Короткі роздуми про владу в церкві

Кому належить влада в церкві?

Кому належить влада в церкві?

Є церква “А”. Там фактично всю владу має головний священик, який живе у Римі. Він вважається намісником Петра, а Петро, теж вважається, має ключі від царства Божого. Ієрархія, структура, правила.

Є церква “Б”. Там є союз 14 помісних церков. Між ними зараз деякі тьорки-войнушки, але вважається, що жоден керівник жодної помісної церкви не має влади абсолютної навіть в межах своєї церкви. Є синоди місцеві, є собори. Більше демократії, можна сказати. Continue reading

Святе Письмо як частина Святого Передання

Точка зору, викладена тут, може частково не збігатися з моєю, і є лише поглядом автора.

Михайло МАЛІНІН

Досі тривають багато суперечка щодо питання Письма та Передання в різних християнських конфесіях. В більшості випадків ця тема піднімається при докорах з боку протестантів проти православних (чи римо-католиків).

Основна ідея протестантизму наполягає на відмовлення від Церковного Передання, наполягаючи на повністю самостійне та пряме трактування Письма, а також обмежуючи Одкровення лише Святим Письмом, ніби Передання це людське творення, яке щось суперечить Письму. Ця логіка привела до подальшого дроблення Протестантизму, через те що самостійне трактування різними спільнотами Письма суперечило одне одному.
В той же час відмова від Церковного Передання як таке очевидно суперечить як самому Письму, так і самої ідеї Благовістя як такої. Continue reading

Чи протестанти досі протестують? Дмитро Бінцаровський

Найбільший протестантський храм в Німеччині

Найбільший протестантський храм в Німеччині

Проти чого ви сьогодні протестуєте? Це питання часто задають протестантам сторонні люди. Ці люди ще додають, що римська церква вже дуже змінилася. Протестувати вже нема проти чого. Тому історичну місію протестантизму можна вважати вичерпаною. Дехто ще й натякає: час повертатися у “традиційні” церкви.

Спочатку я скажу, які дві відповіді мені не подобаються. Continue reading

Р500. Святкувати чи не святкувати?

Святкувати чи не святкувати 500-річчя Реформації – це особиста справа кожного. Тут не має відповіді “так” чи “ні”. Це з тої самої опери, що і будь-яка подія.

Але. Дивує опір святкуванням. Чому б і ні? Адже після почину Лютера (Кальвіна, Цвінглі та інших) тисячі, а потім мільйони людей пізнали Христа – як доброго і милостивого Спасителя, Який помер за їхні гріхи. Реформація – це великий крок вперед, завдяки якому в християнську церкву прийшло багато добра і світла. Багато хибного було переглянуто і змінено.

Ось тут пишуть, що святкувати не варто.
Аргумент 1. Християни не святкуються розлучень.
What are you talking about?! Аргумент висмоктаний з пальця. Шлюб – це шлюб. А церква – це Божий інститут. Ніхто ні з ким не одружений “в церкві”. Не були одружені німці з італійціями чи протестанти з католиками. Просто один хлопець Мартин зрозумів, що спасіння Бог дає через віру безі діл, і що в католицизмі багато неправди. Спочатку він хотів це реформувати, але вдалося мало. Виникла нова церква, в якій було багато відроджених і щирих християн. Лютер переклав Біблію німецькою мовою. Він вів дискусію з “папістами” (так тоді називали католиків), і дуже часто (але не завжди) захищав саме біблійну точку зору. Паралель з розлученням явно не в тему. Continue reading

З релігії в релігію? Чи від невідання до Христа?

Релігія чи хрест Христа? Ось в чому запитання...

Релігія чи хрест Христа? Ось в чому запитання…

Зараз в інтернеті набуло популярності радіоінтерв’ю дівчини, яка була тривалий час в одній з протестантських церков, але потім вирішила перейти в католицизм де і залишається сьогодні. Це інтерв’ю викликало цілу хвилю обговорення і коментування.

Не маю наміру розглядати мотиви переходу конкретної людини, тим більше, що про це знаю відносно небагато. Але сьогоднішній дискурс навкого того інколи ставить мене в штупор. Таке враження, що обговрюється все, окрім головного.

Як народжений греко-католиком я маю непогане уявлення про греко-католицизм. І у 18 років я зустрів протестантів і “став протестантом”. Так може виглядати зовні, але чи в цьому річ? Continue reading

Галицький католицизм сьогодні. Закінчення

Фото 090

Сергій ЧЕПАРА

Троє підлітків вибралися до лісу – чи то за грибами, чи то за ягодами. Перший носив натільний хрестик. Другий перехрестився на дорогу. Але третій не носив натільного хрестика, і не перехрестився. Тому демони вирішило погубити його життя. Вони звернулися до старшого демона і запитали поради як погубити християнську душу.  Старший демон сказав, що це неможливо, чим викликав велике здивування молодших демонів. Чому? – запитали вони. Тому що його мама в дорогу перехрестила – пояснив старший демон. “Таку силу має хрест” – завершив свою оповідь католицький священик, яку я чув власними вухами ще дитиною.

Така оповідь є свідченням того, що антиєвангельське марновіря є не породженням “народних мас”, а продукується самим священством.

Водне хрищення. Хоча Біблія ясно навчає, що водне хрищення (хрещення) це заповідь для того, хто увірував в Євангеліє, католицизм вперто навчає і практикує водне хрищення немовлят. Пояснюється це або тим, що в.х. змиває первородний гріх, або тим, що хрещені батьки беруть на себе обовязок виховувати дитину як християнина. Все б нічого, але про це не говорить Святе Писання. Католицизм також вперто прирівнює Передання до Писання, тим самим сильно понижуючи статус Біблії, яка є вічним Словом Божим. Continue reading