Російська мова

Уривок з книги “У що вірять християни. Відповідаємо на запитання”

Запитання: Як українцеві-християнину ставитися до російської мови і культури?

Відповідь: Так, як і до будь-якої іншої мови і культури — німецької, французької, польської чи іншої.

Мова, як і культура, це надбання багатьох поколінь. Російську мову століттями творили багато поколінь росіян. Зрештою, нею розмовляють не лише росіяни, а й мільйони білорусів, українців, євреїв. Російську мову розуміють у багатьох країнах світу. Тому в своєму розумі нам треба, по-перше, розділяти мову як інструмент комунікації і народ-носій мови, по-друге, народ і політичний режим. За 12 років нацизму у Німеччині від рух німців загинули мільйони євреїв, багато з яких були також німецькомовними. Німецькі євреї німецькою мовою навчали своїх дітей любити Бога Ізраїля і шанувати звичаї народу. Але німецькою мовою розмовляли також їхні кати. Німецькою розмовляли Адольф Гітлер, Мартін Борман, Йозеф Геббельс та Рудоль Гесс — найбільші злочинці XX століття, проте нею ж розмовляли Й.В. Гете, Ф. Шиллер, В.А. Моцарт, Л.В. Бетховен. Російською мовою розмовляли Ленін та Сталін, але не тільки вони. У часи Речі Посполитої та міжвоєнної Польщі мову використовували як інструмент полонізації українців, а в часи Австрії також — для онімечення. Чи значить це, що нам треба відмовитися від польської, німецької або російської культур? Звісно, що ні. Окрім того, багато людей, які розмовляють чи розмовляли українською були великими негідниками. Continue reading

Advertisements

Дроздов і мова

Коли Дроздов з’явився на ТБ у всіх нормальних людей виникло запитання – звідки він взявся і як туди потрапив. Тому що поводив себе дуже непрофесійно. Перебивав співрозмовників, вставляв зайві коментарі і т.д.

2. На ютубі легко можна відкопати відео, де Дроздов каже, що нам, україномовним галичанам, треба вирішити як жити в російськомовній Україні. “в Україні завжди розмовляли двома мовами. Так було і є” – цитата.

3. Виганяти людину зі студії не через зміст висловлювань, а через мову – це дуже низько. Російська мова не краща і не гірша будь-якої іншої. Людина вільно може спілкуватися так, який їй комфортно. Зовсім інша справа – функціонування мови в закладах освіти, держустанов, судів і т.д. Але тут не про це – просто передача на приватному каналі.

Навіть якщо людина вперто розмовляє російською – це не привід її виганяти. Це питання її мотивів. А судити треба не мотиви, а конкретні діла. Ну як можна вигнати з студії за мотиви?

4. У студії був мусульманин, який (увага!!!) громадянин України вже 10 років. Чому ж патріот Дроздов йому дозволив розмовляти російською, а іншому громадянину ні? Та й взагалі – що за політика – на моїй передачі говорять лише українською? А про це було заздалегідь обумовлено?

5. Нашим галичанам треба затямити, що Галичина це Україна, але не вся Україна. Це називається містечковість – “стільки світу, що з вікна”. Поїдьте на кілька років у міста мільйонники – Харків, Київ, Одесу, Дніпро. Розуміння патріотизму розшириться. Всюди є добрі і розумні люди, і всюди є негідники. Кореляція з мовою тут дуже натягнута.

6. Я за українізацію. Але не сокирну (м’яко кажучи). Такою українізацією Дроздов робить країні і мові ведмежу послугу. Нормальні адекватні російськомовні українці від таких коників не захочуть переходити на українську. Така українізація – це крок до ненависті до людей, які не такі, як ти. Не можна заставити 20 мільйонів українців розмовляти іншою мовою. Російськомовні українці – це реальність, яка нас оточує. Зовсім інша справа як на це впливати і що з цим робити. Фаріон написала непоганий підручник, але своїми виступами у парламенті зробила і країні жахливу рекламу.

Поведінка Дроздова країну не об’єднує, а розколює. Ми живемо у дуже складний час – на сході війна, при владі люди, які пильнують про власні, а не державні інтереси. Мова завжди була приводом розсварити людей. Західні ЗМІ відзначають: “коли влада в Україні не могла вирішити проблеми, вона натискала мовну кнопочку”. Це не значить, що мовне питання не важливе взагалі. Але якщо другорядне поставити на головне – всі програють, окрім ворогів України. Російськомовні українці не злочинці. Це просто люди, які народилися в сім’ях, де розмовляли російською. Та й усе. Україномовні українці не кращі. А казати, що хтось кращий лише тому, що розмовляє однією мовою, а не іншою – явне безглуздя.

Біда нашої країни не у мові. Головна біда – це поголовна корупція знизу доверху, зверху донизу. Друга біда – низька політична грамотність населення. Третя – 80-90% ресурсів належить купці олігархів. Статус державної НЕ (!!!) зобов’язує приватну особу розмовляти нею. Державна мова це офіційна мова держави. Крапка. Це не питання якою мовою людина говорить на телешоу. Якщо журналісту так принципово не чути російську (але чому? хіба у мові річ?!) то нехай його не запрошує взагалі. Хоча як на мене позиція дивна.

Якщо людина за 25 років не вивчила мову… це її справа. Так, це дещо говорить про її ставлення до держави. Це дає право оцінити її моральність. Можливо, засудити її. Але не відбирати у неї політичні права. Людина, яка ігнорить державну мову просто не повинна займати певні посади, та й усе. Але жити в країні як і інші – будь ласка. Живий, жуй хліб і ковбасу. На Закарпатті є села, де люди не знають ані російської, ані української – а лише угорську. Не хочуть вчити? Та на здоров’я! Але якщо така людина захоче працювати в держорганах або здобути вищу освіту коштом держави – це вже зовсім інше питання.

Ми маємо врешті решт вирішити яку країну ми будуємо. Я за те, щоб люди почали розмовляти українською. І не тільки на півдні і сході України, а й у Китаї і Бразилії. Але не треба втрачати голову. Російська мова не наш головний ворог. Мова – це інструмент комунікації. Перш за все.

Говоріть, будь ласка, українською…

54980582Якуб ЛОГІНОВ,
“Дзеркало тижня”

Дуже важко вивчити іноземну мову не виїжджаючи зі своєї країни. На мовних курсах, лекторатах в університеті чи вивчаючи мову самостійно, можна оволодіти теорію та базовий запас лексики, але для вільного володіння потрібна практика. Тобто — бажано поїхати в дану країну, щоб весь час бути в даному мовному середовищі. Для прикладу, якщо ти в Італії і поїхав на якийсь час до Риму, хоч-не-хоч вимушений спілкуватися з людьми на вулиці, в магазинах тощо італійською, довкола себе чуєш італійську мову, читаєш італійські написи. І таким чином мова засвоюється. Якщо вивчаєш німецьку — можеш набрати мовну практику в Німеччині або Австрії, якщо французьку — у Франції або бельгійській Валонії, якщо російську — в Москві, Петербурзі чи Калінінграді. З іноземцями, котрі вивчають українську мову, ситуація складніша. Continue reading

Про мову, політику і мовну політику

Олександр Сергійович Пушкін

Олександр Сергійович Пушкін

Сергій ЧЕПАРА

Мене підтошнює – завжди згадую цю кумедну фразу, почуту від свого сусіда в дитинстві, коли бачу і чую примітивні і поверхневі прояви ніби-націоналізму в Україні, особливо в її західних областях.

Інтернет і телебачення наповнені сміттям, і це ні для кого не секрет. В соцмережах об’єднуються “вороги-ненависники Бандери” (які не знають хто він і за що боровся) і “щирі українці, що не розмовляють російською” (але суржиком, бо українську мову їм вивчити також слабо). Примітивізм вражає. Як Вам така фразочка “Я проти російської мови в Україні” ? А куди Ви її подінете? Continue reading

Мовне питання і три квадратні метри

Працюючи в торгівлі починаю по-новому осмислювати дійсність. В санаторії, де ми торгуємо, продають багато різного краму. Продавців так багато, що в не-сезон їх майже більше, ніж тих, хто відпочиває. Здебільшого, продають місцеві, закарпатські, і лише зрідка зі Львова.

В один із днів, коли я розклав товар, став свідком такої сцени: дві продавчині ніяк не могли розібратися де чиє місце. Оскільки місце – ключове питання в торгівлі, то зчепилися не на жарт. В процесі гарячої дискусії стало очевидно, що “Маша” орендує 3 метри, а займає 5, її сусідка десь так само робить, а “Наташа” зі своїми “законними трьома” не має де стати. “Маша” розклала два великі столи і не пускала на хороше місце “Наташу”. Я ось про що подумав: скільки би проблем не виникло, якби всі займали ті метри, за які вони платять по договору. Те, що українці не звикли жити за правилами – платити податки, наприклад, є основною проблемою країни. Той, хто живе за правилами, ніколи не обере того, хто не живе – в парламент, не пустить в уряд і так далі. А якщо і обере чи пустить – то не дозволить йому робити неправильні речі надто довго. Я слухаю людей і вже стомився від них: всі біди від поганої влади, а ми, прості люди, тут взагалі ні при чому…

Час розмовляти на суахілі

Про мови.
Політики можуть сміливо друкувати книжку “1001 спосіб розколоти державу”. Зрештою, така може існувати як таємна інструкція. Можна подумати, що більшість депутатів дуже стурбовані вживанням української, російської чи суахілі в Україні. Якби провладна партія хотіла ввести другу державну – давно б це зробила. Але вибори наближаються, і треба якось рейтинги піднімати – інакше не проголосують навіть на рідному сході країні.

Моя особиста думка така: регіональні мови можливі (навіть бажані) в федеративній державі. А Україна могла б бути федерацією, якщо б це грамотно організувати. Галичина, Закарпаття, Волинь, Наддніпрянщина, Донбас та Таврія дійсно різні – то може варто утворити федеральні землі? Нехай собі і балакають на сході російською. А взагалі я вважаю, що краще популяризувати європейські мови, особливо потрібно ретельно вивчати англійську мову в середніх школах.