Хто така Францішка Бутковська?

Моя прабабуся Францішка Бутковська, на честь якої ми назвали свою дочку була полькою і римо-католичкою. Вона народилася у місті Сколе (Австро-Угорщина) у 1886 році, де тоді мирно (або не дуже) жили поляки, українці і євреї. Тоді у Сколе вже рік діяла залізниця, до речі. Останніх (євреїв) було десь 60% населення міста. Францішка з дому мала прізвище Веселовська, а вже як вийшла заміж – Бутковська. Заміж вона вийшла за українця, що дуже не сподобалося… його братам. Ті вважали, що ніяких шлюбів з поляками і польками бути в принципі не може. І так сильно обурилися, що деякий час не розмовляли з ним. А їх було дев’ятеро: Микола, Михайло, Петро, Євстахій, Іван, Стефан, Олекса, Антін, Федір, ще й сестра Марія. Отож, всього 11 дітей було у Івана і Марії Бутковських – 10 братів і одна сестра. До речі, Марія Бутковська до заміжжя носила прізвище Бандурович.

Continue reading

Advertisements

Брати Капранови про гендерну рівність

Дмитро та Віталій Капранови

Дмитро та Віталій Капранови

Нас давно тривожить питання: чому гендерці такі нервові, а часто навіть агресивні?
Здавалося б – дискутуй собі, а ні – одразу образи: “сексизм”, “мізогінія”, “скрєпи” на кожне слово.

І от днями ми зрозуміли причину. Ні, справа не у проблемах особистого життя, як дехто вважає. Проблема значно ґрунтовніша.

Згадаймо, що фемінізм та ідеї гендерної рівності почалися зі світлого образу пригнобленої жінки, яка позбавлена прав на все: на політику, на кар’єру, на власне тіло і т.д., але якщо дати їй ці права – тут і настане всезагальне щастя. Continue reading

Не втікай від Різдва

Або чому ми з дружиною святкуємо народження Спасителя всього світу

Зараз я писатиму не про те, яке важливе народження Спасителя (хоча це так). І не про те, що суть свята (подія) важливіша за традиції (це теж так). Зараз напишу кілька слів, як можна гарно і доречно зустріти Різдво.

Спочатку про своє дитинство. Я народився і виріс у помірно-католицькій сім’ї, де шанували головні християнські свята – Різдво і Пасху. На Святвечір (6-го січня) готувалися страви і взагалі був такий собі цілий ритуал. Зазвичай ми святкували самі, без гостей – мама, бабця та я. Хоча час від часу нас у Сколе провідували мамині сестри з сім’ями зі Львова. У Сколе у нас родичів нема. Це був хороший час. Така собі хороша святкова суєта. Мама і бабця готували страви – не 12, але близько 8-10-и. Це були борщ з вушками, кутя, узвар, риба, завиванець, цвікли (буряк з хроном), вареники та ще деякі. Борщ з вушками я не особливо любив. Натомість всі інше – навіть дуже. Ми не дуже дотримувалися посту, але саме 6-го старалися м’ясне не їсти. Continue reading

О Львове и украинском языке. Виктория Волошина

Львів. Вигляд з костелу Ольги і Єлизавети

Львів. Вигляд з костелу Ольги і Єлизавети

Цей пост з фейсбуку я вирішив опублікувати тому, що він стосується і Львова, і української мови. Досить цікавим є досвід людей, які переїхали з російськомовних регіонів до Львова. Цей пост прошу не розцінювати у контексті мовних вакханалій, які маємо сьогодні, а швидше позачасово – у контексті мови та ідентичності як такої.  Це хороший приклад, як люди можуть нормально і спокійно обговорювати мовні питання. Насолоджуйтеся.

Вікторія Волошина

Так странно.
Сколько бы я ни практиковала украинский, он не становится для меня “родным” языком.
Я могу любить его, я могу читать на нем книги, учить ему своих детей, иногда – даже могу писать или вести разговоры на нем на несложные темы с другими людьми.
Но это все еще не тот язык на котором я думаю и чувствую. Не тот язык, которым я выражаю самое важное про себя, на котором я могу учиться и понимать какие-то новые или сложные сущности.
Наверное, последний период был (и есть) самым насыщенным для меня в плане использования украинского. Так много и часто я еще никогда им не пользовалась, как сейчас. И никогда не чувствовала себя такой пустой и незамысловатой девочкой: мне не хватает украинского чтобы в полной мере выразить себя через него.
И никогда я еще не чувствовала свой русский таким чужеродным. Для большинства людей, среди которых я сейчас живу, это не русский, а именно российский язык. И я, наверное, понимаю этих людей.
Continue reading