Богослів’я лякає багатьох… Але чи має так бути?

Днями один мій приятель сказав, що не бачить ніякої користі в тому, щоб зрозуміти суть кальвінізму або армініанства, тому що просто хоче любити Бога і любити людей. І, судячи з усього, для багатьох християн сьогодні на цьому все закінчується. Немає потреби знати більше.

Я б навіть сказав, що євангельські християни відчувають страх перед знанням. Судячи з мого досвіду, цей страх народжується з двох джерел. Або люди бояться, що, дізнавшись занадто багато, вони уподібняться фарисеям, перетворяться в гордовитих ханжів, і їх любов до Бога ослабне. Або вони бояться, що, дізнавшись занадто багато, скотяться в лібералізм і нахапаються універсалістських і інших єретичних ідей. Continue reading →

Уривок з книги “Таїнство віри”

Етимологія слова «Бог»

У багатьох мовах слово «Бог» споріднене із різними слова­ми та поняттями, кожне з яких може сказати щось про влас­тивості Бога. У давнину люди намагалися підібрати ті слова, за допомогою яких вони могли б висловити своє уявлення про Бога, свій досвід дотику до Божества.

У російській мові та в інших мовах слов’янського похо­дження, що належать до індоєвропейської групи, слово «Бог», як вважають лінгвісти, споріднене із санскритським bhaga, що означає «той, що одаряє, наділяє», що своєю чергою походить від bhagas — «надбання», «щастя». «Багатство» також споріднене зі словом «Бог». У ньому виражене уявлення про Бога як про повноту буття, як вседосконалість і блаженство, які, проте, не залишаються всередині Божества, а проливаються на світ, лю­дей, на все живе. Бог обдаровує, наділяє нас Своєю повнотою, Своїм багатством, коли ми долучаємося до Нього. Continue reading →

Ісус – добрий Пастир

Слова пізнавати і пасти нам знайомі не лише з Біблії… Слово пізнавати є близьким до дізнаватися, набути знань. Слово пасти означає доглядати за худобою, щоб та їла травичку.

У Біблії слово пізнавати нам трапляється вже на перших сторінках: І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: Набула чоловіка від Господа. (Буття 4:1). В цьому випадку воно означає інтим, точніше набуття нового досвіду інтимного життя.

Проте найчастіше пізнання зустрічаємо в контексті пізнання Бога: Страх Господній початок премудрости, а пізнання Святого це розум. (Приповісті 9:10).

Що ж таке пізнання? Я не проводив великих досліджень, але з того, що я бачу у Слові Божому, розумію, що пізнання – це особливий вид набуття знань, розуміння. Пізнання – це досвід особистого переживання і розуміння. Continue reading →

Не знаю, як часто християни розмірковують про ангелів. З мого досвіду рідкувато. Що ми знаємо про ангелів? Що вони створені перше людини. Що один ангел збунтувався проти Бога і був покараний. Що на його бік перейшла третина… Але це все таке.

А мені от цікаве інше: чи ангели мають душі, чи вони самі і є душі? Чи вони духи? Бездушевні? Мали б мати розум, почуття та волю. Почуття? Чи значить це, що ангел може радіти? Може, судячи зі слів Ісуса. А сумувати? Ну, мабуть також. А відчувати біль? Гнів, ненависть, образу? А бути закоханим? Таке, напевно, лише для людей.

Людина не лише вінець Божого творіння, а й дуже дивна істота. Дивна тим, що фізично досить слабенька (слон та тигр мають явні переваги), розумово всіх тварин випереджує (створила ЕОМ, інтернет, мистецтво, право, мораль, державність і т.д.), а ще й емоційно дуже вразлива. Continue reading →

Сергій ЧЕПАРА

Часто у християнстві кажуть, що люди не готові служити. Мовляв, прийти на служіння ще так, але брати в чомусь участь, брати на себе відповідальність готовий не кожен. А в мене зараз протилежні спостереження – багато християн готові служити. Хочуть бути задіяними, хочуть щось робити. Але про що я думаю, і що мене дуже хвилює – християни в побуті вкрай рідко спілкуються про духовні теми. Не часто обговорюють біблійні вірші, не часто діляться своїми духовними переживаннями. Чому так? На мій погляд тому, що християнство стає надто соціальним – для людей християнство вже не Сам Христос, а відвідування церкви, служіння, спілкування з віруючими. Християнство стає субкультурою, тобто закритим соціумом з своїм міні-набором слів і звичок. В неділю ми йдемо туди і туди, робимо те і те. Ми відгороджуємося від світу, але по-суті не тому, що не хочемо слідувати за цінностями, цілями і мотивами світу, а тому що світ розуміємо як субкультуру, відмінну нашій. “Віруючі не курять і не п’ють”. Але хіба це головне? Хіба суть в тому що б не пити? Хіба 1000 сторінок Біблії все зводять до цього? Христос поступово йде з нашого серця, його замінюють релігійні кліше “слава Богу, “Бог знає”, “Ісус спасає” і “треба молитися”. Я не хочу сказати, що кожен коли щось таке говорить, нічого не вкладає туди, але тенденція є, і я бачу її і в собі. Continue reading →