система. І це не одне і те ж саме. Думаю ці речі варто розрізняти. Continue reading →

Фото з інтернету

Сьогодні в мої двері подзвонили вони… Коли ми з дружиною почули дзвінок – здивувалися. До нас вкрай рідко хтось заходить без попередження. Ще минулого року – раз чи два дзвонили сусіди з блоку – хтось замкнув зовнішні двері і вони не могли потрапити в свою квартиру, бо не мали ключа.

Але сьогодні це були не сусіди. Не поліція. Не пожежники. І не з військомату. Це були вони – адепти міжнародної організації Свідків Єгови. Continue reading →

Дерев’яний храм в с. Потелич

Одна тема мене турбує все більше і більше останнім часом – клубність. Я маю на увазі, що все частіше і частіше помічаю тенденцію свого роду “клубизації” чи “оклубнення” протестантських церков.

З одного боку, я не вірю, що є якась єдиноправильна церква – чи в потестантизмі чи за його межами. З іншого – все, що стосується Бога, має бути серйозно – вчення і практика. Ми не можемо думати, ніби істина тільки у нас, але і не можемо думати що вона і не дуже важлива.

Свобода це цінність. Але часто бачу, як свобода спричиняє не те, що плюралізм, а якийсь легкий хаос, де кожен вірить у що хоче і практикує як хоче. Є особиста відповідальність перед Богом, але є фундаментальні біблійні принципи. Кожен має самостійно читати і вивчати Біблію, але і кожен має чітко розуміти роль церкви, її служитлів та вчителів. Не можна абсолютизувати церкву (“церква завжди знає краще”), але і не можна її оклубнювати. Церква – це не клуб за інтересами. Це не просто місце зустрічі віруючих людей. Церква – це Божий інститут. Continue reading →

Мої відкриття року, що минає

Continue reading →

Точка зору, викладена тут, може частково не збігатися з моєю, і є лише поглядом автора.

Михайло МАЛІНІН

Досі тривають багато суперечка щодо питання Письма та Передання в різних християнських конфесіях. В більшості випадків ця тема піднімається при докорах з боку протестантів проти православних (чи римо-католиків).

Основна ідея протестантизму наполягає на відмовлення від Церковного Передання, наполягаючи на повністю самостійне та пряме трактування Письма, а також обмежуючи Одкровення лише Святим Письмом, ніби Передання це людське творення, яке щось суперечить Письму. Ця логіка привела до подальшого дроблення Протестантизму, через те що самостійне трактування різними спільнотами Письма суперечило одне одному.
В той же час відмова від Церковного Передання як таке очевидно суперечить як самому Письму, так і самої ідеї Благовістя як такої. Continue reading →

Православ’я і протестантизм. Діалог можливий?

Одна справа варитися в своєму протестантизмі, друга – вести діалог з людиною, яка має сильні (але дещо інші, ніж ти) переконання про віру і діла, про церкву і Ізраїль, про Писання і передання.

З дозволу мого співрозмовника публікую наше листування на духовні теми. Може, комусь буде цікаве і корисне.

Чем-то [ця організація] напоминает мне церковь “святых последних дней”, они же мормоны, они же очередная “христианская” религиозная организация из Америки. Что в России, что в Финляндии – тащили меня вечно на какие-то тренинги/семинары/конференции/встречи/молитвы/изучение английского языка. После нескольких попыток выразить мое несогласие с их доктриной пришлось покинуть их компанию, сказал прямо что считаю Истиной учение лишь православной Церкви, выражающейся в моем случае в причастности к Русской Православной Церкви, а английский язык – сказал – и так знаю, потом вроде отстали =)

а чому “християнська” у лапках? що саме є маркером справжньої християнськості?

Continue reading →